Ухвала

від 26.03.2020 по справі 757/13411/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13411/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчогов особливоважливих справахГоловного слідчогоуправління Національноїполіції України ОСОБА_3 про арешт майна, вилученого в ході обшуку,-

В С Т А Н О В И В:

В провадження слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про арешт майна, вилученого в ході обшуку у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності зареєстроване за ДП «НЕК «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227). З наданих в обґрунтування клопотання матеріалів вбачається, щоГоловним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12019000000000496 від 03.06.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. У ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ПрАТ «НЕК «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227), КВКП «Союз» (код ЄДРПОУ 21004686), ТОВ «Енергопостачання» (код ЄДРПОУ 32574334) та ТОВ «Союзенергомонтаж» (код ЄДРПОУ 36109963) у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші невстановлені особи, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом штучного завищення вартості устаткування та неправомірного застосування будівельних норм та розцінок при формуванні кошторисної документації, при закупівлі та устаткуванні трьох реакторів шунтуючих марки РОМ-110000/750-У1, заволоділи бюджетними коштами в особливо великих розмірах на загальну суму 13 млн. 035 тис. грн. 18березня 2020року напідставі ухвалислідчого суддіПечерського районногосуду м.Києва,було проведеносанкціонований обшукприміщенні заадресою: АДРЕСА_1 ,яке направі власностізареєстроване заДП «НЕК«Укренерго» (кодЄДРПОУ 00100227).25березня 2020року тимчасововилучене майно,постановою слідчоговизнано речовимидоказами.

Слідчий в судове засідання не з`явився, просив розглянути клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі, просить задовольнити.

Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Разом з тим згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:правову підставу для арешту майна;можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним. Дослідивши викладені у клопотанні доводи, надані матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим у клопотанні не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, та те, що вказане майно було знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі набуті кримінально протиправним шляхом, відповідно до критеріїв, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відтак не вбачає правових підстав для задоволення вказаного клопотання. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про арешт майна, вилученого в ході обшуку - відмовити. Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1