Рішення

від 20.05.2020 по справі 924/149/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" травня 2020 р. Справа № 924/149/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Ключки Н.М. розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Перимського Володимира Яковича, м. Вінниця

до товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Вей К", м. Хмельницький

про стягнення 108000,00 грн. попередньої оплати

Представники сторін:

позивач: не викликався

відповідач: не викликався

У судовому засіданні прийнято вступну та резолютивну частини рішення у справі згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України.

Процесуальні дії по справі.

20.02.2020р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Перимського Володимира Яковича до товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Вей К", м. Хмельницький про стягнення 108000,00 грн. попередньої оплати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №924/149/20 передано на розгляд судді Танасюк О.Є.

Ухвалою господарського суду від 25.02.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.04.2020р. закрито підготовче провадження у справі №924/149/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2020р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 108000,00 грн. попередньої оплати, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач зобов`язався поставити товар згідно виставлених відповідачем та оплачених позивачем рахунків за договором від 20.03.2019р. №45. Внаслідок того, що відповідач не здійснив поставку товару на суму 108000,00 грн., позивач просить суд стягнути з відповідача 108000,00 грн.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.

Ухвали суду від 25.02.2020р., від 30.03.2020р. та від 27.04.2020р. направлені на адресу відповідача зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - м. Хмельницький, вул. Устима Кармелюка, 10, кв. 143 та повернуті на адресу суду із відміткою "адресат відсутній".

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Також судом враховується, що учасники справи в судове засідання не викликалися.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке:

20.03.2019р. між фізичною особою-підприємцем Перимським Володимиром Яковичем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Вей К" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №45 (далі - Договір №45).

Згідно з п.1.1 договору Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За п. 2.1 договору постачання товару здійснюється за узгодженим замовленням Покупця, яке він складає на підставі асортиментного переліку, запропонованого Постачальником. Остаточно узгоджені Сторонами найменування, кількість та ціна товару вказуються у видаткових (товарних) накладних, які після підписання представниками Сторін стають невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 договору право власності на поставлені товари, ризики випадкової втрати і ушкодження товару переходить до покупця з моменту отримання товару віл Постачальника (перевізника), зазначені у відповідній видатково-прибутковій накладній.

За п. 3.4 договору Покупець здійснює оплату замовленого товару у національній валюті України на умовах попередньої оплати не пізніше 2 (двох) банківських днів після дати, зазначеної у рахунку-фактурі. У випадку перевищення цього строку, рахунок-фактура є недійсним, а Покупець зобов`язаний узгодити з Постачальником асортимент, кількість та ціни на замовлений товар.

Згідно з п.8.1 договору він набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2019р.

Відповідач виставив позивачу рахунок №6 від 04.03.2019р. на суму 36000,00 грн. та рахунок №8 від 22.03.2019р. на суму 72000,00 грн.

Позивач сплатив відповідачу за вищезазначеними рахунками 108000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5 від 05.03.2019р. на суму 36000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за гумову крихту, зг. рах. №6 від 04.03.2019р." та платіжним дорученням №2 від 27.03.2019р. на суму 72000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за гумову крихту, зг. рах. №8 від 22.03.2019р.".

ФОП Перимський Володимир Якович виконав свої зобов`язання визначені договором №45, натомість, ТОВ "Грін Вей К" товар не поставило, внаслідок чого на адресу відповідача позивачем 18.09.2019р. направлено претензію про поставку товару у семиденний термін. Зазначено, що у разі відмови від задоволення вимоги у повному обсязі, фізична особа-підприємець Перимський Володимир Якович звернеться з позовом до Господарського суду, за захистом своїх порушених прав, де буде поставлена вимога, про розірвання договору та повернення грошових коштів в сумі 108000 грн., які були сплачені покупцем за товар, який не був поставлений продавцем.

Станом на день звернення позивача із позовною заявою до суду відповідач передоплату не повернув, товар не поставив, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду для захисту своїх законних прав та інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України слідує, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач сплатив відповідачу за виставленими останнім рахунками 108000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5 від 05.03.2019р. на суму 36000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за гумову крихту, зг. рах. №6 від 04.03.2019р." та №2 від 27.03.2019р. на суму 72000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за гумову крихту, зг. рах. №8 від 22.03.2019р.".

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось, ФОП Перимський Володимир Якович виконав свої зобов`язання, визначені договором №45 від 20.03.2019р., натомість, ТОВ "Грін Вей К" товар не поставило.

18.09.2019р. позивачем направлено претензію відповідачу про поставку товару у семиденний термін з посиланням на ст. 530 Цивільного кодексу України та зазначено про те, що у разі відмови від задоволення вимоги позивач набуде право звернутися до суду щодо повернення грошових коштів в сумі 108000,00 грн., які були сплачені покупцем за товар, який не був поставлений продавцем.

Отже, як слідує з матеріалів справи, позивач (покупець за зобов`язанням) виконав свої зобов`язання щодо попередньої оплати за товар. Проте, відповідач (продавець за зобов`язанням) після отримання попередньої оплати в сумі 108000,00 грн., свій обов`язок щодо поставки позивачу товару не виконав.

При цьому, вимога позивача від 18.09.2019р. про здійснення поставки товару у семиденний строк або повернення сплачених коштів в розмірі 108000,00 грн. відповідачем залишена без розгляду.

Факт невиконання зобов`язання відповідача перед позивачем щодо поставки товару на суму 108000,00 грн. підтверджено доказами наявними в матеріалах справи та не спростовано відповідачем, строк поставки товару відповідно до ст. 530 ЦК України є таким, що настав.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не були виконанні зобов`язання щодо поставки товару, а також не повернуто суму попередньої оплати на вимогу позивача, позовні вимоги про стягнення суми 108000,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення 108000,00 грн. попередньої оплати підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги визначає взаємні права й обов`язки адвоката (адвокатського об`єднання) та клієнта, який звернувся за правовою допомогою, а також обсяг повноважень адвоката (адвокатського об`єднання) при здійсненні представництва інтересів клієнта, в тому числі в судах. Договір про надання правової допомоги, по суті, є договором про надання послуг у розумінні статті 902 Цивільного кодексу України, що узгоджується з нормами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка передбачає, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №910/16223/18.

У додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі №922/1163/18 зроблено наступні правові висновки:

"(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Як вбачається зі змісту договору про надання професійної правничої допомоги від 11.09.2019р., укладеного між Адвокатським бюро "Максима Мілашевського "Ін-Легіс" та Фізичною особою-підприємцем Перимським Володимиром Яковичем, у п. 3.1. сторони дійшли згоди вартості і порядку оплати послуг: вартість послуг, складає 1200 гривень за одну годину витраченого часу на виконання робіт (послуг) по наданню правової допомоги.

Також в матеріали справи додано акт виконаних робіт від 04.02.2020р. на суму 6000,00 грн., підписаний Мілашевським М.Г. (виконавцем) та Перимським В.Я. (замовником).

ФОП Перимським В.Я. здійснено оплату гонорару Адвокатським бюро "Максима Мілашевського "Ін-Легіс" за договором про надання правової (правничої) допомоги від 11.09.2019р., що підтверджується платіжним дорученням №66 від 12.02.2020р. на суму 6000,00 грн.

Таким чином, сторонами в договорі про надання правової (правничої) допомоги від 11.09.2019р. встановлено фіксований розмір гонорару адвоката, порядок та умови його оплати, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та сума гонорару вказані у акті виконаних робіт від 04.02.2020р. на суму 6000,00 грн., роботи оплачені позивачем, що свідчить про погодження зі змістом та характером наданої професійної правничої допомоги Адвокатським бюро "Максима Мілашевського "Ін-Легіс" у справі №924/149/20.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу були надані позивачем (платіжне доручення №66 від 12.02.2020р. на суму 6000,00 грн.).

Частиною 4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Судом враховується, що відповідачем не заперечувався орієнтовний розрахунок судових витрат. При цьому, у позові було зазначено, що позивач очікує понести витрати на правничу допомогу, які попередньо складають 6000,00 грн.

Зважаючи на те, що позов було задоволено повністю на суму 108000,00 грн., суд вбачає наявність підстав для відшкодування витрат позивачу на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача на суму 6000,00 грн. Даний розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та не заперечувався відповідачем під час розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Грін Вей К", (м. Хмельницький, вул.Устима Кармелюка, 10, кв.143, код 41209218) на користь фізичної особи-підприємця Перимського Володимира Яковича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) - 108000,00 грн. (сто вісім тисяч 00 коп.) - попередньої оплати, 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) - судового збору та 6000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину (ч. 4 розділу Х ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням ч. 4 Розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України.

Повне рішення складено 20.05.2020р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 4 прим. :1 - до справи,

2 - позивачу - ФОП Перимський Володимир Якович ( АДРЕСА_2 );

3 - адвокату позивача - Мішевський Максим Геннадійович (29000, м. Хмельницький, вул. Соборна, 57, офіс 113);

4 - ТОВ „Грін Вей К" (29029, м. Хмельницький, вул. Устима Кармелюка, 10, кв. 143). Всім рекомендованим з повідомленням.