Рішення

від 19.05.2020 по справі 910/3802/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2020Справа № 910/3802/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Агро Трейд

2. ОСОБА_1

про солідарне стягнення 289.634,25 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

13.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Агро Трейд (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2) про солідарне стягнення 289.634,25 грн.

Свої позовні вимоги Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено кредитний договір № HEH2LON06882 від 07.09.2016 за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 504.598,44 грн. 07.09.2016 між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір № HEH2LON06882/ DP1 , предметом якого є надання відповідачем-2 поруки за виконання зобов`язань відповідача-1. Оскільки відповідачем не повернуто кредитні кошти у передбачений термін, позивач звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/3802/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою Господарським судом міста Києва у відповідності до ч. 6 ст. 176 господарського процесуального кодексу України витребувано у Відділу реєстрації місця проживання осіб Каховської міської ради про місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

Також вказаною ухвалою суду зобов`язано відповідачів протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.03.2020 було 20.03.2020 направлено відповідачу-1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103054303134 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 2, офіс 118, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 17.03.2020 є місцезнаходженням відповідача-1.

Проте, конверт разом з ухвалою від 19.03.2020 (номер відправлення 0103054303134) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 25.03.2020 з позначкою не значиться .

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 19.03.2020 було 20.03.2020 направлено відповідачу-2 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103054303355 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 .

Відповідач ухвалу суду від 19.03.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 24.03.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103054303355.

03.04.2020 до суду надійшла відповідь Каховської міської ради Херсонської області виконавчий комітет, в якій повідомлено, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, інформація стосовно розгляду судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

До того ж, необхідно зауважити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач-1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач-1 вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 19.03.3030 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач-2 вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 19.03.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр Агро Трейд (позичальник, відповідач-1) укладено кредитний договір № НЕН2LON06882 (далі - кредитний договір).

Згідно з п. А1 кредитного договору вид кредиту - не відновлювана кредитна лінія.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни.

Згідно з п. А2 кредитного договору ліміт цього кредитного договору становить 504.598,44 грн.

07.09.2016 на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 479.619,18 грн.

Спір виник внаслідок того, що позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а тому відповідачі, як солідарні боржники, мають сплатити наявну заборгованість.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п. 6.1 кредитного договору).

Відповідно до п. А3 кредитного договору термін повернення кредиту згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 цього договору). Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦКУ у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених в Графіку погашення кредиту (додаток № 1 цього договору) понад 30 днів:

1. Датою погашення заборгованості є 31-ий день.

2. Вся заборгованість по кредиту, починаючи з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32-ий день), рахується простроченою.

3. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 58.107,27 грн.

Згідно додатку № 1 до кредитного договору (Графік) відповідач мав здійснити повернення кредиту (479.619,18 грн) наступним чином: 20.09.2016 в сумі 41.793,00 грн, 20.10.2016 - 35.659,91 грн, 20.11.2016 - 36253,35 грн, 20.12.2016 - 37577,60 грн, 20.01.2017 - 38.287,80 грн, 20.02.2017 - 39.342,85 грн, 20.03.2017 - 41.095,51 грн, 20.03.2020 - 41.559,38 грн, 20.04.2017 - 42.853,94 грн, 20.05.2017 - 43.885,43 грн, 20.06.2017 - 45166,99 грн, 20.08.2017 - 36.143,42 грн, 18.08.2017 - 36.143,42 грн.

Згідно з п. А6 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 32% річних.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту в передбачені кредитним договором строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача-1, яка останнім не оспорена, перед позивачем становить 289.634,25 грн.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

В пункті п. А5 кредитного договору зазначено, що зобов`язання позичальника забезпечено, зокрема, договором поруки № HEH2LON06882/DP1 від 07.09.2016.

Позивачем зазначає, що 07.09.2016 між позивачем (кредитор) та ОСОБА_1 (відповідачем-2, поручитель) було укладено договір поруки № HEH2LON06882/ DP1 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання відповідачем-1 (боржник) зобов`язань за кредитним договором № НЕН2LON06882 ввід 07.09.2016 (кредитний договір) з лімітом кредитування 504.598,44 грн.

Згідно п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

За умовами п. 1.5. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Проте з наявної в матеріалах справи копії вказаного вище договору поруки вбачається, що він з боку відповідача-2 не підписаний (відсутній власноручний підпис).

Згідно ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про електронний цифровий підпис (тут та надалі в редакції станом на 07.09.2016) електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Посилений сертифікат відкритого ключа (далі - посилений сертифікат ключа) - сертифікат ключа, який відповідає вимогам цього Закону, виданий акредитованим центром сертифікації ключів, засвідчувальним центром, центральним засвідчувальним органом. Підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг (тут та надалі в редакції станом на 07.09.2016) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис . Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно вимог ст. 3 Закону України Про електронний цифровий підпис електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Позивачем доказів того, що договір поруки можливо був підписаний обома контрагентами шляхом накладення електронних цифрових підписів з посиленим сертифікатом ключа не подано. Крім того, ЕЦП має буквенно-цифровий вираз, який може бути відображений на документах, підписаних за допомогою ЕЦП для можливості ідентифікації підисувачів. Отже, не надано докази того, що відповідач-2 підписав договір поруки шляхом накладання ЕЦП, які прирівнюються до власноручних підписів з підстав, передбачених ст. 3 Закону України Про електронний цифровий підпис .

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки позивачем належними засобами доказування не доведено факту укладення з відповідачем-2 договору поруки № HEH2LON06882/DP1 від 07.09.2016, суд приходить до висновку, що відповідач-2 не має відповідати перед позивачем як солідарний боржник за зобов`язаннями відповідача-1 за кредитним договором.

Таким чином, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідача-2 заборгованості за кредитом необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитом в розмірі 289.634,25 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр Агро Трейд (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 2, офіс 118, код ЄДРПОУ 39237712) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 289.634 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч шістсот тридцять шість) грн 25 коп. боргу за кредитом, 4.344 (чотири тисячі триста сорок чотири) грн 51 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до ОСОБА_1 відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова