Постанова

від 18.05.2020 по справі 922/3697/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2020 р. Справа № 922/3697/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - Коваль Г.Ю., за посвідченням, розпорядженням та рішенням ХМР;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Силові енергетичні машини-ЕМЗ , м. Харків вх. № 715Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2020 р. у справі № 922/3697/19 (суддя - Сальнікова Г.І., повний текст складено та підписано 18.02.2020 р.)

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Силові енергетичні машини-ЕМЗ , м. Харків

про стягнення 3 227 026,98 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада (далі - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Силові енергетичні машини-ЕМЗ (далі - ТОВ Силові енергетичні машини-ЕМЗ , відповідач) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 3 227 026,98 грн. на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог Харківська міська рада посилається на те, що за період з 01.11.2016 р. по 31.10.2019 р. відповідач використовував земельну ділянку кадастровий номер 6310137500:04:011:0012 площею 1,2507 га, на якій розташовані нежитлові будівлі, що належать відповідачеві на праві власності, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав.

Позивач стверджує, що відповідач, за відсутності укладеного договору, у заявлений до стягнення період зберігав кошти та не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, чим збільшив вартість власного майна, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2020 р. позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 3 227 026,98 грн. та судовий збір у сумі 48 405,40 грн.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що спірна земельна ділянка, яка є сформованим об`єктом цивільних прав, перебуває у комунальній власності та використовувалася відповідачем без будь-яких правових підстав.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в апеляційній скарзі заперечує проти користування земельною ділянкою у розмірі 12 507 кв.м., адже проект відведення земельної ділянки був виготовлений щодо земельної ділянки з площею, що фактично дорівнює площі нежитлової будівлі, що на ній знаходиться. Відповідач стверджує, що у витязі з ДЗК щодо земельної ділянки у розділі відомості про обмеження у використанні земельної ділянки міститься інформація про охоронні зони, які відповідач не має можливості використовувати в силу закону.

Скаржник зазначає, що позивач не надав суду доказів існування земельної ділянки площею 12 507 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199 як об`єкта цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного Кодексу України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Посилаючись на ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, скаржник стверджує, що стосовно нього порушено провадження у справі про банкрутство (№ 922/839/17), яка на теперішній час перебуває на стадії розпорядження майном, тому справа № 922/3697/19 має бути передана для розгляду в межах справи № 922/839/17 про банкрутство ТОВ Силові енергетичні машини-ЕМЗ .

На думку скаржника, для розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2016 р. по 31.12.2016 р. повинна використовуватися нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2016 рік; за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. - за 2017 рік; за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. - за 2018 рік, а відсутність таких вихідних даних виключає обґрунтованість розрахунку позовних вимог.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 р. строк, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ХМР стверджує, що:

- витяг з ДЗК № НВ-0003542652019 від 05.08.2019 р. щодо земельної ділянки площею 1,2507 га з кадастровим номером 6310137500:04:011:0012 про пр. Московському, 199 у м. Харкові свідчить про те, що ця земельна ділянка була сформованою та зареєстрована в якості об`єкта цивільних прав 23.12.2014 р.;

- ТОВ Силові енергетичні машини-ЕМЗ після укладання мирової угоди у справі № 922/839/17 як суб`єкт господарської діяльності не припинився, а провадження у цій справі про банкрутство закрито ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2019 р., яка постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 р. залишена без змін, на підставі ч. 3 ст. 27, п. 5 ч. 1 ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та п. 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України, тому відсутні підстави для передачі даної справи в контексті вимог ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства;

- жодний коефіцієнт у розрахунку позовних вимог відповідно до наказу Мінагрополітики України № 489 від 25.11.2016 р. Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів , ст. 289 ПК України, рішень Харківської міської ради № 1209/13 від 03.07.2013 р. та № 41/08 від 27.02.2008 р. при зверненні до суду не змінювався.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 179360513 від 02.09.2019, право власності на нежитлові будівлі літ. "А-7" загальною площею 8 697,3 кв.м., літ. "БЗ-2" загальною площею 599,1 кв.м., літ. "БС-4" загальною площею 8 159,7 кв.м., літ. "В-7" загальною площею 48 254,7 кв.м., літ. "Г/1-1" загальною площею 75,3 кв.м., літ. "БЕ-4" загальною площею 10 092,5 кв.м. по просп. Московському, 199 у м. Харкові з 08.09.2011 зареєстровано за ТОВ "Силові енергетичні машини-ЕМЗ" на підставі свідоцтва про право власності від 30.08.2011.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-0003542632019 від 05.08.2019, земельна ділянка площею 1,2507 га по просп. Московському, 199 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:04:011:0012 перебуває у комунальній власності, будь-яке інше речове право на неї не зареєстроване; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ 11.02); вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "В-7" (виробничого призначення), літ. "А-7" (адміністративного призначення), літ. "БЗ-2" (прохідна), літ. "БС-4" (корпус допоміжних цехів), літ. "Г/1-1" (насосна станція), літ. "БЕ-4" (виробничого призначення); дата державної реєстрації земельної ділянки - 23.12.2014.

Листом ГУ ДПС у Харківській області № 1786/9/20-40-04-03-17 від 03.10.2019 р. позивача повідомлено про те, що ТОВ "Силові енергетичні машини-ЕМЗ" не значиться платником плати за землю.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 939/0/45-19 від 06.06.2019 р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 12 507 кв.м. у м. Харкові по пр. Московському, 199 з кадастровим номером 6310137500:04:011:0012 складає 26 976 724 грн.

02.09.2019 р. головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю ХМР Салогубом Р.Г. в порядку ст. 189 ЗК України здійснено обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, просп. Московський, 199 , за результатами чого складено акт обстеження земельної ділянки, що підписаний також інженером-геодезистом Рябовою А.В. та інженером-землевпорядником Кондратюк І.В.

Згідно з цим актом, ТОВ "Силові енергетичні машини-ЕМЗ" з 30.08.2011 р. по теперішній час використовує земельну ділянку по пр. Московському, 199 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗК України.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 1,2507 га (кадастровий номер 6310137500:04:011:0012) по пр. Московському, 199 у м. Харкові розташована одна нежитлова будівля літ. БЕ-4 , право власності на яку зареєстровано за ТОВ "Силові енергетичні машини-ЕМЗ"; земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Посилаючись на те, що внаслідок використання відповідачем спірної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 01.11.2016 р. по 31.10.2019 р. в сумі 3 227 026,98 грн., позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Частиною 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, справляння плати за землю, тощо.

Згідно з ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Таким чином, розпорядником спірної земельної ділянки, що діє в інтересах територіальної громади є позивач.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України, власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом зазначених приписів Цивільного та Земельного кодексів України, відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав, на якій ці об`єкти розміщені. При цьому, право власності на ці об`єкти зареєстровано за відповідачем 08.09.2011 р. на підставі свідоцтва про право власності від 30.08.2011 р. Докази переходу права власності до відповідача на згадані об`єкти нерухомості внаслідок укладання договору їх купівлі-продажу з попереднім власником в матеріалах справи відсутні. Натомість у відзиві на позов відповідач звертає увагу, що нежитлові будівлі знаходяться на території промислового підприємства, будівництво якого не могло бути здійснено без достатньої правової підстави, а архівна інформація про надання земельних ділянок для будівництва підприємства зберігається у КП ХМБТІ ХМР. Тобто, відповідач набув право власності на новозбудовані об`єкти нерухомого майна.

Згідно з ст. 123 Земельного Кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 124 Земельного Кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

У той же час, стаття 125 ЗК України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Абзацом восьмим частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою ТОВ Силові енергетичні машини-ЕМЗ після отримання свідоцтва про право власності від 30.08.2011 р. на згадані об`єкти нерухомого майна, а також після реєстрації свого права власності 08.09.2011 р. на ці об`єкти, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Харківською міською радою та державною реєстрацією такого права, а отже, відповідач у заявлений до стягнення період користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Судовою колегією враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду України щодо застосування приписів статей 1212-1214 ЦК України стосовно можливості стягнення суми орендної плати без укладеного між сторонами договору оренди землі.

Отже, позивачем та матеріалами справи доведено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці за адресою: пр. Московський, 199, м. Харків , на підставі свідоцтва про право власності від 30.08.2011 р. Відповідачем до матеріалів справи не надано належних доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації права оренди відповідача за період з 01.11.2016 р. по 31.10.2019 р. щодо земельної ділянки комунальної власності площею 1,2507 га кадастровий номер 6310137500:04:011:0012, видом використання якої у витягу з ДЗК № НВ-0003542652019 від 05.08.2019 р. значиться: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. В-7 (виробничого призначення), літ. А-7 (адміністративного призначення), літ. БЗ-2 (прохідна), літ БС-4 (корпус допоміжних цехів), літ. Г/1-1 (насосна станція), літ. БЕ-4 (виробничого призначення).

Таким чином, відповідач користувався спірною земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.

В даному випадку до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельних ділянок, на яких розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування земельними ділянками без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а наявність або відсутність вини відповідача не підлягає дослідженню.

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи пов`язані із безпідставним збереженням майна розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Як зазначено вище, відповідач використовував спірну земельну ділянку у заявлений до стягнення період без будь-яких правових підстав.

Відповідно до витягу з ДЗК № НВ-0003542652019 від 05.08.2019 р. площа спірної земельної ділянки становить 1,2507 га; дата державної реєстрації земельної ділянки - 23.12.2014 р.

Згідно з ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України (в редакції від 06.09.2014 р., яка була чинною на дату реєстрації земельної ділянки), формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

За приписами частини 4 цієї статті, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ч. 9 даної статті, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Тобто, з 23.12.2014 р. земельна ділянка площею 1,2507 га по пр. Московському, 199 у м.Харкові є сформованою та, відповідно, є об`єктом цивільних прав, відтак доводи апеляційної скарги про зворотнє не можуть бути прийняті до уваги.

З проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 1 та № 2 ТОВ Силові енергетичні машини-ЕМЗ для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ В-7 (виробничого призначення), літ. А-7 (адміністративного призначення), літ. БЗ-2 (прохідна), літ БС-4 (корпус допоміжних цехів), літ. Г/1-1 (насосна станція), літ. БЕ-4 (виробничого призначення) по пр. Московському, 199 у Московському районі міста Харкова вбачається, що орієнтовну площу земельної ділянки № 1 визначено у розмірі 3,9782 га, а земельної ділянки №2 - у розмірі 1,2300 га.

Зазначені розміри земельних ділянок у проекті землеустрою є лише орієнтовними, дійсний розмір спірної земельної ділянки відображений у витязі з ДЗК, тому заперечення скаржника про користування земельною ділянкою площею 12 507 кв.м. з посиланням на проект відведення земельної ділянки є безпідставними.

Судова колегія вважає за необхідне відмітити, що у разі укладення відповідно до положень чинного законодавства договору оренди сторони в ньому погодили б істотні умови, в т.ч. і розмір орендної плати. Натомість при зверненні з вимогами за бездоговірне користування земельною ділянкою міська рада в одноособовому порядку здійснює розрахунок та визначає розмір плати за користування ділянкою.

Як зазначено вище, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 939/0/45-19 від 06.06.2019 р., нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 26 976 724 грн.

Згідно з рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008 р. Про затвердження Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові (з подальшими змінами та доповненнями), при використанні земельних ділянок для промисловості (окрім тютюнової та лікеро-горілчаної) ставка річної орендної плати визначена у розмірі 4 %.

Саме таку ставку орендної плати позивачем застосовано при розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати.

Крім того, судовою колегією досліджено також і питання застосування у розрахунку позовних вимог відсотку строку оренди у розмірі 100 %.

Відповідно до п. 2.6 Положення, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008 р., орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням наступних відсотків від розрахункового розміру орендної плати:

Строк оренди, рокиВідсоток від орендної плати 1-10 років 100% 11-15 років 90% 16-20 років 80% 21-25 років 70% 26-50 років 60% Оскільки заявлений до стягнення період складає 3 роки, тому позивачем обґрунтовано застосовано у розрахунку 100 % відсотку від орендної плати.

Судовою колегією також враховано, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

Відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що у заявлений до стягнення період він був власником або постійним користувачем земельної ділянки площею 1,2507 га, а також не надано доказів сплати земельного податку.

Доводи апеляційної скарги про необхідність надання позивачем витягу з нормативної грошової оцінки землі за кожний календарний рік ґрунтуються на довільному тлумаченні вимог законодавства, що регулює правовідносини сторін в межах даної справи.

Посилання скаржника на застосування у розрахунку позовних вимог неправильного коефіцієнту індексації також не приймаються до уваги, оскільки як роз`яснено у листі ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 2999/116-19 від 22.11.2019 р., згідно з листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 22-28-0.22-125/2-19 від 04.01.2019 р. нормативну грошову оцінку земель міста Харкова станом на 01.01.2019 р. необхідно індексувати на коефіцієнт 1,89720602, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0 та 2018 рік - 1,0. Таким чином, станом на 2016 рік такий коефіцієнт складав 1,789817, а на 2017-2018 роки - 1,89720602.

У розрахунку позовних вимог Харківською міською радою розмір безпідставно збережених коштів у 2016 році здійснювався на підставі нормативної грошової оцінки землі у сумі 25 449 744,00 грн., оскільки єдиним коефіцієнтом, який змінився та вплинув на значення нормативної грошової оцінки є коефіцієнт індексації. Натомість нормативна грошова оцінка земельної ділянки у розмірі 26 976 724,00 грн., яка зазначена у згаданому витягу, повністю відповідає тій нормативно-грошовій оцінці, що застосована Харківською міською радою у розрахунках за 2017-2019 роки.

Заперечуючи проти застосування позивачем коефіцієнту індексації саме в таких розмірах та посилаючись на оприлюднену на веб-сайту ГУ Держгеокадастру у Харківській області інформацію, відповідачем не враховано наведених вище вимог, тому його доводи про помилковість розрахунку позовних вимог в цій частині є безпідставними.

Отже, перевіривши надані позивачем розрахунки виходячи зі ставки орендної плати у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки, судова колегія дійшла висновку щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 3 227 026,98 грн.

Таким чином, ТОВ Силові енергетичні машини-ЕМЗ , як фактичний користувач земельною ділянкою, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що стосовно скаржника порушено провадження у справі про банкрутство (№ 922/839/17), яка на теперішній час перебуває на стадії розпорядження майном тому, на його думку, справа № 922/3697/19 має бути передана для розгляду в межах справи № 922/839/17 про банкрутство ТОВ Силові енергетичні машини-ЕМЗ на підставі ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства також не мають правового підґрунтя та не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2019 р. у справі № 922/839/17, яка постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2020 р. залишена без змін, припинено процедуру розпорядження майном та затверджено мирову угоду, укладену 02.10.2019 р. між кредиторами та боржником - ТОВ Силові енергетичні машини-ЕМЗ , редакція якої викладена в резолютивній частині ухвали.

Згідно з ч. 6 ст. 81 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 Закону, господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджена мирова угода в порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Внаслідок укладення між кредиторами та боржником мирової угоди, провадження у справі про банкрутство ТОВ Силові енергетичні машини-ЕМЗ було закрито за вимогами чинних на той час норм Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , тому посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що справа № 922/839/17 перебуває на розгляді у господарському суду Харківської області на стадії розпорядження майном не відповідають дійсності.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 11.02.2020 р. у справі № 922/3697/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 20.05.2020 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Стойка