Рішення

від 15.05.2020 по справі 643/2382/20

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/2382/20

Провадження № 2/643/2149/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2020 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Харченко А.М.

за участю секретаря - Башкевіч Є.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МАКСУС ЛІЗИНГ про захист прав споживача,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 01313 від 20.03.2018 року, укладений між ним та відповідачем ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ ; стягнути з відповідача ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ на його користь сплачені відповідачу за договором фінансового лізингу № 01313 від 20.03.2018 року грошові кошти в розмірі - 40 000 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 2 206 грн. 00 коп., втрати від інфляції в розмірі 4 260 грн. 02 коп., а всього 46 466 грн. 02 коп. Свій позов мотивує тим, що в березні 2018 року в мережі інтернет його зацікавило оголошення щодо продажу легкового автомобіля ЛАДА ЛАРГУС в комплектації люкс за акційною ціною 97 000 грн. В якості подарунку значилося: встановлення газо балонного обладнання, оформлення страхування КАСКО та компенсація витрат на оформлення авто. Оплата автомобіля мала проводитися первинним платежем в розмірі 40 000 грн. та подальшим розстроченням погашення залишкової суми вартості автомобіля на 4 роки щомісячними платіжками в 1187 грн. в місяць. В оголошенні було викладено контактні номери телефонів, за якими він зателефонував. Йому повідомили, що він зателефонував в філію ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ та призначили зустріч з приводу купівлі-продажу легкового автомобіля ЛАДА ЛАРГУС у м. Кам`янське Дніпропетровської області. 20.03.2018 року він приїхав з м. Харкова до м. Кам`янське до офісу ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , для укладання договору купівлі-продажу легкового автомобіля. По прибуттю у м. Кам`янське Дніпропетровської області за вказаною адресою з питання оформлення документів з ним працювала співробітниця ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ , котра назвалася ОСОБА_2 . Вона, яка пояснила йому, що між ним та ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ буде укладено договір фінансового лізингу, згідно з яким він вносить платіж у розмірі 40 000 грн., отримує автомобіль у користування з щомісячним платежем у сумі 1187 грн. На його прохання дати роз`яснення договору лізингу, оскільки він не розуміє що це за договір, йому пояснили лише, що це така форма договору купівлі-продажу, в котрому вказано, що він фактично отримує легковий автомобіль у користування, сплативши за нього 40000 грн., та щомісяця виплачуючи щомісячно по 1 187 грн. протягом 4 років, що буде в сумі складати 97 000 грн. В той же день, 20.03.2018 року між ним та відповідачем ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ було укладено договір фінансового лізингу № 01313, згідно якого предметом Лізингу по даному договору є автомобіль LADA Largus Cross. 20.05.2018 року у відділенні банку в м. Кам`янське він на вказаний йому рахунок отримувачем коштів, в котрому значилося ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ , вніс кошти в сумі 40 000 грн. Коли він повернувся до офісу для оформлення авто, йому повідомили, що зараз даної моделі авто немає, є кращі моделі, але необхідно доплатити певну суму. Оскільки додаткових коштів у нього не було, він відмовився та почав наполягати на отриманні саме узгодженої моделі авто. Йому спочатку запропонували прибути до автосалону в м. Дніпропетровськ, куди буцімто мали доставити придбаний ним автомобіль, котрий так і не прибув, як йому повідомили через несприятливі погодні умови, оскільки у зазначену дату розпочався снігопад. Потім його запевнили, що авто доставлять безпосередньо до його місця проживання, необхідно лише трошки зачекати. Незважаючи на надмірне чекання, його телефонні нагадування, котрі припинилися, оскільки телефони перестали відповідати, візити до офісів компанії, авто він так і не отримав. Звернувшись за допомогою до юристів, він дізнався, що потрапив у пастку шахрайської схеми, оскільки ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ не має ліцензії на здійснення лізингової діяльності; не дотримується нотаріальної форми посвідчення лізингових Договорів, передбачених законодавством; не вказує в лізинговому Договорі ніяких реальних реквізитів особи, котра забезпечує видачу предмету лізингу; використовує Договір лізингу, котрий в великому обсязі приховує масу несправедливих умов, котрі направлені на отримання коштів лізингоодержувача, оскільки покладають на нього безліч обов`язків та штрафних санкцій, котрі практично повністю відсутні в лізингодавця; реальна вартість автомобіля, котрий має бути наданий в лізинг, вказана в п.8.2 на 7 сторінці Договору лізингу в розмірі 14967 Доларів США, що практично на 1500 доларів вище цін в автосалонах; щомісячний платіж складає не 1187 грн. в місяць, а за п. 10.2 на 9 сторінці Договору лізингу вказана в розмірі 336 доларів США із сплатою в відповідному еквіваленті; в разі розірвання Договору, за п. 12.1. навіть через абсолютне ігнорування всіх умов ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ , він має сплатити штраф в розмірі 20% сплачених платежів, а внесена, ним сума в розмірі 40 000 грн., як комісія за організацію Договору взагалі поверненню не підлягає. Обсяг несправедливих умов даного договору, направленого на придбання ним авто для задоволення власних побутових потреб, просто вражає. Комісія за організацію договору входить до складу обов`язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов`язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу. Відповідно до п. 1.7. ст. 1 договору фінансового лізингу предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; у разі наявності, оплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4. ст. 9 даного Договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.5. ст. 9 даного Договору. З п. 12.1. ст. 12 договору вбачається, що у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу на вимогу лізингоодержувача поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу. Комісія за організацію договору в такому випадку лізингоодержувачу не повертається. Згідно статті 17 Договору підписання цього Договору та Додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями умовами та змістом Договору та Додатків до нього. На виконання умов договору позивач сплатив ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ 40 000,00 грн. авансового платежу, що підтверджується копією квитанції №14 від 20.03.2018 року. Однак ніяких дій щодо надання в лізинг авто відповідач не вчинив. За таких обставин, позивач вимушений звернутися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСУС ЛІЗИНГ про визнання недійсним з моменту укладення договір фінансового лізингу № 01313 від 20.03.2018 року, укладеного між ним та відповідачем, стягнення 40 000 грн. сплачених в якості авансового платежу за вказаним договором, компенсації збитків від інфляції та 3% річних, оскільки договір лізингу не відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та рівності сторін у договорі, тим самим порушуючи його права та норми закону Про захист прав споживачів .

Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 20.03.2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ було укладено договір фінансового лізингу № 01313, згідно з яким предметом Лізингу по даному договору є автомобіль LADA Largus Cross (а.с. 16 - 31).

На виконання умов договору позивач ОСОБА_1 сплатив ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ 40 000,00 грн. авансового платежу, що підтверджується копією квитанції №14 від 20.03.2018 року (а.с. 32).

Однак відповідач ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ ніяких дій щодо надання в лізинг авто не вчинив.

Згідно з ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст.627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з ч. 1 ст.15 3акону України Про захист прав споживачів споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до ст. 21 Закону України Про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Відповідно до умов, викладених у п.12.1 Договору, Лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7. та п.4.1., та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний Договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо наміру розірвання Договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу Лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, Лізингодавець розглядає заяву Лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого Авансового платежу та/або частини Авансових платежів, 20% Лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію Договору в такому випадку поверненню не підлягає.

Вказана умова Договору суперечить положенням Закону України Про захист прав споживачів , оскільки відповідно до п.4 ч.3 ст.18 цього Закону, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору, є несправедливою умовою договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, визначення умов договору приєднання за законом віднесено до питань внутрішньої діяльності відповідача, підготовка документів для укладення договору не може бути послугою в розумінні п.17 ст.1 Закону України Про захист прав споживачів , а отже відповідач не може безпосередньо включати витрати на них в ціну договору та зобов`язувати споживача їх оплатити.

Частиною 2 ст.16 Закону України Про фінансовий лізинг , визначено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

З наведеного вбачається, що законодавством не передбачено лізинговий платіж пов`язаний з укладенням самого Договору фінансового лізингу.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов`язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов`язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Однак, у договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , фінансовий лізинг є фінансовою послугою.

Фінансова послуга це операції з фінансовими активами (коштами, цінними паперами, борговими зобов`язаннями та правом вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів), що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п. 4, 5 ч. 1ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Зміст терміну фінансова установа розкривається у пункті 1 частини першої статті 1Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом, діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

За приписами частини першої статті 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України Про фінансовий лізинг .

Відповідно до частини першої статті 1 названого вище Закону, фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 2 ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг ).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України Про фінансовий лізинг , відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору найму (оренди) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Таким чином, договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб, укладений за участю фізичної особи, підлягає нотаріальному посвідченню у силу приписів статті 2 Закону України Про фінансовий лізинг , статей 799, 806 ЦК України. У разі недодержання цієї вимоги такий договір вважатиметься нікчемним з огляду на приписи частини першої статті 220 ЦК України.

Враховуючи вищезазначене, встановивши несправедливі умови договору фінансового лізингу, що характеризуються істотним дисбалансом прав та обов`язків сторін на користь відповідача, позовні вимоги про визнання договору недійсним підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди., вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У зв`язку із недотриманням нотаріальної форми при укладенні Договору фінансового лізингу № №01313 від 20.03.2018 року такий договір слід вважати нікчемним.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої, частини другої статті 34 Закону Україні Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання ними відповідної ліцензії.

У даному випадку, як вбачається з умов оспорюваного договору (пунктів 4.1., 9.1.), ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ для придбання предмета лізингу залучає фінансові активи фізичної особи позивача (внесений ним авансовий платіж у розмірі 40000(сорок тисяч) гривень 00 копійок), тобто здійснює цілеспрямовану дію щодо отримання фінансових активів від фізичної особи з метою надання фінансової послуги (фінансового лізингу).

Враховуючи вищенаведене та виходячи з приписів пункту 4 частини першої, частини другої статті 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ для здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу на умовах, передбачених оспорюваним договором, мало б отримати відповідну ліцензію від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Втім, ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ такої ліцензії не отримувало, що підтверджується відсутністю останнього в Державному реєстрі фінансових установ (а.с. 33 - 46).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, через невиконання умов Договору з відповідача ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти за договором фінансового лізингу № 01313 від 20.03.2018 року у розмірі 40 000, 00 грн., 3% річних в розмірі 2 206, 00 грн. інфляційні витрати в розмірі 4 260, 00 грн., а всього 46 466 грн. 02 коп.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з ТОВ МАКСУС ЛІЗИНГ судовий збір в дохід держави в сумі 2 102, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 264-265, 279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МАКСУС ЛІЗИНГ про захист прав споживача - задовольнити.

Визнати договір фінансового лізингу № 01313 від 20.03.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МАКСУС ЛІЗИНГ , недійсним.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МАКСУС ЛІЗИНГ , місце знаходження: м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок № 11-А, офіс № 404-3, код ЄДРПОУ 41597671, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , грошові кошти за договором фінансового лізингу № 01313 від 20.03.2018 року у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 2 206 (дві тисячі двісті шість) грн. 00 коп., інфляційні витрати в розмірі 4 260 (чотири тисячі двісті шістдесят) грн. 02 коп., а всього 46 466 (сорок шість тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 02 коп.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МАКСУС ЛІЗИНГ , місце знаходження: м. Київ, вулиця Бориспільська, будинок № 11-А, офіс № 404-3, код ЄДРПОУ 41597671, судовий збір в дохід держави в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя Харченко А.М.