Постанова

від 18.05.2020 по справі 480/3148/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2020 р.Справа № 480/3148/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник позивача Шкриль Л.Г.

представник позивача Петренко О.М.

представник відповідача Кошеленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 16.12.19 року по справі № 480/3148/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквітан", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.08.2019 № 0003561405 та №0003571405.

Під час підготовчого провадження було замінено відповідача - Головне управління ДФС у Сумській області його правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Сумській області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що матеріали перевірки свідчать, що господарські операції із контрагентами здійснено з метою отримання податкової вигоди, зокрема для формування податкового кредиту та витрат без проведення операцій реального характеру. Відповідачем зазначено, що аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача щодо придбання товару свідчить про відсутність факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва контрагентами-постачальниками, оскільки вказаними суб`єктами господарської діяльності здійснюється придбання товарно-матеріальних цінностей не встановленого походження. Під час проведення перевірки позивачем не надано жодного первинного документа щодо підтвердження транспортування (перевезення) придбаного товару на його адресу, оскільки відсутні товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товару від контрагентів. Крім того, наявна негативна інформація щодо наявності кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача про надання послуг зі штучного формування податкового кредиту з ПДВ (а.с.132-149).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Аквітан" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Янтініт", ТОВ "Халбрей" і ТОВ "Сквадер" за листопад 2018 року, за результатами якої складено акт № 795/18-28-14-05/34013185/72 від 10.07.2019 (т. 1 а.с.24-51).

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп. а п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 339 810,00 грн. за листопад 2018 року;

- пп. а , п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 60 190,00 грн. за листопад 2018 року.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивачем було подано на нього заперечення від 23.07.2019 (т. 1 а.с.52-62). Відповідно до листа-відповіді на заперечення №15999/10/18-28-14-05-13 від 31.07.2019 заперечення було залишено без задоволення, а акт перевірки без змін (т. 1 а.с.63-72).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0003561405 від 02.08.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 339 810,00 грн. і штрафних санкції - 84 952,50 грн. (т. 1 а.с.21);

- №0003571405 від 02.08.2019 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2018 року в сумі 60 190,00 грн. (т. 1 а.с.22).

Непогодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 02.08.2019 №0003561405 та №0003571405.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. а п.198.1, п.198.2., п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до абз. 1-3 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як зазначено вище, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

У свою чергу, відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом наведених норм необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не можуть бути підставою для податкового обліку. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Підставою для нарахування грошових зобов`язань ТОВ "Аквітан" слугували висновки податкового органу, зазначені в акті перевірки, про встановлення завищення позивачем податкового кредиту на суму 400 000,07 грн. по операціям з контрагентами:

- ТОВ "Янтініт" (код ЄДРПОУ 42512138) за листопад 2018 року на суму 160 000,03 грн.;

- TOЦ "Халбрей" (код ЄДРПОУ 42511972) за листопад 2018 року на суму 133 333,36 грн.;

- ТОВ "Сквадер" (код ЄДРПОУ 42515804) за листопад 2018 року на суму 106 666,68 грн.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Аквітан" (Покупець) і ТОВ "Янтініт" (Постачальник) було укладено договір поставки №0512 від 05.11.2018, за яким Постачальник зобов`язується передати у власність позивача товар (шини) в асортименті, а Покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар (т. 1 а.с.73-74).

На виконання умов договору було поставлено шини: 710/70 R42 в кількості 8 шт., 600/70 R30 в кількості 4 шт. та 800/70 R38 в кількості 4 шт., що підтверджується видатковою накладною №2 від 27.11.2018 (т. 1 а.с.75), та шини 710/70 R42 в кількості 8 шт., що підтверджується видатковою накладною №3 від 28.11.2018 (т. 1 а.с.76).

ТОВ "Янтініт" склав податкові накладні №64 від 27.11.2018, №63 від 27.11.2018 та №67 від 28.11.2018 на адресу ТОВ "Аквітан", які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у листопаді 2018 року (т. 1 а.с.77-82), будь-яких рішень щодо зупинення такої реєстрації чи відмови у реєстрації вказаних податкових накладних, контролюючим органом не приймалося.

Розрахунок було частково здійснено за платіжними дорученнями №178 від 11.02.2019, №190 від 13.02.2019 (т. 1 а.с.220-221).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними у сумі 160000,03 грн. ТОВ "Аквітан" включено до податкового кредиту до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року (№9283143265).

Як убачається з пояснень представника позивача та за наявними матеріалами справи, транспортування вказаного товару здійснювалось власним транспортом ТОВ "Аквітан", що підтверджується договором найму (оренди) транспортного засобу від 01.03.2013, договором про внесення змін та доповнень до договору оренди від 28.02.2018, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області Степаненко Т.І., актом прийому-передачі транспортного засобу від 01.03.2013 (т. 1 а.с.123-126), а також подорожнім листом від 27.11.2018 (т. 1 а.с.240).

Придбаний товар у ТОВ "Янтініт" розвантажений на склад покупця, який знаходиться в с. Хустянка Буринського району Сумської області, частково було реалізовано позивачем ФГ "Регіон-Агро" за договором поставки №04-02 від 04.02.2019 (т. 1 а.с.83-84, 222-224), а також використовувався у власній господарській діяльності ТОВ "Аквітан" для власної сільськогосподарської техніки, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 105 за листопад 2018 року та накладними-вимогами від 30.11.2018 (т. 1 а.с.228, 229).

Суд зазначає, що вказаний договір є дійсним, сторонами не розривався, судом недійсним чи нікчемним не визнавався, тому мав реальний характер.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Халбрей" судом встановлено, що між ТОВ "Аквітан" (Покупець) і ТОВ "Халбрей" (Постачальник) було укладено договір поставки №0512/2 від 05.11.2018, за яким Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця шини, надалі - Товар в асортименті, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар (т. 1 а.с.85-86).

На виконання умов договору було поставлено шини: 460/70 R24 у кількості 8 шт, 500/85R24 у кількості 6 шт, 650/75R32 у кількості 6 шт, що підтверджується видатковою накладною №8 від 28.11.2018 (т. 1 а.с.87) та податковими накладними №64 від 28.11.2018, №65 від 28.11.2018, №69 від 28.11.2018, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у листопаді 2018 року, будь-яких рішень щодо зупинення такої реєстрації чи відмови у реєстрації вказаних податкових накладних, контролюючим органом не приймалося, доказів такого суду надано не було (т. 1 а.с.88-93).

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними у сумі 133333,36 грн. ТОВ "Аквітан" включено до податкового кредиту до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2018 року (№9283143265).

Транспортування вказаного товару здійснювалось власним транспортом ТОВ "Аквітан", про що зазначено в акті перевірки та підтверджується договором найму (оренди) транспортного засобу від 01.03.2013, договором про внесення змін та доповнень до договору оренди від 28.02.2018, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області Степаненко Т.І., актом прийому-передачі транспортного засобу від 01.03.2013 (т. 1 а.с.123-126), подорожнім листом від 28.11.2018 (т. 1 а.с.241).

Розрахунки з ТОВ "Халбрей" частково проведено позивачем у безготівковій формі згідно платіжного доручення №163 від 07.02.2019 (т. 1 а.с.104).

Придбаний товар ТОВ "Аквітан" було частково реалізовано ТОВ "Техмашстрой 2012", що підтверджується копіями договору поставки №04-02 від 04.01.2019 (т. 1 а.с.225-226), платіжного доручення №120 від 11.02.2019 (т. 1 а.с.227), видаткової накладної №7 від 22.07.2019 та довіреності №8 від 22.01.2019 (т. 1 а.с.94-95).

Таким чином, вказаний договір є дійсним, сторонами не розривався, судом недійсним чи нікчемним не визнавався, тому мав реальний характер.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Сквадер" судом встановлено, що між ТОВ "Аквітан" (Покупець) і ТОВ "Сквадер" (Постачальник) було укладено договір поставки №2811/2 від 28.11.2018, за яким Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця шини, надалі - "Товар" в асортименті, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар (т. 1 а.с.96-97).

Виконання умов укладеного договору підтверджується видатковими накладними №16 від 28.11.2018, №17 від 28.11.2018 (т. 1 а.с.98-99) та податковими накладними №59 від 28.11.2018 і №62 від 28.11.2018, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у листопаді 2018 року, будь-яких рішень щодо зупинення такої реєстрації чи відмови у реєстрації вказаних податкових накладних, контролюючим органом не приймалося (т. 1 а.с.100-103).

Транспортування вказаного товару здійснювалось власним транспортом ТОВ "Аквітан", про що зазначено в акті перевірки та підтверджується договором найму (оренди) транспортного засобу від 01.03.2013, договором про внесення змін та доповнень до договору оренди від 28.02.2018, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сумського районного нотаріального округу Сумської області Степаненко Т.І., актом прийому-передачі транспортного засобу від 01.03.2013 (т. 1 а.с.123-126) та подорожнім листом від 28.11.2018 (т. 1 а.с.241).

Розрахунки з ТОВ "Сквадер" проведено у безготівковій формі на загальну суму 640000,12 грн. згідно платіжного доручення №218 від 15.02.2019 (т. 1 а.с.104-105).

Придбаний товар ТОВ "Аквітан" використовується у власній господарській діяльності для сільськогосподарської техніки, оскільки позивач є сільськогосподарським підприємством.

Таким чином, вказаний договір є дійсним, сторонами не розривався, судом недійсним чи нікчемним не визнавався, тому мав реальний характер.

Крім того, варто зазначити, що між ТОВ "Халбей" (Первісний боржник) та ТОВ "Аквітан" (Новий боржник) та ТОВ "Сквадер" (Кредитор) було укладено договір №11-02 від 11.02.2019 про переведення боргу, яким урегульовано відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (Первісного боржника) у зобов`язанні, що виникає із договору поставки №05-11 від 05.11.2018, укладеного між Первісним боржником та Кредитором. За даним договором Первісний боржник (ТОВ "Халбей") перевів на Нового боржника (ТОВ "Аквітан") борг щодо оплати за поставку товару 160016,00 грн, на виконання якого позивачем на користь ТОВ "Сквадер" було сплачено 160016 грн (т. 1 а.с.127, 104).

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем і досліджені в судовому засіданні договори та інші первинні документи, складені у межах цих договорів, у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між ТОВ "Аквітан" та його контрагентами, та підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Янтініт", ТОВ "Халбрей" і ТОВ "Сквадер".

Судова колегія вважає хибними доводи скаржника, на підтвердження своєї позиції, про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, оскільки їх відсутність не спростовує факту здійснення перевезення товарів позивачем власними силами наявним у нього транспортом.

За висновками Верховного Суду, що зазначені в постанові від 17.04.2018 у справі №816/1587/17, товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов`язаннях платника податків.

Щодо посилання скаржника на ненадання сертифікатів якості або інших документів, що свідчили б про якість та походження придбаних товарів, суд апеляційної інстанції зазначає, що здійснення господарських операцій між сторонами підтверджується вказаними вище первинними документами. При цьому, сертифікат якості - документ, який підтверджує якість товарів, та за своїм змістом не може доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки він не містить відомостей про господарську операцію та не фіксує факт її здійснення, а містить інформацію про товар та його якість, підтверджує відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації. Отже, відсутність вказаного документа не може свідчити про безтоварність господарської операції між позивачем та контрагентами.

Щодо ненадання на перевірку довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, суд зауважує, що як було встановлено судом, такі довіреності виписувались на ім`я керівника ТОВ "Аквітан" та були передані представникам контрагентів під час отримання товару, як це було передбачено договорами поставки. При цьому, факт виписки довіреностей на отримання товару підтверджується копією витягу з реєстру довіреностей (т. 1 а.с.236).

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення господарських операцій з усіма вказаними контрагентами позивача через відсутність факту законного введення в обіг товару, оскільки згідно даних, що містяться в інформаційних базах ДФС України встановлено, що ці платники податків реалізовані товарно-матеріальні цінності не виробляють, а придбані за період жовтня-листопада 2018 року (включені за цей період податкові накладні від контрагентів-постачальників) шини не мають будь-якого відношення до реалізованих в адресу ТОВ "Аквітан" шин, судом також не можуть бути взято до уваги з огляду на те, що податковим органом досліджувався досить короткий проміжок часу і перевірки контрагентів позивача не здійснювались, інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а також податкова інформація надана іншим контролюючими органами носить виключно інформативний характер, не є належним доказом в розумінні процесуального Закону та сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Так само, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). У зв`язку з цим одне лише посилання на відсутність у постачальника - контрагента у господарській операції матеріально-виробничих та/або трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника ПДВ - покупця права на податковий кредит.

Європейський Суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само і саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зміст наведеної норми на контролюючий орган покладається обов`язок надати достатні докази на обґрунтування висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, що став підставою для визначення суми грошового зобов`язання.

Водночас, в разі надання контролюючим органом доказів, які підтверджують факт вчинення платником податків правопорушення, на платника покладається обов`язок спростувати обґрунтовані доводи відповідача.

Це відповідає нормі ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Суд критично ставиться до посилань контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, оскільки такі доводи відповідача не містять встановлених обставин, які б свідчили про фіктивність господарських операцій між ТОВ "Аквітан" та контрагентами: ТОВ "Янтініт", ТОВ "Халбрей" і ТОВ "Сквадер".

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом усупереч вимог процесуального Закону не було надано доказів, а судом не встановлено фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та вказаними контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями цих контрагентів.

Ураховуючи вищевикладене, судова колегія вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Сумській області від 02.08.2019 №0003561405 та №0003571405, отже вони є такими, що не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року по справі 480/3148/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року по справі № 480/3148/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді (підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 21.05.2020 року