Рішення

від 20.05.2020 по справі 380/2757/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/2757/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" до Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про зняття арешту, -

в с т а н о в и в :

приватне акціонерне товариство "Олеський завод мінеральних вод" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про зняття арешту з нерухомого майна приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" накладеного постановою про арешт майна та заборони відчуження від 24.07.2013 ВП № 38954567.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до інформаційної довідки № 204105663, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться відомості про арешт всього нерухомого майна позивача. Підставою вказаного обтяження зазначена постанова відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про арешт нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №3895567 від 24.07.2013. 06.04.2020 приватне акціонерне товариство "Олеський завод мінеральних вод" звернулося до відповідача з вимогою зняти накладений 24.07.2013 арешт на нерухоме майно та заборону його відчуження, однак останнім було відмовлено. У листі-відповіді відповідач зазначив, що матеріали виконавчого провадження № 38954567 знищені на підставі розділів 10, 11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5. Звертає увагу, що у розділі стан ВП в Автоматизованій системі виконавчого провадження щодо ВП № 238954567 зазначено Завершено .

Крім того, зазначає, що 26.12.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10671110050002602 про державну реєстрацію припинення стягувача, ПАТ Укргазпромбанк , як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим.

Ухвалою від 27.04.2020 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 18.05.2020 (вх. № 4355ел), в якому зазначає, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівські області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) перебувало виконавче провадження № 38954567. Задля забезпечення реального виконання даного виконавчого провадження 24.07.2013 винесена постанова про накладення арешту на все нерухоме майно боржника - приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод". Згодом у процесі примусового виконання рішення державним виконавцем було реалізовано майно, кошти перераховано стягувачу. При цьому, стягувачу було запропоновано залишити за собою в рахунок погашення боргу нереалізоване на прилюдних торгах майно боржника, яке стягувач залишити відмовився. Оскільки іншого майна, на яке можна було звернути стягнення, за боржником не виявлено, на підставі п.п. 3, 7 ч. 1 ст. 47, 50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент проведення виконавчих дій) виконавчий документ було повернено стягувачу та встановлено строк на повторне пред`явлення для виконання до 25.06.2016. Крім того, виконавче провадження № 38954567 знищено на підставі розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, за змістом якого передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк, зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких, становить, один рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, наступного за роком завершення їх діловодством. Вважає, що державним виконавцем вчинено всі дії в межах та в спосіб передбачений Законом України "Про виконавче провадження". Просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 38954567 з примусового виконання виконавчого листа від 08.07.2013 № 755/13928/13-ц виданого Дніпровським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПуАТ Укргазпромбанк суми заборгованості 5 439 684, 92 грн, а також витрати пов`язанні з вирішенням спору третейським судом в розмірі 25 500, 00 грн, всього стягнувши 5 465 184, 93 грн.

Державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 24.07.2013 виніс постанову про арешт майна боржника та заборони його відчуження.

25.06.2015 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.п. 3,7 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) з заявою про зняття арешту.

Листом від 08.04.2020 № 8216 позивача повідомлено, що матеріали виконавчого провадження, на підставі якого накладено арешт, знищено відповідно до розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5. Також позивачу роз`яснено, що з урахуванням положень ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", зняти арешт можна в судовому порядку.

Для захисту своїх порушених прав та зняття арешту з майна позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Як встановлено судом, головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області 25.06.2015 виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п. 3, 7 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Листом від 08.04.2020 № 8216 позивача повідомлено, що матеріали виконавчого провадження, на підставі якого накладено арешт, знищено відповідно до розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5. Також позивачу роз`яснено, що з урахуванням положень ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", зняти арешт можна в судовому порядку.

Згідно з п. 9.9 наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Відповідно до п. 9.10 цього наказу, завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення (додаток 17), якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 01 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Вказані положення щодо знищення завершених виконавчих проваджень повністю узгоджуються з положеннями, викладеними в Правилах ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5.

Таким чином, завершення виконавчого провадження та закінчення строків зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень є підставою для їх знищення.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 50 вказаного Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 того ж Закону у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою 13.03.2020, у реєстрі міститься запис № 10180958 про накладення арешту на все майно, яке належить приватному акціонерному товариству "Олеський завод мінеральних вод", накладений на підставі постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 24.07.2013 № 38954567 про арешт майна боржника та заборони його відчуження.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність відкритого виконавчого провадження та не підтверджено належними доказами правмірності існування арешту, накладеного на майно позивача.

Також суд бере до уваги, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПАТ Укргазпромбанк (боржник у виконавчому провадженні № 38954567) припинений 26.12.2019, номер запису 10671110050002602.

Враховуючи, що відповідачем було знищено виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на майно позивача, у зв`язку з його завершенням без застосування передбачених Законом наслідків завершення такого виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача, відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження, є зняття арешту з нерухомого майна приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" накладеного постановою про арешт майна та заборони відчуження від 24.07.2013 ВП № 38954567.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

Позов приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" (вул. Валова, 19, смт. Олесько, Буський район, Львівська область, 80533) до Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) (пл. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000) про зняття арешту - задовольнити повністю.

Зняти арешт з нерухомого майна приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" накладеного постановою про арешт майна та заборони відчуження від 24.07.2013 ВП № 38954567.

Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) (пл. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43317547) за рахунок бюджетних асигнувань в користь приватного акціонерного товариства "Олеський завод мінеральних вод" (вул. Валова, 19, смт. Олесько, Буський район, Львівська область, 80533, ЄДПОУ 05492060) 2102,00 грн судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Кедик М.В.