Рішення

від 20.05.2020 по справі 620/1169/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/1169/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за адміністративним позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Носівської міської ради до Комунального закладу Прилуцька спеціальна школа Чернігівської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Носівської міської ради 30.03.2020 (відповідно до дати поштового відправлення, вказаної на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом до Прилуцької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів Чернігівської обласної ради (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати випускнику ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України ''Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування'';

- зобов`язати відповідача нарахувати одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України ''Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування'', у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України ''Про Державний бюджет України на 2018 рік'', та виплатити ОСОБА_1 кошти в сумі 11 160,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що прокуратурою Чернігівської області витребувано та опрацьовано інформацію щодо стану додержання органами, установами державної влади та місцевого самоврядування вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. За наслідками проведених заходів встановлено факт неналежного виконання відповідачем вимог статті 8 Закону України від 13.01.2005 №2342-1V Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування щодо нарахування та виплати випускникам навчального закладу з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, зокрема ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 02.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Також судом запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву або заяву про визнання позову.

Ухвалою суду від 23.04.2020 замінено первісного відповідача на належного, а саме: Комунальний заклад Прилуцька спеціальна школа Чернігівської обласної ради.

Від відповідача у встановлений судом строк надійшов відзив на позов, у якому Комунальний заклад Прилуцька спеціальна школа Чернігівської обласної ради позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що прокуратурою Чернігівської області невірно здійснено тлумачення положень законодавства України, що регулює спірні відносини.

Крім того, положення Закону України від 13.01.2005 №2342-ІV Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування не встановлює зобов`язання по відповідним виплатам виключно за рахунок навчального закладу. За наведених обставин, вважає, що прокурором не доведено на підставі чого спірне зобов`язання має виконувати саме відповідач, а не інша установа (наприклад ДПТНЗ Глинський професійний аграрний ліцей ).

Від прокуратури Чернігівської області надійшла відповідь на відзив, у якій вона позовні вимоги підтримала у повному обсязі та зазначила, що повноваження щодо виплати спірної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування. За наведених обставин, обов`язок із виплати вказаній категорії дітей одноразової грошової допомоги покладено саме на відповідача, який є навчальним закладом та розпорядником бюджетних коштів, які виділяються на функціонування закладу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов має бути задоволений у повному обсязі, враховуючи таке.

Судом встановлено, що в м. Прилуки Чернігівської області функціонує Прилуцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів Чернігівської обласної ради. Відповідно до затвердженого Статуту (нова редакція), школа є закладом загальної середньої освіти І-ІІ ступенів для дітей, що потребують корекції фізичного та розумового розвитку, який знаходиться в комунальній власності Чернігівської обласної ради (а.с. 26-43).

Рішенням Чернігівської обласної ради від 26.06.2019 №48-18/VII (а.с. 108) змінено тип та найменування Прилуцької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів Чернігівської обласної ради на комунальний заклад Прилуцька спеціальна школа Чернігівської обласної ради, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис (а.с. 109-113).

Як вбачається із листа Прилуцької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів від 10.01.2020 №14 (а.с. 23), у 2018 році дев`ять класів школи-інтернату закінчила ОСОБА_1 (2002 р.н.).

Відповідно до розпорядження Носівської районної державної адміністрації Чернігівської області від 26.08.2014 №163 ОСОБА_1 надано статус дитини-сироти (а.с. 48-49).

Наказом Служби у справах дітей Носівської міської ради від 26.06.2018 №34 ОСОБА_1 постановлено на облік як дитину-сироту (а.с. 47).

Разом з тим, як вбачається із листа Прилуцької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів від 10.01.2020 №14 (а.с. 23), ОСОБА_1 відповідачем одноразова грошова допомога, передбачена Законом України ''Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування'', після закінчення школи не виплачувалась, оскільки вона не працевлаштувалася, а продовжила навчання в ДПТНЗ Глинський професійний аграрний ліцей . Крім того, дівчина проживала у дитячому будинку сімейного типу та не знаходилась на повному державному утриманні (а.с. 23).

Оскільки, чинним законодавством України установлено обов`язок відповідача із виплати вказаній вище категорії дітей одноразової грошової допомоги після закінчення навчального закладу, заступник прокуратури Чернігівської області звернувся до суду в інтересах держави з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України Про прокуратуру та статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно із частиною четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В даному випадку, охоронюваний законом інтерес полягає в реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій (дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування).

Зокрема, органом, який уповноважений здійснювати заходи щодо реалізації державної політики з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є Служба у справах дітей Носівської міської ради. Разом з тим, прокуратурою Чернігівської області встановлено, що вказаним органом повноваження щодо захисту інтересів соціально незахищеної категорії дітей, а саме дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, здійснюються неналежним чином. Як наслідок, заяви до суду в інтересах указаної вище категорії дітей про нарахування та виплату коштів одноразової допомоги не подавались, що в свою чергу вказує на неналежний захист інтересів держави у цій сфері, а також порушення прав таких дітей (а.с. 46).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначено Законом України від 13.01.2005 №2342-IV Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - Закон №2342-IV), який є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2342-IV:

- дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки;

- статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування;

- випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання;

- державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа - повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що статус дитини-сироти надає таким особам право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг.

Як встановлено статтею 3 Закону №2342-IV, одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Відповідно до статті 4 Закону №2342-IV заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Стаття 8 Закону №2342-IV передбачає, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затверджуються відповідно до законодавства.

Таким чином, Законом №2342-IV встановлено обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався, і інші. Отже, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленої законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.09.2018 у справі №493/407/16-а (адміністративне провадження №К/9901/14576/18), висновки якого, в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У свою чергу, статтею 9 Закону №2342-IV встановлено, що витрати на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа у сім`ях опікунів, прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, у державних закладах фінансуються з державного, обласних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, інших джерел, не заборонених законодавством.

Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

У разі зміни форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа дозволяються трансферти між бюджетами різних рівнів.

Відповідно до статті 25 Закону №2342-IV порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 Закону №2342-IV установлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту статей 25, 39-9 Закону №2342-IV вбачається, що вони регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у даній справі.

Отже, одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

Враховуючи зазначені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд зазначає, що обов`язок із виплати, у тому числі дітям-сиротам, одноразової грошової допомоги покладено на комунальний заклад Прилуцька спеціальна школа Чернігівської обласної ради. При цьому, факт проживання дитини у дитячому будинку сімейного типу не скасовує покладеного на відповідача обов`язку в силу вимог статей 4 та 8 Закону №2342-IV.

У той же час, після закінчення навчального закладу ОСОБА_1 , яка є дитиною-сиротою, не виплачено допомогу, передбачену статтею 8 Закону №2342-IV.

Згідно наданих на запит прокуратури відповідей, причина нездійснення нарахування та виплати зазначеної вище грошової допомоги дитині, позбавленій батьківського піклування, полягає в тому, що ОСОБА_1 не була працевлаштована, а продовжує навчання.

Разом з тим суд зауважує, що відповідачем не враховано частину сьому статті 8 Закону №2342-IV, яка встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону №2342-IV, закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом №2342-IV, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги за постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 прийняті до набрання чинності Законом №2342-IV та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірних правовідносин мають застосовуватись норми Закону №2342-IV, згідно із якими одноразова грошова допомога підлягає виплаті у розмірі 6 прожиткових мінімумів.

Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 1860,00 гривень (стаття 7 вказаного Закону).

Отже, ОСОБА_1 , як дитині-сироті, мала бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога після закінчення у 2018 році Прилуцької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату I-II ступенів Чернігівської обласної ради у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідно віку, тобто у сумі не менше 11 160,00 грн. Однак, матеріалами справи підтверджується, що вказані кошти дитині нараховані та виплачені не були.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами 2 та 3 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було нараховано та виплачено випускнику вказаного навчального закладу у 2018 році, ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу, як дитині-сироті у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік , у відповідності до статті 8 Закону №2342-IV, чим порушено її права, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Носівської міської ради до Комунального закладу Прилуцька спеціальна школа Чернігівської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу Прилуцька спеціальна школа Чернігівської обласної ради щодо нарахування та виплати випускнику ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України ''Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування''.

Зобов`язати Комунальний заклад Прилуцька спеціальна школа Чернігівської обласної ради нарахувати одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України ''Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування'', у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України ''Про Державний бюджет України на 2018 рік'', та виплатити ОСОБА_1 кошти в сумі 11 160 (одинадцять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 травня 2020 року.

Позивач: прокуратура Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, буд. 9, м. Чернігів, 14000).

Позивач: Служба у справах дітей Носівської міської ради (код ЄДРПОУ 41670394, вул. Центральна, 20, м. Носівка, Носівський район, Чернігівська область, 17100).

Відповідач: Комунальний заклад Прилуцька спеціальна школа Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 05266263, вул. Київська, 329, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500).

Суддя С.В. Бородавкіна