Рішення

від 15.05.2020 по справі 915/230/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2020 року Справа № 915/230/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ» (49000, м.Дніпро, пр-т Гагаріна, буд. 145, кв. 33, код ЄДРПОУ 34825038)

до відповідача: Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371 )

про: стягнення 64 257,30 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» грошових коштів у розмірі 64 257,30 грн., з яких: 47 916, 36 грн. - сума основного боргу, 2 445,02 грн. - 3% річних та 13 895,92 грн. - пеня.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору поставки № 345 від 11.09.2015 відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у розмірі 47 916,36 грн. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору позивачем також нараховані пеня та 3 % річних.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/230/20 та визначено головуючим у справі суддю Адаховську В.С.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

30.03.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 547 від 26.03.2020 (вх. № 3908/20), в якому відповідач не визнає позовні вимоги, виходячи з наступного:

- заборгованість за спірним договором становить 47 824,56 грн., оскільки відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 91,80 грн., яка була зарахована у якості оплати боргу за період з 24.04.2018 по 15.05.2018 року;

- в доданих до позовної заяви специфікаціях вказані умови розрахунку: по факту поставки протягом 14 днів після перевірки ВТК ДП «МБТЗ» , при цьому доказів вказаних перевірок позивачем не надано, що позбавляє можливості визначити дату виникнення у відповідача обов`язку розрахуватися з позивачем за поставлену продукцію;

- до вимоги про стягнення пені слід застосовувати позовну давність, оскільки позивач звернувся до суду (28.02.2020) з пропуском встановленого законом строку (один рік);

- наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних є помилковим, задоволенню не підлягає.

- внаслідок незадовільного фінансового стану підприємства відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95 % від визначеної до стягнення судом суми.

13.04.2020 позивачем до суду подано відповідь на відзив б/н від 10.04.2020 (вх. №4661/20), в якій позивач зазначає наступне:

- позивач погоджується з тим, що основна заборгованість за спірним договором становить 47 824,56 грн., а не 47 916,36 грн., надає виправлений розрахунок заборгованості та просить зменшити позовні вимоги, стягнувши з відповідача основну заборгованість за договором поставки № 345 від 11.09.2015 в сумі 47 824,56 грн., 3 % річних в сумі 2 440,29 грн., пеню в сумі 13 869,06 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.;

- відсутність претензій з боку відповідача протягом 20 днів з моменту фактичної поставки продукції є підтвердженням того, що продукцію було прийнято відповідачем в момент постачання, а отже строк для здійснення зобов`язання в формі оплати за поставлену продукцію починає свій відлік саме з зазначеного часу поставки (з дати зазначеної у видатковій накладній);

- нарахування штрафних санкцій за весь період порушення зобов`язань за договором поставки № 345 від 11.09.2015 є правомірним, оскільки сторони передбачили дані умови п.6.8. вказаного договору;

- твердження відповідача про порушення позивачем строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій спростовуються домовленістю сторін про встановлення строку позовної давності в три роки за всіма видами зобов`язань, вимог та відповідальності сторін за договором поставки № 345 від 11.09.2015 (п. 10.4 договору);

- позивач не погоджується на зменшення розміру штрафних санкцій.

12.05.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив №749 від 06.05.2020 (вх. № 5762/20), в яких відповідач, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» , просить суд визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк для подання заперечень на відповідь на відзив, обґрунтовуючи причини пропуску. Крім того, відповідач в запереченнях на відповідь на відзив підтримує свою правову позицію, викладену у відзиві щодо зменшення розміру пені та 3 % річних на 95 % від визначеної до стягнення судом сум, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Частинами 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними.

При розгляді клопотання відповідача про визнання причини пропуску строку поважними та поновлення строку для подання заперечень на відповідь на відзив, господарський суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами до неї), з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин.

Крім того, судом враховано, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів в Україні, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IХ від 30.03.2020 розділ Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку на подання заперечення і обґрунтував причини пропуску встановленого судом строку, тому суд дійшов висновку про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповідачем заперечення у даній справі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст.42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач скористався своїм правом зменшити розмір позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги викладені у відповіді позивача на відзив б/н від 10.04.2020.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

11.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ» (постачальник, позивач ТОВ «УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ» ) та Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод» (покупець, відповідач, ДП «Миколаївський бронетанковий завод» ) укладено договір поставки № 345 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, кількість, ціна за одиницю, асортимент, технічні характеристики якої визначені у специфікаціях, що з моменту їх підписання та скріплення печатками, є додатками до Договору та невід`ємними його частинами або прийнятих до сплати рахунків-фактур, що також є невід`ємними частинами Договору (п. 1.1 Договору).

Умовами пункту 3.1 Договору його учасники погодили, що поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у специфікаціях, або рахунках-фактурах, які прийняті до оплати і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість маркування й інші видатки постачальника, пов`язані з поставкою продукції.

Ціна на продукцію може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін. Зміна ціни після оплати продукції (у тому числі часткової) не допускається (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється протягом 3-х днів після отримання постачальником замовлення від покупця. Постачальник має право здійснити поставку продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі.

Згідно п. 5.2. Договору продукція постачається за адресою: м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120, склад ДП «Миколаївський бронетанковий завод» .

Датою поставки є дата приймання продукції вхідним контролем покупця (п. 5.5. Договору).

Відповідно до п. п. 9.1, 9.2. Договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за Договором. У випадку, якщо протягом тридцяти календарних днів до моменту закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонгується ще на один рік. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не подасть іншій стороні заяви про розірвання цього Договору, він вважається продовженим на 1 (один) рік на тих самих умовах.

На виконання умов Договору між сторонами складено та підписано специфікації (а.с. 16-27), а саме:

- специфікація № 18 від 24.04.2018 (додаток № 1 до Договору) на суму вартості товару 2 925,00 грн. Умови постачання: перевізником зі складу постачальника до м.Миколаїв (вул. 1-а Слобідська, 120) за рахунок постачальника. Умови розрахунків: по факту поставки протягом 14 днів після перевірки ВТК ДП «МБТЗ» . Строк поставки: 5 календарних днів після підписання специфікації;

- специфікація № 19 від 24.04.2018 (додаток № 1 до Договору) на суму вартості товару 2 870,00 грн. Умови постачання: перевізником зі складу постачальника до м.Миколаїв (вул. 1-а Слобідська, 120) за рахунок постачальника. Умови розрахунків: по факту поставки протягом 14 днів після перевірки ВТК ДП «МБТЗ» . Строк поставки: 5 календарних днів після підписання специфікації;

- специфікація № 20 від 24.04.2018 (додаток № 1 до Договору) на суму вартості товару 2 286,00 грн. Умови постачання: перевізником зі складу постачальника до м.Миколаїв (вул. 1-а Слобідська, 120) за рахунок постачальника. Умови розрахунків: по факту поставки протягом 14 днів після перевірки ВТК ДП «МБТЗ» . Строк поставки: 5 календарних днів після підписання специфікації;

- специфікація № 21 від 24.04.2018 (додаток № 1 до Договору) на суму вартості товару 2 040,00 грн. Умови постачання: перевізником зі складу постачальника до м.Миколаїв (вул. 1-а Слобідська, 120) за рахунок постачальника. Умови розрахунків: по факту поставки протягом 14 днів після перевірки ВТК ДП «МБТЗ» . Строк поставки: 5 календарних днів після підписання специфікації;

- специфікація № 22 від 24.04.2018 (додаток № 1 до Договору) на суму вартості товару 2 226,00 грн. Умови постачання: перевізником зі складу постачальника до м.Миколаїв (вул. 1-а Слобідська, 120) за рахунок постачальника. Умови розрахунків: по факту поставки протягом 14 днів після перевірки ВТК ДП «МБТЗ» . Строк поставки: 5 календарних днів після підписання специфікації;

- специфікація № 23 від 25.04.2018 (додаток № 1 до Договору) на суму вартості товару 2 975,28 грн. Умови постачання: перевізником зі складу постачальника до м.Миколаїв (вул. 1-а Слобідська, 120) за рахунок постачальника. Умови розрахунків: по факту поставки протягом 14 днів після перевірки ВТК ДП «МБТЗ» . Строк поставки: 5 календарних днів після підписання специфікації;

- специфікація № 24 від 25.04.2018 (додаток № 1 до Договору) на суму вартості товару 2 975,28 грн. Умови постачання: перевізником зі складу постачальника до м.Миколаїв (вул. 1-а Слобідська, 120) за рахунок постачальника. Умови розрахунків: по факту поставки протягом 14 днів після перевірки ВТК ДП «МБТЗ» . Строк поставки: 5 календарних днів після підписання специфікації;

- специфікація № 25 (додаток № 1 до Договору) на суму вартості товару 2 520,00 грн. Умови постачання: перевізником зі складу постачальника до м. Миколаїв (вул. 1-а Слобідська, 120) за рахунок постачальника. Умови розрахунків: протягом 14 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця. Строк поставки: 5 календарних днів після підписання сторонами специфікації;

- специфікація № 26 (додаток № 1 до Договору) на суму вартості товару 2 520,00 грн. Умови постачання: перевізником зі складу постачальника до м. Миколаїв (вул. 1-а Слобідська, 120) за рахунок постачальника. Умови розрахунків: протягом 14 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця. Строк поставки: 5 календарних днів після підписання сторонами специфікації;

- специфікація № 27 (додаток № 1 до Договору) на суму вартості товару 2 520,00 грн. Умови постачання: перевізником зі складу постачальника до м. Миколаїв (вул. 1-а Слобідська, 120) за рахунок постачальника. Умови розрахунків: протягом 14 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця. Строк поставки: 5 календарних днів після підписання сторонами специфікації;

- специфікація № 28 від 15.05.2018 (додаток № 1 до Договору) на суму вартості товару 11 160,00 грн. Умови постачання: перевізником зі складу постачальника до м.Миколаїв (вул. 1-а Слобідська, 120) за рахунок постачальника. Умови розрахунків: по факту поставки протягом 14 днів після перевірки ВТК ДП «МБТЗ» . Строк поставки: 5 календарних днів після підписання специфікації;

- специфікація № 29 від 15.05.2018 (додаток № 1 до Договору) на суму вартості товару 10 800,00 грн. Умови постачання: перевізником зі складу постачальника до м.Миколаїв (вул. 1-а Слобідська, 120) за рахунок постачальника. Умови розрахунків: по факту поставки протягом 14 днів після перевірки ВТК ДП «МБТЗ» . Строк поставки: 5 календарних днів після підписання специфікації.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору з урахуванням специфікацій позивачем за період з 24.04.2018 по 15.05.2018 поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 47 916,36 грн., що підтверджується видатковими накладними № У-24/4-9 від 24.04.2018 на суму 2 286,00 грн., № У-24/4-10 від 24.04.2018 на суму 2 040,00 грн., №У-24/4-13 від 24.04.2018 на суму 2 784,00 грн., № У-24/4-11 від 24.04.2018 на суму 2870,40 грн., № У-24/4-19 від 24.04.2018 на суму 2 321,40 грн., № У-25/4-11 від 25.04.2018 на суму 2 975,28 грн., № У-25/4-12 від 25.04.2018 на суму 2 975,28 грн., № У-2/5-14 від 02.05.2018 на суму 2 520,00 грн., № У-2/5-15 від 02.05.2018 на суму 2 520,00 грн., № У-2/5-16 від 02.05.2018 на суму 2 520,00 грн., № У-15/5-9 від 15.05.2018 на суму 11 160,00 грн., № У-15/5-10 від 15.05.2018 на суму 10 944,00 грн. (а.с. 28-35), які підписані та скріплені печатками сторін. Підставою поставки товару у видаткових накладних зазначено договір № 345 від 11.09.2015.

Суду не подано доказів наявності у відповідача зауважень щодо якості чи комплектності товару, документів на товар.

Відповідачем до відзиву додано платіжне доручення № 1492 від 26.04.2018 про сплату позивачу 5 820,00 грн. за товар згідно рахунку № ОСФ-001733 від 30.03.2018, 1730 від 29.03.2018. З даної суми позивачем зараховано в якості сплати боргу за договором поставки № 345 від 11.09.2015, що виник до 24.04.2018, а залишок у сумі 91,80 грн. - у якості сплати боргу за період з 24.04.2018 по 15.05.2018. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Отже, враховуючи часткову сплату, заборгованість відповідача перед позивачем становить 47 824,56 грн. (47 916,36 грн. - 91,80 грн.)

Позивач на адресу відповідача направив претензію № 1 (вих. № 11-09/19-1) від 11.09.2019 щодо погашення заборгованості за поставлену продукцію на суму 47 824,56 грн. (а.с. 13, 14). Дану претензію відповідач отримав 18.09.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 15). Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, зазначена заборгованість у сумі 47 824,56 грн. також підтверджується підписаним відповідачем та доданим до відзиву актом звіряння взаємних розрахунків за період з 24.04.2018 по 26.03.2020 за договором № 345 від 11.09.2015 (а.с. 76).

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

У відповідності до ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки № 345 від 11.09.2015 в сумі 47 824,56 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 2 440,29 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних на загальну суму 2 440,29 грн. за несвоєчасну оплату за видатковими накладними № У-24/4-9 від 24.04.2018, № У-24/4-10 від 24.04.2018, № У-24/4-13 від 24.04.2018, № У-24/4-11 від 24.04.2018, № У-24/4-19 від 24.04.2018 на суму 12 210,00 грн. за період з 09.05.2018 по 30.01.2020 (632 дні) у розмірі 634,17 грн., за несвоєчасну оплату за видатковими накладними № У-25/4-11 від 25.04.2018, № У-25/4-12 від 25.04.2018 на суму 5 950,00 грн. за період з 10.05.2018 по 30.01.2020 (631 день) в розмірі 308,54 грн., за несвоєчасну оплату за видатковими накладними № У-2/5-14 від 02.05.2018, № У-2/5-15 від 02.05.2018, № У-2/5-16 від 02.05.2018 на суму 7 560,00 грн. за період з 17.05.2018 по 30.01.2020 (624 дні) в розмірі 387,68 грн., за несвоєчасну оплату за видатковими накладними № У-15/5-9 від 15.05.2018, № У-15/5-10 від 15.05.2018 на суму 22 104,00 грн. за період з 30.05.2018 по 30.01.2020 (611 днів) розмірі 1 109,90 грн. Детальний розрахунок 3% річних наявний у матеріалах справи (а.с. 80, 81).

Суд, перевірив розрахунок 3 % річних, наданий позивачем та дійшов висновку, що позивачем не вірно визначено суму боргу за видатковими накладними № У-25/4-11 від 25.04.2018, № У-25/4-12 від 25.04.2018, замість суми 5 950,56 грн., помилково зазначено 5 950,00 грн., не вірно визначено періоди прострочення, а саме перший день прострочення за видатковими накладними № У-24/4-9 від 24.04.2018, № У-24/4-10 від 24.04.2018, № У-24/4-13 від 24.04.2018, № У-24/4-11 від 24.04.2018, № У-24/4-19 від 24.04.2018, № У-25/4-11 від 25.04.2018, № У-25/4-12 від 25.04.2018, № У-2/5-14 від 02.05.2018, № У-2/5-15 від 02.05.2018, № У-2/5-16 від 02.05.2018.

Відповідно до п. 2 специфікацій № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 28, № 29 оплата за даним договором здійснюється по факту поставки протягом 14 днів після перевірки ВТК ДП «МБТЗ» , а відповідно до п. 2 специфікацій № 25, № 26, № 27 розрахунок здійснюється протягом 14 календарних днів з дати поставки товару на склад покупця.

Так, за видатковими накладними № У-24/4-9 від 24.04.2018, № У-24/4-10 від 24.04.2018, № У-24/4-13 від 24.04.2018, № У-24/4-11 від 24.04.2018, № У-24/4-19 від 24.04.2018 товар прийнято покупцем 24.04.2018. Отже, враховуючи приписи ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк оплати становив з 25.04.2018 до 10.05.2018 включно, оскільки 09.05.2018 є святковим та неробочим днем, тому днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 10.05.2018. Отже, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за видатковими накладними № У-24/4-9 від 24.04.2018, № У-24/4-10 від 24.04.2018, № У-24/4-13 від 24.04.2018, № У-24/4-11 від 24.04.2018, № У-24/4-19 від 24.04.2018 - з 11.05.2018.

За видатковими накладними № У-25/4-11 від 25.04.2018, № У-25/4-12 від 25.04.2018 товар прийнято покупцем 25.04.2018. Отже, враховуючи приписи ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк оплати становив з 26.04.2018 до 10.05.2018 включно. Тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за видатковими накладними № У-25/4-11 від 25.04.2018, № У-25/4-12 від 25.04.2018 - з 11.05.2018.

За видатковими накладними № У-2/5-14 від 02.05.2018, № У-2/5-15 від 02.05.2018, № У-2/5-16 від 02.05.2018 товар прийнято покупцем 02.05.2018. Отже, враховуючи приписи ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк оплати становив з 03.05.2018 до 17.05.2018 включно. Тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за видатковими накладними № У-2/5-14 від 02.05.2018, № У-2/5-15 від 02.05.2018, № У-2/5-16 від 02.05.2018 - з 18.05.2018.

За видатковими накладними № У-15/5-9 від 15.05.2018, № У-15/5-10 від 15.05.2018 товар прийнято покупцем 15.05.2018. Отже, враховуючи приписи ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, строк оплати становив з 16.05.2018 до 29.05.2018 включно. Тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за видатковими накладними № У-15/5-9 від 15.05.2018, № У-15/5-10 від 15.05.2018 - з 30.05.2018.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за допомогою Бази «Законодавство» та встановлено, що обґрунтованою сумою 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача є 2 437,20 грн., а саме: за несвоєчасну оплату за видатковими накладними № У-24/4-9 від 24.04.2018, № У-24/4-10 від 24.04.2018, № У-24/4-13 від 24.04.2018, № У-24/4-11 від 24.04.2018, № У-24/4-19 від 24.04.2018 на суму 12 210,00 грн. за період з 11.05.2018 по 30.01.2020 (630 днів) у розмірі 632,16 грн., за несвоєчасну оплату за видатковими накладними № У-25/4-11 від 25.04.2018, № У-25/4-12 від 25.04.2018 на суму 5 950,56 грн. за період з 11.05.2018 по 30.01.2020 (630 днів) в розмірі 308,08 грн., за несвоєчасну оплату за видатковими накладними № У-2/5-14 від 02.05.2018, № У-2/5-15 від 02.05.2018, № У-2/5-16 від 02.05.2018 на суму 7 560,00 грн. за період з 18.05.2018 по 30.01.2020 (624 дні) в розмірі 387,06 грн., за несвоєчасну оплату за видатковими накладними № У-15/5-9 від 15.05.2018, № У-15/5-10 від 15.05.2018 на суму 22 104,00 грн. за період з 30.05.2018 по 30.01.2020 (611 днів) розмірі 1 109,90 грн.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3 % річних в сумі 3,09 грн. (2 440,29 - 2 437,20).

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 13 869,06 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.8 Договору штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) за Договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Згідно п. 10.4 Договору по всіх видах зобов`язань, вимог і відповідальності сторін за Договором сторони домовилися встановити позовну давність тривалістю три роки (за винятком випадків, коли законодавством України передбачено більш тривалу позовну давність).

Згідно наданого до суду розрахунку (а.с. 80-82) позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 13 869,06 грн., яка нарахована за несвоєчасну оплату на загальну суму за всіма видатковими накладними.

Натомість, як вже зазначено судом, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за видатковими накладними № У-24/4-9 від 24.04.2018, № У-24/4-10 від 24.04.2018, № У-24/4-13 від 24.04.2018, № У-24/4-11 від 24.04.2018, № У-24/4-19 від 24.04.2018 - з 11.05.2018; за видатковими накладними № У-25/4-11 від 25.04.2018, № У-25/4-12 від 25.04.2018 - з 11.05.2018; за видатковими накладними № У-2/5-14 від 02.05.2018, № У-2/5-15 від 02.05.2018, № У-2/5-16 від 02.05.2018 - з 18.05.2018; за видатковими накладними № У-15/5-9 від 15.05.2018, № У-15/5-10 від 15.05.2018 - з 30.05.2018.

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем та дійшов до висновку, що позивачем не вірно визначено суму простроченого платежу, на яку нараховується пеня за період з 11.05.2018 по 30.05.2018.

Судом здійснено перерахунок пені за допомогою Бази «Законодавство» .

Так, за видатковими накладними № У-24/4-9 від 24.04.2018, № У-24/4-10 від 24.04.2018, № У-24/4-13 від 24.04.2018, № У-24/4-11 від 24.04.2018, № У-24/4-19 від 24.04.2018, № У-25/4-11 від 25.04.2018, № У-25/4-12 від 25.04.2018 на загальну суму 18 160,56 грн. за період з 11.05.2018 по 17.05.2018 розмір пені склав 59,21 грн.; за видатковими накладними № У-24/4-9 від 24.04.2018, № У-24/4-10 від 24.04.2018, № У-24/4-13 від 24.04.2018, № У-24/4-11 від 24.04.2018, № У-24/4-19 від 24.04.2018, № У-25/4-11 від 25.04.2018, № У-25/4-12 від 25.04.2018 № У-2/5-14 від 02.05.2018, № У-2/5-15 від 02.05.2018, № У-2/5-16 від 02.05.2018 на загальну суму 25 720,56 грн. за період з 18.05.2018 по 29.05.2018 розмір пені склав 143,75 грн., за видатковими накладними № У-24/4-9 від 24.04.2018, № У-24/4-10 від 24.04.2018, № У-24/4-13 від 24.04.2018, № У-24/4-11 від 24.04.2018, № У-24/4-19 від 24.04.2018, № У-25/4-11 від 25.04.2018, № У-25/4-12 від 25.04.2018 № У-2/5-14 від 02.05.2018, № У-2/5-15 від 02.05.2018, № У-2/5-16 від 02.05.2018, № У-15/5-9 від 15.05.2018, № У-15/5-10 від 15.05.2018 на загальну суму 47 824,56 грн. за період з 30.05.2018 по 30.01.2020 розмір пені склав 13 649,51 грн.

Отже, загальний розмір пені становить та підлягає стягненню в сумі 13 852,47 грн. (59,21 + 143,75 + 13 649,51).

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 16,59 грн. (13 852,47 - 13869,06).

Щодо доводів відповідача про застосування строку позовної давності стосовно стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Відповідно до п. 6.8 Договору штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) за Договором нараховуються протягом усього періоду порушення.

Згідно п. 10.4 Договору по всіх видах зобов`язань, вимог і відповідальності сторін за Договором сторони домовилися встановити позовну давність тривалістю три роки (за винятком випадків, коли законодавством України передбачено більш тривалу позовну давність).

Таким чином, оскільки, сторони в письмовому Договорі встановили строк позовної давності тривалістю три роки по всіх видах зобов`язань, в тому числі щодо відповідальності сторін за Договором, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволені клопотання відповідача про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Судом враховано, що у відзиві на позовну заву № 547 від 26.03.2020 (вх. №3908/20) з урахуванням заперечення № 749 від 06.05.2020 (вх. № 5762/20) відповідач просить суд зменшити розмір пені та 3 % річних на 95 % від визначеної до стягнення судом суми.

Вказане клопотання мотивоване тим, що:

- відповідач є підприємством військово-оборонного комплексу і забезпечує броньованою колісною технікою військові частини і з`єднання Збройних Сил України. Підприємство виконує державне оборонне замовлення;

- фінансування контрактів відбувається за кошти державного бюджету за принципом цільового призначення;

- відповідача внесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;

- фінансовий стан підприємства є незадовільним. Так, відповідно до балансу (Звіт про фінансовий стан на 31.12.2019) кредиторська заборгованість становить 188 636 тис. грн.

Згадане клопотання обґрунтована приписами ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Позивач у відповіді на відзив б/н від 10.04.2020 (вх. 4661/20) вважає недоцільним коментувати чи аналізувати позицію відповідача щодо зменшення штрафних санкцій на підставі того, що відповідач є суб`єктом стратегічної інфраструктури. Також позивач зазначає, що кожен господарюючий суб`єкт, який вчасно виконує свої фінансові зобов`язання перед державою та своїми працівниками є стратегічно важливим партнером у демократичному суспільстві нашої держави.

Розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені та 3 % річних, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 (Рішення № 7-рп/2013).

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилається відповідач.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є підприємством військово-оборонного комплексу, має важке фінансове становище, підприємство є збитковим, що підтверджується Балансом (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2019 (код рядка 1420), врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, захист майнових прав позивача, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленого клопотання відповідача про зменшення розміру пені і 3 % річних та можливість зменшення розміру пені до 6 926,23 грн. та 3 % річних до 1 218,60 грн.

Отже, стягненню підлягає пеня в розмірі 6 926,23 грн. та 3 % річних в розмірі 1 218,60 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог (ст. 129 ГПК України), однак без урахування зменшення судом суми пені та 3 % річних .

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРОСТЕХНОЛОГІЇ» (49000, м. Дніпро, пр-т Гагаріна, буд. 145, кв. 33, код ЄДРПОУ 34825038):

- 47 824,56 грн. - основного боргу за договором поставки № 345 від 11.09.2015,

- 1 218,60 грн. - 3 % річних,

- 6 926,23 грн. - пені,

- 2 101,35 грн. - судовий збір.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням пункту 4 Розділу X "Прикінцеві положення" та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.05.2020 року.

Суддя В.С. Адаховська