Рішення

від 14.05.2020 по справі 921/141/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 травня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/141/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

за позовом: Приватного підприємства «Євро Партс» , вул. Степана Будного, 4А, м. Тернопіль, 46400

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Агро Ком» , вул. Центральна, 7Є, с. Коршилівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47831

про: стягнення 128 962, 53 грн заборгованості.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

Суть справи:

24.02.2020 Приватне підприємство «Євро Партс» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Агро Ком» про стягнення 128 962, 53 грн. заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань по договору поставки № 020519-01 від 02.05.2019, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 128 962, 53 грн, з яких 99 104 грн. 44 коп. боргу, 14480 грн. 33коп., 3% річних та 15377 грн.76 коп. пені, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по договору.

Також, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, згідно якого позивач поніс витрати на оплату судового збору за звернення до господарського суду із даним позовом у розмірі 2102 грн та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 0000 грн, відшкодування яких просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 26.02.2020 відкрито провадження у справі № 921/141/20 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26.03.2020, яке в подальшому було відкладено (востаннє на 14.05.2020).

10.03.2020 через канцелярію суду Приватне підприємство «Євро Партс» на виконання вимог ухвали господарського суду від 26.02.2020 подало пояснення № 1003-01 від 10.03.2020 (вх. № 1757 від 10.03.2020), в якому в якості додаткового обґрунтування позовної вимоги в частині стягнення заборгованості по видаткових накладних №РН-0000446 від 14.05.2019, №РН-0000452 від 14.05.2019, №РН-0000475 від 16.05.2019, №РН-0000581 від 24.05.2019, №PH-0000626 від 29.05.2019, №РН-0000627 від 29.05.2019 по договору №ДГ-00000000253 від 08.10.2018,зазначає, що у вказаних видаткових накладних ПП «Євро Партс» у графі «Замовлення» помилково зазначений договір «№ДГ-00000000253 від 08.10.2018» , який був автоматично створений програмою « 1С:Бухгалтерія» при внесенні контрагента ТОВ «Софія Агро Ком» в програму та обранні форми розрахунків з ним «В розрізі договорів» . Підтвердженням того, що вказані видаткові накладні виписані на виконання умов Договору поставки №020519-01 від 02.05.2019,на думку позивача,є те, що в усіх виписаних по цьому договору накладних у розділі «Довідково» є інформація про заборгованість ТОВ «Софія Агро Ком» перед ПП «Євро Партс» , яка послідовно зростає і в підсумку відповідає загальній сумі боргу, вказаній у позовній заяві. Серед іншого наголошує, що вказана заборгованість підтверджується даними бухгалтерського обліку ПП «Євро Партс» , зокрема, інформацією із журналу-ордеру і відомості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» . З огляду на викладені обставини позивач підтвердив, що поставка запасних частин до сільськогосподарської техніки відповідно до зазначених в ухвалі Господарського суду Тернопільської області від 26.02.2020 видаткових накладних здійснена на виконання умов саме Договору поставки за №020519-01 від 02.05.2019, укладеного із ТОВ «Софія Агро Ком» .

12.05.2020 позивачем через канцелярію суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог №1205 від 12.05.2020, у якій, з огляду на допущену ним помилку при розрахунку пені та 3% річних, просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 125 377 грн 62 коп. заборгованості, що складається з 99 104,44 грн основного боргу, 13223,57 грн 3 % річних та 13049,61 грн пені. Крім того, до вказаної заяви долучено обґрунтований розрахунок позовних вимог в частині нарахування зменшених пені та 3% річних, а також докази надіслання копії такої заяви з додатками відповідачу у справі.

Розглянувши заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог №1205 від 12.05.2020, суд зазначає наступне:

- пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

- частиною 2 статті 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться;

- з огляду на дотримання позивачем вимог ст.ст. 46, 182 Господарського процесуального кодексу України, вказана заява позивача про зменшення розміру позовних вимог №1205 від 12.05.2020 по справі №921/151/20 судом приймається до розгляду та справа слухається з урахуванням вимог заяви.

13.05.2020 представником позивача через канцелярію суду подано заяву№1305-01 від 13.05.2020, у якій, з огляду на запровадження особливого режиму роботи суду на період карантинних заходів та не визнаною судом обов`язковою явкою сторін у судове засідання, просить розглянути справи за відсутності позивача. Позовні вимоги (з урахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог) підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, заяв та клопотань від нього не надходило. Процесуальні документи, що надсилались судом на адресу ТОВ «Софія Агро Ком» , зазначену в позовній заяві та витязі з ЄДРПОУ, та були вручені відповідачу під розписку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про одержання адресатом, що містяться у матеріалах справи. Крім того, про призначене судом на 14.05.2020 на 12:00год судове засідання (ухвала від 06.05.2020) судом було повідомлено відповідача додатково у телефонному режимі, про що складено відповідну телефонограму.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, а також з огляду на подане позивачем клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Оглянувши та дослідивши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено таке.

02 травня 2019 між Приватним підприємством Євро Партс (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Софія Агро Ком (надалі - Покупець) було укладено Договір поставки за №020519-01 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю запчастини та мастила до сільськогосподарської техніки, а покупець в свою чергу - приймати товар та оплачувати за нього відповідно до умов Договору.

Згідно з умовами п.2.1 Договору загальна вартість товару (ціна Договору) визначається в рахунках, накладних та/або додатках.

Відповідно до п.3.1 Договору поставка товару здійснюється одночасно з наданням покупцю видаткової накладної на товар.

Також у п. 2.2. Договору Сторони узгодили, що Покупець здійснює оплату Товару в гривнях протягом 24 (двадцяти чотирьох) календарних днів з моменту отримання

Товару згідно з накладною, якщо інше не зазначене в Додатках до цього Договору.

Відповідно до п.7.2 Договору покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення.

На виконання Договору за період з 14.05.2019 по 17.10.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 246 498 грн з ПДВ згідно видаткових накладних №№: РН-0000446 від 14.05.2019 на суму 2729,63грн; РН-0000452 від 14.05.2019 на суму 102,18грн; РН-0000475 від 16.05.2019 на суму 3166,30грн; РН-0000581 від 24.05.2019 на суму 668,47грн; РН-0000626 від 29.05.2019 на суму 3108,70грн; РН-0000627 від 29.05.2019 на суму 9325,68грн; РН-0000676 від 31.05.2019 на суму 390,35грн; РН-0000845 від 14.06.2019 на суму 2026,37грн; РН-0000894 від 19.06.2019 на суму 1593,76грн; РН-0000896 від 19.06.2019 на суму 781,56грн; РН-0000962 від 24.06.2019 на суму 1179,76грн; РН-0000984 від 25.06.2019 на суму 147,82грн; РН-0001028 від 26.06.2019 на суму 8523,78грн; РН-0001072 від 28.06.2019 на суму 597,10грн; РН-0001102 від 01.07.2019 на суму 13810,46грн; РН-0001111 від 01.07.2019 на суму 2787,48грн; РН-0001133 від 02.07.2019 на суму 1989,12грн; РН-0001147 від 02.07.2019 на суму 3515,52грн; РН-0001173 від 04.07.2019 на суму 1821,70грн; РН-0001183 від 04.07.2019 на суму 673,54грн; РН-0001187 від 04.07.2019 на суму 875,16грн; РН-0001199 від 05.07.2019 на суму 1189,12грн; РН-0001227 від 08.07.2019 на суму 11411,64грн; РН-0001235 від 09.07.2019 на суму 9095,16грн; РН-0001254 від 10.07.2019 на суму 1698,83грн; РН-0001266 від 10.07.2019 на суму 2171,14грн; РН-0001298 від 13.07.2019 на суму 3174,14грн; РН-0001310 від 15.07.2019 на суму 8182,86грн; РН-0001325 від 16.07.2019 на суму 6859,75грн; РН-0001346 від 17.07.2019 на суму 604,80грн; РН-0001388 від 19.07.2019 на суму 3913,07грн; РН-0001434 від 20.07.2019 на суму 8039,86грн; РН-0001447 від 20.07.2019 на суму 1501,12грн; РН-0001453 від 21.07.2019 на суму 1711,72грн; РН-0001629 від 28.07.2019 на суму 1572,90грн; РН-0001667 від 29.07.2019 на суму 17281,14грн; РН-0001689 від 30.07.2019 на суму 1062,38грн; РН-0001691 від 30.07.2019 на суму 295,63грн; РН-0001724 від 31.07.2019 на суму 1611,10грн; РН-0001767 від 02.08.2019 на суму 10296,32грн; РН-0001783 від 02.08.2019 на суму 289,88грн; РН-0001812 від 04.08.2019 на суму 5372,16грн; РН-0001814 від 04.08.2019 на суму 685,20грн; РН-0001815 від 04.08.2019 на суму 604,80грн; РН-0001835 від 05.08.2019 на суму 2220,31грн; РН-0002055 від 30.08.2019 на суму 17474,47грн; РН-0002135 від 10.09.2019 на суму 3938,03грн; РН-0002138 від 10.09.2019 на суму 11626,66грн; РН-0002144 від 11.09.2019 на суму 599,04грн; РН-0002170 від 12.09.2019 на суму 3022,32грн; РН-0002171 від 12.09.2019 на суму 503,04грн; РН-0002224 від 18.09.2019 на суму 1424,26грн; РН-0002234 від 19.09.2019 на суму 250,75грн; РН-0002250 від 20.09.2019 на суму 9006,82грн; РН-0002256 від 23.09.2019 на суму 2916,48грн; РН-0002280 від 25.09.2019 на суму 8935,68грн; РН-0002294 від 26.09.2019 на суму 122,50грн; РН-0002315 від 28.09.2019 на суму 643,97грн; РН-0002335 від 02.10.2019 на суму 8521,34грн; РН-0002339 від 03.10.2019 на суму 1999,70грн; РН-0002367 від 09.10.2019 на суму 1100,04грн; РН-0002391 від 11.10.2019 на суму 3594,62грн; РН-0002392 від 11.10.2019 на суму 985,73грн; РН-0002396 від 15.10.2019 на суму 5873,38грн; РН-0002431 від 17.10.2019 на суму 3300грн.

Частина поставленого товару на суму 12 393 грн 86 коп. була повернута покупцем постачальнику на підставі накладних на повернення товару №1 від 03.10.2019 на суму 10 296,32 грн; №2 від 03.10.2019 на суму 1 453,57 грн; №3 від 17.10.2019 на суму 643,97 грн, копії яких долучено до матеріалів справи.

На виконання п.2.2 Договору щодо оплати поставленого товару на банківський рахунок позивача за поставлений товар відповідачем було перераховано всього 135 000 грн. 86 коп. згідно з платіжними дорученнями: №67від 01.07.2019 на суму 10 000,0 грн.; №4 від 23.07.2019 на суму 20 000,0 грн.; №20 від 30.07.2019 на суму 20 000,0 грн.; №24 від 07.08.2019 на суму 10 000,0 грн.; №34 від 16.08.2019 на суму 15 000,0 грн.; №40 від 10.09.2019 на суму 20 000,0 грн.; №45 від 23.09.2019 на суму 20 000,0 грн.; №55 від 11.10.2019 на суму 20 000,0 грн.

Однак, всупереч положень укладеного між сторонами Договору, відповідач свої зобов`язання по договору поставки №020549-01 від 02.05.2019в повному обсязі не виконав і ним неоплаченою залишилась сума 99 104 грн 44 коп., у зв`язку із чим Приватне підприємство Євро Партс звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом про їх примусове стягнення з відповідача, а також про стягнення 13223,57 грн 3 % річних та 13049,61 грн пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання (з урахуванням заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог №1205 від 12.05.2020).

Оцінивши зібрані у справу докази та дослідивши норми чинного законодавства, що регулюють розглядувані правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки врегульованого положеннями ст.712 ЦК України, в силу якої продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникаєпісляйогоприйняттяабоприйняттятоваророзпорядчихдокументів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. І оскільки у відповідності до п. 2.2. Договору Сторони узгодили, що Покупець здійснює оплату Товару в гривнях протягом 24 (двадцяти чотирьох) календарних днів з моменту отримання Товару згідно з накладною, якщо інше не зазначене в Додатках до цього Договору, а тому слід вважати, що обов`язок відповідача оплатити Товар виник саме із вказаної у договорі дати.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов укладеного правочину позивач поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 246 498 грн з ПДВ згідно видаткових накладних, що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних згідно переліку, підписаних представниками сторін та засвідчені відтисками печаток юридичних осіб без зауважень. При цьому судом враховано надані позивачем пояснення № 1003-01 від 10.03.2020 (вх. № 1757 від 10.03.2020) щодо поставки товару по видаткових накладних №РН-0000446 від 14.05.2019, №РН-0000452 від 14.05.2019, №РН-0000475 від 16.05.2019, №РН-0000581 від 24.05.2019, №PH-0000626 від 29.05.2019, №РН-0000627 від 29.05.2019 саме на виконання умов договору №ДГ-00000000253 від 08.10.2018 і спір вирішено з їх (пояснення) урахуванням. Доказів зворотного відповідачем не подано, а судом не здобуто.

Відповідно до норм ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого Товару виконав неналежним чином. Зокрема, Покупцем не в повній мірі здійснено оплату одержаного Товару, а лише на суму 135 000 грн. 86 коп., а також частина поставленого Товару на суму 12 393 грн 86 коп була повернута Постачальнику, у зв`язку із чим станом на день заявлення позову у нього виник борг перед позивачем у сумі 99 104 грн 44 коп.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтями 546-551 ЦК України визначено що, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Сторонами у п.7.2 Договору узгоджено, що покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення.

На підставі наведених вище положень Договору, зважаючи на допущені відповідачем порушення терміну оплат вартості Товару, позивачем по кожній поставці, з урахуванням здійснених відповідачем оплати та часткового повернення Товару Постачальнику, за період з 02.05.2019 по 23.02.2020, нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 13049, 61грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), розрахунок здійснено по кожній видатковій накладній окремо.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. (п. 1.9 вказаної Постанови).

Господарський суд, враховуючи положення названих норм законодавства, умови Договору №020519-01 від 02.05.2019 та матеріали справи, оцінивши поданий позивачем розрахунок, а також здійснивши власний арифметичний їх перерахунок в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 13049,61грн пені, як обґрунтовано заявлених та належним чином доведених.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку трьох процентів річних від простроченої суми за період з 02.05.2019 по 23.02.2020 становлять 13 223,57грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Господарський суд, враховуючи положення названих норм законодавства, умови Договору №020519-01 від 02.05.2019 та матеріали справи, оцінивши поданий позивачем розрахунок, а також здійснивши власний арифметичний їх перерахунок, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 13 223,57 грн 3% річних за період з 02.05.2019 по 23.02.2020, як обґрунтовано заявлених та належним чином доведених.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна становити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, яків ходять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства «Євро Партс» ( з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №1205-01 від 12.05.2020) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Агро Ком» 125 377 грн 62 коп. заборгованості, з яких 99 104,44 грн основного боргу, 13223,57 грн 3 % річних та 13049,61 грн пені, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначена норма процесуального законодавства кореспондується з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Слід зазначити, що за подання до суду позовної заяви №2402-01 від 24.02.2020 з вимогою майнового характеру (стягнення 128 962,53 грн) позивачем згідно платіжного доручення № 215 від 21.02.2020 сплачено судовий збір в сумі 2102 грн 00 коп.

Зарахування судового збору в сумі 2102 грн 00 коп. згідно вказаного вище платіжного доручення до Державного бюджету України судом перевірено перед постановленням ухвали від 26.02.2020 про відкриття провадження у справі № 921/141/20.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн 00 коп., відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 10000 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Згідно з ст. ст. 55, 131-2 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в сумі 10 000 грн до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії:

- укладеного між Адвокатським бюро Руслана Гураля та ПП Євро Партс договору про надання правової допомоги №33 від 19.02.2020, відповідно до умов якого Адвокатське бюро взяло на себе обов`язок здійснювати представництво Клієнта в Господарському суді Тернопільської області в господарській справі за позовом до ТОВ Софія Агро Ком про стягнення заборгованості, неустойки та 3% річних;

- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000270 від 02.03.2018;

- ордеру від 21.02.2020 на надання правової допомоги за Договором № 17/1 від 09.01.2019;

- платіжного доручення №216 від 21.02.2020 на суму 10000 грн, призначення платежу: Гонорар за надання правової допомоги згідно Договору №33 від 19.02.2020 .

Таким чином, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, господарський, суд вважає заявлену до стягнення ПП Євро Партс суму витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн доведеною, розумною та обґрунтованою.

Враховуючи наведене вище, витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10 000 грн, в силу приписів ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 123, 130, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Агро Ком» ( вул. Центральна, 7Є, с. Коршилівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47831, ідент. код 41515929) на користь Приватного підприємства «Євро Партс» (вул. Степана Будного, 4А, м. Тернопіль, 46400, ідент.код 39804452) - 125 377 (сто двадцять п`ять тисяч триста сімдесят сім) грн. 62 коп. заборгованості, з яких: 99 104 (дев`яносто дев`ять тисяч сто чотири) грн. 44 коп. основного боргу, 13 233 (тринадцять тисяч двісті тридцять три) грн 57 коп. 3 % річних, 13049 (тринадцять тисяч сорок дев`ять) грн. 61 коп. пені, 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору та 10 000 (десять тисяч ) грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано 19.05.2020

Суддя Н.М. Бурда