Постанова

від 19.05.2020 по справі 520/12926/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 р. м. ХарківСправа № 520/12926/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2020, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І. (повний текст складено 17.01.20) по справі № 520/12926/19

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області

про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, позивач) звернулось до суду з позовними вимогами до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відповідач) про скасування постанови Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП №59723564 від 25.10.2019 про стягнення виконавчого збору та ВП №59723564 від 25.10.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з таким рішенням, Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанови державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП №59723564 від 25.10.2019 про стягнення виконавчого збору та ВП №59723564 від 25.10.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, на думку позивача, підлягають скасуванню, оскільки стягнення виконавчого збору з позивача згідно постанови ВП № 59723564 від 25.10.2019 є безпідставним та необґрунтованим, що свідчить про протиправність спірної постанови. Також зазначає, що відповідачем проведено не правильний розрахунок щодо стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 було здійснено заміну позивача, Головне управління ДФС у Харківській області, на правонаступника, Головне управління ДПС у Харківській області, в порядку ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач у справі не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Водночас, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 зупинено апеляційне провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 2540/3203/18.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2020 було задоволено клопотання позивача про поновлення провадження у справі.

До суду апеляційної інстанції 13.05.2020 надійшли письмові додаткові пояснення Головного управління ДПС у Харківській області, в яких позивач, підтримуючи вимоги апеляційної скарги, зазначає про правові висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 по справі № 520/35/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Хіменергомаш" (код ЄДРПОУ 36986864) до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області про відмову у реєстрації податкових накладних №19 від 16.10.2018 р., №22 від 18.10.2018, №32 від 23.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих підприємством ТОВ «НВФ «ХІМЕНЕРГОМАШ» . Скасовано рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 11.12.2018 №1020037/36986864; від 10.12.2018 №1018494/36986864; від 12.12.2018 №1021224/36986864, якими відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "НВП "Хіменергомаш" у реєстрації податкових накладних №19 від 16.10.2018, №22 від 18.10.2018, №32 від 23.10.2018. Зобов`язано Державну фіскальну службу України та Головне управління Державної фіскальної служби в Харківській області зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №19 від 16.10.2018, №22 від 18.10.2018, №32 від 23.10.2018, подані підприємством ТОВ «НВФ «ХІМЕНЕРГОМАШ» . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Хіменергомаш" суму сплаченого судового збору у розмірі 7048,0 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Хіменергомаш" витрати на правову допомогу у розмірі 4000,0 грн.

На виконання вищевказаного рішення Харківського окружного адміністративного суду 25.07.2019 було видано виконавчий лист щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №19 від 16.10.2018, №22 від 18.10.2018, №32 від 23.10.2018, подані підприємством ТОВ «НВФ «ХІМЕНЕРГОМАШ» .

06.08.2019 державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні №59723564 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду № 520/35/19. Вказаною постановою зобов`язано боржника ГУ ДФС у Харківській області виконати рішення суду протягом 10 днів та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.

При цьому державним виконавцем винесено постанову від 25.10.2019 у виконавчому провадженні №59723564 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду № 520/35/19, якою стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області витрати на проведення виконавчих дій у сумі 272,20 грн.

Також, 25.10.2019 державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні №59723564 про стягнення виконавчого збору з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області у сумі 16692,00 грн.

Позивач, вважаючи постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ з виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв на підставі та в межах наданих повноважень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Як передбачено приписами ч.1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до п.8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Отже, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання рішення, про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем виноситься постанова про стягнення виконавчого збору у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

З матеріалів справи слідує, що 06.08.2019 державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 59723564 щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 по справі № 520/35/19.

У вказаній постанові державний виконавець зазначив про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в рамках здійснення виконавчого провадження № 59723564 25.10.2019 прийнято постанову про стягнення виконавчого збору, згідно якої державним виконавцем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» постановлено стягнути з боржника Головного управління ДФС у Харківській області виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн.

Відповідно до Закoну України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" мінімальна заробітна плата на 2019 рік у місячному розмірі: з 1 січня становила 4173 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність оскаржуваної постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. (4 *4173,00 грн.).

Щодо доводів скаржника, що у відповідача не було підстав для стягнення з позивача оскаржуваною постановою виконавчого збору, оскільки в примусовому порядку судове рішення фактично не виконано колегія суддів зазначає наступне.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Наведеним спростовуються твердження позивача про те, що питання про стягнення з боржника виконавчого збору вирішується лише після виконання судового рішення.

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

У свою чергу, згідно п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Однак, рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/35/19 станом на дату відкриття виконавчого провадження (06.08.2019) та після відкриття виконавчого провадження виконано не було.

Разом з тим, згідно п. 4 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643, фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Частиною другою статті 27 Закону 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до вимог частини першої статті 13 Закону 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

За правилами пункту 1 частини першої статті 37 Закону 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною першою статті 40 Закону 1404-VIII визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, після зміни правового регулювання відповідно до Закону 1404-VIII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Відповідні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі № 520/9144/18, обов`язковість врахування яких при вирішенні цієї справи зумовлена вимогами ч. 5 ст. 242 КАС України.

Отже, у державного виконавця у спірних відносинах були відсутні підстави для звільнення позивача від сплати виконавчого збору, передбачені ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» .

Враховуючи, що судове рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження виконано не було, у відповідача були законні підстави для стягнення з позивача виконавчого збору.

Наведений висновок відповідає також правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 16.05.2019 у справі №296/2223/17, від 15.07.2019 у справі №805/1174/17-а.

Посилання позивача на те, що виконавчий збір вираховується з фактично стягнутої суми в рамках виконавчого провадження, колегія суддів відхиляє, оскільки рішення суду по справі № 520/35/19 є немайновим, має зобов`язальний характер і не стосується стягнення сум з боржника, а тому норми ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних відносин не застосовуються.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідачем протиправно стягнуто з позивача виконавчий збір, оскільки він взагалі позбавлений можливості виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 через те, що приписами Податкового кодексу України такий обов`язок покладений на ДПС України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.08.2019 боржником у виконавчому провадженні №59723564 є Головне управління ДФС у Харківській області, а стягнення виконавчого збору є обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

При цьому зауважується, що позивач не позбавлений можливості з цих підстав звернення до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження у порядку ст. 379 КАС України або про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, згідно положень ст. 378 КАС України.

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18, якою, на думку позивача, врегульовано спірні правовідносини, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спір у цій справі виник у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа), між тим у даній справі постанова про стягнення виконавчого збору прийнята на стадії відкриття виконавчого провадження, а тому постановою Великої палати Верховного Суду від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18 врегульовано інші ніж у даній справі правовідносини.

Крім того, висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 2540/3203/18 грунтувалися на змісті частини другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка діяла до 28.08.2018, згідно якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Проте, частина друга статті 27 Закону № 1404-VІІІ із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.07.2018 р. N 2475-VIII, з 28.08.2018 (в тому числі під час існування спірних правовідносин) діє у новій редакції, згідно якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, законодавча зміна підстав стягнення виконавчого збору щодо фактичного виконання виконавчого документу зумовлює відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у справі № 2540/3203/18.

З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність постанови Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ВП №59723564 від 25.10.2019 про стягнення виконавчого збору.

Оцінюючи правомірність постанови від 25.10.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 272,20 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 42 Закону України №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються зі стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 42 Закону України №1404-VIII передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Абзацом 3 частини 3 цієї правової норми визначено, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України №1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до пункту 2 Розділу VІ Інструкції №512/5 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини 1 статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Згідно з розділом I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження (далі - Наказ №2830/5) до витрат виконавчого провадження належать, зокрема, витрати на виготовлення документів виконавчого провадження (папір; копіювання, друк документів; канцтовари), пересилання документів виконавчого провадження (конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку), плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України Про виконавче провадження плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

Розділом ІІ Наказа №2830/5 встановлено, що розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу І Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п`яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження. Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг.

Таким чином, за змістом наведених норм, у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження зазначені види витрат та суми таких витрат виконавчого провадження.

Так, на виконання ст.42 Закону №1404-VIII відповідачем стягнуто з позивача витрати виконавчого провадження.

Згідно розпорядження №59723564 грошові кошти у сумі 272,2 грн надійшли 04.12.2019 та 16692,00 грн. надійшли 04.12.2019 на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 520/35/19, виданого 25.07.2019.

За таких обставин, відповідач при стягненні з позивача витрат виконавчого провадження діяв правомірно.

Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що з врахуванням триваючого виконавчого провадження №59723564 розрахувати витрати такого провадження, які можуть бути понесені у майбутньому, є неможливим.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення вказаних позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на результати розгляду апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст.242, 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2020 по справі № 520/12926/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 19.05.2020.