Рішення
від 19.05.2020 по справі 910/3505/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2020Справа № 910/3505/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Дочірнього підприємства КиївГазЕнерджі

до Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс

про стягнення 54.756,41 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

06.03.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства КиївГазЕнерджи до Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс про стягнення 54.756,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір про умови поставки газу балансоутримувачам № 3.3.104.7 від 01.07.2015, на підставі якого позивачем було поставлено за період з липня 2015 року по грудень 2019 року природного газу на загальну суму 101.224,29 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 54.756,41 грн, з яких 45.713,73 грн основного боргу, 2.891,03 грн пені, 4.050,64 грн інфляційних втрат та 2.101,01 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3505/20 від 11.03.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

18.03.2020 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/3505/20 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 20.03.2020 було направлено відповідачу 20.03.2020 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04060, м. Київ, вул. Вавілових, 18 (номер відправлення 0103054303193), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 11.03.2020 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 20.03.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 26.03.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103054303193, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 10.04.2020 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 20.03.2020 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між Дочірнім підприємством КиївГазЕнерджи (постачальник, позивач), Публічним акціонерним товариством Київгаз (газорозподільне підприємство) та Приватним акціонерним товариством Жилкомунсервіс (балансоутримувач, відповідач) було укладено договір про умови поставки балансоутримувача № 3.3.104.7 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується постачати в інтересах балансоутримувача природний газ (далі - газ) для побутового споживання, в якості комунальної послуги населенню - наймачам (орендарям, власникам), далі - мешканцям. Балансоутримувач зобов`язується своєчасно здійснити оплату постачальнику вартості спожитого мешканцями газу в термін і на умовах, передбачених цим договором.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого газу у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.3 договору щомісячно до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, балансоутримувач зобов`язується надати постачальнику на підписання акт наданих послуг, оформлений належним чином.

Згідно з п. 7.4.8 договору обсяги переданого балансоутримувачу газу обов`язково оформлюються щомісячним актом передачі-приймання до 10 числа кожного наступного за звітним місяця.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв газ загальною вартістю 101.224,29 грн, що підтверджується наступним актами передачі-приймання природного газу, які підписані та скріплені печатками обох сторін:

№ УК000041096 від 31.07.2015 на суму 1.566,98 грн,

№ КЕ000001246 від 31.08.2015 на суму 1.890,44 грн,

№ КЕ000002629 від 30.09.2015 на суму 1.681,99 грн,

№ КЕ000003304 від 31.10.2015 на суму 1.509,48 грн,

№ КЕ000005169 від 30.11.2015 на суму 2.494,24 грн,

№ КЕ000007317 від 31.12.2015 на суму 2.027,02 грн,

№ КЕ000001335 від 31.01.2016 на суму 1.991,08 грн,

№ КЕ000002913 від 29.02.2016 на суму 1.782,62 грн,

№ КЕ000006238 від 30.04.2016 на суму 2.307,35 грн,

№ КЕ000004104 від 31.03.2016 на суму 1.595,74 грн,

№ КЕ000007702 від 31.05.2016 на суму 2.125,61 грн,

№ КЕ000008986 від 30.06.2016 на суму 853,00 грн,

№ КЕ000010005 від 31.07.2016 на суму 1.492,74 грн,

№ КЕ000011465 від 31.08.2016 на суму 1.953,64 грн,

№ КЕ000012527 від 30.09.2016 на суму 1.919,24 грн,

№ КЕ000013282 від 31.10.2016 на суму 1.293,25 грн,

№ КЕ000013900 від 30.11.2016 на суму 2.311,34 грн,

№ КЕ000014542 від 31.12.2016 на суму 1.671,60 грн,

№ КЕ000000101 від 31.01.2017 на суму 2.132,49 грн,

№ КЕ000000541 від 28.02.2017 на суму 2.008,67 грн,

№ КЕ000000812 від 31.03.2017 на суму 1.967,39 грн,

№ 0ЕБИ-010140 від 30.04.2017 на суму 2.059,54 грн,

№ 0ЕБИ-011395 від 31.05.2017 на суму 2.024,75 грн,

№ 0ЕБИ-012691 від 30.06.2017 на суму 2.073,45 грн,

№ 0ЕБИ-014923 від 31.07.2017 на суму 2.435,27 грн,

№ 0ЕБИ-015922 від 31.08.2017 на суму 1.488,99 грн,

№ 0ЕБИ-018964 від 30.09.2017 на суму 2.637,04 грн,

№ 0ЕБИ-020912 від 31.10.2017 на суму 1.878,63 грн,

№ 0ЕБИ-023238 від 30.11.2017 на суму 1.725,56 грн,

№ 0ЕБИ-025329 від 31.12.2017 на суму 1.649,02 грн,

№ 0ЕБИ-000397 від 31.01.2018 на суму 2.143,03 грн,

№ 0ЕБИ-002007 від 28.02.2018 на суму 2.066,50 грн,

№ 0ЕБИ-003293 від 31.03.2018 на суму 2.010,83 грн,

№ 0ЕБИ-004626 від 30.04.2018 на суму 2.031,71 грн,

№ 0ЕБИ-005827 від 31.05.2018 на суму 2.101,29 грн,

№ 0ЕБИ-006336 від 30.06.2018 на суму 1.983,00 грн,

№ 0ЕБИ-007655 від 31.07.2018 на суму 2.017,79 грн,

№ 0ЕБИ-008347 від 31.08.2018 на суму 2.087,37 грн,

№ 0ЕБИ-009397 від 30.09.2018 на суму 2.282,19 грн,

№ 0ЕБИ-009825 від 31.10.2018 на суму 695,79 грн,

№ 0ЕБИ-010646 від 30.11.2018 на суму 1.025,87 грн,

№ 0ЕБИ-012176 від 31.12.2018 на суму 1.282,34 грн,

№ 0ЕБИ-000134 від 31.01.2019 на суму 1.573,00 грн,

№ 0ЕБИ-000471 від 28.02.2019 на суму 1.709,78 грн,

№ 0ЕБИ-000921 від 31.03.2019 на суму 4.103,48 грн,

№ 0ЕБИ-001182 від 30.04.2019 на суму 2.564,68 грн,

№ 0ЕБИ-001583 від 31.05.2019 на суму 2.343,18 грн,

№ 0ЕБИ-001762 від 30.06.2019 на суму 2.036,77 грн,

№ 0ЕБИ-002154 від 31.07.2019 на суму 971,53 грн,

№ 0ЕБИ-002341 від 31.08.2019 на суму 1.233,35 грн,

№ 0ЕБИ-002606 від 30.09.2019 на суму 1.194,02 грн,

№ 0ЕБИ-002970 від 31.10.2019 на суму 1.567,06 грн,

№ 0ЕБИ-003186 від 30.11.2019 на суму 1.940,60 грн,

№ 0ЕБИ-003479 від 31.12.2019 на суму 1.710,97 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору балансоутримувач зобов`язується здійснити оплату постачальнику вартості поставленого балансоутримувачу для побутових потреб та спожитого мешканцями газу в наступні строки:

5.2.1 якщо балансоутримувач користується послугами КП ГІОЦ з розщеплення платежів, - до останнього календарного дня місяця, наступного за місяцем постачання газу.

5.2.2 якщо балансоутримувач не користується послугами КП ГІОЦ з розщеплення платежів, - до десятого календарного дня місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого газу у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не оспорено відповідачем, що складає 45.713,73 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 45.713,73 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов`язання щодо оплати поставленого газу не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий газ не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.4 договору передбачено, що в разі незабезпечення повної та своєчасної оплати поставленого балансоутримувачу газу для побутових потреб у строки, зазначені в п. 5.2 даного договору, останній сплачує на користь постачальника пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період заборгованості (прострочення).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за отриманий газ.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого газу відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 2.891,03 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2.891,03 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого газу, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 4.050,64 грн інфляційних втрат та 2.101,01 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі Ліга якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 4.050,64 грн інфляційних втрат та 2.101,01 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства КиївГазЕнерджі обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Жилкомунсервіс (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 18, код ЄДРПОУ 24725452) на користь Дочірнього підприємства КиївГазЕнерджі (01103, м. Київ, вул. М.Бойчука, 4-Б, код ЄДРПОУ 39835779) 45.713 (сорок п`ять тисяч сімсот тринадцять) грн 73 коп. основного боргу, 2.891 (дві тисячі вісімсот дев`яносто одна) грн 03 коп. пені, 4.050 (чотири тисячі п`ятдесят) грн 64 коп. інфляційних втрат, 2.101 (дві тисячі сто одна) грн 01 коп. - 3% річних, 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова

Дата ухвалення рішення19.05.2020
Оприлюднено21.05.2020

Судовий реєстр по справі —910/3505/20

Рішення від 19.05.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 20.03.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

Ухвала від 11.03.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Сівакова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні