Ухвала

від 13.05.2020 по справі 201/3418/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/669/20 Справа № 201/3418/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ Хмельницьк-Агро, на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42020042640000050 від 07.04.2020 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42020042640000050 від 07.04.2020 р. за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Накладено арешт на майно - корпоративні права ТОВ «Хмельницьк-Агро» (ідентифікаційний код юридичної особи 43417198), місцезнаходження юридичної особи 29017, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вулиця Зарічанська, будинок 14/5, у вигляді:

-частки статутного фонду ТОВ "ЛОТІВКА ЕЛІТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32678215) адреса: 30453, Хмельницька обл., Шепетівський район, село Лотівка, вулиця Центральна, будинок 1, корпус Б, у розмірі внеску до статутного фонду (грн.): 23392,62 грн.;

-частки статутного фонду ТОВ "СВАРОГ-ДНІСТЕР" (ідентифікаційний код юридичної особи 35289018) адреса: 32645, Хмельницька обл., Новоушицький район, село Куча, вулиця Центральна, будинок 7, у розмірі внеску до статутного фонду (грн.): 33884,40 грн., шляхом заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з перереєстрацією та внесенням змін до установчих документів ТОВ "ЛОТІВКА ЕЛІТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32678215) та ТОВ "СВАРОГ-ДНІСТЕР" (ідентифікаційний код юридичної особи 35289018).

В порядку виконання ухвали постановлено внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про заборону вчинення будь-яких дій, пов`язаних з перереєстрацією та внесенням змін до установчих документів ТОВ "ЛОТІВКА ЕЛІТ" (ідентифікаційний код юридичної особи 32678215) та ТОВ "СВАРОГ-ДНІСТЕР" (ідентифікаційний код юридичної особи 35289018).

Рішення суду обґрунтовано тим, що акції та частки у статутних капіталах є особливим видом майна. Постановою прокурора від 26.03.2020 року у кримінальному провадженні №42020042630000132 майно, на яке сторона обвинувачення просила накласти арешт, визнано речовим доказом, тому з метою проведення повного, всебічного та об`єктивного розслідування з додержанням вимог кримінального процесуального кодексу України, забезпечення кримінального провадження, та з огляду на те, що даний злочин відноситься до категорії особливо тяжких, наявні правові підстави для арешту вказаного у клопотанні майна з подальшою забороною його відчуження, розпорядження та користування, а також - заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій відносно вказаного майна.

Не погоджуючисьіз вказаноюухвалою,адвокат ОСОБА_6 в інтересахТОВ Хмельницьк-Агроподав апеляційнускаргу,в якійпросив ухвалуслідчого суддіскасувати,постановити новуухвалу,якою відмовитиу задоволенніклопотання слідчого про арешт майна у повному обсязі.

Вказує, що ухвала є незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.

Зазначає, що з клопотання слідчого і доданих до нього доказів, а також ухвали слідчого судді не вбачається, що арешт майна, - корпоративних прав ТОВ Хмельницьк-Агро у вигляді часток статутного фонду ТОВ "ЛОТІВКА ЕЛІТ" та ТОВ СВАРОГ-ДНІСТЕР", - обумовлений необхідністю збереження речових доказів. Крім того, арештоване майно в кримінальному провадженні на час накладення арешту не визнавалося речовим доказом.

При накладенні арешту на корпоративні права ТОВ Хмельницьк-Агро у вигляді часток статутного фонду ТОВ "ЛОТІВКА ЕЛІТ" та ТОВ "СВАРОГ-ДНІСТЕР" судом не взято до уваги, що стосовно жодного з товариств не здійснюється провадження.

Слідчим у клопотанні про арешт майна не зазначено підстави та мету накладення арешту на майно корпоративні права товариства, із внесенням запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про заборону вчинення будь-яких дій, пов`язаних з перереєстрацією та внесенням змін до установчих документів ТОВ "ЛОТІВКА ЕЛІТ" та ТОВ "СВАРОГ-ДНІСТЕР", не вказано, чи визначено у кримінальному провадженні потерпілого, розмір збитків, наявність цивільного позивача та позову.

Також судом при накладенні арешту на корпоративні права товариства залишено поза увагою наявність судових господарських спорів щодо зобов`язань по договорам лізингу та поруки, у межах розгляду яких вирішувалося питання про накладення арешту на визначене майно ТОВ "ЛОТІВКА ЕЛІТ" та ТОВ "СВАРОГ-ДНІСТЕР".

Крім зазначеного адвокат ОСОБА_6 в інтересах ТОВ Хмельницьк-Агро просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.

Вирішуючи питання про дотриманнястроку апеляційного оскарження, апеляційний суд виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без участі апелянта, а отже, за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії даної ухвали. Інших правил визначення моменту початку строку апеляційного оскарження у цих правовідносинах процесуальний закон не містить.

З наданих матеріалів провадження слідує, що копію ухвали слідчого судді від 13 квітня 2020 року ТОВ Хмельницьк-Агро не отримувало, а апеляційну скаргу до канцелярії Дніпровського апеляційного суду подало 05 травня 2020 року. Тому апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження ТОВ Хмельницьк-Агро пропущено не було і підстав для розгляду питання про його поновлення не вбачає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зазначеним вимогам ухвала слідчого судді про накладення арешту не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КПК України процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Розглядаючи вимоги апеляційної скарги по суті, колегія суддів зважає на те, що відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Такі відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, а отже відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя зобов`язаний врахувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У рішенніЄвропейського судуз правлюдини від07.06.2007р.у справі«Смирнов протиРосії» буловисловлено правовупозицію проте,що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя суду першої інстанції обмежився лише формальними висновками про відповідність майна, щодо якого вирішувалося питання про арешт, критеріям ст. 98 КПК України, та не дослідив і не надав будь-якої оцінки решті обставин, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 173 КПК України підлягають обов`язковому з`ясуванню та врахуванню при вирішенні питання про арешт майна у кримінальному провадженні, зокрема наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КК України, обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідків арешту майна для інших осіб.

При застосуваннізаходів забезпеченнякримінального провадженняслідчий суддяповинен діятиу відповідностідо вимогКПК Українита судовоюпроцедурою гарантуватидотримання прав,свобод тазаконних інтересівосіб;умов,за якихжодна особане булаб піддананеобґрунтованому процесуальномуобмеженню.

У той же час колегія суддів, аналізуючи обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень, у зв`язку з розслідуванням кримінального провадження щодо яких було арештоване майно, приходить до наступного.

Згідно статті 190 КК України об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Як вбачається з витягу з ЄРДР, предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42020042640000050 є шахрайські дії, а саме - заволодіння невстановленими особами шляхом обману майном у особливо великому розмірі, що виразилося у несплаті фінансових зобов`язань перед заявником ТОВ Агротек за договорами поруки та фінансового лізингу, із правовою кваліфікацію кваліфікацією за ч. 4 ст. 190 КК України. Таким чином, фабула розслідуваного злочину зазначена у загальних формулюваннях, без будь-якої конкретизації, та містить взаємовиключні положення про те, що злочин одночасно полягає у шахрайському заволодінні невстановленою особою певним майном, а також у несплаті юридичними особами - боржниками фінансових зобов`язаньперед заявникомТОВ Агротекза договорамипоруки тафінансового лізингу.

Відповідно до клопотання слідчого про арешт майна, в ході досудового розслідування встановлено, що невстановлена слідством особа, шляхом зловживання довірою, придбала право на майно (культиватори, сівалки, бункери та трактор), що належить ТОВ "Агротек", втім у подальшому у клопотанні вказується, що ознаки придбання права на майно шляхом зловживання довірою (шахрайство) містять дії невстановлених осіб, спрямовані на продаж корпоративних прав ТОВ Хмельницьк-Агро, тобто вказується про інший, ймовірно - незакінчений, злочин.

