Рішення

від 18.05.2020 по справі 452/3886/19

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 452/3886/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"18" травня 2020 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі судді Кравціва В.І.,

секретар судового засідання Макаревич Л.Р.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

його представника адвоката Теслі О.М.,

та відповідачки ОСОБА_2 ,

встановив:

ОСОБА_1 5 грудня 2019 року пред`явив до ОСОБА_2 позов про поділ спільного майна подружжя.

У обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що він з 15 липня 1989 року перебував із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 8 липня 2018 року розірвано та у період перебування у шлюбі до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства за спільні кошти ним, позивачем, та відповідачкою було придбано і реконструйовано будинок АДРЕСА_1 , вартість якого, згідно звіту про оцінку майна, виконаного ТОВ Комплексна оцінка майна , становить 501 245,50 грн., а також земельну ділянку, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за цією ж адресою, вартість якої становить 293 134,36 грн.

Після розірвання шлюбу вони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема вказаного будинку та земельної ділянки.

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 70 СК України та 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, частки майна є рівними.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Тесля О.М. позов підтримали.

Відповідачка ОСОБА_3 позов визнала, про що подала письмову заяву.

Суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно зі ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 липня 1989 року, який розірвано на підставі рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 8 лютого 2018 року.

За ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності ( НОМЕР_3) 14 лютого 2011 року, виданого Ралівською сільською радою Самбірського району Львівської області на праві приватної власності зареєстровано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, ОСОБА_2 на підставі рішення 8 сесії 5 скликання від 27 червня 2007 року № 43 Ралівської сільської ради видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2011 га, серія ЯД № 454330, яка розташована по АДРЕСА_1 та призначена для обслуговування житлового будинку, кадастровий номер земельної ділянки 4624287200:03:001:0419.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Отже, зазначене нерухоме майно є спільною сумісною власністю сторін.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

За правилами статей 69 та 70 цього Кодексу дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

У пункті 18-2 постановиПленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7 роз`яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 Земельного кодексу України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про поділ майна подружжя, яке є спільною сумісною власністю, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, виділивши у власність позивача по 1/2 частині вказаного майна.

Отже, визнання відповідачкою позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Наслідки визнання позову сторонам роз`яснено.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати спільним майном подружжя, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, а саме: житловий будинок та земельну ділянку, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Виділити у власність ОСОБА_1 Ѕ частину будинку та Ѕ частину земельної ділянки, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 4624287200:03:001:0419 по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будинку по АДРЕСА_1 та Ѕ частини земельної ділянки, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 4624287200:03:001:0419 по АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає у АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне рішення буде складено 28 травня 2020 року.

Суддя