Рішення
від 20.05.2020 по справі 242/1176/20
СЕЛИДІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №242/1176/20

Провадження №2/242/791/20

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Капітонова В.І., секретар судового засідання Нарижна О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Селидове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства Селидіввугілля про стягнення заборгованості вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач 18.03.2020 року звернулася до суду із позовною заявою до Державного підприємства Селидіввугілля про стягнення заборгованості вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона перебувала з ДП Селидіввугілля у трудових відносинах. 12.09.2019 року позивача звільнено відповідно до ст. 38 КЗпП України. Відповідач розрахунок із позивачем не провів та заборгованість по заробітній платі складає 24262,92 грн. Просила суд стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 24262,92 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 47512,08 грн, моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. Надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача ДП Селидіввугілля у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав відзив на позовну заяву, де зазначив про часткову сплату заборгованості, а також те, що вихідна допомога складає 19531,65 грн. Також не погодився із розрахунком середнього заробітку за час затримки розрахунку, зазначав про не доведення спричинення моральної шкоди та правничої допомоги. Просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з ДП Селидіввугілля , про що свідчить записи №10-12 у трудовій книжці АВ №147371.

ОСОБА_1 звільнено 12.09.2019 року на підставі ч. 3 ст.38 КЗпП України у зв`язку із невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю, про що свідчить запис №13 трудової книжки АВ № НОМЕР_2 .

На час звільнення відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі у розмірі 54466,39 грн., що підтверджує довідки №181 та №182, видані ДП Селидіввугілля від 30.03.2020 року. У відзиві відповідача зазначав, що заборгованість по заробітній платі у розмірі 54466,39 грн. складається із заборгованості по заробітній платі - 34934,74 грн. та вихідної допомоги - 19531,65 грн.

Відповідачем частково проведено сплату заробітної плати та заборгованість у розмірі 34934,74 грн, та не сплачено вихідну допомогу у розмірі 19531,65 грн., про що свідчить довідка №181 від 30.03.2020 року ДП Селидіввугілля .

Представник відповідача належних та допустимих доказів того, що на час розгляду справи заборгованість погашена, не надав.

Статтею 43 Конституція України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість по вихідній допомозі складає 19531,65 грн. та на час розгляду справи зазначену суму заборгованості не сплачено, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заробітної плати, підлягають частковому задоволенню та сума заборгованості, що підлягає стягненню становить 19531 грн. 65 коп. з урахуванням податку.

Що стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що при звільненні позивача, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Належних та допустимих доказів того, що невиплата заробітної плати спричинена не з його вини, відповідачем не надано.

Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що позивача звільнено 12.09.2019 року, повний розрахунок зі сплати заборгованості по заробітній платі не здійснено, а тому суд вважає за необхідне здійснити розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку з дати звільнення позивача по день ухвалення рішення.

Для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд враховує довідку №1/1059, видана ДП Селидіввугілля від 28.11.2019 року, згідно з якою розмір середньоденного заробітку позивача складає 377,08 грн.

Враховуючи лист Мінсоцполітики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році від 08.08.2018 № 78/0/206-18 та лист Мінсоцполітики України Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році від 29.07.2019 №1133/0/206/19 кількість святкових та вихідних днів, кількість робочих днів позивача з дати звільнення, тобто з 12.09.2019 року по 20.05.2020 року включно складає 171 днів, тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 62863,02 грн. з розрахунку 367 грн. 62 коп.(середньоденна заробітна плата) Х 171 (кількість робочих днів з часу звільнення по день ухвалення рішення).

Разом з тим, позивач у позові просив стягнути на її користь середній заробіток у розмірі 47512,08 грн., а тому суд, з урахуванням вимог ст. 13 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах позовних вимог у розмірі 47512,08 грн.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 5 зазначеної вище Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат не майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає, що неправомірними діями відповідача, які полягали у несвоєчасному розрахунку при звільнені, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків позивача, додаткових зусиль для організації свого життя, позивачу заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, що належить стягнути, суд враховує майновий стан позивача, обґрунтування самої моральної шкоди та з чого позивач виходив визначаючи розмір компенсації.

Враховуючи викладене та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та на користь позивача з відповідача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Як встановлено п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що позивачу відстрочено сплату судового збору за позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди і позивача звільнено від сплати судового збору за позовну вимогу щодо стягнення заробітної плати, та позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати за ставкою судового збору передбаченої Законом України Про судовий збір в сумі 676,84 грн. (80,50%) за вимогу щодо стягнення заробітної плати, 840,80 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, та 560,56 грн. (66,67%) за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди.

Виходячи з вимог ст.ст. 133,137, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. у зв`язку з недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,259,258,263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Селидіввугілля про стягнення заборгованості вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Селидіввугілля (ЄДРПОУ 33426253), що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41а, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі у розмірі 19531 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот тридцять одна) грн. 65 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 47512 (сорок сім тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 08 коп. та моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства Селидіввугілля (ЄДРПОУ 33426253), що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41а, на користь держави, де стягувачем є Державна судова адміністрація України, судовий збір в розмірі 2078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн. 20 коп.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І.Капітонов

Дата ухвалення рішення20.05.2020
Оприлюднено21.05.2020

Судовий реєстр по справі —242/1176/20

Ухвала від 20.11.2020

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Зайцева С. А.

Ухвала від 10.09.2020

Цивільне

Донецький апеляційний суд

Зайцева С. А.

Ухвала від 09.06.2020

Цивільне

Селидівський міський суд Донецької області

Капітонов В. І.

Рішення від 20.05.2020

Цивільне

Селидівський міський суд Донецької області

Капітонов В. І.

Ухвала від 19.03.2020

Цивільне

Селидівський міський суд Донецької області

Капітонов В. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні