Рішення

від 19.05.2020 по справі 460/3240/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2020 року м. Рівне №460/3240/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Здолбунівської районної ради Рівненської області доЗахідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В:

Здолбунівська районна рада Рівненської області звернулася до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови від 24.04.2020 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн., у виконавчому провадженні № 61684213.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про стягнення штрафу за невиконання судового рішення винесена всупереч діючому законодавству та підлягає скасуванню. Вказує, що позивач вживав всіх можливих заходів щодо поновлення ОСОБА_1 , однак рішення на пленарному засіданні районної ради не ухвалено у зв`язку з недостатньою кількістю голосів для його прийняття. Поряд з цим, зауважує, що виконати таке рішення неможливо, оскільки наразі така посада у штатному розписі відсутня і позивач відповідно до закону не видає наказів і розпоряджень. Відтак вважає, що рішення не виконано з поважних причин, а тому правових підстав для винесення постанови від 24.04.2020 про накладення штрафу на нього в розмірі 5100грн., у виконавчому провадженні № 61684213 не було. З наведеного просив задовольнити вимоги.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, а тому його правова позиція суду невідома.

Ухвалою суду від 12.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті на 19 травня 2020 року.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання 19.05.2020 не прибули.

Позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із запровадженням та продовженням в Україні карантину через спалах короно вірусу.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 241 від 29.03.2020, № 242 від 20.03.2020, № 255 від 02.04.2020, № 262 від 08.04.2020), відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року постановлено установити з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин.

Кабінет Міністрів України продовжив дію карантину до 11 травня 2020 року. Відповідне рішення прийняте на засіданні Уряду 22 квітня 2020 року.

Рада суддів України звернулася з листом від 16 березня 2020 року № 9рс- 186/20 до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, Місцевих та апеляційних судів з рекомендаціями, зокрема, по можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця є справами, віднесеними до категорії термінових адміністративних справ, що визначено нормами КАС України.

За правилами частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Зазначена норма статті 268 КАС України є спеціальною по відношенню до інших норм КАС України, які визначають загальний порядок розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, оскільки: нормами національного законодавства адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця віднесено до категорії термінових справ; неприбуття до суду учасника справи не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції; матеріали справи містять достатній обсяг належних та допустимих доказів для розгляду справи по суті; суд не визнавав явку учасників справи обов`язковою.

Таким чином, клопотання позивача про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд продовжив розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області у справі № 562/3408/19 від 30.03.2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Здолбунівської районної ради Рівненської області Дацюка Олега Євгенійовича № 43 від 23 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря комунального некомерційного підприємства Здолбунівська центральна районна лікарня Здолбунівської районної ради Рівненської області у зв`язку із закінченням терміну дії контракту 26 жовтня 2019 року відповідно до п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря комунального некомерційного підприємства Здолбунівська центральна районна лікарня Здолбунівської районної ради Рівненської області з 26 жовтня 2019 року. У решті вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря комунального некомерційного підприємства Здолбунівська центральна районна лікарня Здолбунівської районної ради Рівненської області допущено до негайного виконання (а.с. 59-65).

В подальшому, що не заперечується сторонами, на виконання вказаного рішення судом 31.03.2020 було видано виконавчий лист № 562/3408/19 і на його підставі відкрито виконавче провадження ВП № 61684213.

Відповідно до протоколу позачергової сорок четвертої сесії Здолбунівської районної ради сьомого скликання від 01.04.2020 серед питань, які виносились на порядок денний було поновлення ОСОБА_1 на згаданій вище посаді (а. с. 14-17). Проте, рішення з цього питання не було прийнято.

24 квітня 2020 року, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Олексієвець І.В. при примусовому виконанні рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області на підставі виконавчого листа, виданого 31.03.2020 в справі № 562/3408/19 було винесено постанову про накладення на Здолбунівську районну раду Рівненської області штрафу в розмірі 5100,00 грн. (далі постанова від 24.04.2020) у виконавчому провадженні ВП № 601684213 (а. с. 8).

Підставою для прийняття такої постанови стало невиконання боржником Здолбунівською районною радою Рівненської області рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30.03.2020 у справі № 562/3408/19, а саме: не видано наказ або розпорядження про поновлення стягувача ОСОБА_1 та не внесений відповідний запис до його трудової книжки.

Вважаючи постанову про накладення штрафу від 24.04.2020 протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що за статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Статтею 3 Закону № 1404-VIII установлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

Згідно з статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII ).

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. (п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII ).

Водночас, згідно з частиною 4 статті 19 Закону № 1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно зі статтею 32 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Статтею 63 Закону № 1404-VIII установлений порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Згідно з частинами 1, 2 цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Порядок виконання рішення про поновлення на роботі унормований статтею 65 Закону № 1404-VIII, відповідно до якої рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Відповідно до цієї норми у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (зокрема штрафні санкції) за невиконання боржником в обумовлений строк рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Суд зазначає, що в розумінні статей 63 та 75 Закону № 1404-VIII поважними причинами невиконання божником рішення, за яким його зобов`язано вчинити певні дії, можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій, до виконання яких він зобов`язаний відповідним рішенням, та підтверджені належним чином.

