Постанова

від 19.05.2020 по справі 902/1008/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року Справа № 902/1008/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В.

суддя Грязнов В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.02.2020 р. у справі №902/1008/19 (суддя Тварковський А.А., повний текст рішення складено 10.02.2020 р.)

за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп"

про стягнення 165600 грн штрафу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.02.2020 р. у справі №902/1008/19 позов акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" про стягнення 165600 грн. штрафу задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" 99360 грн. - штрафу та 2484 грн. - відшкодування витрат по сплаті судового збору. У стягненні 66 240 грн. штрафу відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України на вантажовідправника покладено обов`язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу, а тому саме на нього покладено відповідальність за неправильне зазначення ним відповідних відомостей у накладних.

Факт внесення товариством з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" невірних відомостей до накладної, зокрема, назви, коду та адреси вантажоотримувача підтверджується актом загальної форми №1219 від 20.05.2019 р., на підставі якого позивачем і було нараховано відповідачу штраф у п`ятикратному розмірі від провізної плати в сумі 165600 грн..

Суд першої інстанції вказує, що в ході розгляду справи відповідач не заперечував факту наявності помилок у накладній, однак вказував, що вони були допущені з вини товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп", на замовлення якого відповідач здійснив ремонт вагонів та здійснив їх відправлення згідно реквізитів наданих останнім.

Щодо зменшення розміру штрафу з п`ятикратної провізної плати до трикратної господарський суд Вінницької області, вказує наступне. Зокрема, приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу суд взяв до уваги, що розмір заявленого до стягнення штрафу значно перевищує розмір вартості послуг перевезення; відсутність умислу у відповідача щодо невірного зазначення реквізитів у перевізному документі, оскільки такі відомості були надані товариством з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп", а також те, що позивачем не було понесено значних збитків чи додаткових витрат. В контексті вищевказаних обставин, суд врахував, що відповідачу не було та не могло бути відомо про невірне зазначення коду вантажоотримувача на момент здійснення відправлення при заповненні накладної та розцінює це як виняткову обставину. З огляду на вищевикладене, з урахуванням приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково зменшивши штраф до розміру однократної провізної плати 33120 грн..

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Так в судовому рішенні зазначено, що 29.05.2019 року зі станції відправлення Жмеринка Південно-західної залізниці на станцію призначення Запоріжжя-Кам`янське надійшла телеграма №НР 940, в якій повідомлено, що вірним вважати отримувача АТ "Дніпроазот", код 8214. Однак, фактично в графі 4 "Одержувач" залізничної накладної №33482233 зроблено виправлення на підставі телеграми позивача №НР 993 від 30.05.2019 р., яку, на думку скаржника, виходячи із рішення господарського суду Вінницької області від 04.02.2020 р., судом досліджено не було. Також апелянт вказує, що позивач як у самому позові, так і в додатках до нього зазначає телеграму №НР 940 від 29.05.2019 р..

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" звертає увагу на те, що судом не надано оцінки стосовно виправлень зроблених від руки кульковою ручкою у графі 4 "Одержувач" залізничної накладної №33482233 та відсутність відомостей про особу залізниці із зазначенням дати та найменування станції на якій такі зміни були внесені.

Стосовно розміру штрафу товариство з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" вказує, що понесені позивачем збитки є неспіврозмірними із розміром заявленого до стягнення штрафу. У свою чергу позивачем не зазначено про наявність збитків, а отже таке порушення не завдало таких збитків позивачу та іншим учасникам господарських правовідносин. Тому з урахуванням вищесказаного суд першої інстанції необґрунтовано не зменшив розмір належних до сплати штрафних санкцій з п`ятикратного до однократного розміру провізної плати.

08.04.2020 р. позивач, акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" залишити без задоволення. Водночас просить суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 04.02.2020 р. у справі №902/1008/19 в частині зменшення штрафу та задоволити позов акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" в повному обсязі.

Позивач зазначає, що на підставі відомостей наданих товариством з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" станцією Жмеринка на станцію Запоріжжя-Кам`янське було направлено дві ідентичні телеграми про корегування реквізитів - №НР 993 від 30.05.2019 р. та №НР 940 від 29.05.2019 р.. Зокрема, відповідач із посиланням на лист товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" від 25.05.2019 р. №2505/2019-1 просив станцію Жмеринка, замість невірного коду одержувача 1650 рахувати вірним код одержувача 8214. Таким чином, виправлення коду одержувача здійснювалась на підставі телеграми станції Жмеринка №НР 993 від 30.05.2019 р., яка у свою чергу направлялась на підставі наданих відповідачем відомостей (лист ТОВ "Монотранс Груп" від 29.05.2019 р. №2505/2019-1). Позивач наголошує на тому, що відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт. Таким чином, факт невідповідності коду одержувача засвідчується не телеграмами або виправленнями у накладній, а актом загальної форми. Щодо зменшення штрафу позивач звертає увагу суду на те, що вищевказана штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457, якими чітко визначено розмір штрафу, а тому підстав для його зменшення немає.

22.04.2020 р. відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес", подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 04.02.2020 р. у справі №902/1008/19 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача штраф у розмірі 33120,00 грн..

Товариство з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Монотранс Груп" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.02.2020 р. у справі №902/1008/19 підлягає задоволенню, оскільки воно було винесено з порушенням норм матеріального права. Суд першої інстанції не врахував, що під час розгляду справи відповідачем було доведено, а позивачем не заперечувалось, що факт неправильного зазначеного відправником коду одержувача мав місце з боку ТОВ "Монотранс Груп", тобто вини ТОВ "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" немає.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, то на думку відповідача, суд не в повній мірі врахував положення ст. 233 ГК України, зокрема, судом під час розгляду справи не було досліджено ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Господарський суд Вінницької області під час розгляду справи з`ясував, що позивачу по справі не завдано будь-яких збитків, однак не врахував цього під час прийняття рішення, чим порушив принцип розумності та справедливості.

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, а також приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" на рішення господарського суду Вінницької області від 04.02.2020 р. у справі №902/1008/19 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзиви на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2019 року зі станції Жмеринка Південно-Західної залізниці до станції Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці товариством з обмеженою відповідальністю "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" згідно з накладною №33482233 від 20.05.2019 р. здійснено відправлення вантажу - вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях; порожні власні мінераловози слідують з ремонту під навантаження, власник ТОВ "Монотранс Груп". Провізну плату встановлено на загальну суму 33120 грн., про що вказано в графі 31 накладної (а.с. 10, т. 1).

Відправником у графі 4 "Одержувач" вищевказаної накладної було вказано ТОВ "Монотранс Груп" (вул. Жилянська, 30/32, м. Київ, 01054; код ЄДРПОУ 42281117) та в графі 5 зазначено код одержувача - 1668.

25.05.2019 р. по прибутті вагонів на станцію призначення Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці виявлено невірне зазначення відправником коду, адреси та найменування одержувача вантажу у накладній № 33482233, про що складено акт загальної форми № 1219 від 25.05.2019 р. (а. с. 11, т. 1).

Даним актом №1219 від 25.05.2019 р. зафіксовано, що в перевізному документі невірно зазначено код, адресу та найменування вантажоотримувача - ТОВ "Монотранс Груп", код 1668, м. Київ, вул. Жилянська, 30/32, у зв`язку з чим вагони було затримано до з`ясування правильних реквізитів та направлено телеграму №77 від 25.05.2019.

Цього ж дня зі станції призначення Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці на станцію відправлення Жмеринка Південно-Західної залізниці направлено телеграму №77, якою повідомлено про відсутність отримувача вантажу, зазначеного в перевізних документах (а. с. 12, т. 1).

29.05.2019 р. зі станції відправлення Жмеринка Південно-Західної залізниці на станцію призначення Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці надійшла телеграма №НР 940, в якій повідомлено, що вірним вважати отримувача АТ "Дніпроазот", код 8214 (а. с. 26, т. 1).

30.05.2020 р. зі станції відправлення Жмеринка Південно-Західної залізниці на станцію призначення Запоріжжя-Кам`янське Придніпровської залізниці надійшла телеграма №НР 993, в якій повідомлено, що вірно вважати отримувача АТ "Дніпроазот", код 8214, ЄДРПОУ 05761620, поштова адреса: 51909, м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, 1. (а.с. 12, т.1).

Після цього до накладної №33482233 було внесено виправлення у графі 4 "Одержувач" та в графі 5 "Код одержувача". Зокрема отримувачем було вказано АТ "Дніпро Азот" (код ЄДРПОУ 05761620, вул. С.Х. Горобця, 1, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., 51909;) та зазначено код одержувача - 8214. В накладній вказано, що дані відомості були внесені відповідно до телеграми №993 від 30.05.2019 р..

Відповідно до графи 53 "Підтвердження одержання вантажу Вантаж одержав" накладної, 31.05.2019 р. вантаж отримала представник АТ "ДніпроАзот" Василець Н .І. (паспорт серії НОМЕР_1 ) на підставі доручення №835 від 28.12.2018 р.. Копія доручення №007/835 від 28.12.2019 міститься в матеріалах справи (а.с. 13, т.1).

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 5 ст. 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут) передбачено, що накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Згідно з пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (Правила) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (частина 1 пункту 1.2 Правил).

Пунктом 1.3 Правил визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відповідно до п. 2.1. Правил відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил згідно із яким графа 4 "Одержувач" відправником заповнюється у порядку, передбаченому для графи "Відправник". У графі 1 "Відправник" вказуються наступні відомості: найменування (прізвище, ім`я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти.

Згідно із п. 2.3. Правил у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно із ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У відповідності п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

З огляду на наведене, відповідальність за неправильне зазначення відповідних відомостей у накладній несе саме відправник, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником.

У свою чергу відправником у графі 1 "Відправник" накладної №33482233 зазначено ТОВ "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" (код ЄДРПОУ 42019747, Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Шекінська, 1).

Як вбачається з вищевказаної накладної та вірно встановлено судом першої інстанції, правильність внесених до неї відомостей, в тому числі відомостей щодо одержувача вантажу, підтверджено представником відправника - головним інженером Козачок І.М. (ЕЦП 20.05.2019 об 11:38).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо виправлень зроблених від руки кульковою ручкою у графі 4 "Одержувач" накладної №33482233 без зазначення посадової особи залізниці, дати та найменування станції на якій було внесено такі зміни, а також, про те що телеграма №НР 940 від 29.05.2019 р. не є достатнім доказом у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України по справі №902/1008/19, оскільки фактично виправлення до накладної було внесено на підставі телеграми №НР 993, яка на думку скаржника господарським судом Вінницької області досліджена не була, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями пункту 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

На підставі вищевикладеного, належним та допустимим доказом неправильного зазначення відправником у накладній коду, адреси і найменування вантажоотримувача, в розумінні частини 1 статті 77 ГПК України, є складений працівниками залізниці за даним фактом акт загальної форми.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи міститься акт загальної форми №1219 від 25.05.2019 р. (а. с. 11, т. 1), який був складений, у відповідності до вимог п.3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту) затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, в присутності двох осіб (касира товарного Мацьонг А.Н. та старшого прийомоздавальника Ковальчук Т.В.). В акті зазначено накладну №33482233 від 20.05.2019 р. та вагони №59581926, 59581876, 58792557, 58792201, 58791856, 58777335. В графі "опис обставин, що викликали складання акту" вказано, що даний акт складений у зв`язку з тим, що в перевізному документі невірно зазначено код, адресу та найменування вантажоотримувача - ТОВ "Монотранс Груп", код 1668, м. Київ, вул. Жилянська, 30/32. Вагони затримано до з`ясування правильних реквізитів та направлено телеграму №77 від 25.05.2019 р.. Даний акт загальної форми підписаний особами, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для його складення.

Таким чином вказаний акт загальної форми №1219 від 25.05.2019 р. складений з дотриманням вимог чинного законодавства та є належним доказом щодо обставин, які є підставою для покладення відповідальності на суб`єкта відносин перевезення вантажів, при цьому його відповідність встановленим чинним законодавством вимогам скаржником в апеляційній скарзі не спростовується.

У свою чергу телеграми №НР 940 від 29.05.2019 р., №НР 993 від 30.05.2019 р. чи виправлення у накладній №33482233, на які апелянт звертає увагу суду, не засвідчують обставини, що стали підставою для матеріальної відповідальності відповідача.

Також скаржник в апеляційній скарзі, керуючись ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, вважає, що позивачу та іншим учасникам господарських правовідносин не було завдано збитків у зв`язку із неправильним внесенням відповідачем відомостей у накладній, відтак судом першої інстанції не враховано всіх конкретних обставин справи та не зменшено розмір належного до сплати штрафу з п`ятикратного до однократного розміру провізної плати за всю відстань перевезення. Водночас, судом не було враховано неспіврозмірність нарахованого штрафу завданим збиткам, а також інтереси відповідача та апелянта.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вищезазначеними висновками апелянта, виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню.

У контексті зазначеного, зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Господарський суд Вінницької області, ухвалюючи рішення про зменшення суми штрафу, яка заявлена до стягнення з п`ятикратного розміру провізної плати до трикратного розміру, врахував приписи наведених вище норм.

Зокрема, приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу суд першої інстанції врахував, що розмір заявленого до стягнення штрафу значно перевищує (у 5 разів) розмір вартості послуг з перевезення вантажу; позивачем не понесено значних збитків чи додаткових витрат внаслідок невірного зазначення коду вантажоотримувача, оскільки вантажем були порожні вагони, а недоліки в реквізитах отримувача було усунуто в стислі терміни.

Судом також було враховано, що невірне зазначення відповідачем, як вантажовідправником, коду одержувача вантажу відбулося згідно з відомостями, наданими власником вантажу (вагонів) - ТОВ "Монотранс Груп", що підтверджується договором №2019/33 від 06.03.2019 р. укладеним між ТОВ "Монотранс Груп" (замовник) та ТОВ "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" (виконавець), листами №1705/2019-1 від 17.05.2019 р., №2505/2019-1 від 25.05.2019 р., які були подані відповідачем до суду першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву.

Зокрема, відповідно до п. 2.1.2. договору №2019/33 від 06.03.2019 р. обов`язком виконавця є забезпечити подачу вагонів із станції Жмеринка на завод для ремонту та відправку їх по реквізитам наданих замовником після ремонту. У свою чергу п. 2.2.4. вищевказаного договору визначено, що обов`язком замовника є надання виконавцю інструкції щодо заадресації вагонів після виконання капітального та деповського ремонту за цим Договором. (а.с. 39, т.1)

З листа №1705/2019-1 від 17.05.2019 р. вбачається, що ТОВ "Монотранс Груп" було надано ТОВ "Жмеринський вагоноремонтний завод "Експрес" наступні реквізити для відправки вагонів №59581926, 59581876, 587925557, 58777335, 58792201, 58791856: станція призначення (код) - Запоріжжя-Кам`янське (456007); отримувач (код) - ТОВ "Монотранс Груп", код 1668, ЕДРПОУ 42281117; поштова адреса - 01054, Україна, м. Київ, вул. Жилянська, 30/32 (а.с. 42, т.1).

Після чого листом №2505/2019-1 від 25.05.2019 р. ТОВ "Монотранс Груп" повідомляє, що у листі №1705/2019-1 від 17.05.2019 р. була допущена помилка в реквізитах для відправки вагонів в розділі "Отримувач" та "Поштова адреса", у зв`язку з чим просять вважати правильними реквізити: станція призначення (код) - Запоріжжя-Кам`янське (456007); отримувач (код) - АТ "Дніпроазот", код 8214, ЄДРПОУ 05761620; поштова адреса - 51909, м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, 1 (а.с. 43, т.1).

На підставі вищевикладеного господарський суд Вінницької області прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність умислу відповідача щодо невірного зазначення реквізитів відправлення, оскільки відповідачу не було та не могло бути відомо про невірне зазначення коду вантажоодержувача на момент здійснення відправлення при заповненні накладної, та правомірно розцінив це як виняткову обставину, що зумовила неналежне виконання останнім зобов`язання.

Таким чином зважаючи на обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалюючи рішення про зменшення штрафу з п`ятикратного до трикратного розміру провізної плати, місцевий господарський суд обґрунтовано та правильно застосував до спірних правовідносин норми частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частини першої статті 233 Господарського кодексу України.

Колегія суддів також критично оцінює доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було зменшено розмір належних до сплати штрафних санкцій з п`ятикратного до однократного розміру провізної плати, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у письмових поясненнях поданих до суду першої інстанції не вказували розмір можливого зменшення штрафних санкцій, а лише звертала увагу суду на можливість їх зменшення.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає, що зменшуючи розмір штрафу з п`ятикратного до трикратного розміру провізної плати, господарським судом було дотримано баланс інтересів сторін, а тому, відсутні обґрунтовані підстави для зменшення розміру штрафу до одного розміру провізної плати.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 04.02.2020 р. у справі №902/1008/19 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Монотранс Груп" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, порядку та строк, передбачений ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "19" травня 2020 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.