Рішення

від 20.05.2020 по справі 550/368/20

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/368/20

Провадження № 2/550/122/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі : головуючого - судді Ланни Я.О.,

за участю секретаря судового засідання - Томас Ю.П.,

представника позивача - адвоката Іваницького В.М.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу №550/368/20 (провадження №2/550/122/20) за позовом ОСОБА_1 до Петрівської об`єднаної територіальної громади Чутівського району Полтавської області, Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: Відділ у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай), -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Петрівської об`єднаної територіальної громади Чутівського району Полтавської області, Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа Відділ у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай). Позов мотивує тим, що із 25.12.1982 по 09.02.1996 вона була членом КСП Заповіт Леніна , який 17.11.1992 реорганізований в КПС Колос , із 08.02.2000 правонаступником є СТОВ Первозванівське . 26.12.1995 КСП Колос було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ. Таким чином, на момент отримання Державного акту вона була членом КСП. Однак сертифікат на право на земельну частку (пай) їй не видавався, відомості про включення в списки до Державного акту відсутні. Посилаючись на Указ Президента України від 08.08.1995 р. №720 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій , вважає, що вона має право на земельну частку, оскільки станом на момент видачі Державного акту на право колективної власності вона була членом КСП Колос . Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати за нею право на земельну частку (пай) на території Петрівської об`єднаної територіальної громади Чутівського району Полтавської області, розміром 3,77 умовних кадастрових гектари , поновивши строк звернення з позовом до суду.

23.03.2020 відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена. До суду надала заяву в якій позов підтримала та просила справу слухати без її участі.

Представник позивача, ОСОБА_2 , в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Просив суд задовольнити позов та визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) на території Петрівської об`єднаної територіальної громади Чутівського району Полтавської області в розмірі 3,77 умовних кадастрових гектари, поновивши строк звернення до суду.

Представник відповідача Петрівської об`єднаної територіальної громади Чутівського району Полтавської області до суду не з`явився, надав заяву в якій просив справу слухати без участі представника сільської ради, проти задоволення позову не заперечував.

Представник відповідача Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив справу слухати без участі їх представника, вирішення справи покладають на розсуд суду.

Представник третьої особи, Відділу у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

Суд, вважаючи за можливе здійснити розгляд справи без участі сторін, які не з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вимогою визнати за нею право на земельну частку (пай) на території Петрівської об`єднаної територіальної громади в розмірі 3,77 умовних кадастрових гектари, оскільки вважає, що на час розпаювання земель КСП Колос вона була членом підприємства та мала право на пай, але помилково не була внесена до списку осіб які мають право на земельну частку, що йшов додатком до Державного акта серії ПЛ виданого 26.12.1995 КСП Колос .

Як вбачається із архівного витягу наданого начальником архівного відділу райдержадміністрації Н.В.Юшко, у Протоколі №4 зборів уповноважених колгоспників колгоспу Заповіт Леніна від 25.12.1982 зазначено, що позивача ОСОБА_1 прийнято в члени колгоспу (а.с.12).

17.11.1992 на зборах уповноважених членів колгоспу Заповіт Леніна було вирішено, у зв`язку з прийняттям Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , реорганізовано колгосп Заповіт Леніна в колективне сільськогосподарське підприємство Колос , яке є правонаступником колгоспу з усіма його правами і обов`язками, що підтверджується архівним витягом із Протоколу №1 (а.с.13).

Згідно з архівними відомостями, що маються у Протоколі №1 зборів уповноважених членів підприємства Колос від 09.02.1996, позивача ОСОБА_1 розраховано з членів підприємства (а.с.14).

08.02.2000 у зв`язку з ліквідацією КСП Колос , створено СТОВ Первозванівське , яке стало правонаступником КСП Колос (а.с.15).

01.04.2008 СТОВ Первозванівське , згідно рішення Господарського суду Полтавської області, припинило свою діяльність, у зв`язку з визнанням його банкрутом (а.с.16-19).

З листа Відділу у Чутівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 27.02.2020 за № 18/178-20, вбачається, що 26.12.1995 КСП Колос було одержано Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ. Згідно технічної документації по паюванню земель, переданих у колективну власність КСП Колос , розробленої Полтавським філіалом інституту землеустрою в 1996 році, в списку громадян - членів КСП Колос Чутівського району Полтавської області - ОСОБА_1 не значиться (а.с.21).

Рішенням виконавчого комітету Новокочубеївської сільської ради народних депутатів Чутівського району Полтавської області від 28.09.1995 року №9 було затверджено списки осіб, які мають право на одержання середньої земельної частки (а.с.23).

Відповідно до витягу Петрівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, вбачається, що позивач ОСОБА_1 , 1964 р.н., завідуюча д/садком в с. Первозванівка внесена до Списку №1 громадян, які мають право на середню земельну частку (№250), що затверджений вищевказаним рішенням сільської ради (а.с.22).

Предметом даного спору є визнання за позивачем права на земельну частку (пай).

Так, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначено Земельним кодексом України, зокрема, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав (ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 4 Земельного кодексу України 1990 року (далі - ЗК України 1990 року) землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність.

У своєму рішенні від 07.04.2020 у справі № 147/294/18 Верховний суд зазначив наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Вивчивши надані докази у справі, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 на час видачі Державного акту про право колективної власності на землю (26.12.1995) була членом КСП Колос , однак не була включена до списку громадян членів КСП, які мали право на отримання земельних часток (паїв), що є додатком до державного акту.

Тобто позивач ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай), оскільки наявними у справі доказами підтверджено, що на час видачі КСП Колос державного акту на право колективної власності на землю, а саме 26 грудня 1995 року, вона була членом даного сільськогосподарського підприємства, що відповідачами не оспорюється.

Таким чином, не внесення особи, яка була членом КСП, до списку, що додається до державного акту на право власності на землю, не може позбавити її права на земельну ділянку та в даному випадку є неправомірним.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 надала заяву про поновлення строку звернення до суду, де зазначила, що не пропустила строк позовної давності, оскільки про порушення своїх прав вона дізналася 27.02.2020, а саме коли отримала лист із Держгеокадастру.

Правовий аналіз змісту ст.76 ЦК УРСР, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1995 році, трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, минув до набрання чинності ЦК України 2003 року, а тому суд у даній справі самостійно застосує наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншою стороною у справі.

Обставини на які посилається позивач у підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду (а саме, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналась лише 27.02.2020, а саме коли отримала лист із Держгеокадастру) не є поважними, оскільки, жодних доказів, які б вказували на поважність причини пропуску строку позовної давності, тобто підтверджували наявність об`єктивних, істотних, непереборних причин, що не залежали від її волі, які унеможливлювали її звернення з цим позовом впродовж зазначеного строку, вона не надала. Як вбачається із матеріалів справи лист Відділу у Чутівському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 27.02.2020 за № 18/178-20 позивач отримала на запит від 25.02.2020. Матеріали справи не містять відповідних обґрунтувань та доказів наявності об`єктивних, істотних, непереборних причин, що не залежали від волі позивача, які позбавляли її можливості звернутись із запитом до відповідного органудержавної влади про встановлення дати отримання колективним сільськогосподарським підприємством "Колос" Державного акту на право колективної власності на землю в період з 1995 року по 25.02.2020 рік.

Таким чином суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки з моменту порушення її прав пройшло більше трьох років, а доказів, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності нею не наведено.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, ст. 209, ст.ст.258-259, ст.ст.263-265, ст.268, ст.273 ЦПК України, ст.16 ЦК України, 71,75,76,80 ЦК УРСР 1963 року, ч.3 ст.152 Земельного Кодексу України (2001 року), ст.4, ч.2 ст.23 Земельного Кодексу України (1990 року), ст. 20 Закону України Про власність , ч.3 ст.1 Закону України Про порядок видачі в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), суд, -

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Петрівської об`єднаної територіальної громади Чутівського району Полтавської області, Чутівської районної державної адміністрації Полтавської області, третя особа: Відділ у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай).

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Чутівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної

скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 .

Відповідач - Петрівська об`єднана територіальна громада Чутівського району Полтавської області місцезнаходження: вул. Центральна, 20 с. Петрівка Чутівського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21047170.

Відповідач - Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області, місцезнаходження: вул. Центральна, 4 смт. Чутове Полтавської області, код ЄДРПОУ 04057557.

Третя особа - Відділ у Чутівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, місцезнаходження: вул.. Центральна, Ѕ смт. Чутове Полтавської області, код ЄДРПОУ 39859407.

Суддя Я. О. Ланна