Постанова

від 21.05.2020 по справі 640/9476/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9476/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Бєлової Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький асфальтобетонний завод до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький асфальтобетонний завод з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2019 № 00003641402 та № 00003651402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апелянта обґрунтовані, зокрема тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, оскільки позивачем належно не підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Тарінгтонтрейд , ДП Промагроінвест , ТОВ Спецімпортдеталь , та відсутні підстави вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичну поставку товару, оскільки у первинному документі має бути зазначено посаду осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, місце та дата їх складання, підписи відповідальних осіб.

У відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький асфальтобетонний завод на апеляційну скаргу зазначено про її необґрунтованість та реальний характер господарських операцій з вказаними контрагентами. Крім того, наголошено на тому, що відомості у кримінальному провадженні щодо посадових осіб контрагентів не можуть вважатись належним обґрунтуванням правомірності спірних податкових повідомлень-рішень від 20.03.2019.

Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явилися.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

За наведених обставин, колегія суддів вирішила здійснити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Сєвєродонецький асфальтобетонний завод з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт №146/26-15-14-02-05/37051637 від 27.02.2019, яким встановлено порушення ТОВ Сєвєродонецький асфальтобетонний завод , зокрема: пункту 44 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 882661,00 грн; пункту 44 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 569472,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 20.03.2019:

- № 00003641402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 882661,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 220665,00 грн.;

- № 00003651402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 569472,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 142368,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач після процедури адміністративного оскарження, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Оцінюючи доводи апелянтів у взаємозв`язку з обставинами справи, колегія суддів виходить з наступного.

Висновки контролюючого органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький асфальтобетонний завод базуються на тому, що позивачем не підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ Тарінгтонтрейд , ДП Промагроінвест , ТОВ Спецімпортдеталь .

Відповідно до пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 Податкового кодексу України.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору № 09/18-03 від 03.09.2018 ТОВ Тарінгтонтрейд поставило на адресу ТОВ Сєвєродонецький АБЗ бітум нафтовий марки БНД 60/90 на загальну суму 2746152,00 грн.

Факт поставки підтверджується видатковими накладними №04/09-1 від 04.09.2018, № 07/09-01 від 07.09.2018, №10/09-1 від 10.09.2018, №12/09-1 від 12.09.2018, №17/09-1 від 17.09.2018, №20/19-1 від 20.09.2018, №24/09-1 від 24.09.2018, №25/09-1 від 25.09.2018; податковими накладними №106 від 25.09.2018, №105 від 24.09.2018, №104 від 20.09.2018, №103 від 17.09.2018, №102 від 12.09.2018, №101 від 10.09.2018, №100 від 07.09.2018, №99 від 04.09.2018.

Поставлений бітум був оплачений ТОВ Сєвєродонецький АБЗ в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 24.09.2018 на суму 1111464,00 грн. з ПДВ, 24.09.2018 на суму 1 136 232,00 грн. з ПДВ, від 27.09.2018 на суму 498 456,00 грн.

Транспортування товару відбувалось на підставі договору №03/09/18-01 від 03.09.2018 укладеного між ТОВ Укртрансбрікет (Перевізник) та ТОВ Сєвєродонецький АБЗ (Замовник) за умовами якого Перевізник зобов`язався організувати перевезення вантажів Замовника.

Факт перевезення товару автотранспортом підтверджується товарно-транспортні накладними на відпуск нафтопродуктів №000004091 від 04.09.2018, №000007091 від 07.09.2018, №000010091 від 10.09.2018, №000012091 від 12.09.2018, №000017091 від 17.09.2018, №000020091 від 20.09.2018, №000024091 від 24.09.2018, №000025091 від 25.09.2018.

Надаючи оцінку первинним документам, які відображають зміст та обсяг господарських операцій між ТОВ Сєвєродонецький АБЗ і ТОВ Тарінгтонтрейд , контролюючий орган в акті перевірки вказує, що в ТТН не зазначено марки автомобіля, а також для перевезення даного в товару необхідна цистерна.

Однак, як вбачається зі змісту ТТН, вони складені у відповідності до форми 1-ТТН (нафтопродукт), передбаченої Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом №281/171/578/155 від 20.05.2008.

В ТТН зазначені державний реєстраційний номер автомобіля та причепу, в як здійснювалось перевезення бітуму. Форма 1-ТТН не передбачає зазначення марки автомобіля та причепу.

Також, відповідно до умов договору №22/8/16 та специфікації №1 від 23.08.2016 ДП Промагроінвест поставило на адресу ТОВ Сєвєвродонецький АБЗ продукцію на загальну суму 1437521,60 грн. (зокрема: щебінь фр. 5-20 в кількості 828 тон на суму 178848,00 грн.; щебінь фр. 20-40 в кількості 625 тон на суму 120625,00 грн.; відсів фр. 0-5 в кількості 1245 тон на суму 159360,00 грн.; паливо котельне коксохімічне в кількості 64,3 тон на суму 257200,00 грн.; паливо котельне коксохімічне в кількості 30,38 тон на суму 121526,33 грн.; мінеральний порошок в кількості 58,8 тон на суму 49392,00 грн.; бітум дорожній БНД-60/90 в кількості 43,13 тон на суму 310 983,33 грн.).

Факт поставки підтверджується видатковими накладними №29081 від 29.08.2016, № 29082 від 29.08.2016, №30081 від 30.08.2016, №30082 від 30.08.2016, які підписані посадовими особами та скріплені печатками Постачальника та Покупця.

Поставлений товар був оплачений ТОВ Сєвєродонецький АБЗ частково - на суму 1396862,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 08.09.2016 на суму 373180,00 грн., від 08.09.2016 на суму 308640,00 грн., від 09.09.2016 на суму 681820,00 грн., 30.11.2016 на суму 33222,20 грн.

ДП Промагроінвест виписало на адресу ТОВ Сєвєродонецький АБЗ податкові накладні №7 від 30.08.2016, №8 від 30.08.2016, №6 від 29.08.2016, №5 від 29.08.2016.

Крім того, відповідно до умов договору оренди спеціалізованої техніки №12 від 01.12.2016 ТОВ Спецімпортдеталь надало в оренду ТОВ Сєвєродонецький АБЗ наступну техніку: Бульдозер Caterpillar D7Н; Автогрейдер Caterpillar 16G; Екскаватор Caterpillar 214 В/FТ.

В договорі сторони погодили, що за користування предметом оренди Орендар сплачує Орендодавцю плату в розмірі 60000,00 грн. за 1 календарний місяць (п. 2.1 Договору оренди).

Право власності на ТОВ Спецімпортдеталь на спеціальну техніку підтверджується: свідоцтвом про реєстрацію машини на Бульдозер Caterpillar D7Н; свідоцтвом про реєстрацію машини на Автогрейдер Caterpillar 16G; свідоцтвом про реєстрацію машини на екскаватор Екскаватор Caterpillar 214 В/ FТ .

Факт передачі техніки підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2016.

Факт використання техніки підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2017 №ОУ 0000001, від 28.02.2017 №ОУ 0000005, від 31.03.2017 №ОУ 0000009, від 30.04.2017 №ОУ00000012, від 31.05.2017 №ОУ 00000015, від 30.06.2017 №ОУ 00000018, від 31.07.2017 №ОУ 00000020, від 31.08.2017 №ОУ 00000026, від 30.09.2017 №ОУ 00000029, від 31.10.2017 №ОУ 00000033, від 30.11.2017 №ОУ 00000036, від 31.12.2017 №ОУ 00000039 на загальну суму 720000,00 грн. без ПДВ.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що наданими документами підтверджується реальний характер господарських відносин ТОВ Сєвєродонецький АБЗ з контрагентами-постачальниками: ТОВ Тарінгтонтрейд , ДП Промагроінвест , ТОВ Спецімпортдеталь .

На переконання колегії суддів, надані Товариством з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький асфальтобетонний завод документи на підтвердження реальності господарських операцій з вказаними контрагентами, відповідають вимогам, передбаченим ст.ст. 73 - 76 КАС України, та у встановленому порядку підтверджують факт здійснення таких операцій.

Суд першої інстанції мотивовано відхилив аргументи Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на наявність кримінального провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, вказавши, що оскільки, по-перше, в кримінальному провадженні відсутній вирок, а по-друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач, не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Крім того, факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі щодо неподання контрагентами позивача фінансової звітності, відсутності належних трудових ресурсів та виробничих потужностей для проведення господарських операцій по ланцюгу постачання у контрагентів позивача, то такі висновки є необгрунтованими, оскільки ці обставини стосуються не Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький асфальтобетонний завод , а його контрагентів.

При цьому, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових чи інших ресурсів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 листопада 2018 року у справі №805/528/17-а, в якій зазначено, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Верховний суд зазначав, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені іншими особами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №815/2946/13-а (№К/9901/4496/18) зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових, зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових; правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

В свою чергу, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві в межах спірних правовідносин не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності, або йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Разом з цим, у рішенні від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

При цьому, апелянтом не спростовано, що на момент складання податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецький асфальтобетонний завод та його контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.

Оцінюючи обгрунтованість доводів апелянта щодо невідповідності відомостей у транспортних документах та відсутності таких по частині господарських операцій, колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14 жовтня 1997 року за № 363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту т перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Ці правила встановлюють, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім цього, оформлення товарно-транспортної накладної є обов`язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": "первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення";

В контексті викладеного можливо дійти висновку, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки, не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.

Таким чином, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі № 804/4787/16.

В контексті викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.03.2019 № 00003641402 та № 00003651402 є неправомірними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді Беспалов О.О.

Бєлова Л.В.