Рішення

від 14.05.2020 по справі 914/533/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2020 Справа № 914/533/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марко продукт", м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", смт. Жвирка Львівської області

про стягнення заборгованості

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М .

Представники сторін не з 'явились

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Марко продукт" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" про стягнення 42 951, 19 грн на підставі договору поставки № 10/12-18 від 10.12.2018.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 02.04.2020.

Враховуючи клопотання позивача про відкладення розгляду справи, введення в Україні карантинних заходів, продовження процесуальних строків щодо розгляду справи по суті на строк дії карантину, судом відкладено розгляд справи на 14.05.2020.

08.05.2020 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. В заяві позивач зазначив, що впродовж лютого-квітня (з 26.03.2020 по 14.04.2020) відповідач оплатив суму основної заборгованості - 40 456, 92 грн та 2 494, 00 грн штрафних санкцій. На підтвердження даних обставин позивач надав витяг з його системи обліку (акт звірки). Оскільки позовна заява направлена суду 25.02.2020 (розрахунок штрафних санкцій здійснено також до 25.02.2020), позивач просить стягнути з відповідача 0, 09 грн пені, 0, 18 грн 3% річних та 2 102, 00 грн сплаченого судового збору. Також позивач просив розглядати справу без участі сторін.

Ухвалою суду від 14.05.2020 прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, тому предметом спору є вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі, а саме - 0, 09 грн пені, 0, 18 грн 3% річних.

В судове засідання 14.05.2020 сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду спору були повідомлені належним чином.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № 10/12-18 від 10.12.2018 в частині оплати за поставлений товар в сумі 40 456, 82 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі пункту 6.2. договору заявлено до стягнення 2 232, 09 грн пені та на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 262, 18 грн 3% річних.

Враховуючи часткову проплату відповідача, позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути 0, 09 грн пені, 0, 18 грн 3% річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, проти позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

10 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Марко Продукт (за текстом договору - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Титат (за текстом договору - покупець) укладено договір поставки № 10/12-18 (далі - договір), відповідно до розділу 1 якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити продукти харчування (далі-товар) в об`ємах і по ціні згідно накладних на прийняття товару, які є додатком до цього договору (а.с. 24-25).

Поставка здійснюється продавцем по узгодженій з покупцем заявці або самовивозом (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.3 договору підпис уповноваженої особи покупця в накладній на отримання товару є одночасно підтвердженням покупця: його згоди на отримання від продавця продукції в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в накладній; підтвердженням факту прийому від продавця продукції по їх кількості та якості, тарі та упаковці; підтвердженням факту отримання від продавця посвідчення якості та санітарно-гігієнічних висновків на всю продукцію, зазначену в накладній.

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем не пізніше ніж через календарний день з моменту поставки, або по факту поставки товару, будь-яким не забороненим законом способом.

Відповідальність сторін встановлено в розділі 6 договору, зокрема, п. 6.2 передбачено, що у разі порушення термінів оплати товару, зазначених в п. 3.3 договору, покупець зобов`язаний виплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

На виконання умов договору сторонами підписано та скріплено печатками видаткову накладну № 383 від 18.11.2019 та товарно-транспортну накладну № Р383 від 18.11.2019 на суму 40 456, 92 грн (а.с. 27-29).

Також сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків станом на 06.02.2020, в якому зазначено кінцеве сальдо - 40 456, 92 грн (а.с. 30).

14.02.2020 позивачем скеровано на адресу відповідача претензію № 01/14/02 про необхідність сплати заборгованості за поставлений товар, яка отримана ним 18.02.2020 (а.с. 33-37).

Однак відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Отже, позивач зазначав, що на момент подання позовної заяви відповідач не виконав свої зобов`язання щодо здійснення оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 40 456, 82 грн. Також позивач нарахував пеню, 3% річних та просить стягнути їх в судовому порядку.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору поставки №10/12-18 від 10.12.2018 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму, зазначену в накладній - 40 456, 92 грн. За умовами договору (п. 3.3) відповідач мав повністю оплатити товар не пізніше ніж через календарний день з моменту поставки, або по факту поставки товару, будь-яким не забороненим законом способом.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, позивачем доведено належне виконання договірних зобов`язань.

Проте в заяві про зменшення позовних вимог позивач зазначив, що в процесі розгляду даного спору відповідачем оплачено суму основної заборгованості - 40 456, 92 грн та 2 494, 00 грн штрафних санкцій.

Однак позивачем заявлено до стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 0, 09 грн пені та 0, 18 грн 3% річних.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати товару, зазначених в п. 3.3 договору, покупець зобов`язаний виплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, зазначений у позовній заві, підстави та правильність нарахування сум, заявлених до стягнення, судом встановлено, що вимога про стягнення 0, 09 грн пені та 0, 18 грн 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Титан (місцезнаходження: 80040, Львівська обл., Сокальський район, селище міського типу Жвирка, вул. Л.Українки, будинок 1, ідент. код: 22403264) на Товариства з обмеженою відповідальністю Марко Продукт (місцезнаходження: 69014, місто Запоріжжя, вул. Базова, будинок 1, ідент. код: 41123183) 0, 09 грн пені, 0, 18 грн 3% річних та 2 102, 00 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.05.2020.

Суддя Галамай О.З.