Постанова

від 15.05.2020 по справі 904/10513/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/10513/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Коваль Л.А., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 (повний текст рішення складений та підписаний 24.02.2020, суддя Ніколенко М.О.) у справі

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "ВКЛМ", м. Київ

відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "ЗКВС", м. Київ

про солідарне стягнення штрафу у розмірі 108 800 грн. та пені у розмірі 108 800 грн.

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ВКЛМ" та товариства з обмеженою відповідальністю "ЗКВС" штраф у розмірі 108 800 грн. та пеню у розмірі 108 800 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю Симферопольський вино-коньячний завод (правонаступниками якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ВКЛМ" та товариство з обмеженою відповідальністю "ЗКВС") рішення Антимонопольного комітету України № 557-р від 20.12.2016.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог Антимонопольного комітету України до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "ВКЛМ" та відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "ЗКВС" солідарне стягнення штрафу у розмірі 108 800 грн. та пені у розмірі 108 800 грн.

Рішення місцевого господарського суду вмотивовано посиланням на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "ВКЛМ" та товариство з обмеженою відповідальністю "ЗКВС" не є правонаступниками товариства з обмеженою відповідальністю Симферопольський вино-коньячний завод в частині сплати штрафу у розмірі 108 800,00 грн. та пені у розмірі 108 800,00 грн. в розумінні ст.107 Цивільного кодексу України.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Антимонопольний комітет України, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що за змістом ст.52 Господарського процесуального кодексу України та ст.109 Цивільного кодексу України відсутність прямо визначеної особи за зобов`язанням покладає солідарну відповідальність на юридичні особи, які були утворені внаслідок виділу, тому безпідставні висновки суду про те, що відсутність визначеної у розподільчому балансі особи за зобов`язанням по сплаті штрафу та пені за рішенням комітету не дозволяє правонаступництва.

Відповідно до інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" 01.04.2019 припинено. Проте, в Єдиному державному реєстрі міститься інформація про наявність правонаступників відповідача, а саме: ТОВ "ВКЛМ" та ТОВ "ЗКВС".

Скаржник вважає, що суб`єкт господарювання - ТОВ Сімферопольський вино-коньячний завод , якого притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, здійснюючи виділ юридичної особи, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно комітету, оскільки за розподільчими балансами стосовно сплати штрафу, накладеного рішенням комітету, не відноситься до зобов`язань як самого відповідача, так і суб`єктів господарювання, утворених внаслідок такої процедури, тому такі дії направлені на недопущення виконання рішення комітету.

3.2 Доводи інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Вечірко І.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2020 розгляд справи призначено на 15.05.2020.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.05.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з відпусткою судді Чус О.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2020 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Вечірка І.О., Коваль Л.А.

15.05.2015 у судове засідання з`явився представник позивача, який надали відповідні пояснення.

Інші учасники справи не забезпечили в судове засідання явку повноважених представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Частинами 11,12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що неявка представників інших учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

15.05.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Рішенням Антимонопольного комітету України № 557-р від 20.12.2016 у справі №127-26.13/144-15 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу постановлено: визнати, що товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на пункти 2-5 вимоги державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 17.02.2016 № 127-26.4/08-1631 у встановлений ним строк; за порушення, зазначене у пункті 41 цього рішення, накласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» штраф у розмірі 108 800,00 грн.; штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу; відповідно до ч.8 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» отримало вказане рішення Антимонопольного комітету України 09.02.2016 та оскаржило його в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі №910/6349/17 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» повернуто без розгляду. Повторно позов про оскарження рішення Антимонопольного комітету України № 557-р від 20.12.2016 до суду не пред`являвся.

За викладених обставин, рішення Антимонопольного комітету України № 557-р від 20.12.2016 є чинним.

З урахуванням ч.3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод» мав сплатити штраф, накладений рішенням від 557-р від 20.12.2016 у справі №127-26.13/144-15, у строк до 09.04.2016 включно.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» рішення Антимонопольного комітету України № 557-р від 20.12.2016 у справі №127-26.13/144-15 не виконало, штраф не сплатило, у зв`язку з чим на підставі ч.1 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» позивачем зроблено такий розрахунок пені: сума за 1 день = 108 800 грн. х 1,5 % = 1 632 грн., де 1,5% - відсоток пені згідно п. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ; загальна сума пені за період з 11.04.2017 по 09.11.2017 складає: 1 632 грн. х 213 днів = 217600 грн. Оскільки розмір пені не може перевищувати розміру накладеного штрафу, то позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 108 800 грн.

Під час провадження у справі, відповідно до відомостей, розміщених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 01.04.2019 проведено державну реєстрацію припинення товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" в результаті ліквідації.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься інформація про наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" правонаступників, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю "ВКЛМ" (ідентифікаційний код: 41395471); товариства з обмеженою відповідальністю "ЗКВС" (ідентифікаційний код: 41287521); товариства з обмеженою відповідальністю "Буден Естейт" (ідентифікаційний код: 41168643).

Разом з тим, товариство з обмеженою відповідальністю "Буден Естейт", в свою чергу, 29.06.2017 було припинено. Правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю "Буден Естейт", відповідно до відомостей, розміщених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є товариство з обмеженою відповідальністю "Актив Естейт" (ідентифікаційний код: 41424397).

Позивач зазначив, що товариство з обмеженою відповідальністю "ВКЛМ", товариство з обмеженою відповідальністю "ЗКВС" та товариство з обмеженою відповідальністю "Актив Естейт" є правонаступниками товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" та мають відповідати солідарно за зобов`язаннями останнього зі сплати штрафу у розмірі 108 800 грн. та пені у розмірі 108 800 грн.

За таких обставин, позивачем було заявлено клопотання про залучення перелічених осіб у якості правонаступників відповідача у справі.

Ухвалою господарського суду від 07.08.2019 замінено відповідача у справі - товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (ідентифікаційний код: 35112619) на його правонаступників: товариство з обмеженою відповідальністю "ВКЛМ" (ідентифікаційний код: 41395471; місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-г); товариство з обмеженою відповідальністю "ЗКВС" (ідентифікаційний код: 41287521; місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-г); товариство з обмеженою відповідальністю "Актив Естейт" (ідентифікаційний код: 41424397; місцезнаходження: 65059, м. Одеса, пр. Адміральський, буд. 31).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2019 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2019 у справі № 904/10513/17 в частині заміни відповідача у справі - товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Актив Естейт" - скасовано.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є питання наявності чи відсутності підстав для стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ВКЛМ" та товариства з обмеженою відповідальністю "ЗКВС" штрафу у розмірі 108 800 грн., який було стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Сімферопольський вино-коньячний завод на підставі рішення Антимонопольного комітету України № 557-р від 20.12.2016 у справі №127-26.13/144-15 та пені у розмірі 108 800 грн., нарахованої у зв`язку із порушенням строків оплати штрафу.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» , яка кореспондується з частиною 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції", розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 1 частини 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції" встановлено, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Статтею 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі, про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (ч.1 ст.80 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону (стаття 59 Господарського кодексу України).

За приписами частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників; юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст.106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, за рішенням суду або відповідних органів державної влади; законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов`язаний скласти та затвердити розподільчий баланс.

Отже, виділ не є різновидом припинення або реорганізації юридичної особи, це один із способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу є те, що в результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому, попередня юридична особа не припиняється.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

За загальним правилом правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.

Розрізняють дві форми правонаступництва: універсальне та часткове (сингулярне). При універсальному правонаступництві до правонаступника (фізичної або юридичної особи) разом з правами первісного кредитора переходять і його обов`язки. Таке правонаступництво має місце у разі спадкування, реорганізації юридичної особи шляхом перетворення, злиття, приєднання. При частковому (сингулярному) правонаступництві до правонаступника переходять тільки певні права та обов`язки кредитора.

Водночас процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права.

Як на підставу щодо наявності підстав покладення на відповідачів солідарної відповідальності за спірним зобов`язанням, позивач посилається на приписи ч.6 ст.107 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.6 ст.107 Цивільного кодексу України якщо правонаступниками юридичної особи є декілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов`язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася. Учасники (засновники) припиненої юридичної особи, які відповідно до закону або установчих документів відповідали за її зобов`язаннями, відповідають за зобов`язаннями правонаступників, що виникли до моменту припинення юридичної особи, у такому самому обсязі, якщо більший обсяг відповідальності учасників (засновників) за зобов`язаннями правонаступників не встановлено законом або їх установчими документами.

З огляду на положення статті 107 Цивільного кодексу України, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника. У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків (аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2018 зі справи № 910/1879/17).

У частині другій статті 107 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №910/23312/14).

Аналогічні дії зі складання передавального акту з огляду на зміст статті 107 Цивільного кодексу України підлягають вчиненню у разі реорганізації юридичної особи шляхом злиття, перетворення.

Під час реорганізації юридичної особи шляхом приєднання передання майна, прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника здійснюється на підставі передавального акта, в якому має бути зазначено про суть та обсяг прав і обов`язків, що передаються. Разом з тим момент переходу прав і обов`язків до правонаступника визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у часі з моментом здійснення реорганізації підприємства, тобто включенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру (аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 зі справи № 5026/1056/2012).

Для процесуального правонаступництва правове значення має факт настання правонаступництва у правовідносинах, щодо яких заявлено позовні вимоги стосовно такої сторони (висновок про застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 922/2301/18).

Місцевим господарським судом встановлено, що як вбачається з матеріалів реєстраційної справи ТОВ «Сімферопольський вино-коньячний завод» (справа № 904/807/18, том 1, арк. 83 - 250, том 2, том 3, арк. 1 - 124), ТОВ «ВКЛМ» та ТОВ «ЗКВС» було утворено шляхом виділу з ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" згідно з розподільчих балансів про передачу частини майна, прав та обов`язків від 18.04.2017 щодо ТОВ «ЗКВС» , та від 13.06.2017 щодо ТОВ «ВКЛМ» (справа №904/807/18, том 2, а.с. 236-239, том 3, а.с. 3-7).

При цьому, розподільчі баланси про передачу частини майна, прав та обов`язків товариству з обмеженою відповідальністю «ЗКВС» та товариству з обмеженою відповідальністю «ВКЛМ» не містять відомостей щодо передачі вказаним юридичним особам заборгованості ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" перед Антимонопольним комітетом України зі сплати штрафу у розмірі 108 800 грн. та пені у розмірі 108 800 грн. у зв`язку із порушенням строків оплати штрафу.

Наведені обставини не заперечуються позивачем.

Відповідно до частини третьої статті 109 Цивільного кодексу України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних ociб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Як зазначено вище, при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть одна щодо одної додаткову (субсидіарну) відповідальністю стосовно зобов`язань, в яких вони не є основними боржниками.

Статтею 619 Цивільного кодексу України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так i від субсидіарного боржника.

Положення щодо субсидіарної відповідальності закріплені у статті 619 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальністю іншої особи. До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальністю, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Отже, субсидіарна відповідальність має місце тоді, коли поряд з основним боржником до відповідальності притягується й інша особа. У статті 619 Цивільного кодексу України визначена послідовність пред`явлення кредитором вимог до основного боржника та особи, яка несе субсидіарну відповідальність, а саме: перш ніж пред`явити вимогу до додаткового (субсидіарного) боржника, кредитор повинен пред`явити цю вимогу до основного боржника. I тільки тоді, коли основний боржник відмовиться задовольнити вимоги кредитора або кредитор не одержить від нього відповіді в розумний строк, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

З урахуванням наведеного, товариство з обмеженою відповідальністю «ВКЛМ» та товариство з обмеженою відповідальністю «ЗКВС» є додатковими боржниками за зобов`язаннями товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» щодо сплати штрафних санкцій на підставі рішення Антимонопольного комітету України та несуть щодо цих зобов`язань субсидіарну відповідальність.

Водночас, оскільки виділ однієї юридичної особи з іншої не припиняє юридичної особи, з якої був здійснений виділ, а також не має наслідком реорганізацію юридичної особи, з якої був здійснений виділ, то відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України процесуальне правонаступництво внаслідок такого виділу у будь-якому разі відсутнє, тому що передбачена статтею 109 Цивільного кодексу України субсидіарна відповідальність виділеної юридичної особи не є її процесуальним правонаступництвом прав та обов`язків юридичної особи, з якої був здійснений виділ, у розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України.

Спірне рішення прийнято позивачем 20.12.2016, отримано товариством з обмеженою відповідальністю Сімферопольський вино-коньячний завод - 09.02.2017, даний позов подано до господарського суду - 20.12.2017.

При цьому, позовні вимоги заявлені до товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський вино-коньячний завод» , не зважаючи на те, що на час пред`явлення позову виділ зазначених позивачем осіб зі складу товариства вже відбувся.

За змістом частини другої ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Покладення обов`язку боржника на третю особу є можливим лише за волею такої особи або в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов`язків) (такий висновок про застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №910/5098/18).

Посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, відхиляється судом як таке, що не враховує особливостей правовідносин сторін у даній справі.

За наведених обставин апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що створені у 2017 році товариство з обмеженою відповідальністю "ВКЛМ" та товариство з обмеженою відповідальністю "ЗКВС" шляхом їх виділу з товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" не є правонаступниками останнього по зобов`язанням щодо сплати штрафних санкцій, тому правомірно відмовив у задоволенні позову.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2020 у справі №904/10513/17 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 19.05.2020

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.О.Вечірко

Л.А.Коваль