Постанова

від 07.08.2007 по справі 10/327н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/327н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07.08.07                                                                                 Справа № 10/327н-ад.

          Суддя господарського суду Луганської області Мінська Т.М., при секретарі Бахарєвій І.Є.,  розглянувши матеріали   по справі № 10/327н-ад за позовом

   Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамко", м. Свердловськ

   до   Державної податкової інспекції у м. Свердловську

   про визнання нечинними податкові повідомлення –рішення  

   Представники  сторін:

від позивача - Фоменко Д.М., довіреність № 153 від 02.07.07.,  Рибальченко О.В., дов. № 165 від 22.07.07.;

від відповідача - Маркова С.В. - ст.держ.под.інспектор, довіреність № 33 від 03.05.07.,  Домніна М.В. - держ.подат.інсп., дов. № 3 від 09.01.07.

Відповідно до ст. 150  Кодексу адміністративного судочинства  України  у  судовому засіданні  оголошувались перерви  з 31.07.2007р. до 07.08.2007р.    

Згідно ст.81  Кодексу адміністративного судочинства  України  здійснювалась звукова фіксація судового процесу за клопотанням  відповідача.  

                 Суть спору: позивачем заявлена вимога про визнання нечинними податкові повідомлення –рішення ДПІ у м. Свердловську від 17.04.2007р. № 0000052344/0 та від 23.05.2007р. № 0000052344/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2007р. на суму 63333 грн. 00 коп.

                Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Обставини  справи:  Товариство з обмеженою відповідальністю «Тамко»(позивач  у справі)  зареєстровано  платником  податку  на  додану  вартість  відповідно  до  свідоцтва    № 16580533 від 06.03.2002р.

На підставі акту «Про результати виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамко» з питань  достовірності  нарахування  суми бюджетного відшкодування  з  податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.01.2007 року по 31.01.2007 року»  №  274/23-31890628  від 16.04.2007 р. ДПІ  в  м. Свердловську  було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В1»№ 0000052344/0 від 17.04.2007р., згідно якого було позивачу  зменшено  суму  бюджетного  відшкодування з ПДВ  у  розмірі  63333 грн.  00 коп.  за січень  2007 року.  За результатами  розгляду  скарги   позивача  рішенням ДПІ в м. Свердловську  № 8478/23-20 від 21.05.2007.  про результати розгляду первинної скарги  вищевказане  податкове повідомлення-рішення  залишено  без  змін  і відповідно  направлено податкове повідомлення-рішення форми «В1»№ 0000052344/1 від 23.05.2007р.

В  акті  перевірки на сторінці  22  в приводу  допущеного  порушення   зазначено,  що   на порушення   п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"  від 03.04.1997 р.168/97-ВР (далі –Закон про ПДВ)  ТОВ  «Тамко» у  рядок  3 Розрахунку  суми  бюджетного відшкодування  за січень  2007 року  віднесено  суму,  фактично  не  сплачену  у  попередньому  податковому періоді  (грудні 2006 року)  постачальникам  товарів  (послуг)  з  суми  податкового кредиту  попереднього податкового  періоду  (рядок  17  декларації  за  грудень 2006 року)  у  сумі  63333 грн.  Порушення  встановлено  при  порівнянні  даних реєстру  одержаних податкових накладних  за  жовтень  2006 року,  даним  журналів  - ордерів по рахункам  бухгалтерського обліку  № 311/1,  311/2,  631, 644  та  первинними  документами.   В  акті  перевірки  на сторінках 22-23  наведено  таблицю  розрахунку  сум  бюджетного відшкодування,  сплачених  постачальникам  у  грудні  2006 року,  зроблену  податковим  органом.  З даного розрахунку  вбачається,  що  податковим органом  враховано  оплату,  проведену  в  грудні   2006 року  тим,  постачальникам,  від  яких  отримано товар  (послуги)   також  лише  в грудні  2006 року,  тобто  якщо  і  оплата  і  отримання  товару  проведено  в  одному  податковому періоді.  Але ж   зданого розрахунку  також  вбачається,  що  в  грудні  отримано товар  від ТОВ "Укріс"  за податковою накладною № 79 від 26.12.2006.  на суму  651793,50 коп. ,  в тому числі ПДВ  - 108632,25 грн.        

Матеріалами справи  підтверджено,  що  в грудні проведено оплату  на  адресу  ТОВ "Укріс"  платіжним дорученням  № 350 від 12.12.2006.  суми  70000 грн. ,   в тому числі ПДВ  - 11666,67 грн.,    платіжним дорученням  № 367 від 21.12.2006.  суми  270000 грн. ,   в тому числі ПДВ  - 45000 грн.,   платіжним дорученням  № 373 від 22.12.2006.  суми  40000 грн. ,   в тому числі ПДВ  - 6666,67 грн.,     

Позивач  на  обґрунтування  позову  зазначає,  що підставою для  поставки  і оплати продукції   в  грудні  2006 року був договір  № 35 від  01.12.2006.  Згідно з умовами цього договору  предоплата  в  сумі 380000 грн. повинна бути сплачена  до 23.12.2006.  А у разі  несплати цієї  суми   до 23.12.2006.   сума,  що  перерахована  буде зараховуватись  у  рахунок  раніше  отриманої  продукції.    В  разі  якщо покупець  до  23.12.2006. перерахує обумовлену  суму   380000 грн.,  продавець повинен поставити продукцію не пізніше  29.12.2006.   Обидві  сторони  договору  виконали його в повному обсязі.    Відповідно  оплата  платіжним дорученням  № 350 від 12.12.2006.  суми  70000 грн. ,   в тому числі ПДВ  - 11666,67 грн.,    платіжним дорученням  № 367 від 21.12.2006.  суми  270000 грн. ,   в тому числі ПДВ  - 45000 грн.,   платіжним дорученням  № 373 від 22.12.2006.  суми  40000 грн. ,   в тому числі ПДВ  - 6666,67 грн.  зарахована   за продукцію  поставлену   за податковою накладною № 79 від 26.12.2006.  на суму  651793,50 коп. ,  в тому числі ПДВ  - 108632,25 грн.        

Податковий орган заперечує проти заявленого позову,  посилаючись на те, що відповідно до п.п.7.7..2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі –Закон про ПДВ) бюджетному відшкодуванню  підлягає  частина від‘ємного значення ПДВ,  яка дорівнює  сумі податку  фактично сплаченій  одержувачем  товарів (послуг) в попередньому звітному  періоді   (не  в  попередніх   податкових періодах)   постачальникам таких товарів (послуг).  Також  відповідач  посилається  на  позиції  ДПА  України,  викладені  в  листах  №  17537/7/16-1517-07 від 20.09.2006р.,  та  № 7251/7/16-1517 від 18.04.2006р. Таким  чином,  відповідач  вважає,  що  при заповненні рядка  3  Розрахунку  сум  бюджетного відшкодування  платник податку  може врахувати  із  суми  податкового кредиту  попереднього  податкового періоду  (рядок 17  Декларації з ПДВ)  ті  суми  податку,  які фактично сплачені  у  такому ж  податковому  періоді  постачальникам таких товарів (послуг)  грошовими коштами.  

Податковий орган  вважає,  що  немає  підстав для зараховувати   суми сплачені  платіжними дорученнями  № 350 від 12.12.2006.,  № 367 від 21.12.2006.,  № 373 від 22.12.2006., всього  -  380 000 грн.,   оскільки  в  платіжних дорученнях  зазначено  в  графі  призначення платежу -  сплата заборгованості за алюмінієвий сплав  без  вказання  конкретного договору  і  накладної.   Крім того,  відповідно до даних бухгалтерського обліку  по рахунку  631  станом на 01ю12.2006.  кредиторська заборгованість по ТОВ  "Укріс"  складає  868 598,59 грн.,  а станом на 01.01.2007. така заборгованість складає  1140392,09грн.  

При вирішенні даного спору суд виходить із наступного:

          Згідно  підпункту   7.7.1.  пункту  7.7. статті 7  Закону України  «Про податок на додану  вартість» (надалі –Закон про ПДВ)  сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню,  визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання  звітного  податкового  періоду  та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

            При від'ємному   значенні   суми,   розрахованої   згідно   з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього  податку,  що  виник  за  попередні податкові  періоди  (у  тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону),  а при його  відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

           Пунктом  7.7.2.  цієї статі  передбачено,  якщо    у   наступному   податковому   періоді   сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,  має  від'ємне значення, то:

           а) бюджетному    відшкодуванню    підлягає   частина   такого від'ємного значення,  яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем  товарів  (послуг)  у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

          б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається  до  складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

           Суд  вважає,  що  вищевказана норма  пов'язує  можливість  отримання  платником податку  бюджетного відшкодування  з ПДВ  з  фактичною  оплатою  податку  в  ціні  товару  в  податковому  періоді,   що  передує  звітному,  незалежно від того, в  яких періодах   фактично були  отримані  вказані  товари.     

Що  стосується  даного спору,  то  матеріалами   справи  підтверджено,   що  в  грудні 2006 року  позивачем оплачено товар  також поставлений  в  грудні  2006 року.     

Умови   договору   № 35 від  01.12.2006.  щодо порядку зарахування  сум,  сплачених  в  грудні 2006 року  в оплату  по даному  договору  не суперечить діючому  законодавству.   

                Згідно  п. 2  ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України  в адміністративних справах про протиправність рішень   суб'єкту владних повноважень обов'язок доказування  правомірності  свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.                        

Оцінивши  всі  вищевикладені  обставини,   суд  закінчив розгляд справи в судовому засіданні  07.08.2007р.  і  постановив   задовольнити позов повністю.        

Згідно  ст.   160 ч. 3  Кодексу адміністративного судочинства  України  в судовому засіданні  07.08.2007р. проголошено вступну і резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.  94 Кодексу адміністративного судочинства  України  якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені  судові витрати  з Державного бюджету України   відповідно до задоволених позовних вимог.    

          На  підставі  викладеного та, керуючись ст.ст. 94,160,163, 167,186,254  Кодексу адміністративного судочинства  України , суд

п о с т а н о в и в:

1.          Позов  задовольнити повністю.    

                2. Визнати нечинними податкові повідомлення –рішення ДПІ у м. Свердловську від 17.04.2007р. № 0000052344/0 та від 23.05.2007р. № 0000052344/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування по декларації за січень 2007р. на суму 63333 грн. 00 коп.

3. Стягнути з Державного бюджету України з поточного рахунку 31118095700006,                МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582,  УДК у м. Луганську  ГУ ДКУ в  Луганській області, банк –ГУ ДКУ в  Луганській області,  код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі  3  грн. 40 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамко», м. Свердловськ,  вул. Кошового, 1,  код ЄДРПОУ 31890628.  

           Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.  У разі подання  апеляційної скарги постанова набирає законної сили,  якщо її не скасовано, після закінчення апеляційного розгляду скарги.  

          Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.  

     Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга  подаються  до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції,  який ухвалив оскаржувану  постанову. Копії апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.        

     Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти  днів  з дня складення  постанови в повному обсязі.   Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Згідно  ст.   160 ч. 3  Кодексу адміністративного судочинства  України постанова в повному обсязі складена  13.08.2007р.

Суддя                                                                                Т.М.Мінська