Рішення

від 18.05.2020 по справі 174/265/20

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/265/20

п/с 2/174/146/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді - Ілюшик І.А.,

за участю: секретаря - Волинець Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія , про стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія , про стягнення заробітної плати.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно безстрокового договору укладеного між ним та відповідачем він працює інженером-конструктором 2 категорії відділу головного механіка збагачувального виробництва.

24.05.2016 року, директором філії Вільногірський гірничо-металургійний комбінат ПАТ ОГХК видано наказ № 123, яким йому встановлено з 25.05.2016 року, простій за місцем його основної роботи, не з його вини, з оплатою на час простою у розмірі 2/3 встановленого йому окладу. Тобто щомісячно, з 25.05.2016 року йому не оплачується 1/3 частка його окладу.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно оплачується йому час простою на виробництві з розрахунку 66 відсотків від його окладу, замість 100 відсотків, за травень 2016 року і до цього часу, так як відповідно до п.3.17 та п.3.18 колективних договорів на 2015-2016 роки (який діє з 2015 року і до цього часу), укладеного між адміністрацією та трудовим колективом філії ВГМК ПАТ ОГХК передбачено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку 100 відсотків його тарифної ставки, встановленого працівнику розряду (окладу), якщо працівник письмово не відмовлявся від його переведення на час простою за основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров`я. Тобто відповідач прийняв на себе обов`язок сплачувати своїм працівникам заробітну плату за час простою в розмірі 100 відсотків від їх розрядів, окладів, якщо вони письмово не відмовляються від переводу на час простою на іншу роботу, не протипоказану їм за станом здоров`я. Таким чином, для того щоб відповідачу не застосовувати норму колективного договору в частині оплати простою працівника в розмірі 100% його окладу, необхідно дві умови, по- перше, щоб працівник, письмово відмовився від переходу на іншу роботу, по-друге, щоб така робота не була протипоказана йому за станом здоров`я. В свою чергу, він жодного разу письмово не відмовлявся від переходу на іншу роботу на час простою. Таким чином, відповідачем були порушені умови діючих колективних договорів у філії ВГМК , стосовно розміру виплат заробітної плати за час простою не з вини працівника і відповідно, відповідач систематично не доплачував йому 1/3 частку його заробітної плати кожного місяця з червня 2019 року по березень 2020 року. Враховуючи вищевикладене, просить стягнути з відповідача недоплачену йому заробітну плату за час простою в період з червня 2019 року по березень 2020 року в загальному розмірі 22586,93 грн.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 15.04.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.

Представник відповідача Писаренко Г.О. , подала відзив на позов, згідно з якого проти задоволення позову заперечує. При цьому визнала наступні факти: перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з філією ВГМК АТ ОГХК ; встановлення позивачу з 25.05.2016 року простою за місцем роботи, не з його вини, з оплатою на час простою у розмірі 2/3 встановленого окладу; наявність зобов`язання адміністрації філії передбаченого п. 3.17. Колективного договору філії на 2015-2016 роки оплачувати час простою не з вини працівника з розрахунку 100 відсотків тарифної ставки встановленої працівникові розряду (окладу). Крім того також підтвердила, що відповідно до п. 3.18. колективного договору, у випадку відмови працівника від його переведення на час простою з основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров`я, в цьому підрозділі чи до іншого, час простою оплачується в розмірі двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Представником відповідача не визнано посилання позивача на безпідставність оплати часу простою позивача на виробництві з розрахунку 2/3 установленого окладу, замість 100 відсотків від окладу, за період з червня 2016 року по травень 2019 року, виходячи з того, що на виконання роз`яснень Міністерства праці та соціальної політки, викладених в листі № 257/06/187-07 від 23.10.2007 року та на підставі службової записки збагачувального виробництва № 03-01/528 від 20.05.2016 повідомив директора філії ВГМК ПАТ ОГХК про відсутність обсягів робіт за посадою інженера-конструктора II категорії відділу головного механіка збагачувального виробництва та неможливості надати роботу ОСОБА_1 в цьому підрозділі. 23.05.2016 року комісією було складено акт про встановлення простою для позивача з 24.05.2016 до усунення причин та умов, що спричинили відсутність роботи та видано відповідний наказ. Відповідно до п.п. 4 п.1 цього наказу, який було видано на підставі ст.113 КЗпП України, абз.4 п.п.3.15 та п.п.3.18 Колективного договору філії на 2015-2016 роки, позивачу було встановлено оплату під час простою в розмірі двох третин установленого окладу. Позивач не погодився з зазначеним наказом та звернувся до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача, третя особа - первинна профспілка Свободу Праці ДП ОГХК про його скасування, однак в задоволенні позову йому було відмовлено в повному обсязі. Таким чином, на теперішній час філією ВГМК АТ ОГХК здійснюється оплата періоду простою позивача на підставі наказу № 123 від 24.05.2016 року, правомірність та законність якого підтверджена рішенням Вільногірського міського суду.

В судове засідання позивач не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у свою відсутність, позовну заяву підтримав, просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у свою відсутність, проти задоволення позову заперечує відповідно до відзиву до позову.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , наказом директора філії ВГМК ДП ОГХК від 24.05.2016 року за № 123, встановлено простій, у зв`язку з ненаданням ним згоди на переведення на іншу роботу, початок простою з 25.05.2016 року до усунення причин та умов, які спричинили відсутність роботи. Визначено місце простою навчальний клас № 2 на другому поверсі в будівлі Відділ технічного навчання , за графіком роботи № 1 Однозмінна робота, з 40 годинним п`ятиденний робочим тижнем, тривалістю щоденної роботи 8 годин, із двома вихідними днями (субота та неділя). Оплата часу під час простою встановлена на підставі листків простою в розмірі двох третин установленого окладу (а.с. 40).

Простій позивачу встановлено відповідно до службової записки від 20.05.2016 року за вих. № 03-01/528 про відсутність обсягів робіт, після проведеного скорочення чисельності працівників ЗВ, роботу, яку раніше виконував інженер-конструктор ІІ категорії відділу головного механіка збагачувального виробництва ОСОБА_1 , (а саме: розробка робочої документації, виконання компонувальних креслень, виконання необхідних розрахунків, конструювання деталей, вузлів та простих деталей), виконують за необхідності, майстри з ремонту устаткування старші та механік ВГМ ЗВ (ескізи простих вузлів та деталей) та працівників проектно-конструкторського відділу управління комбінату (виконання компонувальних креслень, необхідних розрахунків, розробка робочої документації та ін.). Роботи виконуються без затримки, якісно і в строк (а.с. 38).

На підставі службової записки, 23.05.2016 року комісією у складі шести осіб складено акт про встановлення простою позивачу і запропоновано з 24.05.2016 рокудо усунення причин та умов, що спричинили відсутність роботи, встановити простій (а.с. 39).

В листі від 19.08.2016 року № 01-19/4483, позивачу запропоновано перейти до одного з підрозділів філії за запропонованими професіями, у зв`язку з відсутністю роботи та можливості виконання ним попередніх посадових обов`язків, на підставі акту про встановлення простою (а.с. 186).

Актом від 24.05.2016 року підтверджується той факт, що ОСОБА_1 , оголошено лист № 01-19/2880 від 23.05.2016 року з пропозиціями про переведення його на іншу роботу на період простою та зазначено, що ОСОБА_1 , не надав відповідь про згоду чи незгоду про переведення, термін надання відповіді не визначив (а.с. 187).

Відповідно до рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.09.2016 року ОСОБА_1 , відмовлено в задоволенні його позову до державного підприємства Об`єднана гірничо-хімічна компанія , третя особа первинна профспілка Свободу Праці державного підприємства Об`єднана гірничо-хімічна компанія про скасування наказу про простій (а.с. 42-45).

Відповідно до наказу директора філії ВГМК ДП ОГХК від 31.10.2016 року за № 314 Про зміни штатного розпису посад службовців та скорочення штату працівників збагачувального виробництва , з 05.01.2017 року виключено з штатного розпису посад службовців збагачувального виробництва посаду інженера конструктора ІІ категорії відділу головного механіка в кількості однієї штатної одиниці (а.с. 189).

На підтвердження неодноразового звернення адміністрації підприємства до позивача ОСОБА_1 , з пропозиціями перейти з одного підрозділів філії за запропонованими професіями, відповідачем надані листи адресовані та вручені позивачу у період з 19.08.16 року по 11.03.2020 року (а.с. 46-187).

Листом від 03.11.2016 року ОСОБА_1 , був попереджений про наступне вивільнення та надані списки вакантних штатних одиниць на 03.11.2016 року у відповідності з професією, кваліфікацією або спеціальністю (а.с. 188).

Своєю заявою від 15.12.2016 року ОСОБА_1 , дав згоду на переведення на іншу посаду експерта технічного промислової безпеки лабораторії технічної діагностики (а.с. 191).

Відповідно до копії листа від 22.12.2016 р. № 01-32/198, за підписом директора філії, ВГМК ДП ОГХК повідомляє позивача, про неможливість задоволення його заяви про переведення на посаду експерта технічного з промислової безпеки лабораторії технічної діагностики служби головного механіка, оскільки ця посада виключена із штатного розпису та останньому рекомендовано розглянути списки вакантних робочих посад та обрати посаду з урахування його освіти, навичок та досвіду роботи, кваліфікаційним вимогам (а.с. 192).

Згідно довідки про доходи № 702 від 08.04.2020 р., розмір виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 , в період з червня 2019 року по березень 2020 року становить - 65022,90 грн.(а.с. 24).

Відповідно до рішення Вільногірського міського суду від 29.11.2018 року задоволено позов ОСОБА_1 , до Публічного акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія про стягнення заробітної плати та стягнуто з відповідача недоплачену йому заробітну плату за час простою за період з травня 2016 року по червень 2018 року в загальному розмірі 44247,96 грн. (а.с. 9-12) та постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.03.2019 року зазначене рішення залишено без змін, а апеляційна скарга ПАТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія без задоволення (а.с.17-20)

Відповідно до рішення Вільногірського міського суду від 24.09.2019 року задоволено позов ОСОБА_1 , до Публічного акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія про стягнення заробітної плати та стягнуто з відповідача недоплачену йому заробітну плату за час простою за період з липня 2018 року по травня 2019 року в загальному розмірі 15814,77 грн. (а.с. 13-16) та постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.01.2020 року зазначене рішення залишено без змін, а апеляційна скарга ПАТ Об`єднана гірничо-хімічна компанія без задоволення (а.с.21-23).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.12 ЦПК України, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністратвиній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій обставини були встановлені.

Статтею 34 КЗпП України , передбачено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що у справах за позовами про оплату простою необхідно виходити як із правил ст.113 КЗпП України , так і з відповідних норм інших актів законодавства, маючи на увазі, зокрема, що оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган (бригадира, майстра, інших службових осіб) у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства.

Згідно ст. 5 ЗУ Про колективні договори і угоди від 01.07.1993 року за № 3356-X-II, умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Як вказано вище, позивач звертався до суду з вимогою про скасування наказу про простій з підстав його незаконності, однак попри те, що встановлення оплати праці у розмірі 2/3 його окладу на час простою не протирічить положенням ст. 113 КЗпП України, судом встановлено, що на філії ВГМК АТ ОГХК діє Колективний договір на 2015-2016 роки із змінами та доповненнями, який є внутрішнім нормативним документом відповідача і його положення є обов`язковими для даного підприємства та працівників філії та повинні враховуватись судом при вирішені трудового спору. Відповідно до його положень, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку 100 відсотків тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (п.п. 3.17, 3.18), що вказано, як ОСОБА_1 у позовній заяві 9а.с. 7), так і у відзові на позов представником відповідача (а.с. 34).

Отже, якщо простій виник не з вини працівника, то час простою необхідно оплачувати працівникам відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). При цьому якщо у колективному договорі передбачено більший розмір оплати у разі простою, то така оплата здійснюється у розмірі, передбаченому колективним договором, оскільки при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Згідно п. 3.18 Колективного договору, у випадку письмової відмови працівника від його переведення на час простою за основною або іншою професією (посадою), не протипоказаною йому за станом здоров`я в цьому підрозділі чи до іншого, оплачувати час простою в розмірі двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Разом з тим, надані до суду матеріали не містять письмової відмови позивача від запропонованих йому посад, а надані відповідачем звернення адміністрації підприємства до позивача ОСОБА_1 з пропозиціями перейти за запропонованими професіями, які отримано позивачем, але на які ним не надано письмової відповіді, на думку суду, не можна вважати письмовою відмовою позивача від запропонованих йому посад, тому визначення оплати часу простою позивачу за відсутності його письмової відмови згідно п. 3.18 Колективного договору у розмірі 2/3 його окладу суперечить вказаному положенню Колективного договору, хоча і не суперечить прямо положенням КЗпП України .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оплата праці позивача за період з червня 2019 року по березень 2020 року проводилася усупереч вимогам колективного договору, які покращують становище позивача, і відповідачем неправомірно не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 1/3 частину заробітної плати за вказаний період, а позиція відповідача спростовується наведеними вище доводами.

Вирішуючи питання про розмір недоплаченої заробітної плати позивачу, суд бере до уваги контррозрахунок суми заборгованості по заробітній платі, який надано відповідачем, оскільки даний розрахунок належним чином обґрунтовано і підстави сумніватися у його правильності у суду відсутні, в свою чергу наданий позивачем розрахунок не містить будь-якого математичного обґрунтування, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути недоплачену йому заробітну плату за час простою в період з червня 2019 року по березень 2020 року, в розмірі 22586,93 грн., задовольнивши позовні вимоги частково. Згідно відзову на позов, загальна кількість годин простою складає 1458,25 год., що дорівнює нарахованій заробітній платі в розмірі 65022,90 грн. за години простою в розмірі 2/3 окладу та 85198,76 грн. за години простою в розмірі 100% окладу. А різниця між нарахуваннями складає 20175,86 грн. (з урахуванням проведених утримань 16241,57 грн.). Контррозрахунок проведено бухгалтерією підприємства та належним чином оформлено (а.с. 194,195). В задоволенні позову в іншій частині- відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору та позов задоволено, з відповідача слід стягнути на користь держави 840,80 грн. судового збору.

Відповідно до п.п. 2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.На підставі вказаного, рішення суду в частині стягнення недоплаченої 1/3 частини заробітної плати за один місяць, підлягає негайному виконанню.

На підставі ст.ст. 34, 113 КЗпП України, ст. 5 ЗУ Про колективні договори і угоди та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 133, 141, 247, 263- 265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія про стягнення заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія (03035, м. Київ, Солом`янський район, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , недоплачену йому заробітну плату за час простою в період з червня 2019 року по березень 2020 року в розмірі 20175 грн. (двадцять тисяч сто сімдесят п`ять) 86 коп., без утримання із зазначеної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства Об`єднана гірничо-хімічна компанія на користь держави 840,80 грн. судового збору.

В решті заявлених вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення недоплаченої 1/3 частини заробітної плати в межах платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Вільногірського міського суду

Дніпропетровської області І.А.Ілюшик