Рішення

від 18.05.2020 по справі 910/3347/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2020Справа № 910/3347/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс К"

про стягнення 4 073, 79 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс К" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4 073, 79 грн., з яких: 4 046, 74 грн. - основного боргу, 18, 96 грн. - 3 % річних та 8, 09 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії № 50963 від 24.12.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.03.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04086, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 8, квартира 45 , проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 10.03.2020 з відміткою адресат відсутній .

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 10.03.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2017 між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс К" (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 50963, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.п. 2.3.3. та 2.3.4. договору, споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показів електролічильників споживачів . Здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показів електролічильників споживачів та Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії .

Згідно п. 9.4. договору, даний договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2008. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною стороною не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Додатком № 2.1 до договору визначено порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача.

Відповідно до п. 2 додатку № 2.1, споживач знімає показання розрахункових лічильників 19 числа кожного місяця та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання.

Згідно п. 5 додатку № 2.1, щомісяця 20 числа споживач зобов`язується направляти уповноваженого представника до постачальника електричної енергії за адресою: вул. Малиновського, 4а, кімната 106 для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану реактивну електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою. Крім цього, споживач надає підписані акти про приймання-передачу товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

Відповідно до п. 9 додатку № 2.1., у разі неподання споживачем звіту про використану електроенергію в зазначений термін та/або неможливості отримання постачальником даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Пунктом 13 додатку №2.1. визначено, що споживач до 1 числа поточного місяця здійснює оплату вартості активної електричної енергії поточного розрахункового періоду платежем розміром 100 % від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на поточний розрахунковий період.

Додатком № 4 А до договору визначено перелік об`єктів Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс К" , а саме: магазин, за адресою: м. Київ, вул. Захарівська, буд. 3А, Подільський район; ТП-4502 щитова № 3.

Як зазначає позивач, на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 №2019, який набув чинності 11.06.2017, Загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства "Київенерго" від 13.11.2017 прийнято рішення про реорганізацію публічного акціонерного товариства "Київенерго" шляхом виділу з нього приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські Електромережі".

Згідно п. 2.3. Статуту ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі", затвердженого загальними зборами акціонерів ПрАТ "ДТЕК Київські Електромережі" (протокол № 1/2017 від 22.12.2017), товариство є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині переданих йому майна, прав та обов`язків згідно з розподільчим балансом, а також в частині прав та обов`язків, що визначені частиною 13 розділу ХVІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії .

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські Електромережі" є правонаступником прав і обов`язків публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Отже, як стверджує позивач, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" належним чином виконало свої зобов`язання з постачання відповідачу електричної енергії, зокрема під час контрольного огляду розрахункових засобів обліку позивачем складено акт контрольного огляду від 01.10.2018 відповідно до якого зафіксовано показники розрахункових засобів обліку, а саме: за лічильником № 0509649 показники - 16999, за лічильником № 67550 показники - 13451, що також підтверджується актом про використану електричну енергію у жовтні 2018, рахунком № 50963014/10/1 від 30.10.2018 за жовтень 2018, рахунком-розшифровкою № 50963014/10/1 від 30.01.2018 по активній електроенергії за жовтень 2018, актом № 50963014/10/1 від 31.10.2018 прийняття-передавання товарної продукції за жовтень 2018.

Позивачем на адресу відповідача направлявся лист № 01/3/01/4/29045 від 23.12.2019, в якому позивач просив відповідача у семиденний термін з моменту отримання даного листа здійснити оплату за спожиту електричну енергію, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтисками штемпеля поштового відділення - 24.12.2019.

Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором про постачання електричної енергії № 50963 від 24.12.2007 зі сплати вартості активної електроенергії спожитої у жовтні 2018, внаслідок чого станом на 01.03.2020 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс К" утворилась заборгованість за активну електроенергію у розмірі 4 046, 74 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 18, 96 грн. - 3 % річних за період з 01.01.2020 по 29.02.2020 та 8, 09 грн. - інфляційних втрат за період з 01.01.2020 по 31.01.2020.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 50963 від 24.12.2007, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Правовідносини, що виникають в процесі продажу, купівлі та споживання електричної енергії регулюються нормами Закону України Про електроенергію та положеннями Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (в редакції Постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910 зі змінами) (далі по тексту - ПКЕЕ).

Згідно зі статтею 26 Закону України Про електроенергетику та пункту 1.3 ПКЕЕ споживання електроенергії можливе лише на підставі договору, укладеного з енергопостачальником.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатації енергетичного та іншого обладнання.

Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін (п. 5.1 ПКЕЕ).

Статті 26, 27 Закону України Про електроенергетику передбачають відповідальність споживача за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною енергією.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, поставив відповідачеві у жовтні 2018 активну електроенергію у розмірі 4 046, 74 грн.

Зокрема, на виконання вимог ст.ст. 73, 74 ГПК України позивач надав суду акт контрольного огляду від 01.10.2018, акт про використану електричну енергію у жовтні 2018, рахунок № 50963014/10/1 від 30.10.2018 за жовтень 2018, рахунок-розшифровку № 50963014/10/1 від 30.01.2018 по активній електроенергії за жовтень 2018, акт № 50963014/10/1 від 31.10.2018 прийняття-передавання товарної продукції продукції за жовтень 2018, що є первинними документами, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, позивачем при розрахунку вартості спожитої активної електричної енергії та послуг з перетікання реактивної електроенергії застосовувалися тарифи, які встановлені Національною комісією регулювання електроенергетики України.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, поставив споживачу електричну енергію та надав послуги з компенсації перетікання реактивної енергії згідно умов договору, а відповідач всупереч умовам договору не сплатив вартість спожитої електричної енергії, внаслідок чого виникла заборгованість за активну електроенергію у розмірі 4 046, 74 грн., спожиту у жовтні 2018.

Так, відповідно до п. 13 додатку №2.1. до договору, споживач до 1 числа поточного місяця здійснює оплату вартості активної електричної енергії поточного розрахункового періоду платежем розміром 100 % від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на поточний розрахунковий період.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленої електроенергії, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору про постачання електричної енергії № 50963 від 24.12.2007 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у розмірі 4 046, 74 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 18, 96 грн. - 3 % річних за період з 01.01.2020 по 29.02.2020 та 8, 09 грн. - інфляційних втрат за період з 01.01.2020 по 31.01.2020.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за надані послуги та розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий позивачем, суд встановив, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 18, 96 грн. - 3 % річних за період з 01.01.2020 по 29.02.2020 та 8, 09 грн. - інфляційних втрат за період з 01.01.2020 по 31.01.2020.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Альянс К" (вул. Ольжича, буд. 8, кв. 45, м. Київ, 04086, ідентифікаційний код - 34485587) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (вул. Новокостянтинівська буд. 20, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код - 41946011) 4 046 (чотири тисячі сорок шість) грн. 74 коп. - основного боргу, 8 (вісім) грн. 09 коп. - 3 % річних, 18 (вісімнадцять) грн 96 коп. - інфляційних втрат та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков