Рішення

від 19.05.2020 по справі 460/1410/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2020 року м. Рівне №460/1410/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства-фірми "Ей Ві Ей" доРівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство-фірма "Ей Ві Ей" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2020 № 61263933.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку із світовою фінансовою кризою він не зміг в повному обсязі виконати зобов`язання за кредитним договором № 11237073000 від 18.10.2007 перед ПАТ УкрСиббанк . 20.03.2013 Господарським судом Рівненської області було винесено рішення у справі № 5019/215/12, яким присуджено стягнути з приватного підприємства-фірми "Ей Ві Ей" на користь ПАТ УкрСиббанк 973991 грн 82 коп. На виконання зазначеного рішення суду відділом ДВС Рівненського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 50545557. В той же час, на підставі договору про надання безоплатної фінансової допомоги від 15.11.2019 укладеного між ПП "Ей Ві Ей" та ОСОБА_1 , останньою було сплачено АТ УкрСиббанк на виконання рішення господарського суду 985162 грн 41 коп. За таких обставин, у зв`язку з повним погашенням заборгованості за кредитним договором та виконанням рішення суду виконавче провадження було закрито. Проте, по завершенню виконавчого провадження позивачем отримано спірну постанову про відкриття виконавчого провадження № 61263933 від 13.02.2020 щодо стягнення виконавчого збору. Зі змісту вказаної постанови позивач дізнався про те, що органом виконавчої служби було прийнято рішення про стягнення з нього виконавчого збору в розмірі 98516,24 грн. На переконання позивача вказана постанова є протиправною, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.03.2020 відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні 08.04.2020 з викликом (повідомленням) сторін.

У зв`язку із запровадженими протипандемічними заходами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , із наступними змінами та доповненнями, та продовженням введеного карантину, судовий розгляд ухвалою від 08.04.2020 відкладено до 13.05.2020.

Відповідач позов не визнав, 08.04.2020 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому вказує на безпідставність позовних вимог та просить суд відмовити в позові повністю. Стверджує, що державним виконавцем у відповідності з приписами Закону України "Про виконавче провадження" по закінченню встановленого строку на добровільне виконання рішення суду винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. У ході виконавчого провадження державним виконавцем вчинялися дії щодо примусового стягнення заборгованості з позивача, зокрема, описано й арештовано майно боржника, при підготовці якого до реалізації через електронні торги боржником було погашено суму боргу. Враховуючи виконання боржником рішення суду та сплату суму заборгованості, 12.02.2020 державним виконавцем закінчено виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Оскільки сума виконавчого збору сплачена не була, державним виконавцем виділено в окреме провадження та 13.02.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору. Зазначає, що частиною третьою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження, зокрема на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", якщо виконавчий збір не стягнуто державний виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленого цим Законом. Також зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" визначає підстави, за яких виконавчий збір не стягується, однак такі наразі відсутні. З огляду на невиконання рішення суду у строк для добровільного виконання, застосування до позивача санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору відповідає положенням Закону України "Про виконавче провадження". Вказане свідчить, що державний виконавець у спірних правовідносинах діяв у відповідності та на підставі норм чинного законодавства, тому просив суд відмовити в позові повністю.

Ухвалою від 13.05.2020 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини справи та доводи позовної заяви, дослідивши зміст заперечень відповідача у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

22.03.2016 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Матвійчук І.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50545557 з виконання наказу № 5019/215/12, виданого 05.04.2013 Господарським судом Рівненської області, про стягнення з Приватного підприємства-фірми "Ей Ві Ей" на користь ПАТ "УкрСиббанк" 973991,82 грн, з яких 724410,20 грн - заборгованість по кредиту, 215554,13 грн - заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами, 29027,49 грн - пеня, 5000,00 грн - неустойка, а також 11170,59 грн судового збору (а.с.49).

Вказаною постановою боржнику - ПП "Ей Ві Ей" надано строк на добровільне виконання наказу до 29.03.2016 (а.с. 50)

В подальшому, як вбачається з відомостей, що містяться на інтернет-ресурсі Автоматизована система виконавчого провадження ( https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Матвійчук І.О. було винесено постанову Про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.06.2016. Вказана постанова відсутня в переліку постанов ВП № 50545557, проте відповідно до постанови Про скасування процесуального документу від 24.06.2019 - остання була скасована начальником Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якобчуком П.О.

Наступною виконавчою дією в межах ВП № 50545557, згідно з Інформацією про виконавче провадження, що міститься на ресурсі Автоматизована система виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) було звернення стягнення на кошти на рахунках боржника, про що Головним державним виконавцем Матвійчук І.О. винесено відповідну постанову про арешт коштів боржника від 14.11.2019.

Постанова про стягнення виконавчого збору у межах ВП № 50545557 у розмірі 98516,24 грн винесена державним виконавцем лише 12.02.2020.

В той же час, постанова державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області про стягнення з боржника виконавчого збору у межах ВП № 50545557 у розмірі 98516,24 грн датована 30.03.2016 (а.с.67).

12.02.2020 на підставі листа АТ УкрСиббанк №1429/19 від 21.11.2019 (а.с.61) та платіжних доручень № 2 від 20.11.2019 на суму 939964,33 грн (а.с.63 на звороті), № 3 на суму 29027,49 грн (а.с.64 на звороті), № 4 на суму 5000 грн (а.с.64), № 1 на суму 11170,59 грн (а.с.63), у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі наказу № 5019/215/12, виданого 05.04.2013 Господарським судом Рівненської області - державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.65).

У вказаній постанові про закінчення виконавчого провадження зазначено, що виконавчий збір в сумі 98516,24 грн не сплачений та виділяється в окреме провадження.

Саме за таких обставин 13.02.2020 державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61263933 з примусового виконання постанови про стягнення з Приватного підприємства-фірми "Ей Ві Ей" виконавчого збору в сумі 98516,24 грн від 30.03.2016 № 50545557 (а.с.68).

Листом від 13.02.2020 № 51456 вказана постанова про відкриття виконавчого провадження № 61263933 направлена позивачу (а.с.69-72).

Стверджуючи про безпідставність спірної постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору та самостійне виконання позивачем рішення суду, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення суб`єкта владних повноважень визначені частиною другою статті 2 КАС України.

За змістом заявлених заявлених позовних вимог предметом дослідження у межах вказаної адміністративної справи є постанова державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Матвійчук І.О. "Про відкриття виконавчого провадження" № 61263933 з примусового виконання постанови про стягнення з Приватного підприємства-фірми "Ей Ві Ей" виконавчого збору в сумі 98516,24 грн від 30.03.2016 № 50545557.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього кодексу, в межах позовних вимог.

Диспозитивність (від лат. Dispono - розпоряджаюся) - є одним із принципів адміністративного судочинства. Це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

А тому, за загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем вказана постанова про відкриття виконавчого провадження № 61263933 оскаржується виключно з підстав протиправності постанови "Про стягнення виконавчого збору", що була винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції в межах ВП №50545557 і являється виконавчим документом в межах виокремленого виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18.12.2009 "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про доцільність в межах вказаного адміністративного спору, окрім правомірності оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження дослідити правомірність і самої постанови про стягнення виконавчого збору в межах ВП № 50545557, яка являється виконавчим документом.

Як встановлено судом, постанова про стягнення виконавчого збору в межах ВП № 50545557 згідно з інформацією про виконавче провадження розміщеної на ресурсі "Автоматизована система виконавчого провадження" (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) була винесена державним виконавцем 12.02.2020.

Поряд з тим датою самого документа зазначено 30.03.2016.

Крім того, судом встановлено, що в межах ВП № 50545557 30.06.2016 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Матвійчук І.О. було винесено постанову "Про повернення виконавчого документа стягувачу".

Вказана постанова відсутня в переліку постанов ВП № 50545557, на ресурсі "Автоматизована система виконавчого провадження" (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors), проте відповідно до постанови "Про скасування процесуального документу" від 24.06.2019 - остання була скасована начальником Рівненнського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Якобчуком П.О.

Наявність таких обставин ставить під сумнів законність дій державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Крім того, суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем належним чином була вручена позивачу постанова про відкриття виконавчого провадження № 50545557 та забезпечено право добровільно виконати наказ Господарського суду Рівненської області у строк, встановлений в постанові про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2016.

Суд звертає увагу на те, що згідно пояснень позивача наданих у позовній заяві, про наявність постанови про стягнення виконавчого збору він дізнався лише після отримання оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 61263933 від 13.02.2020.

Відповідно до відомостей що містяться на ресурсі "Автоматизована система виконавчого провадження" (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) та документів долучених до відзиву на позовну заяву, відповідачем не вчинялось жодних дій спрямованих на виконання ВП № 50545557 з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2016 по 05.11.2019.

Постанова про арешт коштів боржника в межах ВП № 50545557 винесена лише 14.11.2019.

За таких обставин, на переконання суду, сукупність всіх заходів примусового характеру, що були вжиті державним виконавцем в межах ВП № 50545557 на виконання рішення суду, жодним чином не свідчить про те, що саме вони призвели до його виконання.

Суд звертає увагу на те, що договір про надання безоплатної фінансової допомоги між ПП "Ей Ві Ей" та ОСОБА_1 було укладено 15.11.2019.

Згідно з платіжними дорученнями №№ 1, 2, 3, 4 заборгованість за вищевказаним виконавчим провадженням погашено ОСОБА_1 20.11.2019 (а.с.62-64).

За таких обставин стягувачем АТ УкрСиббанком було направлено заяву про виконання виконавчого документа № 1429/19 від 21.11.2019 про закінчення виконавчого провадження № 50545557 (а.с.62).

Хронологія вказаних подій свідчить про те, що боржником було вжито всі заходи для самостійного виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 20.03.2013 після того, як він дізнався про наявність відкритого виконавчого провадження № 50545557.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

У пункті 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства в справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" вказано, що виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк встановлений для його самостійного виконання.

З огляду на наведене, суд зазначає, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Крім того, законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Тобто, відповідно до вказаного пункту у постанові про закінчення виконавчого провадження виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача в результаті дій державного виконавця примусового характеру відносно боржника.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз`яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-ХІV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження належного повідомлення позивача про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 50545557 від 22.03.2016 та забезпечення надання реальної можливості виконати рішення суду у строк встановлений в постанові.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що для стягнення виконавчого збору з боржника державний виконавець повинен вчинити виконавчі дії, а не тільки винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Дії виконавця у межах ВП № 50545557 (у вигляді прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, направлення запитів, винесення постанови про арешт майна боржника) не призвели до фактичного стягнення коштів за виконавчим документом.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України по справі № 6-785цс15 та Верховного Суду по справі № 910/1587/13.

Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надано доказів вчинення дій, які були направлені на фактичне виконання виконавчого документа, зокрема, стягнення коштів з боржника та реалізацію його майна, що свідчить про відсутність достатніх підстав для стягнення з позивача виконавчого збору.

Подальші дії відповідача, спрямовані на виокремлення постанови про стягнення виконавчого збору в межах ВП № 50545557 та, відповідно, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 61263933 від 13.02.2020, вчинялись на виконання вимог Закону України Про виконавче провадження та в межах наданих відповідачу повноважень.

Разом з тим, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження № 61263933 від 13.02.2020 спрямована на виконання постанови про стягнення виконавчого збору, яка винесена з порушенням вимог закону, остання, на переконання суду, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправною та скасування спірної постанови державного виконавця від 13.02.2020 № 61263933.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на матеріальному законі та відповідають обставинам справи. Доводи відповідача не спростовують позовних вимог та не дають суду підстав для їх відхилення. Таким чином, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він звернувся до суду із вказаним позовом, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 30.03.2016, винесену державним виконавцем в межах ВП № 50545557 згідно з інформацією про виконавче провадження 12.02.2020.

Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.12).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного підприємства-фірми "Ей Ві Ей" (вул. Курчатова, буд. 18 В, м. Рівне, 33018, ЄДРПОУ 30133201) до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (вул. Замкова, буд. 22а, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 35007146) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Матвійчук І.О. про відкриття виконавчого провадження від 13.02.2020 № 61263933.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Матвійчук І.О. про стягнення виконавчого збору від 30.03.2016 № 50545557.

Стягнути на користь Приватного підприємства-фірми "Ей Ві Ей" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, строк на апеляційне оскарження рішення суду продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повний текст рішення складений 19 травня 2020 року.

Суддя Нор У.М.