Рішення

від 14.05.2020 по справі 617/1396/18

ВОВЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/1396/18

Провадження № 2/617/21/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року Вовчанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

та відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у загальному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вовчанську Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відміну наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Вовчанський дошкільний навчальний заклад № 7 (ясла-садок) Вовчанської міської ради Харківської області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він з 2004 року працює на посаді начальника служби охорони праці, пожежної і радіаційної безпеки та безпеки життєдіяльності відділу освіти Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області. З 2010 року працював за сумісництвом фахівцем з охорони праці у Вовчанському дошкільному закладі № 7 (ясла-садок) Вовчанської міської ради Харківської області (далі - ВДЗ). 20.08.2018 року без будь-яких зауважень його було звільнено. З березня 2010 року він працював у ДНЗ по безстроковому договору, але в березні 2016 року адміністрація примусила його підписати строковий контракт на три роки. По закінченню строкового контракту завідуюча ДНЗ ОСОБА_2 розірвала його, що є грубим порушенням ст. 40 ЗУ Про працю . Адміністрація ДНЗ провела виплату всіх належних йому сум лише 31.08.2018 року, а не в день звільнення. При звільненні адміністрація ДНЗ не повідомила йому про нараховані суми. Йому не відомо, про що він отримав розрахунки. Дії Адміністрації ДНЗ поставили його та його сім`ю у тяжке матеріальне становище, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, зазначивши, що при його звільненні, ОСОБА_2 також не видала йому трудову книжку, копію наказу про звільнення. Він ніколи не працював керівником структурного підрозділу державної установи. Спеціалістів з охорони праці, крім нього, більше немає ні у відділу освіти, ні у закладах середньої або дошкільної освіти. ОСОБА_2 помилково присвоїла йому статус керівника структурного підрозділу державної установи і, підігнала цей статус до відповідної статті, звільнила його незаконно. Наказ про звільнення суперечить чинному законодавству України і повинен бути негайно відмінений.

Після уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив відмінити наказ по ДНЗ від 20.08.2018 року Про звільнення ОСОБА_1 - фахівця з охорони праці , у зв`язку з порушенням ЗУ Про працю ст. ст. 40, 116, 117, ЗУ Про адміністративні правопорушення ст. 237-1, ЗУ Про охорону праці ст. 15; поновити його на займаній посаді; у зв`язку з порушенням ст. ст. 116, 117 ЗУ Про працю зобов`язати адміністрацію ДНЗ нарахувати і виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; зобов`язати адміністрацію ДНЗ нарахувати йому вихідну допомогу в розмірі 50 середньомісячних окладів, у зв`язку з грубим порушенням ЗУ Про працю ст. 44, наказу Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489 п. 1.3, внаслідок чого постраждало його здоров`я; зобов`язати адміністрацію ДНЗ нарахувати заробітну плату за весь час вимушеного прогулу (по причині незаконного зваільнення), починаючи з 22.08.2018 р., з урахуванням всіх видів перерахунків (у т. ч. підвищення мінімальної заробітної плати, доплати до мінімальної з/п МОП та з розрахунком інфляційних процесів під час вимушеного прогулу), нарахувати виплати до пенсійного фонду, первинної профспілкової організації ДНЗ, а також військовий збір у розмірі 1,5 % (як що це передбачено Законодавством України); на підставі ЗУ Про адміністративне правопорушення ст. 237-1 притягнути посадових осіб ДНЗ, винних у незаконному його звільненні до адміністративної відповідальності; за порушення ЗУ Про адміністративне правопорушення ст. 237-1 стягнути з посадових осіб ДНЗ на його користь 40000 грн. моральної шкоди; у зв`язку з порушенням ЗУ Про працю ст. ст. 29, 40, 43-1, 47, 110, 116, 117, ЗУ Про охорону праці ст. 15, дію його строкового контракту про працю з ДНЗ продовжити на термін його вимушеного прогулу; відсіч продовження його строкового контракту про працю з ДНЗ рахувати з дня винесення Ухвали та вступу її в законну дію; стягнути з винних посадових осіб матеріальні витрати по підготовці справи для звернення до суду (юридичні витрати) в розмірі 12000 грн.

Ухвалою суду від 20.01.2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Вовчанський дошкільний заклад № 7 (ясла-садок) Вовчанської міської ради Харківської області.

Відповідач у відповідності до вимог ч. 1 ст. 178 ЦПК України, надала відзив, в якому заперечила проти задоволення позову ОСОБА_1 з підстав того, що на підставі Трудового договору про роботу за сумісництвом від 03.08.2016 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу за сумісництвом до ДНЗ на посаду фахівця з охорони праці. Наказ № 259-к Про звільнення ОСОБА_1 підготовлений на підставі рекомендацій, викладених у акті ревізії № 08-13/12 від 24.09.2018 року. Постановою КМУ від 03.04.1993 року за № 245 Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій встановлено, що керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ та організацій не мають права працювати за сумісництвом. У зв`язку з тим, що з 2004 року ОСОБА_1 працює начальником служби охорони праці відділу освіти Вовчанської РДА, тобто являється керівником структурного підрозділу державної установи, працювати за сумісництвом він не має права, отже стосовно ОСОБА_1 діють обмеження щодо роботи за сумісництвом. ОСОБА_1 був ознайомлений із наказом про звільнення у відповідності до встановленого порядку, в присутності свідків - працівників ДНЗ ОСОБА_5., ОСОБА_4. та ОСОБА_3 . При звільненні вона користувалась вимогами ст. 43-1 КЗпП, а не ст. 40. Доводи позивача щодо не проведення з ним розрахунку в день звільнення не відповідають дійсності. Просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач під час судового розгляду заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач під час судового розгляду позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, сповіщався судом про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Суд вислухавши пояснення позивача, відповідача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено під час судового розгляду, згідно наказу ДНЗ за № 115-к від 01.04.2010 року ОСОБА_1 призначено на посаду інженера з охорони праці на 0,5 ставки за сумісництвом з 29.03.2010 року (а.с. 130, 177).

ОСОБА_1 призначений на посаду фахівця з охорони праці ДНЗ на 0,5 ставки за сумісництвом за строковим договором з 03.08.2016 року з оплатою праці відповідно до штатного розпису (наказ № 253-к) (а.с. 161).

Відповідно до наказу ДНЗ № 259-к від 20.08.2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади фахівця з охорони праці ДНЗ за сумісництвом 22.08.2018 року у зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом для керівників структурних підрозділів, відділів державних підприємств, установ і організацій, передбаченими законодавством згідно ст. 43-1 КЗпП України (а.с. 27).

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Разом з тим, суд звертає увагу, що суб`єктами індивідуального трудового спору є працівник та роботодавець. При цьому роботодавець - це юридична особа, фізична особа - підприємець або фізична особа, яка використовує найману працю за трудовим договором або має використовувати таку працю за трудовим договором, але оформляє працівників належним чином. Належною стороною індивідуального трудового спору є саме роботодавець і не може бути посадова особа юридичної особи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (п. п. 1 і 4 ч. 2 ст. 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відповідно до вимог ч. ч. 1 - 3 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Під час судового розгляду суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, неодноразово роз`яснював позивачу заявити клопотання про залучення до участі в якості належного відповідача роботодавця, з яким у ОСОБА_1 виникли трудові правовідносини - ДНЗ. Натомість позивач вважав недоцільним заявлення вказаного клопотання, обґрунтовуючи свою позицію, що наказ про його звільнення був виданий саме посадовою особою ДНЗ - ОСОБА_2 .

Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що ДНЗ було залучено до участі у справі в якості третьої особи, такий процесуальний статус виключає можливість покладення на нього рішенням суду будь-яких обов`язків. При цьому суд бере до уваги, що позивач ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до суду за відновленням своїх порушених прав до належного відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення, поновлення на займаній посаді, відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії, слід відмовити.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення у справі за позовом позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відміну наказу про звільнення, поновлення на займаній посаді, відшкодування моральної шкоди та зобов`язання вчинити дії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Вовчанський дошкільний навчальний заклад № 7 (ясла-садок) Вовчанської міської ради Харківської області - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Строк на подання апеляційної скарги продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Вовчанський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , іден. номер НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , іден. номер НОМЕР_2 .

Третя особа - Вовчанський дошкільний навчальний заклад № 7 (ясла-садок) Вовчанської міської ради Харківської області, адреса: 62503, Харківська обл., м. Вовчанськ, вул. Гоголя, 28, код ЄДРПОУ 24471336.

Суддя -