Постанова

від 20.05.2020 по справі 280/4053/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4053/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року в адміністративній справі № 280/4053/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Рекавері Груп" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Рекавері Груп" звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00244 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000076/1 від 14.06.2019 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації були прийняті митним органом безпідставно та з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки складові митної вартості, заявлених до декларування товарів, що підтверджуються належним чином складеними документами.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Рекавері Груп" було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.06.2019 № UA500010/2019/00244.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000076/1 від 14.06.2019.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП 21 131 грн. 00 коп. судового збору та 15 000.00 грн. витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця Держмитслужби звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірні рішення прийняті останнім на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал Рекавері Груп" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 10 березня 2017 pоку між Компанією ALLOYS OU (Продавець) та TOB МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП (Покупець) було укладено контракт № 7102/30/01 про постачання відпрацьованих ванадієвих каталізаторів.

25 квітня 2019 року між Компанією ALLOYS OU та TOB МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП було укладено уточнену специфікацію № 1/7. Відповідно до умов даної специфікації, Постачальник зобов`язався поставити повністю відпрацьовані каталізатори, котрі містять переважно ванадій, та призначені виключно для видобування металів вагою за виключенням вологи 727, 134 тонни, загальною вартістю 597 704, 15 доларів США. Умови постачання - CIF (Одеса, Україна) згідно правил Інкотермс-2010. Вартість однієї тонни склала 822 долари США.

Для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) № UA500010/2019/014726 від 07.06.2019 уповноваженою особою декларанта (ТОВ Легіон-К , м. Київ, вул. Привокзальна, буд. 1) подані наступні документи (копії документів): сертифікат якості (Certificate of quality) №KWKOPJ 19000174 від 19.03.2019, пакувальний лист (Packing list) №А190075-1 від 07.05.2019, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №А190075 від 07.05.2019, коносамент (Bill of lading) № H LCUKW3190400100 від 17.04.2019, навантажувальний документ № 933 від 06.06.2019, декларація про походження товару (Dйclaration of origin) № А190075 від 07.05.2019, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями - експертний висновок №Е-008 від 04.02.2019, страховий поліс № HODMAR19N0000676 від 02.04.2019, зовнішньоекономічний договір (контракт) №7102/30/01 від 10.03.2017, додаткова угода № 1 від 27.10.2017, додаткова угода № 1.1 від 20.12.2017, додаткова угода №2 від 26.03.2018, додаткова угода №3 від 27.03.2018, специфікація № 1 від 08.01.2019, уточнена специфікація № 1/7 від 25.04.2019.

На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) прейскуранти (прайс- листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. Крім того, декларанта повідомлено про необхідність подання перекладу на українську мову копії митної декларації країни відправлення.

TOB МЕТАЛ РЕКАВЕРІ ГРУП надіслало до митниці лист №01/1306 від 13.06.2019 до якого були додані дані з порталу Metal Bulletin станом на травень 2019 року, комерційна пропозиція № 1604/01 від 16.04.2019, лист від 07.05.2019 №0705/01, лист від 13.06.2019 № 1306/01 та повідомлено, що інші документи надаватись не будуть.

Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UА 500010/2019/000076/1 від 14.06.2019.

Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500010/2019/00244 під 14.06.2019 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією № UА500010/2019/015528 від 14.06.2019 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведених рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що картка відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00244 та рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000076/1 від 14.06.2019 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу).

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були висновки відповідача про те, що:

- відповідно до пункту 4.3 зовнішньоекономічного договору №7102/30/01 від 10.03.2017 року датою поставки вважається дата, вказана в транспортній накладній, яка датується 17.04.2019. В той же час відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору № 7102/30/01 від 10.03.2017 поставка товару буде здійснюватись відповідно до рахунків- фактур та специфікації, які є невід`ємною частиною договору, які датуються 07.05.2019 та 25.04.2019 відповідно. Тобто на момент видачі коносаменту даних документів, відповідно до яких здійснюється поставка не існувало, що суперечить умовам зовнішньоекономічного договору № 7102/30/01 від 10.03.2017 року;

- в наданому до митного оформлення страховому полісі № HODMAR19N0000676 від 02.04.2019 зазначена сума (+10%) більша, ніж сума, зазначена в інвойсі та зазначений номер інвойсу, який не наданий до митного оформлення, що може свідчити про недостовірність даних. В наданому Marine Cargo Policy № HODMAR19N0000676 від 02.04.2019 зазначена страхова сума (Valuues in Original Currency) USD 822,964.00 (822 964 доларів США), яка не відповідала ціні товару, яка вказана в рахунку-фактурі (інвойсі) (Commercial invoice) № А190075 від 07.05.2019 (597 704,15 доларів США) та в уточненій специфікації № 1/7 від 25.04.2019 (597 704,15 доларів США) та розміру мінімального страхування, яке повинно покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 % або 657 474,56 доларів США) відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) Інституту Лондонських Страховиків (Institute of London Underwriters). Крім того, в наданому Marine Cargo Policy № HODMAR19N0000676 від 02.04.2019 зазначений інвойс № 222/2019, в той час як до митниці був наданий рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № А190075 від 07.05.2019 року;

- у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня інформація щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів;

- відповідно до наданою рахунку-фактури (інвойсу) № А190075 від 07.05.2019 поставка товару здійснюється на умовах CIF ODESSA. Документи, що підтверджують вартість фрахту та транспортні витрати до митного оформлення не надавались;

- у поданих до митного оформлення документах спостерігається різна щільність друку, наявні різні шрифти, що може свідчити про підробку вказаних документів.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1 Контракту від 10.03.2017 року № 7102/30/01 поставка товару здійснюється партіями, які узгоджуються з Замовником на умовах CIF Одеса (Incoterms 2010) відповідно до рахунків-фактур та специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010 термін CIF (Вартість, страхування та фрахт ) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, поставка товару на умовах CIF (Вартість, страхування та фрахт ) зобов`язує продавця оплатити витрати та оплатити фрахт та забезпечити морське страхування, що свідчить про необґрунтованість вимог митного органу щодо надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів до кордону України та безпідставність доводів стосовно невідповідностей даних, відображених в страховому полісі № HODMAR19N0000676 від 02.04.2019, оскільки за умовами поставки витрати на страхування та транспортування включені у вартість товару.

Щодо посилань митного органу на відсутність у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) інформації щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до п. 3.4 Контракту від 10.03.2017 року № 7102/30/01, в ціну товару включена вартість тари та упаковки.

Відтак, витрати на пакування та маркування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв`язку з чим, документи відносно розміру останніх не додаються при визначенні митної вартості товару.

Відносно доводів митного органу, що на момент видачі коносаменту, рахунків- фактур та специфікації, які датуються 07.05.2019 та 25.04.2019 відповідно до яких здійснюється поставка, не існувало, що суперечить умовам зовнішньоекономічного договору № 7102/30/01 від 10.03.2017 року, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо їх необґрунтованості, оскільки відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували необґрунтованість заявленої позивачем митної вартості товарів з огляду на зазначену хронологічну невідповідність наведених документів.

Щодо доводів відповідача відносно наявності у поданих до митного оформлення документах різної щільність друку та різних шрифтів, що може свідчити про підробку вказаних документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що вказані доводи, в межах спірних правовідносин, мають характер припущення та не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, в розумінні приписів ст. 73-76 КАС України, що свідчить про безпідставність їх врахування відповідачем, як обґрунтованої підстави для прийняття спірних рішень.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500010/2019/00244 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500010/2019/000076/1 від 14.06.2019 року та необхідності визнання їх протиправними і скасування.

Щодо обґрунтованості стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 15000.00 грн., то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем до суду було надано: договір про надання правової допомоги від 10.06.2019 року № 1006/19, акт виконаних робіт від 06.12.2019 року № ОУ-0000074, рахунок фактура від 06.12.2019 року № СФ-00000107, платіжне доручення від 06.12.2019 року № 4029.

Відповідно до п. 1.1 Договору від 10.06.2019 року клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно акту виконаних робіт від 06.12.2019 року, адвокатським об`єднанням була надана наступна правнича допомога:

- збирання доказів у справі № 280/4053/19, вартість наданих послуг - 10000.00 грн.;

- складання позовної заяви в адміністративній справі № 280/4053/19, вартість наданих послуг - 10000.00 грн.;

- складання відповіді на відзив в адміністративній справі № 280/4053/19, вартість наданих послуг - 10000.00 грн.;

- представництво у Запорізькому окружному адміністративному суді та складання інших процесуальних документів в адміністративній справі № 280/4053/19, вартість наданих послуг - 10000.00 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 06.12.2019 року № 4029, позивачем було сплачено адвокатському об`єднанню Діалог плату за правничі послуги у розмірі 40000.00 грн.

Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 15000.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи у суді першої інстанції у співмірності до наданих послуг становить 10000.00 грн.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо необхідності зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року в адміністративній справі № 280/4053/19 - змінити в частині визначення суми витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Рекавері Груп" за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС, встановивши її в розмірі 10000.00 грн.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року в адміністративній справі № 280/4053/19- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова в повному обсязі складена 20.05.2020 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай