Рішення

від 19.05.2020 по справі 922/958/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2020 р. Справа № 922/958/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ до Приватного підприємства "Регіон 21", м. Харків про стягнення 4019,04 грн. ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укргазвидобування", м. Київ (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Регіон 21", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 4019,04 грн., з яких:

1919,54 грн. пені;

2099,50 грн. штрафу.

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем строків поставки товару відповідно до договору поставки № 8/1 від 23.07.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2020 зазначений позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; зазначену справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом трьох днів з дня отримання відповіді на позов.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв`язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 03.04.2020.

Позивач отримав копію вказаної ухвали, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням (а. с. 49).

Проте, надіслана на адресу відповідача копія ухвали від 03.04.2020 повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 50-53). Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд судом справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк, встановлені ухвалою господарського суду Харківської області від 03.04.2020.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 23.07.2019 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки № 8/1 (а. с. 11-17; далі за текстом - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві - товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна останнього вказується в специфікаціїї/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується, якщо постачальник є резидентом, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом).

У відповідності до розділу IV договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікаціїї/-ях або з урахуванням умов, передбачених п. 3.4 договору.

До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна. Покупець не здійснює оплату за поставлений товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення.

Відповідно до п. п. 5.2-5.3 договору обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в разнарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником разнарядки. Відвантаження товару без разнарядки забороняється. Разнарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV даного договору. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Згідно з умовами п. 7.10 договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), і діє до повного виконання сторонами зобов`язань.

Матеріали справи також свідчать про те, що специфікацією № 1 від 23.07.2019 (а. с. 17-18) до договору сторони конкретизували порядок постачання товару.

За змістом п. п. 1-3 специфікації, загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає до 29992,80 грн., у тому числі ПДВ 4998,80 грн.

Умови поставки товару: DDP.

Строк поставки товару: протягом 30 календарних днів з дати підписання договору та отримання рознарядки.

Як свідчать матеріали справи, 29.07.2019 позивачем було надано відповідачу рознарядку № 1 від 23.07.2019 до договору (вих.. № ШГВ6676-003.1.7.1) (а. с. 20) на весь обсяг товару, визначеного в специфікації № 1 до договору. Отримання рознарядки відповідачем підтверджується розпискою директора підприємства від 29.07.2019 (а. с. 21).

Однак, відповідач своїх зобов`язань за договором щодо поставки товару не виконав.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач направив на адресу останнього повідомлення (а. с. 22-23), в якому повідомив про свою відмову від договору поставки № 8/1 від 23.07.2019 в односторонньому порядку та його розірвання з 01.11.2019.

Разом з тим, в зв`язку з простроченням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару, позивачем на підставі п. 7.10 договору нараховано до стягнення з відповідача 1919,54 грн. пені та 2099,50 грн. штрафу.

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих.. № ШВГ10133-003.1.1.-06 від 07.11.2019, в якій вимагав сплатити штрафні санкції у зв`язку з невиконанням умов договору (а. с. 24-25).

У відповідь на зазначену претензію відповідач надіслав лист № 14-00 від 02.12.2019 (а. с. 26), в якому зазначив про те, що надіслана позивачем претензія є, на його думку, недійсною через відсутність в договорі електронної адреси відповідача на яку і мала бути надіслана рознарядка.

Позивач надіслав на адресу відповідача повторну претензію вих.. № ШГВ 11359-003.1.1-06 від 13.12.2019 (а. с. 27-28), в якій також вимагав сплати штрафних санкцій за невиконані відповідачем зобов`язання щодо поставки обумовленого сторонами товару.

У відповіді на зазначену претензію № 15-00 від 10.01.2020 (а. с. 29) відповідач наполягає на недійсності надісланої претензії позивача на підставі того, що рознарядку у паперовому вигляді без посилання її отримання в електронному вигляді було прикріплено позивачем, як того вимагає п. 5.2 договору, у зв`язку з тим, що в розділі XIV даного договору немає електронної адреси ні постачальника, ні покупця; рознарядка у вигляді письмового звернення … у п. 5.2. непередбачена .

Обставини щодо стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих штрафних санкцій стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. ст. 662-663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалось, п. 7.10 договору встановлено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Як вже було зазначено вище, згідно з умовами специфікації № 1 строк поставки товару: протягом 30 календарних днів з дати підписання договору та отримання рознарядки.

Рознарядку № 1 від 23.07.2019 до договору (а. с. 20), відповідачем від позивача отримано 29.07.2019 про що свідчить розписка директора підприємства відповідача б/н від 29.07.2019.

Таким чином, поставку товару відповідач мав здійснити до 28.08.2019 включно. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань в передбачений строк.

З 29.08.2019 відповідач вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань. Крім того, термін прострочення виконання становить понад тридцять днів.

Зазначене надає позивачу право на нарахування пені за весь час прострочення та штрафу за прострочення понад тридцять днів в порядку, визначеному п. 7.10. договору.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про його правомірність та арифметичну вірність. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 1919,54 грн. пені та 2099,50 грн. штрафу.

Окремо суд вважає за необхідне вказати про безпідставність доводів відповідача, викладених у листах № 14-00 від 02.12.2019 та № 15-00 від 10.01.2020. Пункт 5.2. договору, на який посилається відповідач, дозволяє направлення позивачем відповідачу рознарядок в електронній формі, тоді як електронних адрес сторін договору цей договір не містить. Однак, даний пункт договору не забороняє позивачу передавати рознарядки відповідачу в письмовій формі, що і було зроблено позивачем при передачі рознарядки № 1 від 23.07.2019. Отримавши ж рознарядку в паперовій формі, відповідач мав виконати свої зобов`язання з поставки товару в передбачений договором строк, проте таких дій, всупереч умовам договору, не вчинив.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 2102 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Регіон 21" (адреса: 61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 12, кв. 261; код ЄДРПОУ 33677170) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; код ЄДРПОУ 30019775):

1919,54 грн. пені;

2099,50 грн. штрафу.

2102 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням вимог п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Суддя О.І. Байбак