Ухвала

від 14.05.2020 по справі 947/9396/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/9396/20

Провадження № 1-кс/947/5909/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12019160160000147 від 25.02.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, кримінальне провадження розслідується за фактом незаконного заволодіння автомобілем марки «KIA Sportage», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , що мало місце 25.02.2019 у м. Чорноморськ, Одеської області; автомобілем марки «BMWX5», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , яке вчинено 18.09.2019, в період часу з 21:00 по 23:00 годин, за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 5 та незакінченого замаху до незаконного заволодіння автомобілем марки «Lexus GX 470», державний реєстраційний знак НОМЕР_3 .

В цьому кримінальному провадженні громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється в тому, що 18 вересня, в період часу з 21 години 45 хвилин по 22 годину 30 хвилин, знаходячись за адресою: місто Одеса, вулиця Генуезька, будинок 5, діючи умисно, з корисливих мотивів, не маючи на те законних підстав, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , незаконно заволоділи легковим транспортним засобом, марки «BMW», моделі «X5», чорного кольору, державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , вартістю понад 50 000 тисяч доларів США, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало великої матеріальної шкоди.

Відповідно до санкції цієї частини та статті, у разі визнання підозрюваного ОСОБА_7 винним у вчиненні даного злочину, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років позбавлення волі, з конфіскацією майна або без такої.

Органом слідства встановлено, що підозрюваному ОСОБА_7 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 9,7952 га, кадастровий номер 5121083900:01:002:0083.

Крім того, відповідно до відомостей Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 27.09.1996 між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 укладено шлюб.

Органом слідства встановлено, що 05.07.2019 громадянкою України ОСОБА_10 набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В свою чергу, приписами статті 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Таким чином, зазначена квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_10 .

Враховуючи зазначене, земельна ділянка, площею 9,7952 га, кадастровий номер 5121083900:01:002:0083 та квартира АДРЕСА_1 у разі визнання вироком суду підозрюваного ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України можуть бути конфісковані в дохід держави, тому з метою запобігання відчуження даного майна та забезпечення конфіскації майна як виду покарання, це майно, на думку органу досудового розслідування необхідно арештувати, шляхом заборони відчуження.

Вказане клопотання сторона обвинувачення просить розглянути без повідомлення власника майна підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника.

Від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання без його участі.

Дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, заслухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Частиною 10ст. 170 КПК Українивстановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачається з практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до матеріалів клопотання, 07.05.2020 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, за ознаками: заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало великої матеріальної шкоди.

Санкція ч. 3 ст. 289 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_7 на праві приватної власності належить земельна ділянка земельна ділянка, площею 9,7952 га, кадастровий номер 5121083900:01:002:0083, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с/рада Маяківська.

Викладене в сукупності свідчить про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_7 , в цілях забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому з метою забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна, як виду покарання, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, клопотання сторони обвинувачення в частині накладення арешту на земельну ділянку підлягає задоволенню.

Також, враховуючи те, що існує ризик переоформлення, передачі майна, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, слідчий суддя вважає за необхідне накласти заборону розпорядження зазначеним майном, з метою запобігання вищевказаному ризику.

Щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до долученої до матеріалів клопотання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, квартира АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_10 .

У зв`язку з тим, що вищезазначена квартира належить не підозрюваному, а дружині останнього, яка не має відношення до кримінального провадження, останній про підозру не повідомлено, а стороною обвинувачення не доведена необхідність накладення арешту на вказану квартиру, та ризики, передбачені ст. 170 КПК України, тому в частині накладення арешту на квартиру клопотання задоволенню не підлягає, з метою не порушення прав власника майна.

Вказане клопотання, в цілях забезпечення арешту майна, так як існує загроза його переоформлення, відчуження, та досягнення дієвості кримінального провадження, слід розглянути без виклику власника майна.

Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12019160160000147 від 25.02.2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну земельна ділянка, площею 9,7952 га, кадастровий номер 5121083900:01:002:0083, яка на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони розпорядження нею.

В іншій частині клопотання відмовити .

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 ..

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1