Рішення

від 21.05.2020 по справі 500/384/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/384/20

21 травня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 24 січня 2020 року №19-566/14-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населеного пункту на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вона звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту. Відповідач наказом від 24 січня 2020 року № 19-566/14-20-СГ відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з тим, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність для ведення особистого селянського господарства, віднесена до земель загального користування. Позивач з такою відмовою не погоджується, вважає її протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства з огляду на те, що вказане бажане місце розташування земельної ділянки відноситься до масиву земель сільськогосподарського призначення і відсутні підстави для відмови в наданні дозволу, що передбачені статтею 118 Земельного кодексу України. Крім того, статтею 84 Земельного кодексу України передбачено землі, які не можуть передаватися із державної власності у приватну. Проте жодних заборон для передачі земель сільськогосподарського призначення законом не встановлено.

Ухвалою від 10.02.2020 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

28.02.2020 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, він повідомив, що Земельним кодексом України 1990 року встановлювалось, що не можуть передаватись у приватну власність землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади. Землі загального користування ліквідованих колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств передавалися у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів. Режим користування земельними ділянками загального користування відзначається найбільшою загальнодоступністю. Знаходяться у складі різних категорій земель земельного фонду України. Землі загального користування як правило, перебувають тільки в державній або комунальній власності й не можуть передаватися у приватну власність. Експлуатація цих земель здійснюється необмеженим колом суб`єктів у встановленому порядку. Таке використання доступне для всіх без винятку осіб, коло яких не обмежується і які не пов`язані між собою взаємними правами та обов`язками. Крім цього, статтею 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєвонеобхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Враховуючи, що відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також одним з важливих природних ресурсів її використання можливе на загальних або спеціальних умовах. Наказом Держкомзему від 23.07.2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель. Відповідно до секції К розділу 18 підрозділу 18.00 вказаного класифікатора визначено, що до земель загального користування відносяться землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об`єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування. Крім того, надання дозволу позивачу на розроблення землевпорядної документації щодо відведення у власність земельної ділянки загального користування, відбудеться перевищення повноважень Головного управління, оскільки саме поняття землі загального користування передбачає можливість користування ними без будь-якого окремого дозволу та порушить права інших осіб щодо її використання.

У відзиві відповідач також вказав, що у 2013 році на території Чортківського району Тернопільської області проведено роботи з інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, в тому числі на території Товстенківської сільської ради. За результатами проведених робіт сформовано технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Товстенківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, яка затверджена розпорядженням голови Чортківської районної державної адміністрації від 09.12.2013 № 451-од. Відповідно до графічних матеріалів, які є складовою вказаної землевпорядної документації земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, відображена ділянкою під № 3 - землі загального користування (пасовище) та перед початком інвентаризації та після її проведення залишилась у землях загального користування, тобто змін щодо категорії земель, угідь та правового статусу земельної ділянки в результаті інвентаризації не відбулось. За наслідками інвентаризації сформовано земельну ділянку площею 7,2785 га з кадастровим номером 6125587700:01:001:2064.

10 березня 2020 року розгляд справи не відбувся у зв`язку із перебуванням головуючого судді у відпустці.

Ухвалами від 25 березня 2020 року, 09 квітня 2020 року та 29 квітня 2020 року розгляд справи відкладався за клопотанням представників сторін.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, подали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населеного пункту на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Наказом від 24 січня 2020 року №19-566/14-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області відмовило ОСОБА_1 у наданні такого дозволу на підставі частини 7 статті 118, частини 3 статті 83 Земельного кодексу України та статті 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , так як масив в якому знаходиться дана земельна ділянка відноситься до земель загального користування.

Не погоджуючись з цим, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституцією України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ч.4 ст.13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч.2 ст.14).

За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Приписами частини 1, 2 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч.3 ст.116 ЗК України).

Нормами частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В свою чергу, із положень статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

З системного аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України Про землеустрій , відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Як слідує з матеріалів справи, розпорядженням голови Чортківської районної державної адміністрації Тернопільської області від 09 грудня 2013 року № 451-од затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загального користування площею 15.4273 га (пасовища) на території Товстеньківської сільської Чортківського району Тернопільської області, у тому числі земельної ділянки площею 7,2785 га з кадастровим номером 6125587700:01:001:2064.

Таким чином, земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність, на території Товстеньківської сільської Чортківського району Тернопільської області використовується для громадського пасовища.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема, на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.

Нормами ч.2 ст.22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до п. а ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст.34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Таким чином, відповідно до вимог Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Як встановлено судом, позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність саме із земель запасу для ведення особистого селянського господарства - пасовища.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру зазначена земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби, що, в свою чергу, унеможливлює її передачу у власність.

Суд вважає, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства належить до земель загального користування, тобто є загальнодоступною для всіх суб`єктів і не може передаватися у приватну власність. Надання дозволу позивачу на розроблення землевпорядної документації відведення у власність земельної ділянки загального користування порушить права інших осіб щодо їх використання, так як ця земельна ділянка виділена для об`єктивної необхідності - загального випасання худоби.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Стосовно поданої представником позивача заяви щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд, виходячи із приписів ст. 139 КАС України, вказує, що питання про розподіл судових витрат вирішується виключно у випадках задоволення (повного/часткового) позовних вимог. З огляду на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат за даних обставин.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу від 24 січня 2020 року №19-566/14-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов`язання прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населеного пункту на території Товстеньківської сільської ради Чортківського району Тернопільської області - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: село Товстеньке, Чортківський район, Тернопільська область, 48521, РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, місцезнаходження: вулиця Лисенка, 20а, місто Тернопіль, 46021, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39766192.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.