Рішення

від 20.05.2020 по справі 139/173/20

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/173/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судових засідань Пилипчук В.П.,

розглянувши в підготовчому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади села Дерешова в особі Дерешівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіальної громади села Дерешова в особі Дерешівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті залишилось спадкове майно, в тому числі, домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вона являється спадкоємцем за законом після смерті матері. Іншими спадкоємцями за законом є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 30 жовтня 2019 року між ними було укладено договір про поділ спадщини, відповідно до якого право на оформлення спадкового майна на її ім`я, а саме зазначеного вище домоволодіння, належить їй. Вона спадщину прийняла вчасно подавши нотаріусу заяву про її прийняття. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі не в змозі, оскільки правовстановлюючий документ на домоволодіння за життя спадкодавця не видавався, тому змушена звернутися до суду для оформлення своїх спадкових прав. Просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 25.02.2020 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою витребувано з Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи № 49/2007, заведену щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Позивач в підготовче засідання не з`явилася, в позовній заяві просила справу розглянути у її відсутності (а.с. 1 зворот).

Відповідач копію ухвали від 25.02.2020 та доданих до неї матеріалів отримав 15.03.2020, відзиву до суду не направив. Його представник в підготовче засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав у повному обсязі (а.с.37).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дерешова Мурованокуриловецького району Вінницької області померла ОСОБА_2 (а.с. 5).

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, до складу якого входить будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Вартість даного будинку становить 61242 гривні.

Факт належності будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами спадкодавцеві та його вартість підтверджується, технічним паспортом на будинок садибного типу (а.с. 15-17), оцінкою його вартості (а.с. 18), довідкою Дерешівської сільської ради № 978 від 22.11.2018 (а.с. 16), випискою із погосподарської книги за 2006-2010 роки (а.с. 11).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб -спадкоємців.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 (а.с. 5), свідоцтвом про народження позивача (а.с. 6), її свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 7), довідкою Дерешівської сільської ради № 257 від 19.09.2019 (а.с. 8) стверджується, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , яка має право на спадкування. Іншими спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На день смерті спадкодавця з нею проживав та був зареєстрований її син ОСОБА_4 .

Відповідно до положень ст.ст. 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

З копії спадкової справи № 49/2007, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 вбачається, що спадкоємці ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , 30.10.2019 уклали договір про поділ спадщини згідно якого домовились, що ОСОБА_1 буде оформляти на своє ім`я житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 48-66).

Таким чином, позивач - єдиний спадкоємець першої черги за законом яка в порядку визначеному ч. 1 ст. 1269 ЦК України після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину у виді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами

Разом з тим, 11 лютого 2020 року державним нотаріусом Венгровій Ж . І. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадковий будинок, у зв`язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів.

Верховний Суд України у своєму рішенні № 6-137цс13 від 18.12.2013 висловив правову позицію, згідно з якої право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва. У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Отже, за вказаними Указом та Постановою підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Як вбачається з характеристики будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 17) житловий будинок, господарські будівлі та споруди, які є предметом розгляду у даній справі, були побудовані з 1978 року по 1979 рік.

Таким чином, факт будівництва житлового будинку у той час був підставою виникнення права власності на нього.

Крім того, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

З положень постанови Ради міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР, Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженого Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

З виписки із погосподарської книги за 2006-2010 слідує, що спірний житловий будинок знаходився у власності ОСОБА_2 (а.с. 11).

Рішенням виконавчого комітету Мурованокуриловецької районної ради народних депутатів № 108 від 16.06.1988 року Про оформлення права особистої власності на будинки, що належать окремим громадянам в селах Мурованокуриловецького району вирішено оформити право особистої власності на житлові будинки, що розташовані, в тому числі, в с. Наддністрянське Наддністрянської сільської ради, а виконкому сільської ради видати громадянам свідоцтва згідно цього рішення (а.с. 23). Однак, відповідно до довідок Дерешівської сільської ради № 214 від 27.11.2019 та КП Могилів-Подільське МБТІ № 236 від 17.09.2019 свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок не видавалося і вказане право на нього не зареєстровано (а.с. 10, 14).

Земельна ділянка під вказаним житловим будинком перебувала у власності ОСОБА_2 , що доводиться витягом з рішення Дерешівської сільської ради від 03.03.1999 (а.с. 12).

Враховуючи, вищевикладені докази, а також обставину, що відповідач позов визнав повністю і його задоволення, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, після смерті ОСОБА_2 .

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 841 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом з тим, позивачем не заявлялося жодних клопотань про повернення половини сплаченого нею судового збору, у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1223, 1267-1269 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 142, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами (літ. А - житловий будинок; літ. а - веранда; літ. а-1 - веранда; літ а-2 - ганок; літ а-3 - ганок; літ а-4 - козирок; літ. Б - літня кухня; літ Б-1 - підвал; літ б - вхід до підвалу; літ. В - сарай), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Територіальна громада села Дерешова в особі Дерешівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 20092228, місцезнаходження: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Дерешова, вул. Соборна, 7.

Рішення складено 20.05.2020.

Суддя: