Рішення

від 27.04.2020 по справі 366/3098/19

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/3098/19

Провадження № 2/366/141/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

27 квітня 2020 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого-судді Ткаченка Ю.В., при секретарі - Євтушенко В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків Київської області, в спрощеному позовному провадженні, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Здвиж до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству працівником,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі керівника ТОВ Здвиж Андрощук В.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству працівником в розмірі 21006 грн. 70 коп. (двадцять одна тисяча шість гривень сімдесят копійок).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до наказу директора ТОВ Здвиж № 6 від 01.10.2018 року відповідач ОСОБА_1 з 01 жовтня 2018 року була прийнята на роботу продавцем в магазин, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначений магазин належить на праві приватної власності засновнику та керівнику Товариству з обмеженою відповідальністю Здвиж - Андрощуку В.О., в якому, відповідно до чинного законодавства, здійснюється підприємницька діяльність.

У зв`язку з невиходом на робоче місце ОСОБА_1 , головним бухгалтером ТОВ Здвиж Кириленко О.В. була підготовлена службова записка керівну підприємства, якій, зокрема, було запропоновано керівнику ТОВ Здвиж призначити комісію для інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по магазину в АДРЕСА_1 .

Наказом директора ТОВ Здвиж № 1 від 08.01.2019 року було створено комісію для проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по магазину АДРЕСА_1 .

09 січня 2019 року комісією було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей по магазину в АДРЕСА_1 , під час якої була присутня продавець ОСОБА_1 . За наслідками даної інвентаризації Комісія встановила, що недостача товарно-матеріальних цінностей становить 27540 грн. 70 коп. (двадцять сім гривень п`ятсот сорок гривень сімдесят копійок). Від підпису в Акті інвентаризації товарно-матеріальних цінностей від 09.01.2019 року ОСОБА_1 відмовилася, оскільки перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Наказом директора ТОВ Здвиж за № 2 від 10.01.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади продавця на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з прогулом без поважних причин.

ОСОБА_1 визнала дану недостачу та зобов`язалася повернути кошти в сумі 27540 грн. 70 коп. (двадцять сім тисяч п`ятсот сорок гривень сімдесят копійок) в касу ТОВ Здвиж до 31 травня 2019 року, однак вона тільки частково погасила заборгованість в сумі 6534 грн. (шість тисяч п`ятсот тридцять чотири гривні), на що вказує розписка від 20.02.2019 року та прибутковий касовий ордер № 20 від 20.02.2019 року, інша сума, а саме 21006 грн. 70 коп. (двадцять одна тисяча шість гривень сімдесят копійок) відповідачем не відшкодована.

На даний час Відповідач продовжує ухилятись від погашення заборгованості, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ Здвиж та змушує Позивача звертатися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23 січня 2020 року провадження в справі було відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін (а.с.33-34).

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач в своїх позовних вимогах просить розгляд справи провести без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити, не заперечують проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про місце, день та час розгляду справи повідомлена вчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзиву, заяв та клопотань до суду від ОСОБА_1 не надходило.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється .

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів.

Так під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до Наказу ТОВ Здвиж № 6 від 01.10.2018 року було прийнято на роботу продавцем в магазин АДРЕСА_1 ОСОБА_1 з 01 жовтня 2018 року (а.с.5).

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до пунктів 1.4., 1.5., 2.1., 2.2., 2.10., 2.1.2, 2.15. Посадової інструкції продавця магазину, яка затверджена керівником ТОВ ЗДВИЖ (а.с. 6), продавець приймає товар у постачальників чи зі складу підприємства, зокрема, перевіряє заповнення тарних одиниць, їх кількість та вагу, підраховує товари, перевіряє якість за результатами зовнішнього огляду. Забезпечує зберігання товарів за кількістю та якістю. Підраховує гроші, здає їх в установленому порядку. Готує товари до інвентаризації. Пропонує, показує і демонструє товар, який реалізовує, допомагати у виборі товарів, продає товар покупцеві. В кінці робочого дня підраховує гроші (чеки) і здає їх у встановленому порядку, звіряє суму виручки з показниками касового лічильника.

Вимогами ч. 1, 2 ст. 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно ст. 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність можуть бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2018 року між працівником ОСОБА_1 та ТОВ Здвиж було укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.7). Відповідно до умов даного договору продавець ОСОБА_1 зобов`язується прийняти всі необхідні міри до повного збереження матеріальних цінностей магазину в АДРЕСА_1 ; бережно відноситися до переданих їй для збереження матеріальних цінностей підприємством та приймати міри по запобіганню збитків; приймати участь в інвентаризації довірених йому матеріальних цінностей тощо.

Згідно Типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.7) на ОСОБА_1 , як продавця, покладено повну (індивідуальну) матеріальну відповідальність за збереження матеріальних цінностей підприємства, допущення працівником недостачі, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові в користування.

Вимогами пунктів 1 та 5 ст. 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; та 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Як слідує з Акту Інвентаризації товаро-матеріальних цінностей по магазину АДРЕСА_1 (а.с.18-21), станом на 09.01.2019 року недостача товару складає 27540 грн. 70 коп. (двадцять сім тисяч п`ятсот сорок гривень сімдесят копійок). Від підпису даного Акту відповідач відмовилась, оскільки була п`яна на робочому місці.

Згідно Наказу №2 (Розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 10.01.2019 року, ОСОБА_1 , продавця ТОВ Здвиж звільнено за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 Кодексу законів про працю (а.с.22).

Розпискою та прибутковим касовим ордером №20 від 20.02.2019 року підтверджується факт часткового погашення суми нестачі ОСОБА_1 , зокрема 6534 грн. (шість тисяч п`ятсот тридцять чотири гривні) (а.с.23, 24).

Враховуючи те, що відповідач будучи особою, що несе повну матеріальну відповідальність за схоронність матеріальних цінностей, неналежно виконувала свої посадові обов`язки та допустила недостачу ввірених їй товарно-матеріальних цінностей, в результаті чого завдала матеріальної шкоди ТОВ ЗДВИЖ , тому суд вважає, що є всі правові підстави для повного задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) (а.с.27).

Враховуючи вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України, суд вважає за доцільне, стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Керуючись ст.ст. 130, 134, 135-1, 139 Кодексу законів про працю, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 178, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Здвиж до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству працівником, - задовольнити повністю .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Здвиж , ідентифікаційний код юридичної особи: 00378496, п/р: НОМЕР_2 , МФО 322669, ЄДРПОУ: 00378496, банк отримувача: АТ Ощадбанк , матеріальну шкоду, заподіяну підприємству працівником у сумі 21006 грн. 70 коп. (двадцять одна тисяча шість гривень сімдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Здвиж , ідентифікаційний код юридичної особи: 00378496, п/р: НОМЕР_2 , МФО 322669, ЄДРПОУ: 00378496, банк отримувача: АТ Ощадбанк , сплачений судовий збір за подачу позову до суду, в розмірі 1921 грн. (одна тисяча двадцять одна гривня).

Копію заочного рішення не пізніше двох днів з дня його проголошення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію заочного рішення не пізніше двох днів з дня його проголошення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: Ю.В. Ткаченко