Постанова

від 30.07.2007 по справі 4/336ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/336ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30.07.07                                                                                 Справа № 4/336ад.

Суддя  господарського суду Луганської області Батюк Г.М. , при секретарі судового засідання Чех Т.М., розглянувши матеріали справи  за позовом

Прокурора м.Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України  в м. Сєвєродонецьку  Луганської області,

м. Сєвєродонецьк  Луганської області

до Комунального підприємства «Пиріжкова Енергетик»,  м. Сєвєродонецьк  Луганської області

про стягнення  743 грн. 68 коп.

у присутності представників сторін:

від позивача –Семенюк В.М., дов. № 13 від 31.05.07;

від відповідача –не прибув ( явка обов'язкова).

від заявника –Майборода О.О., посвідчення № 141 від 23.10.06

Суть спору: заявлені вимоги про стягнення з відповідача   заборгованості зі сплати страхових  внесків до Пенсійного фонду України у сумі  743 грн. 68  коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зданого до суду 05.07.07, проти позову заперечує, з наступних підстав:

- підприємство відповідача не має заборгованості перед позивачем;

- підприємство відповідача за період з 2003р. по 2005р. включно знаходилося на спрощеної системі обчислення і сплати податків;

-  підприємство відповідача з 01.01.05 своєчасно сплачує повний страховий сбір, та з інших підстав, викладених у відзиві. Відповідач просить розглянути справу без участі представника відповідача, клопотання відповідача судом задовольняється

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який набрав законної сили  з 1 вересня 2005 року, до початку  діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України,  вирішуються відповідним господарським  судом  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому,  та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснюється  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони не досягли примирення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши  доводи представника позивача  та  прокурора, додатково подані представником позивача та прокурором  документи,  суд        

встановив:

В Управлінні Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку  Луганської області відповідач зареєстрований, як страхувальник загальнообов'язкового державного пенсійного  страхування.

Відповідно до ст.ст.14,15  Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03 № 1058-ІV (далі –Закон № 1058-ІV) відповідач є платником страхових внесків.

На підставі п.6 ч. 2 ст.17 та п.6 ст.20  зазначеного Закону № 1058-ІV страхувальники  повинні нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний   базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення  цього періоду (базовим періодом є календарний місяць).

Відповідач   своєчасно не сплатив  страхові внески, у зв'язку з чим  станом на 01.04.07 за період з 01.03.07 по 31.03.07  за ним  утворилась заборгованість  у сумі  743 грн. 68  коп.

Згідно розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за лютий місяць 2007 року заборгованості зі сплати страхових  внесків до Пенсійного фонду України складає  743 грн. 68  коп.

Згідно ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу № Ю- 290/4 від 05.04.07 на  суму  743 грн. 68 коп. (а.с.7)

Відповідач у запереченні на позовну заяву позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у запереченні.

Оцінивши доводи позивача  у їх сукупності, суддя вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових  внесків до  Пенсійного фонду України  станом на 01.04.07 за період з 01.03.07 по 31.03.07  у сумі 743 грн. 68  коп.

Згідно ч.3 ст.106 Закону № 1058-ІV, Управлінням Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області  відповідачу була направлена вимога про сплату боргу № Ю- 290/4 від 05.04.07 на  суму  743 грн. 68 коп., яка протягом 10 днів повинна сплачуватися боржником, або у разі  незгоди повинна була бути оскаржена в установлений законом термін. Протягом цього періоду боржником вимога не сплачена  і не оскаржена.

Як свідчать матеріали справи, згідно вимоги про сплату боргу № Ю- 290/4 від 05.04.07 на  суму  743 грн. 68 коп., прийнята на підставі картки особового рахунку.

Сума боргу складає 743 грн. 68 коп., що підтверджено  карткою особового рахунку відповідача та розрахунком суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за лютий місяць 2007 року.  

Згідно ст..20 п.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " від 09.07.03 № 1058 ( далі - Закон №1058-ІV) страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до п. 6 ч.2 ст. 17, п.6 ст. 20 Закону №1058-ІV,  страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

Як свідчать матеріали справи, борг відповідача перед позивачем станом на 01.04.07 за період з 01.03.07 по 31.03.07  складає 743 грн. 68  коп. Вимога № Ю- 290/4 від 05.04.07 на  суму  743 грн. 68 коп. позивачем  надіслана та отримана відповідачем 06.04.07. Згідно п. 8.4, 9.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків та Закону № 1058-ІV -  вимога, протягом встановленого строку (10 днів) відповідачем не була оскаржена.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.04.07 за період з 01.03.07 по 31.03.07  у сумі 743 грн. 68коп.,  яку він не сплатив у встановлений законом термін і не погасив до цього часу, тобто визнав факт боргу та не оспорив його суму, вказану позивачем.