В наданих матеріалах відсутнє будь-яке підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а зі змісту клопотання слідчого та доданих до нього документів не вбачається за можливе встановити, у чому саме полягає розслідуваний злочин, яка саме особа і у який спосіб заволоділа майном, і яким саме, яка шкода і кому була заподіяна внаслідок злочинних дій. Також неможливо встановити, яким чином цей злочин пов`язаний із належними ТОВ Хмельницьк-Агро корпоративними правами ТОВ Сварог-Дністер та ТОВ Лотівка Еліт, на яке накладено арешт. Фактично клопотання слідчого складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування, та посилання на положення ЦК України і 170 КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень матеріального і процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження і без підтвердження необхідності накладення арешту.

Звертає на себе увагу і те, що до клопотання слідчим було долучено лише витяг з ЄРДР, заява про вчинення кримінального правопорушення, протокол допиту представника потерпілого, однак клопотання не містить посилань на розмір спричиненої кримінальним правопорушення шкоди та відомостей про те, що у даному кримінальному провадженні було заявлено цивільний позов. Крім того, до клопотання про арешт майна не додано оцінку суми збитків, завданих злочином, у зв`язку із чим судом першої інстанції накладено арешт на корпоративні права ТОВ Хмельницьк-Агро у вигляді часток статутного фонду ТОВ Лотівка Еліт та ТОВ Сварог-Дністер без урахування співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання слідчого було розглянуте слідчим суддею в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України - без повідомлення інших осіб, при цьому щодо цього рішення не наведено будь-якого обґрунтування і зі змісту ухвали не вбачається за можливе встановити, в чому полягає виключність даного випадку і чим викликана необхідність в обмеженні змагальності сторін і права вказаних осіб на доступ до правосуддя, які згідно ст. 7 КПК України є загальними засадами кримінального провадження. У зв`язку з необґрунтованим прийняттям такого процесуального рішення, слідчим суддею не було досліджено доводи, наведені апелянтом суду апеляційної інстанції, що містять істотні для справи відомості, що у свою чергу потягло істотну неповноту судового розгляду.

Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на корпоративні права, належні ТОВ Хмельницьк-Агро, слідчий суддя суду першої інстанції обмежився загальними висновками проте,що зметою проведенняповного,всебічного таоб`єктивного розслідуванняз додержаннямвимог кримінальногопроцесуального кодексуУкраїни,забезпечення кримінальногопровадження,та зогляду нате,що данийзлочин відноситьсядо категоріїособливо тяжких,санкція якогопередбачає позбавленняволі строкомдо дванадцятироків,є необхідністьв арештівищевказаного майназ подальшоюзабороною йоговідчуження,розпорядження такористування,а також-забороні вчиненнябудь-якихреєстраційних дійвідносно вказаногомайна.

При цьому слідчим суддею не було враховано те, що жодній з осіб протягом досудового розслідування не здійснене повідомлення про підозру, що свідчить про відсутність у розпорядженні сторони обвинувачення достатніх доказів для їх підозри, а отже і достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, що тягнуть істотне обмеження прав та інтересів осіб.

З наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що підозра у вчиненні розслідуваних кримінальних правопорушень не має достатнього підтвердження наданими матеріалами, втім слідчий суддя суду першої інстанції залишив це поза увагою та всупереч вимогам ч. 3 ст. 132 КПК України не надав оцінки вказаним обставинам при вирішенні питання про арешт майна.

Також не можна погодитись із висновком слідчого судді про відповідність майна, на яке пропонувалося накласти арешт, критеріям ст. 98 КПК України щодо речового доказу.

Так, у цій частині оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ч. 4 ст. 370 КПК України щодо вмотивованості з огляду на те, що відносно даного висновку слідчим суддею не наведено будь-якого обґрунтування, а зі змісту даної ухвали не вбачається за можливе встановити, яким саме критеріям щодо речового доказу відповідає вказане майно.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в томучислі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, стаття 190 ЦК України визначає, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 179 цього Кодексу річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Стаття 139 ГК України надає визначення майна у сфері господарювання. Майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Крім того, відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Враховуючи вищенаведене, поняття «майно», яке використовується у законодавстві України, включає акції та частки у статутних капіталах, які є особливим видом майна.

Згідно зч.3ст.80ГК України Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

При цьому, при накладенні арешту судом першої інстанції не враховано, що ТОВ Хмельницьк-Агро, ТОВ "ЛОТІВКА ЕЛІТ" та "СВАРОГ-ДНІСТЕР", на корпоративні права у вигляді часток статутного фонду яких накладено арешт, є господарськими товариствами, що мають статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном.

З огляду на те, що корпоративні права не є матеріальними об`єктами, вони не можуть бути речовими доказами у розумінні кримінального процесуального закону, а наведені в оскаржуваній ухвалі міркування про те, що з точки зору цивільного законодавства корпоративні права можуть розглядатися як об`єкт цивільних відносин - майно, не обгрунтовують висновків суду про необхідність їх арешту як речових доказів.

Не було слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна враховано і те, що відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Одна із зазначених вимог закріплена у ч. 1 ст. 218 КПК України, відповідно до якої досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під територіальною юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається із наданих матеріалів, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється старшим слідчим СВ Соборного ВП ДВП ГУ НПУ у Дніпропетровській області, втім відсутнє обґрунтування того, що розслідуване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, у будь-який спосіб пов`язане із територією Соборного району м. Дніпропетровська. Так, місцем укладення договорів лізингу і додаткових до нього угод та договорів поруки і додаткових до них угод є вулиця Собінова,1 у м. Дніпро, що згідно адміністративно територіального поділу міста відноситься до його Амур-Нижньодніпровського району. ТОВ Хмельницьк-Агро, ТОВ Лотівка Еліт та ТОВ Сварог-Дністер зареєстровані на території Хмельницької області. З наданих матеріалів не вбачається, що будь-які дії, які утворюють об`єктивну сторону розслідуваного кримінального правопорушення, було вчинено на території Соборного району м. Дніпра.

Слідчий суддя суду першої інстанції, розглядаючи клопотання прокурора про арешт майна, в умовах очевидності вищенаведених обставин не обговорив питання про те, чому досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється старшим слідчим саме СВ Соборного ВП ДВП ГУ НПУ у Дніпропетровській області, не перевірив дотримання вимог процесуального закону щодо місця проведення досудового розслідування та виконання прокурором свого обов`язку щодо визначення належної підслідності, а отже і щодо законності звернення до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із клопотанням про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Було залишене слідчим суддею поза увагою і те, що згідно клопотанню слідчого станом на теперішній час у судах господарської юрисдикції тривають розгляди судових спорів щодо стягнення заборгованості по спірним договорам на користь ТОВ Агротек, зокрема що з 2015 року у судах господарської юрисдикції триває розгляд судових справ щодо неналежного виконання договірних зобов`язань ТОВ Сварог-Дністер перед ТОВ Агротек. В межах розгляду даних судових справ неодноразово вирішувалося питання про накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ТОВ Сварог-Дністер та ТОВ Лотівка Еліт, що свідчить про наявність у спірних правовідносинах господарсько-правового спору, який розглядається у судовому порядку.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Крім того, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Разом з тим, згідно зі ст. 7, 16 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставівмотивованогосудового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що з клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів не вбачається достатніх підстав що обгрунтовували б достатньою мірою необхідність накладення арешту на відповідне майно.

Слідчий суддя не звернув увагу на викладені обставини та постановив ухвалу, яка не відповідає нормам права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості, не обґрунтував висновку про наявність сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що арештоване майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна і необґрунтована, із постановленням у межах повноважень суду апеляційної інстанції, визначених ч. 3 ст. 407 КПК України, нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого належить відмовити як у безпідставному.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ Хмельницьк-Агро задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42020042640000050 від 07.04.2020 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - скасувати

Постановити нову ухвалу, клопотання старшого слідчогоСВ СоборногоВП ДВПГУНП Українив Дніпропетровськійобласті ОСОБА_7 ,погодженого зпрокурором Дніпропетровськоїмісцевої прокуратури№ 2Дніпропетровської області ОСОБА_8 ,про накладенняарешту намайно укримінальному провадженні№42020042640000050від 07.04.2020за ознакамискладу злочину,передбаченого ч.4ст.190КК України залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: