Постанова

від 26.07.2007 по справі 28/379-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/379-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26.07.2007р.м.Київ№ 28/379-А

за позовом          заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до                    колективного підприємства виробничого об'єднання «Іврус Мото»

про                    стягнення 4 527,76 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Ільмухіній Т.Ф.

за участю представників сторін:

від прокуратури:           Шоріна Ю.М., пом. прок-ра (дов. б/н від 13.06.07р.)

від позивача:                    Поліщук С.А. –представник за довіреністю № 04-02/2 від 10.01.07 року

від відповідача:          не з'явився

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до пункту 6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.    

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26.07.07 року  оголошено вступну та резолютивну частини постанови.      

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Відділення) звернулося до суду з позовом про стягнення з колективного підприємства виробничого об'єднання «Іврус Мото»адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2006 році.

Позовні вимоги прокурора мотивовані невиконанням колективним підприємством виробничим об'єднанням «Іврус Мото»нормативу зайнятості та працевлаштування інвалідів на 2006 рік, відповідно до положень статті 19 Закону України ”Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Зокрема, позивач зазначає, що виходячи з положень зазначеної статті на підприємстві відповідача у 2006 році повинні були бути працевлаштовані 2 інваліди, а був працевлаштований лише 1, про що зазначено у наданому до Відділення звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача за 2006 рік.

Згідно з статтею 20 цього Закону підприємства, установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Розмір позовних вимог вирахувано на підставі положень зазначеної норми, виходячи із 1 незайнятого робочого місця та із розрахунку середньорічної заробітної плати в сумі 4 527,76 грн.

Позивач підтримав правову позицію прокуратури та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, зокрема за адресою реєстрації.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності-інвалідів" (далі –Закон в редакції, яка діяла у 2006 році) передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Згідно частини 6 статті 20 Закону фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів, надання позик на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, забезпечення інвалідів технічними реабілітаційними засобами, оплата навчання та перекваліфікація здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.

Відповідно до статті 19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно  від  форми  власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого  місця.   

Частиною 11 статті 19 Закону передбачено, що норматив робочих місць для  забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються  положення цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч. 3 ст. 19 Закону).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (ч. 5 ст. 19 Закону).

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою ст. 19, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань (ч. 6 ст. 19 Закону).

Статею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону).

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (ч. 4 ст. 20 Закону).

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70 роботодавці, сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно зі звітом про зайнятість інвалідів за 2006 рік, наданим відповідачем  до Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (копія –в матеріалах справи), середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2006 році становила 58 осіб. Водночас у вказаному звіті зазначено  чисельність інвалідів, які повинні працювати за нормативом –2 особи, а фактично працювала лише одна. При цьому у рядку 06 вказаного звіту підприємством самостійно визначено суму штрафних санкцій за нестворені робочі місяця для інвалідів в сумі 4 527,76 грн.

Як підтверджено матеріалами справи у 2006 році колективне підприємство виробниче об'єднання «Іврус Мото»(далі КП ВО «Іврус Мото») у відповідності до наведених положень законодавства мало створити два робочих місця і працевлаштувати двох інвалідів, але створено було лише одне робоче місце та працевлаштовано лише 1 особу.

Чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсоткового нормативу в КП ВО «Іврус Мото»-  2 особи.

Таким чином КП ВО «Іврус Мото»не виконало норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до п. 5 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 № 314 (зі змінами та доповненнями, далі –Положення № 314), підприємства повинні розробляти заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно з п. 12 Положення № 314 Державна служба зайнятості:

- веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди;

- сприяє працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з таким проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК.

Водночас відділення Фонду соціального захисту інвалідів (згідно з п. 13 Положення № 314):

- розглядають пропозиції підприємств щодо створення додаткових (понад установлений норматив) робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів;

- здійснюють контроль за створенням підприємствами робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Підприємства у свою чергу ( відповідно до п. 14 Положення № 314):

- у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів;

- визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів;

- інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів;

- створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками;

- розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Таким чином, суд вважає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком щодо:

вжиття заходів суб'єктом господарювання щодо створення робочих місць для інвалідів;

визначення суб'єктом господарювання видів цехів, виробництв, дільниць тощо, на яких може використовуватися праця інвалідів;

розроблення суб'єктом господарювання інструкцій про робоче місце інваліда;

повідомлення (інформування) відповідних органів з питань праці та соціальної політики (державної служби зайнятості, до компетенції якої відноситься працевлаштування), органів місцевого самоврядування та громадських організацій інвалідів.

Відповідач не надав належних доказів того, що ним вживалися зазначені заходи зі створення робочих місць для інвалідів та інформування про це відповідних органів, що дало б цим органом можливість вжити заходів з працевлаштування інваліда.

Крім того, як вбачається із листа Печерського районного центру зайнятості від 03.07.07 року № 1566, відповідачем не надавалися звіти до центру зайнятості на протязі 2006 року.

Форма № 3-ПН Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, затверджена наказом Держкомстатистики 06.07.1998 № 244, заповнюється згідно з Інструкцією, зареєстрованою в Міністерстві юстиції 17.07.1998 за № 464/2904.

Відповідно до цього наказу зазначена форма поширюється на всі підприємства, установи та організації, що розташовані на території України, незалежно від форми власності та господарювання.

Форма № 3-ПН подається підприємствами, установами та організаціями 28 числа щомісячно на адресу державної служби зайнятості. У разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку із звільненням працівників, дані про ці робочі місця подаються додатково, в міру їх виникнення. Даною формою також визначена графа для заповнення щодо вакантних місць для інвалідів.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України(п. 2 ст. 18 Закону).

Таким чином незалежно від форми власності та господарювання на всі підприємства розповсюджується однаковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Якщо підприємство не спроможне створити робочі місця для інвалідів, ввести їх в дію шляхом працевлаштуванням інвалідів, вони сплачують адміністративно-господарську санкцію до Державного бюджету України. Адміністративно-господарська санкція за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів носить альтернативний характер, а тому підприємство (об'єднання), установа, організація або дотримується нормативу, або сплачує певну суму до Державного бюджету України.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, поданого відповідачем до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, розмір середньої річної заробітної плати на КП ВО «Іврус Мото»становить 4527,76 грн.

Відтак, наданий позивачем розрахунок розміру адміністративно-господарськоих санкцій за невиконання нормативу робочих місць із розрахунку середньої заробітної плати за рік обґрунтовано складає 4527,76 грн. (4527,76х1= 4527,76 грн.).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду зазначені   вище відрахування відповідачем у визначені законодавством строки сплачено не було та залишаються не сплаченими станом на день розгляду спору.

Відповідно до п. 11 Порядку контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст.  94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Приймаючи до уваги викладені обставини та керуючись ст.ст. 23, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з колективного підприємства виробничого об'єднання «Іврус-мото»(м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н.п. 43 код ЄДРПОУ 21482776, р/р № 260000096135 в  АКБ  «Київ», МФО 320401) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31212230700001 в УДК у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621, код призначення платежу 50070000;01) адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2006 рік в розмірі 4 527 (чотири тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 76 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                            О. С. Копитова