Заперечення відповідача за відзивом стосовно того, що підприємство відповідача є платником єдиного податку та не є платником внесків до Пенсійного фонду України відхиляється господарським судом за необґрунтованістю, оскільки дія Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№ 727/98 не розповсюджується на відрахування у формі страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Так, статтею 5 Закону № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 11 Закону № 1058-1V установлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, неналежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-ІУ страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-ІУ зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не мажуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.                  

Ставки, механізм справляння та пільга щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом № 4О0/97ВР, яким разом із Законом № 1058-ІУ не встановлено такої пільги, «звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.

Для роботодавців страхові внески в солідарну пенсійну систему, згідно ч.1 ст.19 Закону 1058-1У, нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включає витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати й інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України „Про оплату праці", виплату винагороди фізичним особам за виконання робіт (послуг) по договорах цивільно-правового характеру, що підлягають оподаткуванню на доходи фізичних осіб, також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок засобів роботодавця, і допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до п.2.1.1, п.4.1, п.4.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.03 і зареєстрованої в Мінюсті України 16.01.04 за № 64/8663, роботодавці, у тому числі і ті, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування, визначенні Законом 1058-1У як страхувальники для найманих робітників, зобов'язані сплачувати внески на державне пенсійне страхування в розмірі 32 відсотків від їхнього фонду оплати праці, і 1-5 відсотків від заробітної плати найманих робітників, тобто на загальних підставах.

Згідно ч.6 ст.18 Закону 1058-1У, законодавством не можуть встановлюватися пільги по нарахуванню і сплаті страхових внесків або звільненню від їхньої сплати.

У зв'язку з набранням чинності Закону 1058-1У, до внесення відповідних змін у законодавчі акти, що регулюють спрощену систему оподаткування, і з метою запобігання зайвої сплати страхових внесків платниками єдиного податку за найманих робітників сума грошей, що направляється до Пенсійного фонду у виді частини ставки єдиного податку, зараховується в рахунок сплати страхових внесків за відповідні періоди.

Таким чином, суд вважає, що КП „Пиріжкова Енергетик"( відповідач у справі) невірно вважає, що зарахування ставки єдиного податку в рахунок сплати страхових внесків звільняє його від сплати 32% з фонду оплати праці.

Згідно п.4 ст.18 Закону 1058-1У страхові внески не включаються до складу податків (інших обов'язкових платежів), що складають систему оподаткування, а також на ці внески не поширюється податкове законодавство.

Відповідно до  п.5.4 Інструкції про "Порядок ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів", яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України 19.01.02 N 2-4, операції здійснюються в картках особових рахунків у хронологічному порядку. Облік надходження платежів у картках особових рахунків здійснюється в порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених зобов'язань зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших  платежів.   

Як свідчать матеріали справи, відповідач  має  борги  за  минулі   періоди ,  тому  згідно п. 5.4 Інструкції про "Порядок ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів" усі внески автоматично зараховуються  на погашення заборгованості за минулі періоди.

Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільга з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове .державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України № 727/98 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державно пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону № 1058-ІУ установлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної та  додаткової  заробітної  плати   та   інших   заохочувальних   і компенсаційних виплат. Така позиція співпадає з позицією Верховного Суду України, наведеною зокрема у постанові від 21.11.06.

Заборгованість відповідача перед позивачем щодо сплати  страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування станом на 01.04.07 за період з 01.03.07 по 31.03.07 у сумі 743 грн. 68 коп., нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

З огляду на викладене позовні вимоги слід визнати обґрунтованими повністю, та такими, що підтверджені матеріалами справи,   відповідачем не спростовані.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, віднесення судових витрат на відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, не врегульовано чинним законодавством, у тому числі ст. 94 КАС України.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представника позивача про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 51, 87, 94, 98,158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

постановив:

1.Позов задовольнити  повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Пиріжкова «Енергетик», м.Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Жовтнева,18, р/р 2600330131852 в УАК ПІБ, МФО 304535,  код ЄДРПОУ 21788133:

- на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку  Луганської області, вул. Шевченко,9, р/р 25605301738 а ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, код ЄДРПОУ  21792459, борг у сумі  743 грн. 68 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 03.08.07 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                        Г.М.Батюк