Ухвала

від 12.05.2020 по справі 760/10356/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/5508/20

Справа №760/10356/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2020 р. суддя Солом`янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-щит про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаною позовної заявою.

Вищевказана заява не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме: позивачем несплачено судовий збір за вимоги немайнового характеру.

Позивач при зверненні з даним позовом до суду посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір .

Однак, такі твердження позивача є хибними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, позивач звільнений від сплати судового збору лише за одну вимогу немайнового характеру (стягнення невиплаченої заробітної плати).

Разом з тим, позивачем при пред`явлені зазначеного позову, заявлено дві вимоги немайнового характеру (за одну з яких він звільнений від сплати судового збору) та одну вимогу майнового (стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку), за пред`явлення якої Законом України Про судовий збір передбачено сплату судового збору.

Основними законодавчими актами, якими врегульовано оплату праці є глава VII КЗпП України Оплата праці та Закон України Про оплату праці . Жоден із вказаних актів не регулює питання виплати вихідної допомоги при припинення трудового договору та не відносить вихідну допомогу до заробітної плати.

Водночас, згідно п. 3.8. розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затв. наказом Держпромстату України 13.01.2004 р. №5, за реєстр, в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713, суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору не належать до фонду оплати праці.

Отже, грошова компенсація при звільненні не відноситься до заробітної плати, а є додатковою гарантією, встановленою за домовленістю сторін.

Посилаючись на ч. 1 ст. 117 КЗпП України, позивач обґрунтовує вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Суми виплат за порушення строків розрахунків при звільненні є мірою відповідальності за порушення трудового законодавства і по своїй суті не є заробітною платою, оскільки такі виплати не передбачені законодавством про оплату праці: глава VII КЗпП України Оплата праці та Закон України Про оплату праці , а також, така виплата не передбачена Інструкцією зі статистики заробітної плати, затв. наказом Держпромстату України 13.01.2004 р. № 5, за реєстр, в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України Про оплату праці , за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України Про оплату праці структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції N 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції N 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці , тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року справа № 910/4518/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставка судового становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

За пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

За статтею 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців; у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки; у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки; у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік; у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік; у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості; у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Отже, позивачу при зверненні до суду з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-щит про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку необхідно визначити ціну позову та сплатити 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на рахунок №UA388999980313181206000026010, отримувач коштів УК у Солом.р-ні/Соломян.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: судовий збір.

Також необхідно вказати, судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Солом`янський районний суд міста Києва.

У відповідності до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 185 ЦПК України вважаю необхідним залишити заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 177, 185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Охоронна фірма Альфа-щит про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - залишити без руху.

Надати строк на усунення недоліків терміном п`ять днів з моменту отримання копії ухвали, шляхом подання нової позовної заяви, з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя