Постанова

від 18.05.2020 по справі 915/1812/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/1812/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Предстаники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020

у справі №915/1812/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МКИ"

до Миколаївської міської ради

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізична особа-підприємець Торгін Ігор Миколайович

про визнання укладеним в редакції позивача договору про зміни до договору оренди землі,

(суддя першої інстанції: Давченко Т.М., дата та місце ухвалення рішення: 18.02.2020, Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 22)

В липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "МКИ" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради позов про визнання, в порядку ст. 188 Господарського кодексу України, укладеним в редакції позивача договору про зміни до договору оренди землі від 17.06.2011 № 8148, укладеного Миколаївською міською радою з фізичною особою-підприємцем Торгіним І.М.

Позов мотивовано тим, що відповідачем придбано у підприємця Торгіна об?єкт нерухомості, розташований на орендованій за спірним договором земельній ділянці, внаслідок чого ТОВ "МКИ", в порядку ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", набуло право оренди відповідної земельної ділянки; не зважаючи на це, Миколаївською міською радою, всупереч положенням законодавства, зокрема, ст. 188 Господарського кодексу України, досі не розглянуто заяву позивача від 31.05.2017 про заміну сторони за договором оренди, чим порушено право позивача на законне користування земельною ділянкою, на якій розташована належна останньому нерухомість.

Позивач зазначає, що бездіяльність Миколаївської міської ради протягом більше ніж 25 календарних місяців зумовлює протягом цього часу неможливість здійснення товариством господарської діяльності на земельній ділянці, сплати за неї орендних платежів та виконання вимог законодавства щодо реєстрації права оренди, необхідного, зокрема, для оформлення відповідних правовстановлюючих документів ? оскільки позивач має намір здійснювати реалізацію пального, для навантаження-вивантаження та зберігання якого необхідний акцизний склад, реєстрація котрого, в свою чергу, потребує одержання належних документів щодо права користування земельною ділянкою, на якій планується розміщення складу).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020 позов ТОВ "МКИ" задоволено в повному обсязі, визнано додаткову угоду про заміну сторони за договором оренди землі від 17.06.2011 №8148, зареєстрованим в управлінні Держкомзему України у м.Миколаєві, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.06.2011 за №481013694000139 та в книзі записів договорів оренди - за №8147, - укладеною в редакції позивача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020 по справі №915/1812/19 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

Скаржник вважає, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020 по справі №915/1812/19 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. За приписами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України Про оренду землі укладення додаткової угоди про заміну сторони договору оренди землі не є обов`язковим.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що чинним законодавством не передбачена та не вимагається реєстрація права оренди землі на підставі додаткової угоди про заміну сторони в зобов`язанні до існуючого договору оренди землі, а тому висновки суду в цій частині є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

На думку апелянта, позивачем не доведено та не надано доказів, а судом не встановлено яким чином міська рада порушує, не визнає або оспорює цивільне право позивача та яке саме.

Крім того, Миколаївська міська рада зазначає, що рішення суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу також є необґрунтованим, у зв`язку з чим також підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020 у справі №915/1812/19, розгляд справи №915/1812/19 призначено на 04.05.2020 року о 10-30 год.

22.04.2020 від ТОВ "МКИ" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020 у справі №915/1812/19.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 повідомлено учасників справи №915/1812/19, що, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 про продовження карантину до 11.05.2020, з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, судове засідання, призначене на 04.05.2020 не відбудеться; запропоновано учасникам справи подати клопотання про розгляд справи за відсутності представників учасників справи №915/1812/19, за наявними у ній матеріалами, в зв`язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19".

28.04.2020 від Миколаївської міської ради до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без представника.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020 у справі №915/1812/19 на: 18.05.2020 року о 10-15 год.

В судове засідання 18.05.2020 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Торгіним І.М. (первісним орендарем) та Миколаївською міською радою укладено договір оренди землі від 17.06.2011 №8148, зареєстрований у той же день в Управлінні Держкомзему у м. Миколаїв за № 481013694000139 та в книзі записів договорів оренди - за №8147 (а.с. 136-137).

Умовами договору оренди, з урахуванням до нього "Плану земельної ділянки", передбачено, що в оренду підприємцю Торгіну І.М. надано земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу по обслуговуванню автотранспорту по АДРЕСА_1, загальною площею 28363 кв.м., у т.ч. 5321 кв.м. під капітальною забудовою, 1055 кв.м. під спорудами, 21987 кв.м. під проходами, проїздами та площадками, без права передачі її в суборенду. (п.п. 1.1, 2.1 договору)

В договорі зазначено, що останній діє до 20.11.2022 (п. 3.1 договору).

17.06.2011 Миколаївською міською радою передано, а ФОП Торгіним І.М. прийнято в оренду вказану вище земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 17.06.2011, підписаним третьою особою та уповноваженим представником відповідача, скріпленим печаткою відповідача (а.с. 138).

У подальшому, підприємцем Торгіним І.М. (продавцем) укладено з ТОВ "МКИ" (покупцем) договір купівлі-продажу від 04.05.2017, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Козленок С.І. та зареєстрований у реєстрі за №634, згідно умов якого, з урахуванням акту приймання-передачі до нього, продавцем передано у власність покупця, а покупцем прийнято нежитловий об?єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: адміністративного корпусу, літ. "А-3", загальною площею 1148,0 кв.м; побутовий корпус літ. "А1 -1", загальною площею 301,9 кв.м; профілакторій, літ. "А2 -1", загальною площею 1701,4 кв.м; контрольно-пропускний пункт, літ. "Б-1", загальною площею 99,4 кв.м; ремонтна майстерня за літ. "В-1", загальною площею 49,3 кв.м; гаражні бокси за літ. "Г-1", загальною площею 339,1 кв.м; ремонтна майстерня, літ. "Д-1", загальною площею 771,5 кв.м; зварювальний цех, літ. "Е-1", загальною площею 46,7 кв.м; склад за літ. "3-1", загальною площею 39,0 кв.м; гаражні бокси, літ. "0-1, О -1, О -2" загальною площею 654,7 кв.м; будівля кузні, літ. "Н-1", загальною площею 359,1 кв.м, вбиральня, літ. "Ж,Р", склад за літ. "К,С", операторська, літ. "И,Л", склад-навіс для зварювання, літ. "М", будівля насосної для мийки, літ. "П", споруди №5-11, 19-34, І, огорожа №12-18, 35-37, розташовані на земельній ділянці комунальної власності, площею 2,8363 га, кадастровий номер 4810136900:03:068:0008".

Про набуття позивачем права власності на зазначене вище нерухоме майно 04.05.2017 за № 20255081 внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з названого реєстру від тієї ж дати за № 86410250 .

ТОВ "МКИ" через Центр надання адміністративних послуг звернулося до Миколаївської міської ради з заявою від 31.05.2017 про переоформлення договору оренди земельної ділянки, а саме, заміну сторони договору з підприємця Торгіна І.М. на ТОВ "МКИ", що не заперечується відповідачем та підтверджується описом дозвільної справи від тієї ж дати за вхідним № 000441, із змісту якого вбачається, що до заяви позивачем додані копії статуту, договору оренди земельної ділянки, витягу з рішення міської ради, документа, підтверджуючого право власності, технічного паспорту, проект, топоплан М1*500, фото 10*15, паспорт опорядження фасаду, копію виписки з ЄДР (а.с. 147).

Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради листом від 21.07.2017 № 17-2657 повідомило товариство про те, що для можливості розгляду та надання управлінням висновку щодо переоформлення правових документів на земельну ділянку для обслуговування майнового комплексу, необхідно виконати відкоригований топоплан, згідно з рішенням міської ради від 21.04.2011 №5/11 "Про інженерно-геодезичне забезпечення території міста Миколаєва".

Позивач разом із заявою від 13.11.2017 надав управлінню відповідний топоплан для залучення до матеріалів дозвільної справи № 000441, проте відповіді не отримав.

У подальшому представником ТОВ "МКИ" направлено Миколаївській міській раді адвокатський запит від 21.05.2018 № 21-06, в якому адвокат просив про надання розгорнутої інформації щодо результатів розгляду заяви товариства від 31.05.2017 № 000441, а також про повідомлення причин такого тривалого розгляду заяви.

На вказаний запит виконавчий комітет Миколаївської міської ради листом від 19.06.2018 № 6441/02.02.01-06/14/18 повідомив позивача про те, що звернення щодо внесення зміни до договору оренди було вивчене на засіданні комісії від 26.02.2018, рішенням якої його запропоновано погодити. Проект складеного рішення проходить процедуру погодження службами міської ради, після чого буде переданий до апарату відповідача для оприлюднення на його сайті та винесення на розгляд пленарного засідання.

Листом виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 10.01.2019 №16750/020201-05/14/18 повідомлено позивача про те, що на 42 пленарному засіданні Миколаївської міської ради, яке відбулося 19.10.2018, рішення по заяві ТОВ "МКИ" не прийняте за браком голосів, а тому це питання буде включеним до порядку денного наступного засідання.

Представником ТОВ "МКИ" повторно направлено Миколаївській міській раді адвокатський запит від 06.05.2019 №75049 щодо надання розгорнутої інформації щодо результатів розгляду заяви товариства від 31.05.2017 № 000441, а також про повідомлення про причини такого тривалого розгляду заяви.

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради листом від 17.05.2019 №2305/02.02.01-40/14/19 повідомив товариство про майбутній розгляд його заяви на пленарному засідання 51 сесії Миколаївської міської ради.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, розгляд питання планується здійснити на 54 сесії Миколаївської міської ради.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано відповіді ТОВ МКИ щодо результату розгляду заяви від 31.05.2017 № 000441.

Викладені обставини позивач вважає такими, що свідчать про бездіяльність Миколаївської міської ради та є підставою для визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною в редакції позивача в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі - договір, за яким орендодавець зобов?язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов?язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.ст. 1, 13 Закону)

Питання переходу права оренди на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється ст.ст. 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, а також Законом України "Про оренду землі".

Так, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ч. 1 ст. 377 Цивыльного кодексу України).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об?єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об?єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ст. 120 ЗК України).

Також ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно пункту е ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Тобто, сукупність наведених норм законів визначає припинення правовідносин оренди між первісним орендарем земельної ділянки та орендодавцем, та відповідно виникнення прав у нового власника нерухомості, що розташована на земельній ділянці, за тим саме договором оренди.

Таким чином, зазначеною нормою закріплено загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Отже, в даному випадку право оренди земельної ділянки за договором автоматично припинилося для підприємця Торгіна І.М. та перейшло до ТОВ "МКИ" з моменту державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, розташоване на цій ділянці, тобто з 02.12.2015.

Статтею 182 Цивільного кодексу України, ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено обов`язковість державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та виникнення права оренди на земельну ділянку з моменту державної реєстрації цього права.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 27 Закону, підставою для державної реєстрації права оренди на землю є відповідний договір оренди землі.

Отже, з набуттям права власності на нерухомість, розташовану на орендованій земельній ділянці, та права оренди зазначеної земельної ділянки, у позивача виник обов?язок зареєструвати таке право шляхом внесення змін до існуючого договору оренди землі.

За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначені Законом України "Про оренду землі".

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов?язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком суб??єкта господарювання, у випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб?єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов?язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядається судом.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ст. 188 ГК України).

Частиною 1 ст. 30 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Як зазначалося раніше, до ТОВ "МКИ" з моменту державної реєстрації за ним права власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці (02.12.2015), у встановленому законодавством порядку перейшло право оренди за договором оренди землі від 17.06.2011 № 8148;

Разом з тим, згідно з п.12.1 Договору оренди землі №8148 від 17.06.2011 всі зміни та/або доповнення до цього Договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід`ємною частиною цього Договору. Згодою або заперечення орендодавця на зміни та/або доповнення до цього Договору та вимогу орендаря, є рішення орендодавця, прийняте в становленому законодавством порядку.

Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта стосовно того, що укладення додаткової угоди про заміну сторони договору оренди землі є необов`язковим.

Не заперечуючи права оренди позивача, відповідач, не підписуючи додаткову угоду про внесення змін, порушує права орендаря щодо оформлення останнім свого речового права.

З огляду на зазначене, враховуючи, що з набуттям права оренди земельної ділянки, у позивача виник обов?язок зареєструвати таке право шляхом внесення змін до існуючого договору оренди землі, а також, що зволікання відповідача прямо суперечить визначеному вище порядку переходу права оренди до нового орендаря та породжує ситуацію, коли особа, яка вже не є власником нерухомості, а отже не є фактичним землекористувачем внаслідок втрати правового зв?язку з розташованим на ній майном (підприємець Торгін І.М.), змушена нести безпідставні фінансові втрати, сплачуючи за землю, якою вона не користується і не може користуватися, а новий власник нерухомого майна позбавлений можливості здійснювати на орендованій земельній ділянці свою господарську діяльність у зв?язку з неможливістю отримання на неї відповідних правовстановлюючих документів, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що позивачем доведено наявність передбачених законодавством правових підстав для визнання укладеною між сторонами додаткової угоди про заміну сторони у договорі оренди землі в редакції, викладеній у позовній заяві.

Враховуючи наведені обставини, а також приписи чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ "МКИ", а доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, зокрема визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в матерілах справи навні: договір від 31.05.2019 про надання правової допомоги, укладений ТОВ "МКИ" (клієнтом) з адвокатом Труновою О.А., згідно якого адвокатом прийняті на себе зобов?язання з надання позивачу правової допомоги; додаткова угода від 17.07.2019 до указаного договору, в якій сторони дійшли згоди про те, що вартість послуг адвоката за вивчення та аналіз наданих клієнтом документів стосовно переходу права власності на цілісний майновий комплекс, розташований по АДРЕСА_1 , становить 1000 грн.; за вивчення та аналіз документації щодо права користування земельною ділянкою за кадастровим № 48101369000:03:068:0008 ? 1000 грн.; за підготовку та подання до Господарського суду Миколаївської області позову про заміну сторони у договорі оренди землі від 17.06.2011 № 8148 ? 8500 грн.; за участь у судових засіданнях в суді першої інстанції по розгляду даного позову (авансування) ? 1000 грн., а загальна вартість послуг адвоката становить 11500 грн.; акт від 25.07.2019 прийняття-передачі наданих послуг, у відповідності до якого адвокатом Труновою О.А. передано, а ТОВ "МКИ" прийнято згадані вище послуги на суму 11500 грн.; копія квитанції до прибуткового касового ордера від 25.07.2019, згідно якої адвокатом прийнято від позивача грошові кошти в сумі 11500 грн. по договору від 31.05.2019, додатковій угоді та акту від 25.07.2019.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З огляду на викладене, враховуючи надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11500,00 грн.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020 у справі №915/1812/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020 у справі №915/1812/19 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020 у справі №915/1812/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.02.2020 у справі №915/1812/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.05.2020 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош