Ухвала

від 15.05.2020 по справі 991/1074/20

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/1074/20

Провадження №11-сс/991/287/20

Слідчий суддя : ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Старий Вовчинець Глибоцького району Чернівецької області, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 лютого 2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019, у якому ОСОБА_8 є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення

і встановлені судом першої інстанції обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 лютого 2020 року було частково задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_9 , погоджене із начальником першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 , про арешт майна у кримінальному провадженні №52019000000000684 від 05.08.2019 та накладено арешт на майно ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , із забороною його відчуження та розпорядження, а саме:

- земельну ділянку площею 0,082 га з кадастровим номером 7321086300:02:002:0136, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081432773210;

- земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 7321086300:02:002:0138, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081499973210;

- земельну ділянку площею 0,1182 га з кадастровим номером 7321086300:02:002:0141, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081536573210

- земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 7321086300:02:002:0142, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081580673210;

- земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 7321086300:02:002:0143, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081616673210;

- земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 7321086300:02:002:0144, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081648073210;

- земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 7321086300:02:002:0145, розташована за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081809373210;

- земельну ділянку площею 2,079 га з кадастровим номером 7321086300:02:002:0157, розташовану за адресою Чернівецька область Глибоцький район Старововчинецька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 977343573210;

- земельну ділянку площею 2,5868 га з кадастровим номером 7321086300:02:002:0355, розташовану за адресою Чернівецька область Глибоцький район Старововчинецька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 514703173210;

- земельну ділянку площею 0,27 га з кадастровим номером 7321086300:02:002:0356, розташовану за адресою Чернівецька область Глибоцький район Старововчинецька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 974970873210;

- земельну ділянку площею 0,2699 га з кадастровим номером 7321086300:02:002:0427, розташовану за адресою Чернівецька область Глибоцький район Старововчинецька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 974963373210;

- земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 7321086300:02:002:0137, розташовану за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1081466073210;

- земельну ділянку площею 0,01 га з кадастровим номером 7321086400:01:001:0300, розташовану за адресою Чернівецька область Глибоцький район с. Стерче, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 233636773210;

- будинок відпочинку площею 127 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1079419873210;

- дачний будинок та господарські будівлі і споруди площею 169 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 2794139;

- квартиру площею 31,8 кв.м. розташовану за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 296055;

- житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 38895664;

- будинок житловий, господарські будівлі та споруди площею 202,5 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 20594066;

- частку у статутному капіталі Приватного Підприємства детективно-охоронного агентства «СОКІЛ» (ЄДРПОУ 36146015) у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.;

- частку у статутному капіталі Приватного Підприємства «Чернівецький завод будівельних матеріалів» (ЄДРПОУ 36145996) у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн.

Також, вказаною вище ухвалою накладено арешт на майно ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , із забороною його відчуження, розпорядження та користування ним, а саме транспортними засобами:

- «ВАЗ 21063», VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;

- «ГАЗ 21Л», VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ;

- «ЗАЗ 965», VIN НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 ;

- «ЗАЗ 965А», VIN НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_8 ;

- «ЗИМ 12», VIN НОМЕР_9 , державний номерний знак НОМЕР_10 ;

- «МЗМА 401», VIN НОМЕР_11 , державний номерний знак НОМЕР_12 ;

- «УАЗ 31512», VIN НОМЕР_13 , державний номерний знак НОМЕР_14 ;

- мотоцикл «HARLEY-DAVIDSON SOFTAIL» VIN НОМЕР_15 , державний номерний знак НОМЕР_16 .

Зазначену вище ухвалу про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8 слідчий суддя мотивував наступним.

За переконанням слідчого судді, у клопотанні детектива наведені відомості про обставини вчинення злочинів, які в сукупності з наданими детективом поясненнями та доданими до клопотання матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави для висновку, що були скоєні злочини, про які зазначається в клопотанні. Існування обґрунтованої підозри на цій стадії кримінального провадження дає підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Злочин, передбачений ч. 4 ст. 369 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. Отже, вказане у клопотанні детектива майно, враховуючи факт його належності ОСОБА_8 , у разі ухвалення обвинувального вироку щодо нього, може бути об`єктом конфіскації як виду покарання за ч. 4 ст. 369 КК України.

Водночас згідно з відомостями з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Рось» (код ЄДРПОУ 32652401) з 18.12.2012 за рішенням засновників перебуває у стані припинення, а тому слідчий суддя не вбачав підстав для накладення на нього арешту.

Слідчий суддя дійшов до висновку, що детективом у клопотанні та у судовому засіданні доведено, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може призвести до його відчуження підозрюваним, що в подальшому унеможливить конфіскацію у разі ухвалення обвинувального вироку. Враховуючи викладене, за переконанням слідчого судді, вбачається необхідність у накладенні арешту на земельні ділянки, нерухоме майно та частку у статутному капіталі, шляхом заборони їх відчуження та розпорядження, а на рухоме майно шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування, з метою забезпечення його схоронності. Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчий суддя не встановив. Крім того, слідчий суддя не вбачав підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності з урахуванням розміру неправомірної вигоди, яка є предметом злочину у цьому кримінальному провадженні.

Вимоги апеляційної скарги

і узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із вказаною вище ухвалою слідчого судді, захисником ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 було подано апеляційну скаргу, у якій він ставить вимогу щодо скасування ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.02.2020 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019 та постановленні нової ухвали, якою слід відмовити у задоволенні клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів ОСОБА_9 , погоджене із начальником першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 про арешт майна ОСОБА_8 у повному обсязі. Свою апеляційну скаргу захисник ОСОБА_7 мотивував тим, що:

- відносно ОСОБА_8 відсутня обґрунтована підозра, оскільки: відсутній факт передання неправомірної вигоди службовій особі; відсутній предмет злочину; твердження сторони обвинувачення стосовно неправомірності проведення конкурсу необґрунтовані;

- детективом не доведені підстави, які вказують на необхідність накладення арешту на майно;

- існує неспіврозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- заборона відчужувати та розпоряджатися нерухомим майном призводить не лише до порушення права власності, але й позбавляє власника права на зайняття господарською діяльністю, що як наслідок приводить до значних збитків;

- слідчий суддя не з`ясував усі обставини, які мають значення для вирішення справи, а тому ним допущено порушення вимог кримінального процесуального закону;

- оскільки клопотання розглядалось за відсутності власника майна, з урахуванням ст. 395 КПК України, апеляційна скарга подана без порушення строку на апеляційне оскарження.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 свою апеляційну скаргу підтримав та прохав її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 , вказав, що слідчим суддею правомірно накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_8 . У запереченнях, поданих на апеляційну скаргу, прокурор вказав, що: підозра відносно ОСОБА_8 є обґрунтованою; підставою необхідності накладення арешту на майно є конфіскація майна як вид покарання; втручання у вигляді накладення арешту на майно є співрозмірним втручанню у права власника і потребам кримінального провадження; підставами для арешту майна є запобігання приховуванню, пошкодженню, псуванню, зникненню, втрати, знищенню, використанню, перетворенню, пересуванню, передачі майна.

Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, доводи учасників судового провадження та обговоривши їх, дослідивши матеріали апеляційного провадження, Суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно із п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Суть цього заходу забезпечення кримінального провадження полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Тобто, задля застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна має бути належним чином встановлена та оцінена наявність сукупності усіх трьох підстав, зазначених вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна передбачає можливість обмеження (позбавлення) таких прав власника чи володільця майна: 1) права на відчуження майна; 2) права на розпорядження майном; 3) права на користування майном. При цьому використання законодавцем у фразі «відчуження, розпорядження та/або користування майном» не тільки сурядного єднального сполучника «та», але й сурядного розділового сполучника «або» вказує на те, що арешт майна, за змістом цієї норми, не обов`язково полягає в накладенні заборон чи обмежень одразу на всі перелічені у ч. 1 ст. 170 КПК права власника (володільця) майна, а може полягати у встановленні лише окремих заборон чи обмежень.

У випадку конфіскації майна як виду покарання арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Відповідно до положень ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.

Так, 04 лютого 2020 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, який виражається у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища. За вчинення вказаного злочину санкція ч. 4 ст. 369 КК України передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. Тобто, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 12, ст. 52, ст. 59, ч. 4 ст. 369 КК України, злочин, про підозру у вчиненні якого повідомлено ОСОБА_8 , є таким, за скоєння якого може бути призначене додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. А тому колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги в цій частині та погоджується із висновками слідчого судді про наявність підстав для застосування арешту майна з метою, передбаченою п. 3 ч.2 ст. 170 КПК України.

Слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п.п. 1,3,5,6 ч. 2 ст. 173 КПК України).

Колегія суду, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра про вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Так, підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного "знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють" (пункт 1 частини третьої статті 42 КПК) кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Відсутність нормативного визначення змісту стандарту доказування «обґрунтована підозра» у кримінальному процесуальному законодавстві України покладає тягар тлумачення відповідного стандарту на суди.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, КПК України та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить поняття «обґрунтована підозра». Тому, у даному випадку, на переконання Суду, слід керуватись прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Так, у рішенні Кавала проти Туреччини від 10 грудня 2019 року, № 28749/18, п. 128, 136 термін "обґрунтованість" означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

Окрім фактичної сторони, існування обґрунтованої підозри вимагає, щоб факти, на які посилаються, можна було вважати такими, що підпадають під один із розділів, що описують злочинну поведінку у Кримінальному кодексі. Таким чином, явно не могло бути обгрунтованої підозри, якби діяння чи факти, які висунуто проти затриманої особи, не були злочином на момент їх вчинення (див. Канджов проти Болгарії, № 68294/01, § 57, 6 листопада 2008 р.; Маммадлі проти Азербайджану, № 47145/14, § 52, 19 квітня 2018 р.). Завданням Суду є перевірити, чи існувало достатньо об`єктивних елементів, які могли б змусити об`єктивного спостерігача обґрунтовано повірити, що особа могла вчинити злочини, у яких її звинувачували. У зв`язку з цим безперечно, що підозри повинні бути обґрунтовані перевіреними та об`єктивними доказами, і не повинно виявитися, що передбачувані правопорушення були пов`язані з реалізацією прав заявника відповідно до Конвенції (п. 136).

Проаналізувавши матеріали судового провадження, які містять, зокрема, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 04 лютого 2020 року, у якому наведений виклад обставин ймовірного вчинення злочину (а.с. 15-30), протокол про результати проведення негласних слідчих дій, а саме: обстеження публічно недоступного місця чи іншого володіння особи, з метою встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи, передбаченої ст. 267 КПК України та аудіо, відеоконтроль особи, передбаченої ст. 260 КПК України від 17.10.2019 (а.с. 214-230), протокол про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді обстеження публічно недоступного місця, а також аудіоконтролю особи від 07.10.2019 (а.с. 231-233), у яких зафіксовано фактичні обставини можливого вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, колегія суддів дійшла висновку, що підозра відносно ОСОБА_8 є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. В свою чергу, Суд з наведених підстав відхиляє доводи захисника ОСОБА_7 щодо необґрунтованості підозри, оголошеної його підзахисному ОСОБА_8 .

Розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження під час вирішення питання про накладення арешту на майно підозрюваного у кримінальному провадженні являє собою сукупність визначених нормами кримінального процесуального закону обставин, наявність яких дозволяє застосувати такий захід забезпечення та гарантувати права власника майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно із ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчим суддею накладено заборону відчуження та розпорядження земельними ділянками, будинками (дачним, житловим), кватирою, часткою у статутному капіталі Приватного Підприємства детективно-охоронного агентства «СОКІЛ» та часткою у статутному капіталі Приватного Підприємства «Чернівецький завод будівельних матеріалів». Застосування таких обмежень є пропорційним обставинам у справі, дієвим та виправданим заходом, який не позбавляє особу права власності, а лише обмежує її ймовірні дії щодо відчуження та передання третім особам, що є виправданим у зв`язку із висунутою ОСОБА_8 підозрою, ймовірним покаранням, передбаченим санкцією відповідної статті Особливої частини КК України, яке може бути призначене саме за даний злочин.

Накладення заборон у вигляді відчуження, користування та розпорядження транспортними засобами (автомобілями та мотоциклом) зумовлене, зокрема, окрім зазначеного, необхідністю збереження їх вартості, яка може зменшуватися у зв`язку із їх експлуатацією. Тому, у даному випадку такі обмеження відповідають, серед іншого, меті й підставам, на які посилалися детектив із прокурором, обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_8 . Тобто, наслідками арешту майна для підозрюваного ОСОБА_8 є обмеження у володінні, розпорядженні нерухомим майном та користуванні належним йому рухомим майном (транспортними засобами). З огляду на викладене, та відсутність належної аргументації апеляційної скарги щодо того, яким чином арешт майна перешкоджає господарській діяльності ОСОБА_8 , Суд не приймає цей довід захисника.

Мета обмежень, вказаних у клопотанні про накладення арешту на майно підозрюваного у кримінальному провадженні цілком відповідає вимогам ч. 11 ст. 170 КПК України (приховуванню, пошкодженню, псуванню, зникненню, втраті, знищенню, використанню, перетворенню, пересуванню, передачі майна) та є легітимною з огляду на обставини, які є предметом розслідування у цьому кримінальному провадженні. Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується з доводами клопотання детектива та висновками слідчого судді про те, що накладення арешту на майно підозрюваного є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Оскільки колегією суддів не виявлено безумовних підстав, які б свідчили про допущення слідчим суддею порушень, що в силу вимог ст. 409 КПК України слугували б підставою для скасування ухвали, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність у залишенні без задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 лютого 2020 року про арешт майна.

Керуючись ст.ст. 131, 170-173, 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 лютого 2020 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52019000000000684 від 05.08.2019 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 лютого 2020 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4