Постанова

від 19.05.2020 по справі 917/2170/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2020 р. Справа № 917/2170/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Зубченко І.В., суддя Медуниця О.Є.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, (вх. №972 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 (суддя Ореховська О.О., повний текст рішення складено 24.02.2020) у справі №917/2170/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Госпрозрахункової дільниці Облсількомунгоспу, с. Нові Мартиновичі, Полтавська область,

про стягнення 10 053,89 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Госпрозрахункової дільниці Облсількомунгоспу про стягнення 10 053,89 грн, з яких: пеня в сумі 4 453,16 грн, 3% річних у сумі 1 121,55 грн, інфляційні втрати у сумі 4 479,18 грн, а також 1 921,00 грн витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасності оплати заборгованості за отриманий газ, внаслідок чого позивач, на підставі приписів чинного законодавства та умов Договору, заявив до стягнення з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі №917/2170/19 позов задоволено частково. Стягнуто з Госпрозрахункової дільниці Облсількомунгоспу на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7 827,31 грн, у тому числі: пені у сумі 2 226,58 грн, 3% річних у сумі 1 121,55 грн, інфляційні втрати у сумі 4 479,18 грн. Стягнуто з Госпрозрахункової дільниці Облсількомунгоспу на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" судові витрати в розмірі 1 921,00 грн. В іншій частині у позові відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, з посиланням на їх обґрунтованість та арифметичну вірність здійсненого позивачем розрахунку. Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд першої інстанції зазначив, що позивачем правомірно нарахована пеня згідно п.8.2 договору, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідному періоді прострочення. Зменшуючи розмір пені на 50%, суд першої інстанції врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором (сплата основного боргу в повному обсязі), не тривалий час прострочення, неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань, майновий стан підприємства відповідача.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та недотримання процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі №917/2170/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 2 226,58 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині повністю. Також, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження вищевказаного рішення суду.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на те, що:

- суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин ст. 233 Господарського кодексу України, не врахував інтереси позивача;

- нараховані штрафні санкції не є надмірно великими у порівнянні з невиконаним відповідачем грошовим зобов`язанням;

- відсутність вини відповідача у виникненні боргу та скрутне фінансове становище останнього не є винятковим випадком для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2020 року визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І.В., Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.04.2020 апеляційну скаргу позивача, Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі №917/2170/19 залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подати до Східного апеляційного господарського суду належні докази сплати судового збору.

З метою усунення недоліків, визначених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, від скаржника на адресу Східного апеляційного господарського суду 09.04.2020 надійшла заява (вх. № 3390) про усунення недоліків з доданим платіжним дорученням № 0000002717 від 19.03.2020 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Тобто, з наданих скаржником документів вбачається, що останнім усунуто недоліки поданої ним апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача, Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі №917/2170/19. Встановлено строк відповідачу до 27.04.2020 включно, для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 призначено справу № 917/2170/19 до розгляду на "19" травня 2020 р. о 09:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 117.

28.04.2020 до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив від відповідача, Госпрозрахункової дільниці Облсількомунгоспу, с. Нові Мартиновичі, Полтавська область, (вх.№ 3934), в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

В обґрунтування своєї позиції у справі відповідач зазначив:

- природний газ також використовувався для здіснення опалення Новомартиновицькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів;

- затримки у розрахунках за поставлений газ виникли в результаті несвоєчасного погашення заборгованості за послуги з теплопостачання бюджетною організацією, а саме Відділом освіти, молоді та спорту Пирятинської районної державної адміністрації;

- погашення заборгованості перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стало можливим в результаті захисту прав Госпрозрахункової дільниці Облсількомунгоспу судом та стягнення з Відділу освіти, молоді та спорту Пирятинської районної державної адміністрації на користь Госпрозрахункової дільниці Облсількомунгоспу заборгованості за послуги теплопостачання (рішення господарського суду Полтавської області від 08.02.2018 у справі № 917/1987/17);

- на даний час Госпрозрахункова дільниця Облсількомунгоспу господарської діяльності не веде, за виключенням директора, який обліковується керівником підприємства, інших працівників не має, заробітна плата не нараховується і не виплачується, коштів на рахунку не має.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2016 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та Госпрозрахунковою дільницею Облсількомунгосп (далі - Споживач) укладено Договір №3779/1617-БО-24 постачання природного газу (далі - Договір ) (а.с. 12-20).

В подальшому сторони внесли зміни у зазначений Договір шляхом укладання Додаткової угоди №1 від 22.09.2016 (а.с.21), Додаткової угоди №2 від 28.10.2016р. (а.с.22-26), Додаткової угоди №3 від 31.10.2016 (а.с.29), Додаткової угоди №4 від 22.11.2016 (а.с.27), Додаткової угоди №5 від 30.12.2016 (а.с. 28), Додаткової угоди №6 від 23.01.2017 (а.с.30).

За умовами Договору, Постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (1.1, 1.2. Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 28.10.2016).

В п. 2.1. Договору сторони узгодили, що Постачальник передає Споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ, у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень 2016р. - 3,0, листопад - 8,0, грудень - 10,0, IV кв. 2016 р. - 21,0, січень 2017 - 13,0, лютий - 12,0, березень - 9,0, І кв. 2017р. - 34,0 (в редакції Додаткової угоди №2 від 28.10.2016р.).

Приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів природного газу ( п. 3.4 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. метрів природного газу становить 5 635,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 6 762,00 грн.

Додатковими угодами визначена нова ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором:

- №1 від 22.09.2016 року з 01 жовтня 2016р. становить 5 916,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1 183,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7 099,20 грн.;

- №3 від 31.10.2016р. з 01 листопада 2016р. становить 6 819,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1 363,80 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 8 182,80 грн.

- №4 від 22.11.2016 року з 01 грудня 2016р. становить 7 148,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) - 1 429,60 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 8 577,60 грн.;

- №5 від 30.12.2016р. з 23 грудня 2016р. становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%). До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.

Пунктом 6.1 Договору та Додатковою угодою №2 від 28.10.2016 року сторони узгодили, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.12.1. Договору, Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 р. до 31 березня 2017р. (включно), в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору позивач у період з жовтня 2016 р. по березень 2017р. (включно) передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 313 374,07 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 24 080,48 грн, від 30.11.2016 на суму 53 973,74 грн, від 31.12.2016 на суму 83 525,33 грн., від 31.01.2017 на суму 68 092,85 грн, від 28.02.2017 на суму 58 580,50 грн, від 31.03.2017 на суму 25 121,17 грн (а.с. 31- 36).

За даними позивача, відповідач оплату за природний газу здійснював не своєчасно та не виконав зобов`язань у визначений Договором строк, чим порушив умови п. 6.1 Договору.

Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (в редакції Додаткової угоди №2 від 28.10.2016).

В п.10.3. Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

На підставі умов Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача пені у розмірі 4 453,16 грн., 3% річних в розмірі 1 121,55 грн., а також інфляційні втрати у сумі 4 479,18 грн.

Рішення місцевого господарського суду оскаржується позивачем в частині відмови у стягненні 50% пені у розмірі 2 226,58 грн, у зв`язку із зменшенням судом першої інстанції штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин сторін положень ст.233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, в порушення своїх зобов`язання за Договором, оплату отриманого від позивача газу здійснив не своєчасно, з порушенням встановленого строку.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами договору (п. 8.2) передбачено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (в редакції Додаткової угоди №2, а.с. 22-26).

При цьому, в п. 10.3. Договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 4 453,06 грн пені, яка нарахована за зобов`язаннями лютий 2017 р. за період з 28.03.2017 по 19.03.2018 в розмірі 1 808,21 грн, за зобов`язаннями березня 2017 р. за період з 26.04.2017 по 19.03.2018 в розмірі 2 644,95 грн. Всього, пені нараховано позивачем в розмірі 4 453,16 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Перевіривши правильність розрахунку пені, колегія суддів погодилась з судом першої інстанції, що розмір та період нарахування пені відповідає вимогам ЦК України, ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та умовам Договору.

Разом з тим, судова колегія враховує наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Такої ж правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.12.2018 у справі №703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц та Верховний Суд у постановах від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 13.05.2020 у справі № 912/2386/19.

Враховуючи вищенаведене, а також майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, беручи до уваги те, що природний газ, що постачається за Договором №3779/1617-БО-24 від 14.09.2016 р. використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами /організаціями, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов`язань за Договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов Договору, враховуючи ступінь виконання зобов`язання боржником (відсутність основного боргу за Договором), виходячи із загальних засад, встановлених ст.3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 50%, тобто до 2 226,58 грн.

Таким чином, доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду першої інстанції не спростовують, не можуть бути підставою для скасування спірного рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі №917/2170/19 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача, Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, на рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі №917/2170/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 19.02.2020 у справі №917/2170/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.05.2020.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.Є. Медуниця