Ухвала

від 19.05.2020 по справі 201/255/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/255/19

провадження 2/201/362/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем - Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтранс до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, моральної шкоди, грошових коштів та судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Спецтранс 10 січня 2019 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, моральної шкоди, грошових коштів та судових витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові посилається на те, що 19 липня 2018 року близько 19.45 годин відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Фольксваген Тігуан , під час руху біля будинку АДРЕСА_1 порушив правила дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку під час керуванням автомобіля і здійснив ДТП, не витримав безпечної дистанції, швидкості руху, скоївши зіткнення, наїзд на рухавшийся в тому місці транспортний засіб Мерседес Бенц під керуванням ОСОБА_2 , що належить позивачу, в результаті якого останньому були завдані ушкодження, позивач постраждав, йому завдана значна матеріальна шкода, сторона відповідача визнала свою вину, стосовно винної особи було порушено справу про адміністративне правопорушення і постановою суду відповідача притягнуто до відповідальності. Винним у цій ДТП вказаними діями, пов`язаними з порушеннями правил дорожнього руху, є саме відповідач ОСОБА_1 .. Вказаними діями, пов`язаними з порушеннями правил дорожнього руху, позивачу завдано матеріальну шкоду, він поніс витрати та інш.. Позивач звернувся з цим питанням до страхової компанії і відповідача, страховою компанією здійсненна виплата лише частково, а відповідач не погасив нічого. Матеріальна шкода повинна відшкодовуватися повністю в межах фактичних витрат на ремонтно-відновлювальні роботи з урахуванням зносу автомобіля і втрати товарної вартості. Позивачу завдана моральна шкода. Вважає, що решту вказаної шкоди повинен відшкодовувати відповідач в повному обсязі - решту шкоди, втрату товарного вигляду пошкодженого автомобіля, витрати на правову допомогу і експертне дослідження, моральну шкоду і судовий збір та просив стягнути всю вказану шкоду та судові витрати, задовольнивши позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, вказаним і матеріалами справи, на думку суду, фактично просив розглянути справу за наявними матеріалами справи по закону і розглянути справу за його відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що 19 липня 2018 року близько 09.45 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Фольксваген Тігуан , державний номер автомобіля НОМЕР_1 , що належить йому ж, рухалася по АДРЕСА_1 та в районі будинку АДРЕСА_2 НОМЕР_2 перед здійсненням маневру - зміна напрямку руху - не пересвідчився, що це буде безпечно, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діяв таким чином, щоб не завдавати загрози життю та здоров`ю громадян, грубо порушуючи вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, не впорався з керуванням свого автомобіля, заходів для своєчасного зниження швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу не прийняв, не врахував дорожню обстановку, продовжив рух і скоїв наїзд, зіткнення з рухавшимся в тому місці в попутному напрямку автомобілем Мерседес Бенц , державний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що належить (автомобіль) позивачу, скоївши ДТП.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав значні ушкодження. При цьому порушення зазначених в протоколі Правил дорожнього руху України знаходилось у прямому причинно-слідчому зв`язку із наслідками у вигляді завданих ушкоджень позивача та пошкодження названого автомобіля.

Стосовного винного, на думку поліцейських, в цій ДПТ відповідача ОСОБА_1 працівниками поліції складено протоколи і направлено його до суду. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2018 року адміністративну справу відносно ОСОБА_1 розглянуто, у вказаній ДТП встановлено і визнано винним вказаного відповідача за ст. 124 КУпАПП через порушення ним п. 10.1 Правил дорожнього руху України і його притягнуто до адміністративної відповідальності в вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн.. Вказана постанови оскаржена не була і набрала законної сили.

Отже, за результатами розгляду справи, дослідженням матеріалів цивільної справи та адміністративних матеріалів, на думку суду, винними у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є відповідач ОСОБА_1 .. При цьому порушення цими водієм правил дорожнього руху України знаходилось у прямому причинно-слідчому зв`язку із наслідками у вигляді пошкодження автомобілів сторін, завданню шкоди. Вказана постанова районного суду приймалася з урахуванням висновків експертів про наявність вини вказаного водія вказаного автомобіля у цій ДТП і наявності порушення правил дорожнього руху з боку відповідача.

Згідно ч. 4 і 5 ст. 82 ЦПК України Підстави звільнення від доказування 4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня 2018 року відносно ОСОБА_1 встановлено факт вчинення цим відповідачем на вказаному автомобілі адміністративного правопорушення відносно позивача; участь в цій ДТП приймало лише дві особа: позивач і відповідач на вказаних автомобілях, винним є відповідач, вказаною постановою суду встановлено факт завдання діями вказаної винної особи шкоди позивачу, а також наявність причинно-слідчого зв`язку між винними діями відповідача та зазначеними наслідками у вигляді шкоди позивачу і відповідно винність цього відповідача в завданні шкоди, ця вина встановлена і доведена.

Вказана постанова Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року набрала законної сили, належними доказами не спростована, а тому є достатньо підстав для звільнення позивача від доказування даного позову в частині питань чи мали місце винні дії цього відповідача на своєму автомобілі, а саме дії, що містять в собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАПП, факт завдання ушкоджень позивачу, наявність причинно-слідчого зв`язку між винними діями, пов`язаними з порушенням вимог Правил дорожнього руху України, цим відповідачем і завданням шкоди позивачу. Вказаними протиправними діями позивачу було завдано матеріальної шкоди. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент скоєння вказаної ДТП застрахована була.

На прохання позивача експертом було проведено дослідження стосовно суми завданої позивачу шкоди, ця шкода визначена і позивач звернувся до страхової компанії і йому частково було виплачене страхове відшкодування, з питання відшкодування решти суми відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивач звернувся до відповідача з питанням її відшкодування, але фактично була відмова, отже решту (вартість відновлювального ремонту, яку не відшкодовує страхова організація) він відшкодовувати відмовився, в добровільному порядку питання не вирішене, виник спір і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання… .

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В судовому засіданні встановлено, що винними діями відповідача на автомобілі Фольксваген Тігуан позивачу дійсно було завдано матеріальної шкоди. Матеріальна шкода полягає в витратах позивача на ремонтно-відновлювальні роботи пошкодженого його автомобіля та інші витрати, пов`язані з цим.

Згідно з ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, ..., що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.... Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому ... додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , згідно централізованої бази даних МТСБУ і наданих документів, застрахована згідно полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів, страховик - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Універсальна . З метою компенсації спричинених в результаті даної ДТП збитків позивач звернувся до ПрАТ СК Універсальна .

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування визначено Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Відповідно до ст. 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 1 ст. 22 цього Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну.

Згідно ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно п. 34.4 ст. 34 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Згідно ст. 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно п. 2 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) або здійснити виплату страхового відшкодування. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Протягом 3-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Згідно п. 2.1 ст. 2 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України (254к/96-ВР), Цивільним кодексом України (435-15), Законом України Про страхування (85/96-ВР), цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 1.3 ст, 1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Згідно абз. 2 ст. 9 Закону України Про страхування , страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або іншій особі, яка має право на отримання відшкодування. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Згідно з рахунком-фактурою відповідно до Звіту № 11818 від 10 серпня 2018 року вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля марки Мерседас Бенц , державний номер НОМЕР_3 , з врахуванням фізичного зносу та без врахування податку на додану вартість складає 156 789 гривень 52 копійок.

Після ДТП ПрАТ Страхова компанія Універсальна , яке на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності застрахувало цивільно-правову відповідальність власника Фольксваген Тігуан , державний номер НОМЕР_1 , визнало зазначену подію страховим випадком та виплатило на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 54 047 гривень 12 копійки. Однак виплачувати решту реальної шкоди, ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля позивача відповідач відмовився.

Позивач вважає таку відмову цього відповідача у виплаті страхового відшкодування у повному розмірі (залишок - 102 742 гривень 40 копійок) безпідставною, виходячи з наступного: у відповідності до ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Згідно з п. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. У відповідності до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.5. Правил дорожнього руху України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 10.1. Правил дорожнього руху України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

До скоєння дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження належного позивачу автомобіля призвели виключно дії водія ОСОБА_1 .. Цей відповідач, здійснюючи маневр обгону чи повороту, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проявивши таким чином неуважність, не контролювала дорожню обстановку. Саме дії водія ОСОБА_1 знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку зі скоєнням ДТП та спричиненням шкоди належному позивачу автомобілю. Вказано підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем.

Разом з тим, у відповідності до ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 зазначеного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, відповідач, як і страхова компанія, повинен був сплатити страхове відшкодування у розмірі відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля за вирахуванням зносу, а саме - всю суму (решту) у розмірі 102 742 гривень 40 копійок. Проте позивачу було виплачене страхове відшкодування лише страховою компанією у розмірі 54 047 гривень 12 копійок. Залишок суми відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача і складає 102 742.40 грн..

Відповідно до ст. 32.7 цього Закону страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Разом з тим, згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За таких обставин обов`язок з відшкодування завданої позивачу шкоди, пов`язаної із втратою товарної вартості автомобіля покладається на відповідача.

Відповідно до п. 8) ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми передбачено також ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 9 Закону України Про страхування : страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Оскільки зобов`язання відповідача у разі настання страхового випадку полягає у здійсненні страхової виплати, то таке зобов`язання є грошовим. В разі прострочення його виконання настає відповідальність, що передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема - сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні витрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання, і на відміну від пені не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрату кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що підлягають сплаті кредитору. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України: Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно - правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання .

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Велика палата Верхового Суду у постанові від 04 липня 2018 року, справа № 755/18006/15-ц, зробила наступні висновки щодо застосування норм права: ... відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ) .

У разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього . До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року, справа № 760/15471/15-ц.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що - містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У відповідності із ст. 23 ЦК України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування,

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з порушенням права власності. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог в залежності від характеру та обсягу заподіяних Позивачу моральних та фізичних страждань.

Відповідно до п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди - ..Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Спричинена моральна шкода, полягає у наступному. В результаті даної ДТП було ушкоджено майно, яке на праві власності належить позивачу. Відповідач в добровільному (поза судовому) порядку, відмовився компенсувати спричинені збитки. Позивач змушений був здійснювати ремонт свого пошкодженого транспортного засобу за власні кошти, не користувався цим автомобілем за призначенням для своїх потреб та цілей товариства. Цей відповідач свідомо, безпідставно проігнорував обґрунтовані законні вимоги позивача, з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений звернутись до суду із даним позовом. На час та після вказаної ДТП позивач вимушений був відмовитись від звичного способу життя, він не мав можливості нормально спілкуватись по роботі і з своїми родинами і друзями. Усвідомлення того факту, що через нього (позивача) його співробітники, близькі та рідні вимушені змінити уклад свого життя, вживати додаткових зусиль і позбавити себе нормального відпочинку постійно пригнічувало і продовжує пригнічувати позивача; відношення відповідача до скоєного ним, який не тільки не робить ні чого для відшкодування завданої шкоди, але й не визнає в повному обсязі своєї вини у скоєному і на протязі вже тривалого часу.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

З викладеного видно, що позивачу неправомірними діями завдавача шкоди - відповідача завдано моральної шкоди за кожною з підстав встановлених законодавцем. Суд вважає можливим задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди частково - в розмірі 1 000 грн., в задоволенні решти вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 15, 16, 18 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що позовні вимоги позивача частково задоволено, то на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що вказаний відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги не визнання відповідачем позовних вимог в частині їх обгрунтованості, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

Суд вважає безпідставним визначення самостійно страховою компанією відсоткового співвідношення вини в ДТП позивача і відповідача, оскільки це є прерогативою суду, а тому розраховує матеріальні збитки, спричинені пошкодженням автомобіля позивача, спираючись на висновки експертів і надані документи.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Спецтранс несплачену частку страхового відшкодування, вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля в розмірі 102 742 грн. 40 коп., моральну шкоду 1 000 грн., витрати на правову допомогу 10 000 грн., витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 2 600 грн. та судові витрати в сумі 1 921 грн., а всього 118 263 грн. 40 коп., в задоволенні ж решти позовних вимог ТОВ Спецтранс до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 4, 15, 16, 18, 22, 23, 265, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1194, 1195 ЦК України, ст. 3, 12, 28, 29, 30, 33, 33-1, 35-37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтранс несплачену частку страхового відшкодування, вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля в розмірі 102 742 грн. 40 коп., моральну шкоду 1 000 грн., витрати на правову допомогу 10 000 грн., витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 2 600 грн. та судові витрати в сумі 1 921 грн., а всього 118 263 грн. 40 коп.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Спецтранс до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст рішення складено 19 травня 2020 року.

Суддя -