Суд установив, що Здолбунівської районною радою Рівненської області, як боржником у виконавчому провадженні, зобов`язаним негайно виконати рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, у порядку встановленому статтями 63, 65 Закону № 1404-VIII, не виконано.

Натомість, Здолбунівська районна рада Рівненської області вказує на обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій. Серед таких обставин боржник зазначив, що рішення неможливо виконати негайно, оскільки для поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря комунального некомерційного підприємства Здолбунівська центральна районна лікарня Здолбунівської районної ради Рівненської області відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" необхідно прийняти рішення на сесії Здолбунівської районної ради Рівненської області. Також повідомив, що у структурі та штаті комунального некомерційного підприємства Здолбунівська центральна районна лікарня Здолбунівської районної ради Рівненської області, відсутня посада головного лікаря комунального некомерційного підприємства Здолбунівська центральна районна лікарня Здолбунівської районної ради Рівненської області, що також є обставиною, що перешкоджає проведенню виконавчих дій та істотно ускладнює негайне виконання рішення суду.

Оцінюючи ці доводи позивача, суд виходить з того, що згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Так, судом встановлено, що позивач був обізнаний про наявність судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря комунального некомерційного підприємства Здолбунівська центральна районна лікарня , що підтверджується протоколом позачергової сорок четвертої сесії Здолбунівської районної ради сьомого скликання від 01.04.2020.

Разом з тим, Здолбунівською районною радою Рівненської області не надано під час судового розгляду справи будь-яких переконливих доказів на підтвердження того, що нею вживалися всі необхідні заходи для виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді, а невиконання рішення суду мало місце з незалежних (непереборних, об`єктивних) від боржника причин.

Водночас не ухвалення відповідного рішення на пленарному засіданні сесії позивача, а також відсутності наведеної вище посади у штатному розписі боржника не є поважними причинами невиконання рішення суду про поновлення на роботі в розумінні положень Закону України Про виконавче провадження .

Так, суд критично оцінює відсутність рішення прийнятого на сесії Здолбунівської районної ради Рівненської області, як підставу для відмови у поновленні ОСОБА_1 на посаді головного лікаря комунального некомерційного підприємства Здолбунівська центральна районна лікарня Здолбунівської районної ради Рівненської області, оскільки у рішенні Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30.03.2020 по справі № 562/3408/19, що в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню та на підставі якого було видано виконавчий лист, встановлено відсутність прийнятого в установленому законом порядку Здолбунівською районною радою Рівненської області рішення про звільнення стягувача, а тому контракт та трудові відносини з ним фактично продовжились. Отже, прийняття рішення ради про поновлення ОСОБА_1 при відсутності рішення про його звільнення є безпідставним.

Щодо відсутності у структурі та штаті комунального некомерційного підприємства Здолбунівська центральна районна лікарня Здолбунівської районної ради Рівненської області посади головного лікаря комунального некомерційного підприємства Здолбунівська центральна районна лікарня Здолбунівської районної ради Рівненської області, то суду слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З аналізу вказаної норми закону суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає поновленню саме на попередній роботі, як визначено виконавчим листом № 562/3408/19 від 31.03.2020, а порядок продовження ним роботи на посаді головного лікаря комунального некомерційного підприємства Здолбунівська центральна районна лікарня Здолбунівської районної ради Рівненської області, у зв`язку із змінами у штатному розписі, повинен у подальшому вирішуватися роботодавцем, відповідно до вимог КЗпП України.

Відтак, суд визнає неспроможними посилання позивача на необхідність розгляду питання про поновлення ОСОБА_1 на роботі на сесії Здолбунівської районної ради Рівненської області та відсутність у штаті комунального некомерційного підприємства Здолбунівська центральна районна лікарня Здолбунівської районної ради Рівненської області посади, на яку його слід поновити, як на поважні причини невиконання рішення суду. Таке рішення підлягає виконанню у спосіб, визначений статтею 65 Закону України "Про виконавче провадження", а саме шляхом видання відповідно до законодавства про працю розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до його трудової книжки.

Отже, суд дійшов висновку, що державний виконавець, наклавши на Здолбунівську районну раду Рівненської області, як боржника у виконавчому провадженні, штраф за невиконання без поважних причин рішення суду про поновлення на роботі, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Крім того, позивачем не вказано, а судом не встановлено інших порушень процедури винесення відповідачем спірної постанови.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову Здолбунівської районної ради Рівненської області (вул. М. Грушевського, 14 м. Здолбунів, Рівненська область, 35700, код ЄДРПОУ 21086247) до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (пл. Маркіяна Шашкевича, 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43317547) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 24.04.2020 у ВП № 61684213, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 19 травня 2020 року.

Суддя Зозуля Д.П.