Рішення
від 12.05.2020 по справі 922/459/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2020 р. Справа № 922/459/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Джерелій В.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЛ-Трейд", м. Дніпро до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення 1675562,23 грн за участю представників сторін:

позивача - Попов А.В. (ордер серії АЕ № 1018423 від 24.12.2019);

відповідача - Петруніна К.О. (довіреність № 248-391/20 від 09.04.2020).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЛ-Трейд", м. Дніпро (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків (далі за текстом - відповідач):

1584602,30 грн. суми основного боргу;

1110,60 грн. 1% річних;

29961,94 грн. пені.

Крім того, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33600 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 238-10/149-ВК від 11.06.2018 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Харківської від 18.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.03.2020.

Протокольною ухвалою від 13.03.2020 підготовче судове засідання відкладено на 30.03.2020.

Ухвалою господарського суду Харківської від 30.03.2020 строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 27.04.2020.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідача надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 6005 від 06.03.2020), в якому просить суд, вимогу щодо стягнення основної заборгованості залишити на розсуд суду; у вимозі в частині задоволення стягнення штрафних санкцій та компенсаційних витрат відмовити в повному обсязі; відмовити в повному обсязі у вимозі про стягнення витрат на професійну правову допомогу. В обґрунтування своїх вимог відповідач зокрема зазначає про те, що підприємство відповідача є 100% державним підприємством, на рахунки якого вже у 2020 році декілька разів накладались арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами; що сума основного боргу повинна бути зменшена на 76412,40 грн., оскільки, це загальна сума товару неналежної якості який був поставлений відповідачем, та з вимогою про повернення якого відповідач неодноразово звертався до позивача; що заявлені позивачем до стягнення в прохальній частині позову суми боргу не збігаються з розрахунками які містить сам позов; що відповідач не надав суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, надану саме адвокатом.

Відповідач надав суду відповідь на відзив (вх. № 7575 від 25.03.2020) в якому спростовує доводи, викладені відповідачем у відзиві на позов, та просить суд стягнути з відповідача на свою користь суми основного боргу у розмірі 1584602,80 грн., 1% річних 2325,08 грн., пені 88634,36 грн., а також покласти на відповідача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 33600,00 грн. та судового збору. При цьому, позивач зокрема зазначає, що позивачем вже після звернення до суду з позовом по даній справі був отриманий від відповідача лист-претензія № 201-06-10/418 від 10.03.2020 щодо наявності браку в партії металопрокату, але заготівка з листа нібито неналежної якості щодо якої посилається відповідач, була поставлена раніше на підставі видаткової накладної № РН-05081 від 05.08.2019, весь товар за якою відповідачем був належним чином прийнятий. Також позивач зазначає, що професійну правничу допомогу позивачу надавали саме адвокати; згідно з наказом № 08/01 від 24.12.2019 для надання правової допомоги створена робоча група у складі старшого партнера, адвоката Олійник А.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4219 від 22.03.2019) та старшого партнера, адвоката Попова А.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001563 від 03.07.2019).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.05.2020.

В подальшому, відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 10347 від 06.05.2020) в яких просить суд вимогу позивача щодо стягнення основної заборгованості зменшити на суму на 76412,40 грн. та 50000 грн., в іншій частині залишити на розсуд суду; у вимозі в частині задоволення стягнення штрафних та компенсаційних витрат відмовити в повному обсязі; здійснити розподіл судового збору відповідно до чинного ГПК України; відмовити в повному обсязі у вимозі про стягнення витрат на професійну правову допомогу. В даних запереченнях відповідач зокрема зазначає, що товар неналежної якості дійсно був поставлений згідно з видатковою накладною № РН-05081 від 05.08.2019, проте був виявлений в процесі його використання, про що позивачу неодноразово направлялися відповідні акти та листи на які він не відреагував належним чином; що в процесі розгляду даної справи відповідач частково сплатив існуючу заборгованість в сумі 50000 грн.; що позивачем невірно визначено розмір пені та річних; що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу надані не адвокатами та є завищеними щодо відповідача.

В судовому засіданні 12.05.2020 повідомив суд, що такі заперечення були подані ним з запізненням, оскільки наданої позивачем відповіді на відзиву на адресу відповідача не надходило, а з її змістом представник відповідача ознайомився після винесення ухвали від 27.04.2020 шляхом ознайомлення з матеріалами справи.

З огляду на вимоги ст. 2 ГПК України, а також з врахуванням того, що зазначені представником відповідача мотиви є істотними, а додані до заперечень документи мають істотне значення для розгляду даної справи, суд приймає дані заперечення та додані до них документи.

На судове засідання 12.05.2020 прибули представники сторін.

Представник позивача просить суд задовольнити в повному обсязі позовні вимоги в редакції зазначеній в позовній заяві, а саме, стягнути з відповідача на користь позивача 1584602,30 грн. суми основного боргу, 1110,60 грн. 1% річних, 29961,94 грн. пені. Також представник позивача просив покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та 33600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача підтримує доводи, викладені у відзиві на позов та запереченнях, просить суд вимогу позивача щодо стягнення основної заборгованості зменшити на суму на 76412,40 грн. та 50000 грн., в іншій частині залишити на розсуд суду; у вимозі в частині задоволення стягнення штрафних та компенсаційних витрат відмовити в повному обсязі; здійснити розподіл судового збору відповідно до чинного ГПК України; відмовити в повному обсязі у вимозі про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 11.06.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як замовником, укладено договір № 238-10/149-ВК (далі за текстом - договір; а. с. 13-15), за умовами якого (п. 1.1) постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника заготівки з листа, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 договору постачальник здійснює поставку продукції замовнику протягом 10 (десять) календарних днів з моменту отримання письмової заявки постачальником, згідно з пунктом 1.3. цього договору. Загальна вартість цього договору складає: 7992000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1332000,00 грн.

За умовами п. п. 4.1-4.2 договору замовник здійснює оплату продукції протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту здійснення поставки продукції та прийняття її за кількістю та якістю. Рахунок виставляється постачальником протягом 2 (два) робочих днів від дати замовлення на поставку продукції, оформленого згідно п. 1.3. цього договору на підставі письмової заявки замовника.

Згідно з п. 6.1. договору, приймання продукції за якістю проводиться відповідно до Інструкції Держарбітражу СРСР Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного сп оживання за якістю № П -7 від 25.04.1966 р. (далі - Інструкція П-7).

Згідно з п. 6.3. договору (в редакції додаткової угоди № 1 до договору), при виявленні невідповідності з якості та кількості, маркування продукції, що надійшла, вимогам ГОСТ, ТУ. креслень та умовам цього договору, зазначеним у супровідних документах. Замовник припиняє приймання та негайно повідомляє Постачальника про виявлення невідповідності продукції, шляхом направлення листа, а також іншим зручним способом для сторін.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що у разі виникнення (виявлення) невідповідності продукції в процесі зберігання або в процесі використання у виробництві, замовник припиняє видачу або використання у виробництві невідповідної продукції і повідомляє постачальника про виявлення невідповідності продукції.

При цьому, п. 6.5. договору (в редакції додаткової угоди № 1 до договору) постачальник зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня після подання відповідного повідомлення Замовником повідомити письмово та іншими засобами оперативного зв`язку своє рішення за фактом виявлення невідповідності якості та кількості продукції, упаковки, тари, а також про направлення представника для участі у перевірці продукції та складання акта.

Разом з тим, пунктом 7.4 договору передбачено, що у разі поставки неякісної продукції замовник має право вимагати у постачальника заміну на аналогічну протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту складання відповідного акта, який є достатньою підставою для заміни бракованої продукції чи повернення коштів. При цьому всі витрати, пов`язані із заміною неякісної продукції, здійснюються за рахунок постачальника.

За умовами п. п. 9.4-9.5 (в редакції додаткової № 2 від 06.05.2019; а. с. 18) договору за порушення строку оплати, передбачених цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми. За порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1 % річних та індексу інфляційних витрат.

Пунктом 13.1. договору також передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за наступними видатковими накладними:

№ РН-05081 від 05.08.2019 на загальну суму 301209,60 грн.;

№ РН-03092 від 04.09.2019 на загальну суму 313286,40 грн.;

№ РН-25091 від 25.09.2019 на загальну суму 314041,20 грн.;

№ РН-21101 від 21.10.2019 на загальну суму 314085,60 грн.;

№ РН-11112 від 11.11.2019 на загальну суму 229104,00 грн.;

№ РН-25111 від 25.11.2019 на загальну суму 314085,60 грн.;

Всього на загальну суму 1785812,40 грн.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо сплати отриманого товару виконав не в повному обсязі, станом на момент звернення позивача до суду його заборгованість за поставлений товар склала 1584602,30 грн. Зокрема, згідно з відомостями позивача, відповідач мав борг в відповідному розмірі за наступними накладними:

№ РН-05081 від 05.08.2019 на загальну суму 100000 грн.;

№ РН-03092 від 04.09.2019 на загальну суму 313286,40 грн.;

№ РН-25091 від 25.09.2019 на загальну суму 314041,20 грн.;

№ РН-21101 від 21.10.2019 на загальну суму 314085,60 грн.;

№ РН-11112 від 11.11.2019 на загальну суму 229104,00 грн.;

№ РН-25111 від 25.11.2019 на загальну суму 314085,60 грн.

Всього на загальну суму 1584602,30 грн.

Обставини щодо стягнення зазначеного боргу в судовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства також нараховано до стягнення з відповідача 1110,60 грн. 1% річних та 29961,94 грн. пені за прострочення оплати товару за вказаними накладними починаючи з дати прострочення кожної з оплат по накладним по 05.02.2020.

Разом з тим, відповідач в процесі розгляду даної справи наполягає на тому, що товар на суму 76412,40 грн., поставлений позивачем за накладною № РН-05081 від 05.08.2019, є неналежної якості, а тому не може бути використаний відповідачем в виробничій діяльності, перебуває на складі відповідача, потребує заміни позивачем на аналогічний належної якості або вивезенню без такої заміни, а тому не підлягає оплаті.

Матеріали справи свідчать про те, що такий товар відповідачем був прийнятий від позивача без будь-яких заперечень, про що свідчить підпис уповноваженої особи підприємства відповідача на накладній № РН-05081 від 05.08.2019.

Однак, в подальшому, в процесі його використання працівниками підприємства були виявлені недоліки частини товару, який було поставлено за цією накладною,

Зокрема, відповідач листом № 218-21-91 від 09.09.2020 повідомив позивача, що під час виробництва при виготовленні продукції були виявленні дефекти поставленого товару, та просив направити свого представника з метою вирішення відповідного питання. Однак, позивач на вказаний лист належним чином не відреагував.

В зв`язку з неприбуттям представника позивача, відповідальною комісією підприємства відповідача складено акт № 218-19-27 від 11.09.2019 про виявлений брак товару на суму 76412,40 грн., який узгоджено начальником ОВК ДП «Завод «Електроважмаш» .

Листом № 218-21-96 від 18.09.2019 відповідач направив на адресу позивача акт № 218-19-27 від 11.09.2019 про виявлений брак продукції, та просив останнього забрати його зі складу.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що про зазначені обставини директор підприємства позивача знає, з відповідачем з цього приводу велися перемовини в процесі яких сторони дійшли згоди що товар має залишатися у відповідача та підлягає оплаті останнім.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначені обставини заперечує, вказує, що поставлений товар на суму 76412,40 грн. є неналежної якості, станом на момент винесення даного судового рішення даний товар позивачем не був вивезений зі складу підприємства відповідача, та нині залишається на складі підприємства відповідача до вирішення відповідного питання.

Крім того, в процесі розгляду даної справи відповідач на виконання умов договору платіжним дорученням № 58646 від 05.03.2020 перерахував на користь позивача 50000 грн. Підставою для сплати в цьому рахунку зазначено рахунок № 202 від 05.08.2019 (що в свою чергу виставлявся до сплати товару за накладною № РН-05081 від 05.08.2019) та договір № 238-10/149-ВК від 11.06.2018.

Як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, сплата з посиланням на відповідний рахунок мала місце не в зв`язку з тим, що відповідач визнав весь товар поставлений за накладною № РН-05081 від 05.08.2019 підлягаючим використанню, а в зв`язку з тим, що товар за цією накладною поставлявся раніше за інший неоплачений товар, а в бухгалтерії підприємства відповідача відсутня технічна можливість оплачувати товар з посиланням на рахунки що видані на сплату поставок, які відбувалися після поставки за вказаною вище видатковою накладною.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 673 ЦК України, зокрема, передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Статтею 678 ЦК України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до продавця або виготовлювача товару.

В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов договору здійснено поставку товару на загальну суму 1785812,40 грн. Станом на момент звернення позивача до суду несплаченим відповідачем залишився товар на суму 1584602,30 грн.

Однак, матеріали справи також свідчать про те, що частина поставленого позивачем товару за накладною № РН-05081 від 05.08.2019 на суму 76412,40 грн. не відповідає вимогам щодо якості.

Вказані обставини були виявлені працівниками підприємства відповідача в процесі його використання, і про зазначені обставини відповідач неодноразово повідомляв позивача шляхом направлення відповідних листів № 218-21-91 від 09.09.2020, № 218-21-96 від 18.09.2019 (в яких зокрема просив направити свого представника для вирішення відповідного питання, а в подальшому і забрати цей неякісний товар зі складу), та підтверджується актом № 218-19-27 від 11.09.2019, який також було направлено відповідачем на адресу відповідача.

Як вже було зазначено вище, пунктами 6.4.-6.5. договору передбачено, що у разі виникнення (виявлення) невідповідності продукції в процесі зберігання або в процесі використання у виробництві, замовник припиняє видачу або використання у виробництві невідповідної продукції і повідомляє постачальника про виявлення невідповідності продукції. Постачальник зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня після подання відповідного повідомлення Замовником повідомити письмово та іншими засобами оперативного зв`язку своє рішення за фактом виявлення невідповідності якості та кількості продукції, упаковки, тари, а також про направлення представника для участі у перевірці продукції та складання акта.

Матеріали справи не містять ні доказів направлення позивачем на адресу відповідача свого представника з метою прийняття участі у перевірці продукції та складання акта.

Таким чином, складання відповідного акта виключно представниками підприємства відповідача та без участі представника підприємства позивача є обґрунтованими, а такий акт в силу умов, викладених в п. 7.4. договору, є достатньою підставою для заміни бракованої продукції чи повернення коштів сплачених за неї.

За таких обставин, правові підстави для сплати неякісної продукції відповідачем відсутні. Така продукція має бути або замінена позивачем на якісну, або вивезена позивачем зі складу відповідача без її оплати.

Як стверджує представник відповідача в судовому засіданні, весь неякісний товар на суму 76412,40 грн. перебуває на складі підприємства відповідача.

При цьому, суд критично ставиться до доводів представника позивача про визнання відповідачем факту поставки товару належної якості за видатковою накладної № РН-05081 від 05.08.2019 шляхом здійснення його часткової оплати, в т.ч. в процесі розгляду даної справи.

Згідно зі ст. 76-77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, в контексті наявності відповідного акту № 218-19-27 від 11.09.2019, факт часткової оплати отриманого товару з боку відповідача, не можуть засвідчувати того, що оплачений товар є дійсно належної якості.

До того ж, як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, сплата з посиланням на відповідний рахунок мала місце не в зв`язку з тим, що відповідач визнав весь товар поставлений за накладною № РН-05081 від 05.08.2019 підлягаючим використанню, а в зв`язку з тим, що товар за цією накладною поставлявся раніше за інший неоплачений товар, а в бухгалтерії підприємства відповідача відсутня технічна можливість оплачувати товар з посиланням на рахунки що видані на сплату поставок, які відбувалися після поставки за вказаною вище видатковою накладною.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 76412,40 грн. заборгованості за поставлений неякісний товар не підлягають задоволенню.

Крім того, як вже було зазначено вище, в процесі розгляду даної справи відповідач на виконання умов договору платіжним дорученням № 58646 від 05.03.2020 перерахував на користь позивача 50000 грн.

Суд констатує, що оплата товару вказаним платіжним дорученням здійснена з посиланням на рахунок № 202 від 05.08.2019 щодо сплати товару за накладною № РН-05081 від 05.08.2019 за договором № 238-10/149-ВК від 11.06.2018.

Проте, з огляду на встановлений судом факт поставки позивачем товару неналежної якості за накладною № РН-05081 від 05.08.2019 на суму 76412,40 грн., (який, як наслідок, не підлягає оплаті), врахувавши, що платіжне доручення № 58646 від 05.03.2020 містить посилання на договір № 238-10/149-ВК від 11.06.2018, суд, з огляду на необхідність виконання завдання господарського судочинства (ст.. 2 ГПК України) щодо справедливого вирішення спору, вважає за доцільне врахувати оплату здійснену відповідачем за вказаним платіжним дорученням як таку, що здійснена на виконання умов договору № 238-10/149-ВК від 11.06.2018 без конкретизації щодо видаткової накладної чи рахунку.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 50000,00 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Разом з тим, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар у сумі 1458189,90 грн. підтверджується матеріалами справи та визнається самим відповідачем. Строк виконання зобов`язань з його оплати є таким, що настав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 1458189,90 грн. заборгованості за отриманий товар.

Щодо позову про стягнення пені та річних суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Згідно з вимогами п. 9.4 договору (в редакції додаткової № 2 від 06.05.2019) за порушення строку оплати, передбачених цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми.

За умовами п. 9.5 договору (в редакції додаткової № 2 від 06.05.2019) за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1 % річних та індексу інфляційних витрат.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовується.

Зазначене надає позивачу право на нарахування пені та 1% річних в порядку, визначеному п. 9.4.-9.5. договору.

Як свідчить заявлений позов, в ньому позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 29961,94 грн. та 1% річних в сумі 1110,60 грн. за наступні періоди прострочення:

на суму 100000,00 грн. за період з 04.10.2019 по 05.02.2020;

на суму 313286,40 грн. за період з 04.11.2019 по 05.02.2020;

на суму 314041,20 грн. за період з 25.11.2019 по 05.02.2020;

на суму 314085,60 грн. за період з 20.12.2019 по 05.02.2020;

на суму 229104,00 грн. за період з 10.01.2020 по 05.02.2020;

на суму 314085,60 грн. за період з 24.01.2020 по 05.02.2020.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені та 1% річних, суд констатує, що його здійснено з певними арифметичними помилками. Крім того, вказані в тексті позовної заяви та в його прохальній частині зазначені різні суми пені та 1% річних. В судовому засіданні 12.05.2020 представник позивача на відповідне запитання суду вказав, що заявленими позивачем до стягнення з відповідача сумами є ті, що вказані в прохальній частині позовної заяви.

Здійснивши власний розрахунок суд констатує, що сума 1% річних та пені за вказані вище періоди прострочення є вищою ніж та, що заявлена позивачем до стягнення. Однак, з огляду на те, що в силу положень ст. 14 ГПК України формування позовних вимог є диспозитивним правом позивача, а суд розглядає позов в межах заявлених ним вимог, в даному випадку є підстави для задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 29961,94 грн. пені та 1110,60 грн. 1% річних.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до фізичної особи-підприємця Омельченко Валентини Іванівни з метою надання останньою юридичної допомоги.

Зокрема, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем, як клієнтом, та фізичною особою-підприємцем Омельченко Валентиною Іванівною (далі за текстом - виконавець) укладено договір про надання правової допомоги № 24/12/19 від 24.12.2019 (а. с. 48-51), за умовами якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Юридична допомога надається в усній або письмовій формі на підставі усних або письмових звернень клієнта (п. 1.1 договору).

Наказом б/н від 08.01.2020 ФОП Омельченко Валентини Іванівни для надання правої допомоги по договору про надання правової допомоги № 24/12/19 від 24.12.2019, укладеного з клієнтом ТОВ АВЛ-Трейд створено робочу групу у складі старших партнерів, адвокатів Олійник А.М. та Попова А.В.

Суд констатує, що право на заняття адвокатською діяльністю Олійник Апіни Миколаївни підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 4219 від 22.03.2019 року. Право на заняття адвокатською діяльністю Попова Антона Валерійовича підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 001563 від 03.07.2019 року.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 10.01.2020 року до договору про надання правової допомоги, складеного між ФОП Омельченко Валентиною Іванівною та позивачем, виконавець з 24.12.2019 по 08.01.2020 року надав Клієнту юридичну допомогу на загальну суму 19200 грн. Даний акт містить вказівку про конкретний вид послуг наданих виконавцем в рамках договору, витрачений час та вартість кожної з послуг.

08.01.2020 ФОП Омельченко Валентина Іванівна виставила позивачу рахунок-фактуру № 08/01 на оплату юридичної допомоги згідно з договором про надання правової допомоги на загальну суму 19200 грн.

17.01.2020 року позивачем здійснено оплату ФОП Омельченко Валентині Іванівні вартості наданих юридичних послуг за вказаним рахунком на суму 19200 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.01.2020 року № 825.

Крім того, 10.01.2020 між ФОП Омельченко Валентиною Іванівною та позивачем було підписано Акт № 2 приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги на загальну суму 14400 грн. Даний акт також містить вказівку про конкретний вид послуг наданих виконавцем в рамках договору, витрачений час та вартість кожної з послуг.

10.01.2020 року ФОП Омельченко Валентиною Іванівною було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 10/01 на суму 14400 грн. Однак, доказів сплати позивачем зазначеного рахунку матеріали справи не містять, та позивачем суду не надано.

З посиланням на зазначені обставини, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 33600 грн. витрат на професійну правничу допомогу

Однак, розглянувши зазначені вимоги позивача суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з визначеннями, які містить ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність":

- адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;

- адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

- договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 13 цього ж закону передбачено, що Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Статтею 15 цього ж закону передбачено, що Адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського об`єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське об`єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням.

Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання.

Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання.

Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

За змістом ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Омельченко Валентина Іванівна має право здійснювати наступні види діяльності: Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); Код КВЕД 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

При цьому, ФОП Омельченко Валентина Іванівна не має статусу адвоката. Яке наслідок,в розумінні ст. 1, 13, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" остання не має повноважень на укладання з клієнтами договорів про надання правничої допомоги, оскільки такий договір може бути укладено лише адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням.

Статтями 123, 126, 129 ГПК України передбачено право на відшкодування витрат понесених стороною спору на надання правничої допомоги виключно адвокатом. При цьому, вказаними положеннями закону не передбачено відшкодування витрат понесених стороною спору на надання правничої допомоги Фізичною особою - підприємцем, яка такого статусу не має.

Однак, в даному випадку, позивачем укладено договір про надання правової допомоги № 24/12/19 від 24.12.2019 не з адвокатом, а з фізичною особою - підприємцем, яка не має статусу адвоката.

Суд також зазначає, що цей договір містить посилання про певні права та обов`язки які має адвокат перед клієнтом, та порядок надання послуг адвокатом, проте договір не містить жодного посилання про те, кого саме в договорі сторони розуміють як адвоката, яке відношення адвокат має до договору, який укладено між позивачем як замовником, та ФОП Омельченко Валентиною Іванівною, як виконавцем.

Крім того, акт б/н від 10.01.2020 та акт № 2 від 10.01.2020 приймання-передачі наданих послуг за договором також складені між позивачем та ФОП Омельченко Валентиною Іванівною, і в цих актах сторонами засвідчено, що саме ФОП Омельченко Валентина Іванівна, як виконавець, надала послуги за договором.

Посилання позивача на наказ ФОП Омельченко Валентини Іванівни б/н від 08.01.2020 про залучення до виконання умов договору адвокатів та про фактичне надання послуг за договором саме адвокатами, суд вважає безпідставними.

По-перше, наказ ФОП Омельченко Валентини Іванівни б/н від 08.01.2020 взагалі не містить вказівок про те, кому цей наказ адресовано, на якій правовій підставі та на підставі яких повноважень його видано, чому адвокати Олійник А.М. та Попов А.В., як само зайняті особи з відповідним статусом адвоката, мають виконувати відповідний наказ, тощо. Доказів того, що ФОП Омельченко Валентина Іванівна очолює адвокатське об`єднання (не маючи статусу адвоката), як про це зазначав представник позивач в судовому засіданні 12.05.2020, матеріали справи не містять. До того ж, матеріали справи не містять і доказів реєстрації самого адвокатського об`єднання.

По-друге, умови договору про надання правової допомоги № 24/12/19 від 24.12.2019 не містять умов, які надають виконавцеві право на залучення до виконання умов цього договору інших осіб, тоді як цим договором передбачено що саме виконавець (ФОП Омельченко Валентина Іванівна) має виконати його умови (ст. 527, 528 ЦК України).

По-третє, як вже було зазначено вище, зі змісту актів б/н від 10.01.2020 та акт № 2 від 10.01.2020 приймання-передачі наданих послуг за договором вбачається, що послуги за договором, як виконавцем, надано саме ФОП Омельченко Валентиною Іванівною.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача щодо відшкодування на його користь відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33600,00 грн.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме, в сумі 22338,93 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (адреса: 61089, м. Харків, пр.-т Московський, буд. 299; код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЛ-Трейд" (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Набережної перемоги, буд. 100, кв. 218; код ЄДРПОУ 38836022):

1458189,90 грн. заборгованості;

1110,60 грн. річних;

29961,94 грн. пені

22338,93 грн. судового збору.

В частині позову про стягнення 50000 грн. заборгованості провадження у справі закрити.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "20" травня 2020 р.

Суддя О.І. Байбак

Дата ухвалення рішення12.05.2020
Оприлюднено21.05.2020
Номер документу89321423
СудочинствоГосподарське
Сутьстягнення 1675562,23 грн

Судовий реєстр по справі —922/459/20

Ухвала від 25.03.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

Ухвала від 11.03.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

Ухвала від 27.02.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

Рішення від 12.05.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

Ухвала від 27.04.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

Ухвала від 30.03.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

Ухвала від 30.03.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

Ухвала від 13.03.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

Ухвала від 18.02.2020

Господарське

Господарський суд Харківської області

Байбак О.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні