Рішення

від 19.05.2020 по справі 340/1025/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1025/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (відповідач) про скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач (через представника) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить: - визнати протиправною відмову та скасувати накази від 26.12.2019 р. №11-10147/14-19-СГ та від 28.02.2020 р. №11-2978/14-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки"; - зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по справі (зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. та за надання правничої допомоги в сумі 5000 грн.).

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що розробивши та погодивши у встановленому порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва позивач звернулася до відповідача з відповідними заявами про його затвердження. Однак, такі залишені без задоволення з підстав, які суперечать Земельному кодексу України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві посилався на те, що позивачем не подано листа про погодження вилучення земельної ділянки від землекористувача, що є порушенням прав останнього. (а.с.46-49)

Представник позивача подав відповідь на відзив. (а.с.71-76)

Представник відповідача заперечення на вказану відповідь не подавав.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій просила затвердити проект землеустрою щодо відведення їй у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, площею 7,8350 га, кадастровий №: 3521986400:02:000:9115, розташованої на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

Наказами від 26.12.2019 р. №11-10147/14-19-СГ та від 28.02.2020 р. №11-2978/14-20-СГ відмовлено позивачу в затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки. Відмова вмотивована тим, що відсутні відомості про припинення права користування земельною ділянкою (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Не погоджуючись з такими наказами позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно до статті 14 Конституції України, статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Стаття 3 Земельного кодексу України вказує, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частина 2 статті 22 Земельного кодексу України передбачає, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, п. "а" ч.3 ст.22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини 1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частина 2 ст.116 Земельного кодексу України передбачає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Ч.6 ст.118 Земельного кодексу України вказує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки),індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За правилами ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-737/14-19-СГ від 06.03.2019 р. позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), що перебуває у користуванні ФГ "ХТЗ". (а.с.14-зв.)

На підставі вказаного наказу позивачем було замовлено та виготовлено проект землеустрою.

Враховуючи наведене вище правове регулювання порядку передачі земельних ділянок у власність, при встановлених обставинах цієї справи, наступним етапом її відведення мало бути погодження проекту землеустрою у відповідності до приписів ст.186-1 Земельного кодексу України.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1 ст.186-1 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частина 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України визначає, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу відведення земельних ділянок державної або комунальної власності, а саме:1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки; 2) отримання ним відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або вмотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування), який передає земельні ділянки державної (комунальної) власності у власність (користування), про що, в свою чергу, цей орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (користування) або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність (користування).

Приведені вище норми Земельного кодексу України визначають, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів .

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст.118 Кодексу).

Згідно ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

При цьому, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 Кодексу).

З наведеної вище правової норми вбачається обов`язковість дій відповідача у затвердженні проекту землеустрою в разі отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації.

В силу норм Земельного кодексу України, передача земельної ділянки, без її формування, шляхом розроблення документації із землеустрою неможлива, оскільки законодавством встановлений чіткий механізм передачі земельних ділянок у власність із земель державної чи комунальної власності у власність громадян, якому передує процедура формування земельної ділянки та її державна реєстрація шляхом присвоєння кадастрового номера.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

За правилами ч.ч.2-3 ст.50 цього Закону, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають також і акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, кадастровий план земельної ділянки.

Дослідженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність встановлено, що він відповідає вищевказаним вимогам стосовно змісту та складу.

Поданий на затвердження проект землеустрою погоджено експертом державної експертизи, про що видано відповідний висновок від 18.10.2019 №10976/82-19,а також Новогригорівською Другою сільською радою Долинського району Кіровоградської області (висновок № 6 від 14.05.2019 р.), а тому на цій стадії не було встановлено невідповідність положень проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. (а.с.32-зв.)

Крім того, було проведено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер земельній ділянці 3521986400:02:000:9115, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. (а.с.10)

Водночас, як вбачається з наказів від 26.12.2019 р. №11-10147/14-19-СГ (а.с.7) та від 28.02.2020 р. №11-2978/14-20-СГ (а.с.8), підставою відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою стало те, що відсутні відомості про припинення права користування земельною ділянкою (ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

У поданому суду відзиві представник відповідача уточнив, що оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою позивач отримала за рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі за № 1140/2485/18, вона в подальшому не надала листа про погодження вилучення земельної ділянки від землекористувача ОСОБА_2 , що є порушенням прав останнього.

Перевіряючи ці доводи, як мотиви відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд встановив, що проект землеустрою містить заяву голови ФГ "ХТЗ" ОСОБА_2 про надання згоди членам фермерського господарства (в т.ч. і позивачу) на виділення та отримання безоплатно у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Також, в проекті наявна нотаріально завірена заява ОСОБА_2 про те, що він як землекористувач надає згоду на вилучення земельної ділянки площею 31,6546 га, яка розташована на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, та не заперечує щодо її передання в власність, в т.ч. позивачу. (а.с.22-зв.)

Суд звертає увагу, що Земельним кодексом України передбачено механізм безоплатної передачі у власність земельних ділянок та вичерпні підстави для відмови в цьому, а тому відповідач необґрунтовано відмовив позивачу в затверджені його проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність з підстав, які не передбачені Земельним кодексом України.

Крім того, аналізуючи норми законодавства України суд зробив висновок, що орган, який передає земельні ділянки у власність (користування), може відмовити у затвердженні проекту землеустрою лише у випадку відсутності його погодження, не проведення обов`язкової державної експертизи або відсутності дозволу на його виготовлення.

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність такої відмови.

Вирішуючи питання про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою суд зазначає таке.

Як зазначалось, ст.118 Земельного кодексу України прямо передбачено обов`язок органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування прийняти відповідне рішення у випадку надання погодженого проекту землеустрою. Крім того, нормою ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України також передбачено право особи на оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або у випадку залишення клопотання без розгляду.

Судом встановлено, що наданий позивачем на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність погоджений у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відтак, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

При цьому, оцінка поданих особами і самостійно зібраних судом доказів в адміністративних справах здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Враховуючи вказане суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем понесено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн. (а.с.6), які належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач просить стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5000 грн. вартість яких та їх опис підтверджується розрахунком суми гонорару та квитанцією про оплату вартості послуг від 18.03.2020 р.. (а.с.35, 37)

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем не надано примірник договору про надання правничої допомоги, укладеного між ним та адвокатом Дем`яненко Т.О., що унеможливлює встановити вартість послуг з надання правничої допомоги, а також пов`язаність сум гонорару вказаних у розрахунку від 18.03.2020 р. саме з наданням послуг в даній адміністративній справі. Також, позивач просить суд відшкодувати 5000 грн., проте ні розрахунку, ні детального опису робіт саме на вказану суму до матеріалів справи не подано.

Таким чином, суд не знаходить підстав для відшкодування цих витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській від 26.12.2019 р. №11-10147/14-19-СГ, від 28.02.2020 р. №11-2978/14-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, загальною площею 7,8350 га, кадастровий номер: 3521986400:02:000:9115, яка розташована на території Новогригорівської Другої сільської ради Долинського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код за ЄДРПОУ - 39767636) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн..

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст.ст.255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько