Ухвала

від 20.05.2020 по справі 727/5340/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/5340/19

Провадження № 2/727/346/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Булега Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Раделія , виконавчого комітету Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звільнення з посади директора, зобов`язання виключити з реєстру запис про керівника (директора) товариства, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів про звільнення з посади директора, зобов`язання виключити з реєстру запис про керівника (директора) товариства.

В судовому засіданні було встановлено наступне.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Позивач зазначає, що спір між сторонами виник з наступних обставин.

Відповідно до рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Раделія від 15.01.2018 року позивача було звільнено з посади директора товариства та прийнятно на посаду нового директора ОСОБА_2 .

На підставі протоколу загальних зборів товариства державним реєстратором Чернівецької міської ради здійснено державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами установчих документів.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2018 р. задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ Раделія та визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Раделія , скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 р. вищевказане рішення залишено в силі.

Таким чином, відповідно до наказу позивача звільнено з 15.02.2018 р. за власним бажанням, однак в зв`язку із оспорюванням рішення засновниками ТОВ Раделія її фактично поновлено на посаді з 01.04.2019 р. З вищезазначеним позивач не погоджується та вказує, що такими діями порушено її трудові права.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Спір у справі, що розглядається, виник у зв`язку із порушенням, на думку позивача, його трудових прав під час виконання ним посадових обов`язків директора ТОВ Раделія , стосується його звільнення з посади, тобто має приватноправовий характер, а також стосується виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про керівника (директора) ТОВ Раделія .

Разом з тим стосовно юрисдикційності цього спору суд вважає за необхідне зазначити таке.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України (далі - ЦК України ), Господарський кодекс України (далі - ГК України ), Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ Про господарські товариства (далі - Закон № 1576-ХІІ), Закон України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII (далі - Закон № 2275-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 80 ГК України та частини першої статті 50 Закону № 1576-ХІІ товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону , а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною третьою статті 167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено у статті 10 Закону № 1576-ХІІ , статті 5 Закону № 2275-VIII.

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України ).

Відповідно до статті 29 Закону № 2275-VIII загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 30 Закону № 2275-VIII . Відповідно до зазначеної норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині 3 статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно з статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України , згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України , а у статті 99 ЦК України , тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів ) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц та від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18.

Отже заявлені позивачем позовні вимоги, підлягають розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що необхідно закрити провадження у цій справі.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 необхідно повернути сплачений при подачі позову судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , ст.20 ГПК України, ст.ст.19, 255, 260, 261 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Раделія , виконавчого комітету Чернівецької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про звільнення з посади директора, зобов`язання виключити з реєстру запис про керівника (директора) товариства - закрити.

Повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. згідно з квитанцією №123 від 02 травня 2019 року.

Роз`яснити позивачу, що заявлений позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та відноситься до компетенції Господарського суду Чернівецької області.

З повним тестом ухвали суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 22 травня 2020 року.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя :