Рішення

від 19.05.2020 по справі 328/632/20

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/632/20

19.05.2020

2/328/369/20

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2020 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Андрущенка О.Ю., за участю секретаря судового засідання Гончарук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого ,

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Лабик Р.Р. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант , в якому просив стягнути з відповідача на користь нього 29980 грн. 00 коп. страхового відшкодування, пов`язаного із витратами на поховання та спорудження надгробного пам`ятника та судових витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги в сумі 16000 грн..

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 18.12.2017 року о 16 год. 40 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ЗАЗ НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснював рух по проїзній частині вулиці Олексія Поради в м. Запоріжжя, з боку Харків-Сімферополь в напрямку вул. Харчової, де в районі перехрестя з вулицею Виробничою здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який переходив проїзну частину зліва направо по ходу руху водія. В результаті ДТП, ОСОБА_3 помер на місці пригоди.

За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017080000000359 від 19.12.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В ході досудового слідства було проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_3 та зроблено висновок № 4447 від 19.01.2018 року про те, що смерть ОСОБА_3 настала від поєднаної тупої травми голови, тулубу та кінцівок з переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до шоку, що формується. Закрита тупа травма тулубу утворилась внаслідок ударного травматичного впливу тупим твердим предметом з переважаючою травмуючою поверхнею у праву бокову поверхню тіла, а також від струсу тіла. Закритий перелом правої стегнової кістки у нижній третині утворився внаслідок ударного травматичного впливу тупим твердим предметом у задньо-зовнішню поверхню правого стегна; синці та садно на ногах з крововиливами у м`яких тканинах, садна на обличчі утворились внаслідок ударних травматичних впливів та впливів під кутом тупим твердим предметом (предметами) у ділянки, які за локалізацією відповідають зовнішнім пошкодженням. З огляду на масивність травми, наявність ознак струсу тіла, викладений вище механізм утворення окремих груп ушкоджень, висоту розташування крововиливів у ногах, перелому правої стегнової кістки, можна припустити, що пошкодження у ОСОБА_3 могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні рухомого транспортного засобу з пішоходом. Найбільш вірогідно, на момент отримання пошкоджень ОСОБА_3 знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_3 не виявлено: метилового, етилового, пропілових, бутилових, амілових спиртів.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вказаного ДТП здійснюється слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Запорізькій області. На даний час не відомо, слідство завершене чи ні, проте станом на 06.01.2020 року досудове розслідування тривало.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ЗАЗ 110217 реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/638407, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.

18.04.2018 року представник позивача повідомив відповідача про настання страхового випадку та в порядку визначеному, звернувся зі заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування. Вказані документи Відповідач отримав 30.05.2018 року та зареєстрував за номером 391.

23.12.2019 року відповідач повідомив позивача про продовження розслідування страхового випадку до набрання законної сили рішенням суду по дорожньо-транспортній пригоді.

Вказане рішення позивач вважає незаконним, оскільки суперечить нормам Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Закон №1961-IV) та іншому законодавству.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 30 березня 2020 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою задоволено клопотання про витребування доказів та витребувано у товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія МОТОР-ГАРАНТ (ін. н. 31154435, місце знаходження: 69068, м. Запоріжжя, Шевченківський район, вул. Вересаєва, 3) оригінали товарних чеків від 19.12.2017 року № 95 та від 23.12.2017 року № 947, які було долучено представником ОСОБА_4 до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 18.12.2017 року по вул. Олексія Поради в м. Запоріжжя.

Позивач та його представник на розгляд справи не з`явилися, представник позивача надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Так, представник відповідача зазначає, що на даний час ТДВ Страхова компанія Мотор-Гарант призупинила виплату страхового відшкодування за фактом ДТП, що мало місце 18.12.2017 року у зв`язку з відсутністю рішення суду по обставинах ДТП, зокрема, щодо встановлення обставин, які передбачені ст. 37 Законом № 1961-IV та зумовлюють відмову у страховому відшкодуванні. Також звернув увагу, що на даний час рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування позивач не отримав, а тому звернення до суду є передчасним. З приводу витрат позивача на правову допомогу зазначив про їх не співмірність зі складністю справи та ціною позову. Так, представник позивача подав три позови до відповідача від різних позивачів, що підтверджує відсутність необхідності витрачати додатковий час на підготовку позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представником позивача ОСОБА_5 було надано відповідь на відзив, в якому не погоджуючись з відзивом додатково вказав, що наявність чи відсутність судового рішення по обставинах ДТП не є перешкодою у здійсненні страхових виплат. Посилання представника відповідача на призупинення здійснення виплати є необґрунтованим, оскільки, на даний час обставини ДТП, що мали місце 18.12.2017 року не є предметом розгляду цивільної, господарської чи кримінальної справи.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Встановлено, що 18.12.2017 року о 16 год. 40 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ЗАЗ НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснював рух по проїзній частині вулиці Олексія Поради в м. Запоріжжя, з боку Харків-Сімферополь в напрямку вул. Харчової, де в районі перехрестя з вулицею Виробничою здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який переходив проїзну частину зліва направо по ходу руху водія. В результаті ДТП, ОСОБА_3 помер на місці пригоди.

За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017080000000359 від 19.12.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, що підтверджується Витягом з кримінального провадження № 12017080000000359.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 20 грудня 2017 року, актовий запис № 191.

В ході досудового слідства було проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_3 та зроблено висновок № 4447 від 19.01.2018 року експертом Запорізького обласного бюро судово-медичної експертизи про те, що смерть ОСОБА_3 настала від поєднаної тупої травми голови, тулубу та кінцівок з переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до шоку, що формується. Останнє підтверджується виявленнямнерівномірного кровонаповнення, вогнищевих мікроциркуляторних розладів в ткан ині головного мозку; переважного недокрів`я міокарда, помиреної фрагментації кардіоміоцитів; недогрів`я печінки, нирок. Всі пошкодження утворилася незадовго до настання смерті, у сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які в даному випадку призвели до смерті. Закрита тупа травма тулубу утворилась внаслідок ударного травматичного впливу тупим твердим предметом з переважаючою травмуючою поверхнею у праву бокову поверхню тіла, а також від струсу тіла. Закритий перелом правої стегнової кістки у нижній третині утворився внаслідок ударного травматичного впливу тупим твердим предметом у задньо-зовнішню поверхню правого стегна; синці та садно на ногах з крововиливами у м`яких тканинах, садна на обличчі утворились внаслідок ударних травматичних впливів та впливів під кутом тупим твердим предметом (предметами) у ділянки, які за локалізацією відповідають зовнішнім пошкодженням. З огляду на масивність травми, наявність ознак струсу тіла, викладений вище механізм утворення окремих груп ушкоджень, висоту розташування крововиливів у ногах, перелому правої стегнової кістки, можна припустити, що пошкодження у ОСОБА_3 могли утворитися в результаті дорожньо-транспортної пригоди при зіткненні рухомого транспортного засобу з пішоходом . Найбільш вірогідно, на момент отримання пошкоджень ОСОБА_3 знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_3 не виявлено: метилового, етилового, пропілових, бутилових, амілових спиртів.

Факт настання дорожньо-транспортної пригоди та смерть ОСОБА_3 підтверджуються письмовими доказами та фактично не оспорюються сторонами з огляду на відсутність цього у заявах по суті справи.

Позивач здійснив оплату поховання ОСОБА_3 та встановив надгробний пам`ятник на могилі останнього на загальну суму 26980 грн., що підтверджується товарним чеком від 19.12.2017 року № 95 на суму 12420 грн. та товарний чеком від 23.12.2017 року № 947 на суму 14560 грн..

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки ЗАЗ 110217 реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/638407, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.

Представник ОСОБА_6 та ОСОБА_1 - позивача по справі, подав відповідачу 30.05.2018 року заяву про дорожньо-транспортну пригоду та від імені позивача у справі заяву про виплату страхового відшкодування на суму 26980 грн., які складаються з витрат на поховання ОСОБА_3 та витрат встановлення надгробного пам`ятника.

28.05.2019 року представником ОСОБА_6 та ОСОБА_1 додатково направлено відповідачу оригінал витягу з ЄРДР, копії висновку експерта № 4447, свідоцтва про народження ОСОБА_3 та свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ..

29.11.2019 року на адресу відповідача представником ОСОБА_1 направлено вимогу про виплату страхового відшкодування, в якій наголошено на негайній виплаті ОСОБА_1 належних йому страхових сум.

23.12.2019 року представник відповідача на адресу представника ОСОБА_1 направив лист за № 1027 в якому зазначив, що у зв`язку з відсутністю на даний час рішення суду по ДТП та не встановленням винної в ДТП особи, здійснити виплату страхового відшкодування не можливо. Тому, на підставі п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV відповідач прийняв рішення про продовження строку для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування до моменту набрання рішенням у справі ДТП законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. п. 4, 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки № 4 від 01.03.2013р., обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

В матеріалах справи відсутні докази того, що смерть ОСОБА_3 під час ДТП відбулась внаслідок умисних дій потерпілого чи непереборної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Згідно ст. 1 Закону України Про поховання та похоронну справу поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого; забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих; надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності.

Згідно ст. 2 даного Закону поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Як зазначено Верховним Судом в постанові від 14.01.2019 року № 751/8121/17, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною і передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано смертю фізичної особи.

Право на відшкодування збитків реалізується шляхом подання позову безпосередньо на винну в ДТП особу або на страхову компанію. Такий висновок зробив ВС в постанові №754/1114/15-ц.

Преамбулою до Закону Закон №1961-IV визначено, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

У статті 5 Закону №1961-IV визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 35 Закону №1961-IV передбачено обов`язок особи протягом 30-ти денного строку з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подати заяву про страхове відшкодування, а також, передбачено перелік документів, які додаються до такої заяви.

Відповідно до ч. 27.4 ст. 27 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконано вимоги законодавства під час звернення до відповідача із заявою про страхове відшкодування витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника, додано всі необхідні документи.

Посилання представника відповідача на необґрунтованість позовних вимог суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, законодавством визначено кінцевий строк для прийняття страховиком рішення за наслідками розгляду заяви про страхове відшкодування - 90 днів.

В даному випадку відповідач всупереч вимогам законодавства не прийняв жодного з передбачених Законом №1961-IV рішень.

Посилання представника відповідача на продовження строку розслідування страхового випадку, яке мало місце 18.12.2017 року, до винесення судового рішення у кримінальному провадженні та встановлення винної особи є необґрунтованим, оскільки, відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону №1961-IV таке продовження є можливим в разі якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що випадок ДТП, який мав місце 18.12.2017 року за участі водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_6 , є предметом розгляду в цивільній, господарській або кримінальній справі. Наявність досудового розслідування кримінального провадження за фактом згаданого ДТП не є тотожним розгляду такого кримінального провадження у суді.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 26980 грн., оскільки, надані суду товарні чеки підтверджують понесені позивачем витрати лише на суму 26980 грн., а не на 29980 грн. як зазначено представником позивача в позовній заяві.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 16000 грн. витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

24.03.2020 року між позивачем (від імені якого виступав представник ОСОБА_7 ) та адвокатським об`єднанням Автопоміч в особі керуючого партнера Мелеха Д.О. укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 0117-ц по стягненню шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18.12.2017 року на вулиці О. Поради в м. Запоріжжя за участю автомобіля ЗАЗ 110217 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , в результаті чого останній помер.

В додаток до вказаного Договору його сторони уклали замовлення № 1 про надання послуг з підготовчих дій, спрямованих на подання позовної заяви та безпосередньо підготовку та подання позовної заяви до суду.

Про здійсненні роботи на виконання Договору підписано акт виконаних робіт від 25.03.2020 року, який є додатком до Договору від 24.03.2020 року № 0117-ц. Акт містить детальний опис робіт з вказівкою на витрачений час та вартість тих чи інших послуг. Загальна вартість наданих послуг склала 16000 грн. за вісім годин виконаних робіт.

Адвокат ОСОБА_5 працює на посаді адвоката в АО Автопоміч , що підтверджується довідкою № 1 від 12.09.2019 року.

Згідно квитанції № 48175409 від 30.03.2020 року позивач здійснив оплату АО Автопоміч наданих послуг з правової допомоги на суму 16000 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 17.10.2018 року № 301/1894/17 розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений законом № 4191-VI. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, представник відповідача заявляючи про не співмірність витрат на правову допомогу посилається на подання представником позивача ще трьох позовних заяв до відповідача від різних позивачів з аналогічним текстом .

В той же час, жодних доказів, зокрема, копій позовних заяв, представником відповідача суду не надано. Посилання на Єдині унікальні номери судових справ не дають змогу суду перевірити ідентичність поданих в таких справах позовних заяв саме позовній заяві, яка подана в даній справі.

Згідно з ч.8ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене та принцип диспозитивності щодо свободи подання доказів, суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, які поніс позивач, що підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи те, що позивач згідно з п.2 ч.1ст.5 Закону України Про судовий збір звільнений від справи судового збору, то судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету в сумі 840 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1187, 1201 ЦК України, ст.ст.10-13, 76-81, 89,141, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант (ідентифікаційний код юридичної особи 31154435) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) 26980 (двадцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. страхового відшкодування, пов`язаного із витратами на поховання та спорудження надгробного пам`ятника.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант (ідентифікаційний код юридичної особи 31154435) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) судові витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги в розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) грн..

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант (ідентифікаційний код юридичної особи 31154435) в дохід держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження рішення суду, визначений ст. 354 цього кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ;

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Мотор-Гарант , місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Вересаєва, 3, 69068, ЄДРПОУ 31154435.

Суддя

Повний текст виготовлено 19.05.2020 року