Рішення

від 19.05.2020 по справі 324/1873/19

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 324/1873/19

Провадження №2/319/55/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 року смт.Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Валігурського Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Костенко А.В.,

за участю в режимі відеоконференції:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_2 , третя особа: Більмацька районна державна адміністрація Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Пологівська районна державна адміністрація Запорізької області (позивач) звернулась до суду з позовною заявою якою просить позбавити батьківський прав ОСОБА_2 (відповідача) стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь піклувальника (прийомних батьків, батьків-вихователів, усиновлювачів) або установи (закладу), у якому буде перебувати дитина і який буде виконувати функцію державного опікуна, аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 заробітку (доходу) але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

В обґрунтування позову позивач вказав, що батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Мати дитини - ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . До 18.07.2018 дитина мешкала з батьком - ОСОБА_2 18.07.2018 дитина була направлена службою у справах дітей Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області до КЗ Пологівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Запорізької обласної ради (далі за текстом - Центр), оскільки була виявлена органами поліції блукаючою без належного батьківського догляду. Місце проживання батька дитини - ОСОБА_2 зареєстровано у с. Смирнове Більмацького району Запорізької області, а фактично відповідач проживає з сестрою та її малолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина має сильну емоційну прихильність до батька. Батько систематично відвідував дитину у закладі, де вона перебуває, проте вихованням та утриманням її не займається, не створив належних умов для проживання дитини з ним. Згідно Висновку від 31.10.2019 №01-49/0752 Пологівська РДА Запорізької області як орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Представниця позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав вказаних у позовній заяві, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог в частині стягнення аліментів не заперечує, проти позбавлення його батьківських прав заперечує зазначаючи, про своє бажання проживати разом з дитиною. Пояснив, що у період перебування дочки в Центрі постійно відвідував дочку та телефонував їй кожного дня. З початку квітня після введення карантинних заходів спілкування з дочкою здійснюється по телефону за встановленим у Центрі графіком тричі на тиждень. Повідомив, що на дачний час винаймає житло, проте не може забрати дитину, оскільки не створено належні умови для її проживання. У квартирі наявні лише два дивани та одна шафа. На даний час йому складно знайти постійно роботу через карантин. Тому працює на тимчасових роботах.

Представником третьої особи подана заява про розгляд справи без участі представника Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області, у якій вказано про підтримку позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази у справі, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , потворно виданим 08.09.2018 Пологівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується, крім вказаного свідоцтва, також і повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00020946755 від 09.09.2018.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 08.09.2018, виданого повторно Пологівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, слідує, що мати дитини, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Місце проживання відповідача, який є батьком дитини, зареєстроване у с. Смирнове Більмацького району Запорізької області, про що свідчить довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 178889-2019 від 16.05.2019.

Згідно повідомлення Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області від 20.07.2018 № 5293/70/04-18, направленого до служби у справах дітей Пологівської РДА, 19.07.2018 співробітниками Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області малолітню ОСОБА_3 , яка бродяжила та залишилась без батьківського піклування, направлено в КУ Пологівський центр соціально-психологічної реабілітації дітей .

Згідно інформації, наданої КЗ Пологівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Запорізької обласної ради у листі від 08.05.2019 № 01-16/219 ОСОБА_3 перебуває в закладі з 18.07.2018 по теперішній час на повному державному забезпеченні. Адаптаційний процес проходив з деякими труднощами. Дитина важко сприймає правила та обмеження. За характером дівчинка весела, активна, часто емоційно не стабільна. Серед однолітків малопопулярна, часто виникають конфлікти з причини недостатнього розвитку комунікативних навичок. Розумовий розвиток дитини відповідає віковим нормам. Дівчинка була зарахована до 6 класу Пологівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 4, але внаслідок педагогічної занедбаності з боку родини навчальну програму не засвоює належним чином, на уроках або пасивна або поводиться нестримано. Має низьку навчальну мотивацію, на соціально-побутовому рівні недостатньо організована, тому потребує контролю з боку дорослих. За період перебування в Центрі у дитини оптимізувався розвиток пізнавальних процесів. Збільшився запас знань про навколишнє та активний словник. На соціально-побутовому рівні дівчинка стала більш організованою. Покращилися комунікативні навички. ОСОБА_5 стала стриманішою та більш дисциплінованою. Відбулись помітні зміни у навчанні.

За час перебування дитини в закладі її систематично відвідував батько - ОСОБА_2 , проте ініціативи щодо співпраці зі спеціалістами Центру не виявляв. Тричі зобов`язувався прийняти участь у засіданнях батьківського клубу Діалог та жодного разу не з`явився. Дівчинка має сильну емоційну прихильність до батька. Стосунки з ним впливають на емоційний стан дитини, її настрій та самопочуття.

За інформацією Пологівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 29.05.2019 № 467/01-09 сім`я ОСОБА_2 опинилась в складних життєвих обставинах через ухиляння від виконання батьківських обов`язків, зловживання алкогольними напоями, безвідповідальне ставлення до ведення домашнього господарства. Після проведення певних заходів вказаним Центром ситуація поступово поліпшується, проте через відсутність житла, повернення доньки в родину не є можливим.

Як слідує з листів Управління соціального захисту населення Пологівської РДА від 16.07.2019 № 4458/06 та Пологівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.07.2019 № 924/03 відповідач державної допомоги та пенсії не отримує.

Згідно Висновку Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області від 31.10.2019 № 01-49/0752 про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач фактично проживає з сестрою та її малолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1 . На телефонні дзвінки працівників служби у справах дітей батько відповідає обіцянками з`явитись до установи для вирішення подальшої долі його малолітньої дитини, однак цього не робить. Батько не вживає жодних заходів для вирішення питання пошуку житла для його проживання з дитиною. Натомість дитина продовжує перебувати у КЗ Пологівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей Запорізької обласної ради з 18.07.2018. Батьківський потенціал ОСОБА_2 дуже низький, бажання змінювати свою поведінку відсутнє. Ані заклики про несення відповідальності та негативні наслідки невиконання батьківських обов`язків, ані мотиваційні заходи працівників служби у справах дітей, РЦСССДМ та інших суб`єктів соціальної роботи не принесли очікуваних результатів. Алкоголь та бродяжницький спосіб життя для ОСОБА_2 є більш значимим, аніж виховання дитини. У зв`язку з цим Пологівська районна державна адміністрація Запорізької області вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що працює на посаді юрисконсульта у Центрі. ОСОБА_3 перебуває у Центрі близько двох років. За цей час відповідач відвідував її майже кожного дня. Завжди приносить їй солодощі та інші смаколики. Також купує дочці інші речі про придбання яких вона його просить. Завжди відгукувався на виклики працівників Центру, відвідував батьківські збори. Після введення карантинних заходів відповідач спілкується з дитиною по телефону тричі на тиждень за графіком Центру. Питання про повернення дитини не піднімав, пояснюючи це відсутністю житла. В нетверезому стані ОСОБА_2 вона жодного разу не бачила. При спілкуванні по телефону декілька разів чула, що він був стані сп`яніння. Між відповідачем та дитиною існує сильний емоційний зв`язок.

Свідок ОСОБА_7 надала суду наступні показання. Вона працює начальником відділу соціальної роботи Пологівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. З 24.04.2018 родину ОСОБА_2 взято під соціальний супровід як таку, що опинилась в складних життєвих обставинах, які він не може самостійно подолати. Під час перебування під соціальним супроводом йому надавалась консультаційна допомога у відновленні паспорту пошуку житла та роботи. Також пропонувалась допомога у лікуванні від алкогольної залежності, проте він відмовився пояснивши, що подолає цю проблему самостійно. Відповідач постійно відвідує дитину та спілкується з нею. Між ними існує емоційний зв`язок. Виявляє бажання проживати разом з дитиною, проте активних дій, які б сприяли цьому не вчиняє. Зокрема не має постійного місця роботи та житла, які б забезпечили належні умови проживання ОСОБА_5 . Відповідача характеризує, як ввічливу особу, який завжди йшов на контакт зі службою, прибував на виклики. У нетверезому стані його не бачила, проте за зовнішнім виглядом дійшла висновку, що він зловживає спиртними напоями.

Допитана в судовому засіданні дитина ОСОБА_3 пояснила, що відносини з батьком у неї добрі. До перебування у Центрі вона проживала з батьком у його сестри, тітки ОСОБА_8 , яка має двох малолітніх дій. Батько доглядав її, купував одяг та ніші необхідні речі, готував їжу. Тітка йому допомагала. Коли батько від`їздив на заробітки до Запоріжжя, її доглядала тітка. Вона відвідувала дитячий садок та школу. Батько її ніколи не ображав. За час перебування у Центрі батько часто відвідує її, приносить їй солодощі та інші ласощі, а також речі про купівлю яких вона його просить. Любить батька та бажає з ним проживати. Вважає, що на даний час батько не має належного житла, оскільки не можу знайти нормальну роботу. В нетверезому стані до неї жодного разу не приходив. У п`ятницю (15.05.2020) повідомив їй що знайшов житло.

При вирішенні даного спору суд виходить з інтересів малолітньої дитини, положень та принципів Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенції ООН про права дитини, прийнятої та відкритої для підписання, ратифікації та приєднання 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, Європейської соціальної хартії, яка вступила в силу 1 липня 1999 року, Конституції України, Закону України Про охорону дитинства від 26 квітня 2001 року, Сімейного кодексу України, згідно з якими дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, особливої уваги, має право на особливий захист і допомогу для її благополуччя та гармонійного розвитку. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Право на повагу до сімейного життя, передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка проголошує, що органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей визначений Сімейним кодексом України. Зокрема, особисті немайнові права і обов`язки батьків та дітей визначені главою 13 цього Кодексу.

Право на виховання дитини є одним із найважливіших батьківських прав. Водночас, це право є і обов`язком.

Згідно зі ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків має ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї, родини, свого народу, своєї Батьківщини, забезпечувати здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Стаття 151 СК України передбачає, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Статтею 153 СК України встановлено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою. У ст. 141 СК України, ч. 3 ст. 11 Закону України Про охорону дитинства визначені права та обов`язки батьків щодо дитини.

Згідно з ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до Закону України Про охорону дитинства батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла 18 років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до зазначеної правової норми батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до п. 15, п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

За змістом закону ухилення повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення вказаної норми належних та допустимих доказів навмисного ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини позивачем суду надано не було.

Зокрема позивачем не доведено, що відповідач умисно не виконує батьківських обов`язків. При цьому як пояснив відповідач він не може забрати дитину з Центру, оскільки у зв`язку з відсутністю постійної належно оплачуваної роботи не має можливості придбати житло з належними умовами проживання для дитини. Вказані обставини підтверджуються й фактом взяття родини ОСОБА_2 з 24.04.2018 під соціальний супровід Пологівським районним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

Також суд приймає до уваги, що до перебування у Центрі відповідач самостійно доглядав за дитиною належним чином за відсутності матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто більше 10 років назад. Неналежного виконання ним своїх батьківських обов`язків у цей період матеріали справи не містять.

Посилання позивача на зловживання відповідачем алкоголем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено. Не надано до матеріалів справи і актів обстеження умов проживання ОСОБА_2 як за адресою його реєстрації так і за адресою його фактичного місця проживання.

При цьому з матеріалів справи слідує, що дитина має сильну емоційну прихильність до батька. Стосунки з ним впливають на емоційний стан дитини, її настрій та самопочуття. Як повідомила суду ОСОБА_3 вона любить батька та бажає з ним жити, з розумінням ставиться до складних життєвих обставин, у яких опинилась їх родина. Вказані обставини підтверджені й показаннями свідків.

Ухвалюючи рішення в справі М.С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

У рішенні у справі "Савіни проти України" (Заява N 39948/06) від 18.12.2008

ЄСПЛ вказав, що той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу "К.А. проти Фінляндії" (K.A. v. Finland), N 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу "Мозер проти Австрії" (Moser v. Austria), N 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", пп. 73-76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).

Під час розгляду справи судом не встановлено обставин навмисного ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Неможливість забезпечити необхідні умови проживання дитини через складні життєві обставини на переконання суду у даному випадку не може слугувати підставою для роз`єднання батька з дочкою, між якими існує взаємні любов, повага, розуміння і, як наслідок міцний емоційний зв`язок. Таке роз`єднання не відповідатиме в першу чергу інтересам дитини ОСОБА_3 , які є найважливішими у вирішенні даного спору.

За таких обставин суд не вбачає підстав для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки такій захід суперечить інтересам дитини.

Вирішуючи спір про стягнення аліментів суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. (ч.ч. 1, 2 ст. 183 СК України).

Відповідно до частини другої статті 193 СК України, якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров`я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пунктах 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , якщо дитина постійно проживає у державному чи комунальному закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому дитячому закладі, а батьки не беруть участі в її утриманні, адміністрація цього закладу має право пред`явити до них позов в інтересах дитини, оскільки виконує функції опікуна та піклувальника згідно зі статтею 245 СК України. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.

Частини перша, друга статті 3, стаття 27 Конвенції ООН про права дитини, передбачають, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 8 Закону України Про охорону дитинства передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Оскільки на теперішній час дитина перебуває у комунальному закладі, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню.

Таку правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 461/3165/17.

Отже, з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 всіх різновидів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 768,40 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 7, 150, 164, 165, 166, 180, 182, 183, 191 СК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 280-282, 354, 430 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_2 , третя особа: Більмацька районна державна адміністрація Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь на користь піклувальника (прийомних батьків, батьків-вихователів, усиновлювачів) або установи (закладу), у якому буде перебувати дитина аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, почавши стягнення з 01.11.2019 року.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню на підставі ст. 430 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Запорізького апеляційного суду через Куйбишевський районний суд Запорізької області.

Позивач: Пологівська районна державна адміністрація Запорізької області (адреса: 70600, вул. Єдності, буд. 32, м. Пологи Запорізької області, ІКЮО 02126354).

Відповідач : ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Третя особа: Більмацька районна державна адміністрація Запорізької області (адреса: 71001, вул. Центральна, буд. 54, смт Більмак Запорізької області, ІКЮО 02126308).

Повний текст рішення складено 20 травня 2020 року.

Суддя Г.Ю.Валігурський