Постанова

від 19.05.2020 по справі 910/16986/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2020 р. Справа№ 910/16986/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Пашкіної С.А.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 07.02.2020

у справі № 910/16986/19 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-монтажна компанія "Клімат Голд Україна"

про стягнення 33 247,32 грн

УСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-монтажна компанія "Клімат Голд Україна" про стягнення 33 247,32 грн, з яких 23 000,40 грн складає заборгованість за сплачений товар, 3 347,92 грн - пеня, 299,00 грн - 3% річних. Також позивачем заявлено до стягнення 6 600,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.02.2020 у справі №910/16986/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-монтажна компанія "Клімат Голд Україна" про стягнення 33 247,32 грн - відмовлено.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції зазначив, що погоджені сторонами умови договору купівлі-продажу товару полягають у вчиненні активних дій позивача, як покупця, щодо отримання оплаченого товару у відповідача. Суд зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна" до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-монтажна компанія "Клімат Голд Україна" з вимогою про поставку відповідного товару, чи доказів наявності перешкод під час вчинення дій з отримання товару у відповідача. Тому відсутні підстави стверджувати, що в момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прострочив виконання зобов`язань з передання позивачу товару, оплаченого на підставі рахунку №КГ/200619/17 від 20.06.2019.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2020 у справі №910/16986/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Крім того, скаржник просив суд поновити строки на апеляційне оскарження.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна" передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження в межах якого сторони у справі обмежені в висловлюванні власних доводів. Звертаючись до суду апеляційної інстанції позивачем було надано в додатках до апеляційної скарги фото-витяг з електронної поштової скриньки одного з працівників ТОВ Ламіс-Україна , де як зазначив скаржник, останній висловив незадоволення виконання відповідачем свого прямого обов`язку щодо поставки товару. Виходячи зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги, позивач не зацікавлений у продовженні подальшої співпраці з відповідачем, та відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України має намір повернути суму попередньої оплати за не переданий товар, яку він не отримує протягом більш як 9 календарних місяців.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2020 у справі № 910/16986/19 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна" на рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2020 у справі № 910/16986/19. Розгляд справи призначено на 19.05.2020.

У судове засідання, яке відбулось 19.05.2020 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином, докази наявні в матеріалах справи.

Ураховуючи належне повідомлення всіх учасників справи, беручи до уваги, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась і станом на дату слухання жодна із сторін не повідомила суд про намір їх представників бути присутніми в судовому засіданні, колегія суддів вирішила слухати справу. Крім того, колегія суддів зазначає, що на адресу суду від сторін не надходило клопотань, у яких останні зазначили б причини, які безпосередньо перешкоджають бути присутніми в судовому засіданні, тоді як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів (аналогічна правова позиція зазначена в постанові ВС від 05.05.2020 у справі №910/3880/19).

Отже, після проведення колегією суддів наради, головуючий суддя оголосив вступну та резолютивну частини постанови у даній справі, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2020 у справі №910/16986/19 без змін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Як убачається з матеріалів справи, 20.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-монтажна компанія "Клімат Голд Україна" (постачальник) було укладено у спрощений спосіб усний договір купівлі-продажу кондиціонеру МЕ MSZ-DN50VA/MUZ-DM50VA у кількості 1 шт вартістю 23 000,40 грн з ПДВ.

У подальшому 20.06.2019 відповідачем було виставлено рахунок №КГ/200619/17 від 20.06.2019 на оплату товару на суму 23 000,40 грн.

На виконання домовленостей між сторонами, позивачем було сплачено зазначений вище рахунок №КГ/200619/17 від 20.06.2019 на суму 23 000,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням №374 від 24.06.2019.

Звертаючись із позовом до суду позивач зазначав, що станом на дату звернення до суду відповідачем товар не поставлений, отже позивач просив суд стягнути із відповідача суму попередньої оплати в розмірі 23 000,40 грн, а також нарахованих за період з 24.06.2019 по 29.11.2019 пені в розмірі 3 347,92 грн та 3% річних в сумі 299,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, з матеріалів справи слідує, що унаслідок виставлення відповідачем рахунку №КГ200619/17 від 20.06.2019 та оплатою вказаного рахунку позивачем, між сторонами було укладено в усній формі у спрощений спосіб договір купівлі-продажу товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом першої інстанції було вірно установлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частино1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В силу вимог статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, сторонами не було погоджено строк, в який відповідач зобов`язується поставити позивачу товар, оплачений на підставі рахунку №КГ/200619/17 від 20.06.2019.

При цьому, зі змісту рахунку №КГ/200619/17 від 20.06.2019 убачається примітка про те, що товар видається замовнику з 10-ї до 18-ї години (крім суботи та неділі) тільки після сплати на розрахунковий рахунок фірми Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-монтажна компанія "Клімат Голд Україна". Для отримання продукції необхідно пред`явити паспорт, доручення та копію рахунку-фактури.

Тобто, погоджені сторонами умови договору купівлі-продажу товару полягають у вчиненні активних дій позивача, як покупця, щодо отримання оплаченого товару у відповідача.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна" до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів звернення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-монтажна компанія "Клімат Голд Україна" з вимогою про поставку відповідного товару, чи доказів наявності перешкод під час вчинення дій з отримання товару у відповідача.

Тому у суду відсутні підстави стверджувати, що в момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач прострочив виконання зобов`язань з передання позивачу товару, оплаченого на підставі рахунку №КГ/200619/17 від 20.06.2019.

З урахуванням вищенаведого, так як позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна" з отримання оплаченого ним товару, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-монтажна компанія "Клімат Голд Україна" попередньої оплати в розмірі 23 000,40 грн у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з передання позивачу товару, є передчасними.

Стосовно твердження позивача в апеляційній скарзі, що останній був обмежений у висловлюванні власних доводів, оскільки розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження і позивач не міг надати суду докази, а саме, електронне звернення покупця до продавця з вимогою повернення коштів, оскільки поставка товару так і не відбулась, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Із змісту позовної заяви - ціни позову убачається, що остання повинна розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.

Частино. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявленні вимоги.

Звертаючись із апеляційною скаргою, позивачем було додано роздруківку із електронної переписки між позивачем та відповідачем від 04.07.2019. Зі змісту якої убачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою повернути кошти, оскільки станом на дату звернення позивач так і не отримав оплачений товар.

Як зазначав скаржник в апеляційній скарзі, що дана електронна переписка позивача з відповідачем є доказ прострочення відповідачем виконання зобов`язань, оскільки позивач звертався з даною вимогою до відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи убачається, що звертаючись із позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна" не було подано указану переписку, як відповідний доказ звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-монтажна компанія "Клімат Голд Україна" з вимогою про поставку відповідного товару, чи доказів наявності перешкод під час вчинення дій з отримання товару у відповідача. В своїй скарзі позивач зазначив, що оскільки справа слухалась у порядку спрощеного провадження, то на думку скаржника це обмежувало останнього у його висловлювань.

Однак, колегія суддів увважає дане твердження апелянта безпідставним та не обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Також, п. 2 та 4 ч. 2 указаної вище статті, визначено, що учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Крім того, ч. 1 ст. 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що позивач звертаючись до суду першої інстанції повинен надати суду докази, як на підставу своїх позовних вимог. З матеріалів справи слідує, що судом першої інстанції було розглянуто позовні вимоги в повному обсязі та з дослідженням всіх матеріалів/доказів, які наявні у справі. Посилання скаржника на те, що судом розглядалась указана справа у порядку спрощеного провадження і останній не міг висловити свою думку, відхиляються колегією суддів, оскільки даний порядок розгляду справи у жодному разі не перешкоджає учасникам справи подавати всі можливі докази на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто, це право кожного учасника справи, яким позивач не скористався. У суді апеляційної інстанції апелянтом не було надано суду докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тому, судом апеляційної інстанції указаний доказ не приймається.

Статтями 78 та 79 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги вищенаведене та зважаючи на встановлені обставини справи та ураховуючи положення чинного законодавства, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволення позовних вимог.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2020 у справі №910/16986/19 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламіс-Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 у справі №910/16986/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.05.2020.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

С.А. Пашкіна