Рішення

від 07.05.2020 по справі 906/16/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/16/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТЕР-ТРАНС"

до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№70)"

про стягнення 67 291 грн. 06 коп.

ТОВ "Петер-Транс" звернулось до господарського суду з позовом до ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№70)" про стягнення 67 291, 06 грн, з яких 41 387,82 грн сума основної заборгованості, 6 168,51 грн 3% річних, 19 734,73 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання з боку ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№70)" умов укладеного між сторонами договору про перевезення вантажів № 01/07-01 від 01.07.2016 в частині проведення оплати за надані ТОВ "Петер-Транс" послуги.

Ухвалою суду від 27.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 906/16/20 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.02.2020 строк підготовчого провадження продовжено.

31.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представники сторін повноважених представників в судове засідання не направили, про причини неявки не повідомили, хоча про дату, час і місце засідання суду повідомленні своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Петер-Транс" (позивач/перевізник) та ДП "Підприємство Бердичівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (№70)" ( на даний час назва- ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№70)" (відповідач/замовник) було укладено договір №01/07-01 про перевезення вантажів.

Відповідно п.п. 1.1. договору позивач зобов`язується доставити довірений йому вантаж, який належить клієнтам - замовнику до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів, обсяги, строки доставки, пункт призначення, провізна плата та інші умови конкретизуються у заявці, яка є невід`ємною частиною цього договору. Заявка підписується замовником та надсилається перевізнику факсом або електронною поштою. Здійснення перевезення перевізником є підтвердженням факту отримання заявки та ознайомлення з її текстом та особливими умовами, якщо такі є ( п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3 договору розрахунки між перевізником та замовником здійснюються відповідно до цього договору, чинного законодавства та нормативно-правових актів України і в обумовлені в заявці строки після отримання оригіналу рахунку, товарно-транспортної накладної, податкової накладної та 2-х екземплярів актів виконаних послуг (10 банківських днів).

Пунктом 7.1 передбачено, що цей договір набуває чинності з дня підписання сторонами і діє один рік.

Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо за 30 днів до закінчення строку жодна зі сторін не повідомила іншу письмово про небажання продовжувати дію договору ( п. 7.2 договору).

Так на виконання умов укладеного між сторонами позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажів. Факт здійснення перевезення підтверджується складеними актами надання послуг, а саме:

- акт № 85 від 19 січня 2017 р. на суму 10 000,80 грн.;

- акт № 180 від 02 лютого 2017 р. на суму 8 715,00 грн.;

- акт № 197 від 09 лютого 2017 р. на суму 8 190,00 грн.;

- акт № 303 від 22 лютого 2017 р. на суму 8 190,00 грн.;

- акт № 421 від 03 березня 2017 р. на суму 6 300,00 грн.;

- акт № 427 від 07 березня 2017 р. на суму 8 862,00 грн.;

- акт № 584 від 23 березня 2017 р. на суму 5 145,00 грн.;

- акт № 950 від 04 травня 2017 р. на суму 9 133, 32 грн.

Також позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні на суму наданих відповідачу послуг та квитанції про прийняття цих накладних Державною податковою службою України.

Як вбачається з матеріалів справи, вище зазначені акти надання послуг, ( крім акту № 950 від 04 травня 2017 р. на суму 9 133, 32 грн) підписані зі сторони замовника без зауважень.

Листом від 11.12.2019 вих.12/12 позивачем повторно направлявся відповідачу для підписання акт виконаних робіт № 950 від 04 травня 2017 р. на суму 9 133, 32 грн та повідомлялось що в разі не надання відповіді даний акт виконаних робіт буде вважатися погодженим.

Відповідач підписаний акт виконаних робіт чи заперечення щодо його підписання на адресу позивача не направив.

Таким чином, відповідач прийняв послуги виконані позивачем без претензій і зауважень щодо їх виконання.

Однак, за надані послуги по перевезенню відповідач розрахувався частково, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 41 387,82 грн.

12.12.2019 за № 12/12-1 позивачем направлялась на адресу відповідача претензія з вимогою погасити заборгованість за надані послуги у розмірі 41 387,82 грн, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2, 5 ст. 307 ГК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч. 1-3 ст. 909 ЦК України).

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525. 526 ПК України, ст. 188 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідач заперечень та доказів сплати заборгованості суду не надав. Враховуючи викладене, суд вважає вимогу про стягнення з відповідача 41 387,82 грн боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 6 168,51 грн 3% річних та 19 734,73 грн інфляційних нарахованих за період з 30.01.2017 по 27.12.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не погоджується з наведеним позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки при його здійсненні позивачем не враховані часткові оплати проведені відповідачем за надані послуги які відображені в наданому суду акті звірки розрахунків за період з 01.01.2016 по 11.12.20019.

Також, суд не погоджується з визначеним позивачем періоду початку прострочення оплати по кожному окремому акту виконаних робіт, так як позивачем не враховано умову договору щодо проведення розрахунку, згідно якої оплата проводиться протягом 10 банківських, а не календарних днів.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до розрахунку, проведеного судом, встановлено, що розмір 3% річних становить 3 504,09 грн, а розмір інфляційних - 10 774,42 грн.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог в частині стягнення 41 387,82 грн основної заборгованості, 3 504,09 грн 3% річних, 10 774,42 грн інфляційних втрат та відмови в іншій частині позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№70)" ( 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Нізгірецька, 1, код ЄДРПОУ 08679988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петер-Транс" (12072, Житомирська область, Пулинський район, с. Корчівка, вул. Центральна, буд. 8, код ЄДРПОУ 38215331) - 41 387,82 грн боргу, 10 774,42 грн інфляційних, 3 504,09 грн 3% річних, 1 589,14 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.05.20

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 - сторонам (рек. з повід.)

позивачу на юрид. адресу