Ухвала

від 21.05.2020 по справі 300/806/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"21" травня 2020 р. Справа № 300/806/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Реал-Вест до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення №1380904/37408793 від 21.12.2019 та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

09.04.2020 товариство з обмеженою відповідальністю Реал-Вест звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення №1380904/37408793 від 21.12.2019 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №2 від 25.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання відповідача зареєструвати в зазначеному реєстрі податкову накладну позивача №2 від 25.11.2019.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 дану позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку шляхом, зокрема, надання (долучення) документа про сплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 14.04.2020 також роз`яснено позивачу, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена.

29.04.2020 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшло клопотання від позивача від 23.04.2020, в якій ТзОВ Реал-Вест , серед іншого, зазначає, що не погоджується із висновками, викладеними в ухвалі суду від 14.04.2020 про залишення позовної заяви без руху щодо невідповідності позовної заяви вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, позивач вважає, що потрібно сплачувати судовий збір тільки за одну позовну вимоги.

Таким чином, суд констатує, що позивачем не здійснено доплату судового збору у розмірі 2 102,00 грн., та, як наслідок, не сплачено судовий збір у повному обсязі.

Суд, розглянувши вказане клопотання позивача від 23.04.2020 та матеріали справи, зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано виключно Законом України Про судовий збір , частиною 3 статті 6 якого чітко передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

При цьому, Закон України Про судовий збір не містить положень щодо врахування судом при обчисленні розміру судового збору пов`язанності позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, серед іншого, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Аналогічно, пунктами 2, 3 і 4 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2), визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Тобто такі способи захисту як визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними чи визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також зобов`язання вчинити певні дії передбачені різними пунктами, та як наслідок, при їх заявленні в одному позові є різними позовними вимогами (способами захисту).

Як уже відмічено в ухвалі Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2020, позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №1380904/37408793 від 21.12.2019 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №2 від 25.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача №2 від 25.11.2019.

Так, вимога про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №1380904/37408793 від 21.12.2019 та вимога про зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача №2 від 25.11.2019 є самостійними позовними вимогами, так як за своїм змістом є різними шляхами (способами) захисту порушеного права, а також можуть бути заявлені окремо одна від одної.

Аналогічні правові позиції (щодо визначення кількості позовних вимог у спорах про визнання протиправними і скасування рішень щодо відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання відповідача зареєструвати в зазначеному реєстрі податкову накладну) висвітлені в ухвалах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №520/10372/18 (адміністративне провадження №К/9901/22128/19), від 11.07.2019 у справі №2040/6310/18 (адміністративне провадження №К/9901/19303/19), від 27.03.2019 у справі №810/2847/18 (адміністративне провадження №К/9901/7682/19), від 16.01.2019 у справі №820/4359/18 (адміністративне провадження №К/9901/1533/19).

Суд констатує, що якщо позивач, не вступаючи у правовідносини щодо можливої добровільної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної позивача №2 від 25.11.2019 з урахуванням мотивів суду після визнання протиправним та скасувати рішення відповідача №1380904/37408793 від 21.12.2019 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №2 від 25.11.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних в судовому порядку, а одночасно із вказаною позовною вимогою заявляє вимогу про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну позивача №2 від 25.11.2019), то такі вимоги адміністративного позову мають різні предмети доказування, тобто є самостійними вимогами.

Також варто звернути увагу, що у межах однієї справи суд вправі розглядати кілька позовних вимог. Проте, такі вимоги мають бути пов`язаними (частина 1 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)).

У свою чергу, заявлення у позові кількох пов`язаних вимог, для цілей сплати судового збору не може бути розцінено як заявлення однієї вимоги. У такому випадку Закон України Про судовий збір , як зазначалося, чітко визначає, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивач самостійно визначив такі вимоги у позовній заяві, відтак, виходячи із принципу диспозитивності адміністративного судочинства, суд вважає їх окремими позовними вимогами немайнового характеру.

Таким чином, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 14.04.2020 судом не було допущено помилки у визначенні належного до сплати за подання даної позовної заяви судового збору у загальному розмірі 4 204,00 грн. Не зважаючи на це, у межах встановленого судом строку, позивач не надав доказів сплати судового збору у належному розмірі (його доплати з урахуванням вже сплаченої суми), а також не навів об`єктивних обставин, які перешкоджали б йому сплатити такий збір.

Таким чином, позивачем не виконано ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху від 14.04.2020, а тому даний позов слід повернути позивачеві з усіма доданими до нього матеріалами.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі наведеного, керуючись ст. 169, 241-243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Реал-Вест до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним і скасування рішення №1380904/37408793 від 21.12.2019 та зобов`язання до вчинення дій - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені частиною 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кафарський В.В.