Рішення

від 19.05.2020 по справі 580/910/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2020 року справа № 580/910/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тимошенко В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Маньківської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

16 березня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Маньківської районної державної адміністрації Черкаської області (20101, Черкаська область, смт. Маньківка, вул. Леніна, 3, код ЄДРПОУ 03195837) в якій просить:

1) визнати за позивачем право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ;

2) визнати протиправною відмову відповідача оформлену протоколом №2 від 17.02.2020 щодо встановлення позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни;

3) зобов`язати відповідача встановити позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни у відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з видачею відповідного посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач посилався на те, що має право на визнання за ним статусу інваліда війни на підставі приписів пункту 9 частини другої статті 7 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII), як особа, яка приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та якій встановлена інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Ухвалою від 23.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).

Відповідачем подано відзив на позов у встановлений ухвалою суду час, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, аргументуючи свою позицію тим, що позивач не надав оригіналів документів, які підтверджують його участь у складі формувань цивільної оборони під час ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що перешкоджає розгляду питання по суті.

07.04.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_2 від 15.05.2019, пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 , довідкою спеціалізованої радіологічної МСЕК м. Черкаси серії 10 ААВ № 852410 від 11.08.2014.

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 23.06.2014 № 5835 позивачу встановлено причинний зв`язок хвороб, інвалідності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

13.11.2019 та 25.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою та наявними документами до Управління соціального захисту населення Маньківської районної державної адміністрації для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Зокрема до заяви позивачем були додані копії таких документів:

1) паспорта;

2) РНОКПП;

3) пенсійного посвідчення;

4) посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

5) довідки до акта огляду МСЕК;

6) довідки про безпосередню зайнятість на роботах на ЧАЕС;

7) посвідчення на відрядження;

8) відповідей на запит;

9) виписки з наказів;

10) довідки про санітарну обробку;

11) списку працівників - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

12) експертний висновок №5835 від 26.06.2014.

Листом від 04.12.2019 року № 05/2158 відповідачем повідомлено, що згідно з роз`ясненням Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації від 30.01.19 №18-01/2863 та згідно листа Міністерства соціальної політики України від 20.01.17 №34/0/166-17/401 для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.9 ст.7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту необхідно додати документи про: залучення формувань Цивільної оборони підприємств, установ до ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС та залучення осіб до складу вказаних формувань.

Тому, для вирішення питання про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на комісії по встановленню статусу особи з інвалідністю внаслідок війни при управлінні соціального захисту населення Маньківської районної державної адміністрації рекомендовано додати вищезазначені документи в оригіналі або завірені в установленому порядку.

Листом від 11.12.2019 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, якою повідомив, що попередньо звертався з відповідною заявою з переліченими вказаними документами, якою просив розглянути заяву та встановити відповідний статус особи з інвалідністю внаслідок війни з видачею відповідного посвідчення.

Листом від 16.12.2019 № 05/2256 відповідач повідомив позивача про те, що для вирішення питання про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни додати зазначені документи в оригіналі або завірені в установленому порядку (про залучення формувань Цивільної оборони підприємств установ до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про залучення осіб до складу вказаних формувань).

10.01.2020 позивач звернувся на урядову гарячу лінію з питанням щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Листом Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації від 27.01.2020 №10-01-13 позивача повідомлено, що його звернення на урядову гарячу лінію від 10.01.2020 № ДЕ-10112831 щодо встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон) розглянуто.

Даним листом роз`яснено та поінформовано, що відповідно до вказаної законодавчої норми до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Також повідомлено, що за відповідними роз`ясненнями щодо встановлення даного статусу департаментом неодноразово надсилались запити до Міністерства соціальної політики, Державної служби з надзвичайних ситуацій. За отриманими роз`ясненнями вбачається, що для набуття статусу особами з інвалідністю внаслідок війни внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, необхідна наявність підтверджуючих документів, що така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань цивільної оборони. Для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону позивачу необхідно надати органу соціального захисту населення довідку МСЕК про причину інвалідності, пов`язану з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, та документи, що підтверджують залучення до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно з протоколом засідання комісії з питань встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни та жертви нацистських переслідувань при управлінні соціального захисту населення Маньківської районної державної адміністрації №2, вбачається, що розглянувши заяву та надані документи, вирішено відмовити у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, так як відсутні оригінали документів, а копії не завірені у встановленому порядку, які повинні містити інформацію про розпорядчий документ по підприємству, установі про залучення осіб до складу вказаного формування, усі відомості про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Вважаючи таке рішення суб`єкта владних повноважень протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3551-ХІІ).

Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, статус інваліда війни з підстав, визначених у пункті 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII, надається за наявності у особи сукупності таких обов`язкових умов: 1) залучення особи до складу формувань Цивільної оборони; 2) отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302).

Згідно з пунктом 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до пункту 10 Положення № 302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Отже особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони у квітні 1986 року, інвалідність яких пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Зміст Положення № 302 свідчить, що факт отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Що стосується кола осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони та доказів, якими підтверджують такі обставини, суд зазначає таке.

Наділяючи осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС правом на отримання статусу ветерана війни (інваліда війни), законодавець у Законі № 3551-XII та Положенні № 302 не визначив родових ознак формувань Цивільної оборони, на склад яких поширюються зазначені пільги. Не визначено вказаними нормативно-правовими актами й переліку документів, що підтверджували б факт участі осіб у складі формувань ЦО.

З урахуванням викладеного, вказані обставини підлягають встановленню у кожному випадку індивідуально з урахуванням обставин справи.

Позивач у позовній заяві посилається на вимог нормативного - правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затверджене Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР № від 18.03.1976 №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 № 90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами), від 29.06.1976 року № 92 (Настанова про організацію та ведення ЦО у міському районі та на промисловому об`єкті народного господарства) та від 29.06.1976 року № 92 (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському) та на сільськогосподарському об`єкті народного господарства), розпоряджень начальника ЦО СРСР від 26.04.1986 року та начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року. Цивільна оборона організовувалась за територіально -виробничим принципом в усіх населених пунктах та усіх об`єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов`язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі: чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи; жінки від 16 до 5 5 років, за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Таким чином позивач вважає, що сам по собі факт залучення його до участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є вичерпним доказом залучення його до складу формувань Цивільної оборони.

Проте такі мотиви і аргументи позивача суд відхиляє, виходячи з такого.

Дійсно, Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ЦО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування ЦО, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Однак, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпорядження керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Суд зазначає, що пунктом дев`ятим, відповідно до якого статус інваліда війни було поширено й на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, частину другу статті 7 Закону № 3551-XII було доповнено Законом від 15.06.2004 № 1770-IV.

В пояснювальній записці до проекту Закону від 15.06.2004 № 1770-IV зазначено: «З перших днів аварії на Чорнобильській АЕС 1300 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення. На той час загони Цивільної оборони знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Перелік робіт, які провадились цими загонами, включає: проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань. Є усі архівні документи на підтвердження цих фактів.

Проте при виконанні тих же робіт, що й особи мобілізовані військкоматами до інших військових формувань, інваліди з цієї малочисельної категорії ліквідаторів не прирівняні до інвалідів війни Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» . Пояснити це можна лише тим, що на час прийняття спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики і Міністерства оборони України 1 грудня 1997 року про прирівняння інвалідів-ліквідаторів з числа призваних через військкомати до інвалідів війни загони Цивільної оборони вже були виведені зі складу Міністерства оборони і випали з поля зору законотворців.

За час, що пройшов з дня Чорнобильської катастрофи, більше 130 бійців вже померли, близько 200 є інвалідами. Для цих двохсот ще живих інвалідів прирівняння у правах до їхніх товаришів, з якими вони пліч-о-пліч ліквідували наслідки жахливої катастрофи, було б актом відновлення справедливості, хоч і запізнілим.

Враховуючи не чисельність цієї категорії інвалідів, а також вимоги Бюджетного кодексу України, витрати на зазначені пільги пропонується включити до видатків Державного бюджету України на 2004 рік та ввести в дію цей Закон з 1 січня 2004 року» .

Тобто, до категорії осіб, на яких поширюється дія вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII законодавець мав на меті віднести близько 200 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, які виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення, і отримали інвалідність.

Зокрема, перелік робіт, які провадились цими загонами, включав проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань, при цьому усі архівні документи на підтвердження цих фактів збереглись.

Метою внесення відповідних змін до Закону № 3551-XII, відповідно до вказаної пояснювальної записки, було надати вказаним особам («інвалідам з цієї малочисельної категорії ліквідаторів» ) тих самих соціальних гарантій, що і особам, які залучались до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військових формувань, оскільки характер виконуваних такими особами робіт та їх негативний вплив на здоров`я були співрозмірними.

Таким чином, право на встановлення статусу інваліда війни на підставі вимог пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII має незначне коло осіб, що разом з військовими формуваннями виконували першочергові заходи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони за умови надання відповідних підтверджуючих документів.

Отже, позивач помилково вважає, що статус інваліда війни з підстав, визначених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII поширюється на усіх без виключення ліквідаторів аварії на ЧАЕС, яким встановлена інвалідність.

Як свідчать матеріали справи, позивач є особою з інвалідністю у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 06.08.2014 серії 10 ААВ № 852410.

Матеріалами справи підтверджено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Суд звертає увагу, що надані позивачем до суду та до заяви про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни копії командировочного посвідчення, наказу начальника ГО служби санітарної обробки людей та обеззаражування одежі Черкаської області від 28.04.1986 №170, виписки з наказу по Маньківському райопобуткомбінату №44 від 03.05.1986, довідка (справка) про санітарну обробку людей Київської області санітарно-обмивочним пунктом Маньківського райопобуткомбінату №2011 від 09.06.1996, списком працівників Маньківського райлобуткомбінату Черкаської області, учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не є доказами належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони, оскільки вони не завірені належним чином, а тому не є достатніми та належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 377/797/17, від 10.05.2018 у справі № 279/12162/15-а та від 21.08.2018 у справі № 279/2285/16-а.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складене 19.05.2020.

Суддя В.П. Тимошенко