Постанова

від 14.05.2020 по справі 922/3945/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2020 р. Справа № 922/3945/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А.

за участю секретаря судового засідання Гончарова О.В.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд", м. Харків (вх. №690 Х/2-5)

на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2020 по справі № 922/3945/19 (суддя Смирнова О.В., повний текст рішення складено та підписано 08.01.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Авто", м. Любомль, Волинська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд", м. Харків

про стягнення 40370,20 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Любомль-Авто" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд" про стягнення заборгованості в сумі 40370,20 грн., 1921,00 грн. судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5200,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором перевезення №25 від 28.06.2019 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.01.2020 по справі №922/3945/19 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Харагрофуд" на користь ТОВ "Любомль-Авто" заборгованість у сумі 40370,20 грн., 1921,00 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5200,00 грн.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2020 по справі № 922/3945/19 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує наступними доводами:

- господарський суд Харківської області не врахував, що міжнародну товарно- транспортну накладну CMR №335545 укладено неналежним чином із порушенням вимог чинного законодавства: підписано неналежною особою, відтиск штампу у графі 24, про який зазначає суд, взагалі належить невідомій особі, із якою ТОВ "Харагрофуд" не перебуває у жодних господарських відносинах, також у CMR №335545 відсутні дата та місце складання, що є порушенням пункту а частини 1 статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, згідно з пунктом 2 накладної одержувачем є PRO-AGRO GROUP SP ZOO, Bukowjecka, 92, lok 66, 03-893, Warszava, Poland, тоді як у пункті 24 "Вантаж одержано" стоїть підпис та штамп зовсім іншого одержувача - SEAPOL Spolka Cywilna ALEKSANDRA MROZINSKA,PATRYK TRZCIELIN SKI.

- згідно з пунктами 14.1, 14.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363) форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажо-відправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів. Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних. Проте товарно-транспортну накладну CMR №335545 укладено неналежним чином, із порушенням вимог чинного законодавства, а саме, підписано та проставлено штамп неналежною особою;

- копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04 липня 2019 року на суму 40370,26 грн., яка наявна у матеріалах справи, є підробкою, даний акт відповідач ніколи не підписував та не ставив на ньому відтиск печатки, а також не надсилав позивачу. Факт підробки є очевидним, оскільки відтиск печатки та підпис відповідача на копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04 липня 2019 року на суму 40370,26 грн., що міститься у матеріалах справи, є скопійованими з CMR №335545. Обидва відтиски печатки та підписи відповідача на копії акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04 липня 2019 року на суму 40370,26 грн у нижній лівій стороні містять частину тексту "штамп відправника", що є частиною тексту CMR №335545;

- неповідомлення ТОВ "Харагрофуд" про наявність відповідного провадження, у якому він є відповідачем, позбавило його можливості скористатися своїми процесуальними правами та фактично є порушенням принципу рівності сторін, закріпленого чинним законодавством України та є частиною права на справедливий суд у контексті ст.6 Європейської Конвенції прав людини та основоположних свобод.

Також, одночасно з апеляційною скаргою заявником було надано до суду клопотання про витребування оригіналів письмових доказів по справі в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України, в якому він наголошував, що акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.07.2019 на суму 40370,26 грн. відповідач - ТОВ "Харагрофуд" ніколи не підписував, не ставив на ньому відтиск печатки та не надсилав позивачу, а тому, ставить під сумнів існування вказаного документу, у зв`язку з чим, просив суд витребувати у позивача його оригінал. Крім того, апелянт просив суд витребувати у позивача оригінал договору №25 про міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.06.2019 та оригінал замовлення на транспортування вантажу №1 від 28.06.2019.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 задоволено клопотання ТОВ "Харагрофуд" про поновлення пропущеного процесуального строку, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Харагрофуд" на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2020 по справі № 922/3945/19 та призначено її до розгляду на 06.04.2020. Крім того, вказаною ухвалою було задоволено клопотання ТОВ "Харагрофуд" та витребувано у ТОВ "Любомль-Авто" оригінали акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.07.2019 на суму 40370,26 грн.; договір №25 про міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.06.2019; замовлення на транспортування вантажу №1 від 28.06.2019.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№3210 від 03.04.2020) проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Свої заперечення обґрунтовує наступними доводами:

- договір та заявка відповідача про виконання спірного перевезення не містили відтиску печатки та підпису відповідача, проте, не зважаючи на цей недолік, заявка була прийнята в роботу, тобто, підтверджена підписом та печаткою перевізника та направлена відповідачу. Таким чином, перевізник приступив до виконання перевезення на запропонованих замовником перевезення умовах, надав на місце завантаження у місто Каховку належний йому транспортний засіб, який був завантажений вантажем відправника для здійснення міжнародного перевезення. Таким чином, своїми узгодженими діями сторони підтвердили укладення договору перевезення на запропонованих відповідачем умовах. Даний договір було укладено в порядку частини 1 статті 181 Господарського кодексу України у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень;

- на підтвердження укладення договору перевезення, з урахуванням вимог частини З ст.909 ЦКУ та статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, була складена міжнародна товаротранспортна накладна CMR №335545, в якій були проставлені печатки сторін договору перевезення, що стало додатковим підтвердженням укладення такого договору. При цьому, як в заявці так і в накладній CMR сторонами погоджені усі істотні умови договору перевезення, визначені ст.50 Закону України Про автомобільний транспорт ;

- враховуючи положення статті 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів саме одержувач, зазначений в накладній, набуває права розпоряджатися вантажем. Відправник повідомив перевізника, що ймовірно вантаж має бути перепроданий і підлягатиме переадресації. При цьому, він вказав, що додаткова інформація буде міститися у вантажоодержувача, на місці розвантаження. Прибувши на місце розвантаження, вантажоодержувач, отримавши другий примірник накладної, повідомив перевізника, що вантаж перепроданий і повинен бути переданий іншому одержувачу. Дотримуючись положень Конвенції та вказівок вантажоодержувача, перевізник передав вантаж іншому вантажоодержувачу - SEAPOL Spфlka cywilna, яка і проставила свою відмітку у графі 24 CMR .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 задоволено копотання ТОВ "Харагрофуд" про відкладення розгляду справи у зв`язку із впровадженням карантину та відкладено розгляд справи на 14.05.2020. Також вказаною ухвалою доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в наступне судове засідання не є обов`язковою.

12.05.2020 від ТОВ "Любомль-Авто" до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника товариства та повідомлено суду, що ТОВ "Любомль-Авто" надано копії усіх документів, які він вважає належними до предмета доказування, інших пояснень, ані ж ті, що були відображені в позові та інших документах, наданих суду, позивач не має.

14.05.2020 представником ТОВ "Харагрофуд" до суду апеляційної інстанції надано клопотання, в якому апелянт просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із запровадженням карантину, введення якого просив визнати поважною обставиною для відкладення розгляду судового засідання, про дату якого повідомити представника відповідача.

Розглянувши клопотання ТОВ "Харагрофуд" про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення його без задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегією суддів також враховується, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, розгляд даної справи за клопотанням відповідача вже відкладався, а доводи сторін викладені як в апеляційній скарзі, так і у відзиві на неї.

При цьому, судом враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Керуючись наведеними приписами законодавства, приймаючи до уваги викладені в листі Ради суддів України №9рс-186/20 від 16.03.2020 рекомендації щодо запровадження особливого режиму роботи судів на період карантину, які передбачають, у тому числі, можливість здійснення судового розгляду справ без участі сторін, зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи, відкладення розгляду справи за клопотанням апелянта, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами справи.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовом, в якому стверджував про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 40370,20 грн., посилаючись на неналежне виконання останнім своїх зобов`язань за договором перевезення № 25 від 28.06.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступні обставини:

- 28.06.2019 сторонами у спрощений спосіб шляхом обміну електронними листами було укладено договір №25 на міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом, також 28.06.2019 шляхом обміну електронними листами було погоджено заявку на транспортування вантажу №1, за умовами якої перевізник приступив до виконання міжнародного перевезення за маршрутом: м.Каховка (Херсонська обл.) - м. Жеркув (Великопольське воєводство, Польща), крім того, на підтвердження укладення договору перевезення, у відповідності до ч. 3 ст.909 ЦК України та ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі КДПВ) складена міжнародна товаротранспортна накладна CMR №335545;

- послуга перевезення, за обумовленим в Заявці маршрутом, була виконана належним чином, без зауважень та застережень з боку вантажоодержувачів та замовника перевезення. Вказану обставину підтверджує наявність відтиску штампу та підпису уповноваженої особи вантажоодержувачів у графі 24 накладної CMR.

- додатковим підтвердженням належного виконання перевезення є підписаний сторонами Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04 липня 2019 року на суму 40370,26 грн.;

- відповідачем не здійснено оплату за надані по договору від 28.06.2019 №25 послуги, що стало підставою для звернення до суду із позовом у даній справі про стягнення з відповідача 40370,20 грн. заборгованості.

Також, на підтвердження існування між ТОВ "Любомль-Авто" та ТОВ "Харагрофуд" договірних зобов`язань з перевезення вантажів, позивачем до позовної заяви додано:

- копію Договору на міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.06.2019 за №25 (далі договір), за умовами пункту 1.1. якого перевізник надає комплекс транспортних послуг з міжнародного і міжміського перевезення вантажів, а клієнт приймає і оплачує вказану роботу;

- копію заявки на транспортування вантажу №1 від 28.06.2019, відповідно до умов якої клієнтом (замовником), а також вантажовідправником є ТОВ Харагрофуд , перевізником - ТОВ "Любомль-Авто" і перевізник приступив до виконання міжнародного перевезення за маршрутом: м.Каховка (Херсонська обл.) - м. Жеркув (Великопольське воєводство, Польща).

- копію міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №335545;

- копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.07.2019 на суму 40370,26 грн. згідно з договором на міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28 червня 2019 року договір №25.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, погодився із доводами позивача, викладеними в позовній заяві та виходив з того, що позивачем належним чином підтверджено існування між сторонами договірних правовідносин, виконання яких з боку позивача також підтверджується наданими до договору Заявкою на транспортування вантажу №1 від 28.06.2019, накладною CMR №335545, а також Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.07.2019 на суму 40370,26 грн, який підписаний сторонами. Оскільки на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 40370,20 грн. є нормативно та документально обґрунтованою, а тому, підлягає задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із таким висновком, виходячи з наступного.

Підставою виникнення спірних правовідносин у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 40370,20 грн.

Згідно з ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст.307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Так, за умовами 1.1. наданого позивачем до матеріалів справи копії договору на міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі договір) від 28.06.2019 №25, перевізник (ТОВ "Любомль-Авто") надає комплекс транспортних послуг з міжнародного і міжміського перевезення вантажів, а клієнт (ТОВ "Харагрофуд") приймає і оплачує вказану роботу.

За твердженням позивача, укладення даного договору відбувалося в порядку частини 1 статті 181 Господарського кодексу України у спрощений спосіб шляхом обміну електронними листами (без ЄЦП) та підтвердженням прийняття до виконання замовлень (надісланих у вигляді копій із відтвореними принтером печатками та підписами сторін). Крім того, надання послуг перевезення вантажу та їх належне виконання позивач підтверджував підписаними між сторонами заявкою на транспортування вантажу №1 від 28 червня 2019 року, відповідно до умов якої клієнтом (замовником), а також вантажовідправником є ТОВ Харагрофуд , перевізником - ТОВ "Любомль-Авто" і перевізник приступив до виконання міжнародного перевезення за маршрутом: м.Каховка (Херсонська обл.) - м. Жеркув (Великопольське воєводство, Польща), міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №335545, а також актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.07.2019 на суму 40370,26 грн., підписаний сторонами згідно з договором на міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом №25 від 28 червня 2019 року.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень , лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та достатність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття допустимість доказів , яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як свідчать матеріали справи, відповідач заперечує факт укладення та підписання із позивачем договору на міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28 червня 2019 року договір №25, факт підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.07.2019 на суму 40370,26 грн. згідно з договором на міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28 червня 2019 року договір №25, а також факт складання ним заявки №1 від 28.06.2019 та надсилання її позивачеві.

У зв`язку з цим відповідачем одночасно з поданням апеляційною скаргою заявлено клопотання про витребування відповідних оригіналів письмових доказів по справі в порядку ч. 6 ст. 91 ГПК України.

Згідно з п.1 ч.5 ст.91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Частиною 6 ст. 91 ГПК України визначено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, а також викладені у клопотанні доводи, якими відповідач ставить під сумнів існування договору на міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28 червня 2019 року №25, заявки №1 від 28.06.2019, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.07.2019 на суму 40370,26 грн., який, за твердженням апелянта, з боку ТОВ "Харагрофуд" не підписувався, приймаючи до уваги, що заявлені позивачем підстави позовних вимог обґрунтовані посиланням на вказані документальні докази, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 було задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналів письмових доказів та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Авто" оригінали наступних письмових документів:

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.07.2019 на суму 40370,26 грн.;

- договір №25 про міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.06.2019;

-замовлення на транспортування вантажу №1 від 28.06.2019;

На виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 позивачем надано заяву (вх. №3211 від 03.04.2020) в якій він повідомляє суд про неможливість надання оригіналів документів, витребуваних судом, а саме, Договору на міжнародні та міжміські перевезення, Заявки на транспортування вантажу та Акта здачі-приймання робіт через їх відсутність у ТОВ "Любомль-Авто". Зокрема, позивач стверджує, що під час завершення перевезення, ТОВ "Любомль-Авто" було поставлено відповідачу вимогу про негайне надання документів, які б підтверджували отримання пропозиції про виконання перевезення та підписаний відповідачем Акт приймання наданих послуг. Вказані документи були надіслані позивачу кур`єром та у вигляді копій із відтвореними принтером печатками та підписами сторін, які в подальшому були додані позивачем до позовної заяви. Оригіналами примірників документів сторони не обмінювались. У зв`язку з цим, позивач просить суд врахувати наявні у ТОВ "Любомль-Авто" копії документів, які додані товариством до позовної заяви, та надати їм оцінку в сукупності з іншими доказами, зокрема, з накладною СМR.

Разом з тим, наведені ТОВ "Любомль-Авто" доводи, враховуючи заперечення відповідача, позивачем документально не підтверджені, зокрема, позивачем не надано суду документальних доказів, що підтверджують надходження на електронну адресу ТОВ "Любомль-Авто" договору та заявки від відповідача, як не підтверджено і їх надіслання разом з актом виконаних робіт кур`єром та саме у вигляді копій із відтвореними принтером печатками та підписами сторін.

Таким чином, позивачем належними, допустимими, достатніми та достовірними по справі доказами не доведено факту складання та підписання із відповідачем договору на міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28 червня 2019 року №25, складання відповідачем заявки №1 від 28.06.2019 та надсилання її позивачеві, підписання відповідачем акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.07.2019 на суму 40370,26 грн. згідно з договором на міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28 червня 2019 року №25,

Оскільки акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 04.07.2019 на суму 40370,26 грн.; договір №25 про міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.06.2019; замовлення на транспортування вантажу №1 від 28.06.2019 не відповідають вимогам, які ставляться до письмових доказів та порядку їх подання статтями 76-79, 91 ГПК України, то єдиним доказом, який може бути оцінено на предмет підтвердження позивачем факту існування договірних правовідносин між сторонами та надання перевізником послуг з перевезення вантажу залишається копія міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №335545.

За висновком господарського суду першої інстанції, у відповідності до ч. 3 ст.909 ЦК України та ст.4 КДПВ на підтвердження укладення договору перевезення складена міжнародна товаротранспортна накладна CMR №335545.

Проте колегія суддів вважає, що даний документ не відповідає вимогам законодавства, які ставляться до її змісту та порядку складання, зважаючи на таке.

Як вже зазначалось, відповідно до ч.1, ч.2, ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно з ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт", договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно зі статтею 6 КДПВ вантажна накладна містить такі дані:

a) дата і місце складання вантажної накладної;

b) ім`я та адреса відправника;

c) ім`я та адреса перевізника;

d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки;

e) ім`я та адреса одержувача;

f ) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення;

g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць;

h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу;

i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу);

j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей;

k) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані:

a) заява про те, що перевантаження забороняється;

b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити;

c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці;

d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника;

e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу;

f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення;

g) перелік документів, переданих перевізнику.

Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Як вбачається з п. 21 міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №335545, місцем її складання зазначено Kakhovka, дата складання 01.07.2019, чим спростовуються доводи відповідача про відсутність у накладній дати та місця її складання.

Згідно з пунктом 2 накладної, одержувачем вантажу є PRO-AGRO GROUP SP ZOO, Bukowjecka, 92, lok 66, 03-893, Warszava, Poland, в той же час, у пункті 24 "Вантаж одержано" стоїть підпис та штамп зовсім іншого одержувача - SEAPOL Spolka Cywilna ALEKSANDRA MROZINSKA,PATRYK TRZCIELIN SKI.

Позивач зазначену невідповідність даних у накладній пояснює тим, що, враховуючи положення частин 1 та 2 статті 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів саме одержувач, зазначений в накладній, набуває права розпоряджатися вантажем. Відправник повідомив перевізника, що ймовірно вантаж має бути перепроданий і підлягатиме переадресації. При цьому, він вказав, що додаткова інформація буде міститися у вантажоодержувача, на місці розвантаження. Прибувши на місце розвантаження, вантажоодержувач, отримавши другий примірник накладної, повідомив перевізника, що вантаж перепроданий і повинен бути переданий іншому одержувачу. Дотримуючись положень Конвенції та вказівок вантажоодержувача, перевізник передав вантаж іншому вантажоодержувачу - SEAPOL Spфlka cywilna, яка і проставила свою відмітку у графі 24 CMR .

Проте колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КДПВ відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній.

Разом з тим, позивачем не надано доказів, що відповідач звертався до нього з приводу зміни вантажоодержувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КДПВ відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача.

Однак, право розпорядження вантажем належить одержувачу з моменту складання вантажної накладної, якщо у вантажній накладній відправником зроблена відповідна позначка.

Згідно з частиною 5 даної статті право розпорядження вантажем здійснюється за умов, зокрема, якщо відправник чи, у випадку, зазначеному в пункті 3 цієї статті, одержувач, який бажає здійснити це право, представляє перший примірник вантажної накладної, яка містить нові інструкції перевізнику, а також звільняє перевізника від відповідальності за будь-які витрати, шкоду і збитки, викликані виконанням таких інструкцій;

Отже, входячи зі змісту даної норми, при здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній, у вантажній накладній здійснюється відповідна позначка.

Разом з цим, міжнародна товаротранспортна накладна CMR №335545 не містить жодних позначень про зміну відправника, що не може підтверджувати доводи позивача про те, що на виконання вказівок вантажоодержувача, вантаж було передано іншому вантажоодержувачу - SEAPOL Spфlka cywilna, яка і проставила свою відмітку у графі 24 CMR. Крім того, позивачем не доведено, що другий примірник накладної був переданий одержувачу та перевізник отримав від одержувача розписку, як то передбачено ч. 1 ст. 13 КДПВ, отже, відправник втратив своє право розпорядження вантажем.

Окрім цього, як вже зазначалось, відповідно до статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт", договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Отже однією з істотних умов договору, яка має міститися у вантажній накладній на підтвердження факту укладення договору перевезення, є вартість перевезення.

Однак CMR №335545 не містить жодних даних про узгодження в ній сторонами ціни перевезення. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження узгодження сторонами вартості перевезення позивачем не надано і в матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання відповідачу послуг з перевезення вантажу вартістю 40370,20 грн., у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні. Також, відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на правову допомогу. Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати у вигляді правової допомоги залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені по справі обставини, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд, неповністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, а тому вказане рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Судові витрати в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 2 статті 275, пунктами 1, 2, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2020 у справі № 922/3945/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомль-Авто" (44301, Волинська область, м. Любомль, вул. 1 травня, буд.127А, ідентифікаційний код 21736886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харагрофуд" (61050, м.Харків, вул. Фейербаха, буд. 11 Б, кімн. 2, ідентифікаційний код 41837419) 2881,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.05.2020

Головуючий суддя І.В. Тарасова

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль