Рішення

від 13.05.2020 по справі 946/8824/19

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/8824/19

Провадження № 2/946/347/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив византи за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,50 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Велксар Т.І. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку із тим, що відсутні документи, які підтверджують родинний зв`язок померлого зі спадкодавцем ОСОБА_3 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

Представник відповідача Банатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.03.2020 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) по КСП Україна розміром 2,50 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , за порядковим № 627 від 10.06.1997 року, що також підтверджено довідкою наданою виконавчим комітетом Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 06.05.2020 року за № 169.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 14 січня 2015 року, повторно виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Після смерті ОСОБА_3 , згідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року), відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить право на земельну частку (пай) по КСП Україна розміром 2,50 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , за порядковим № 627 від 10.06.1997 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до заповіту від 23.04.2002 року, посвідченого секретарем Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 209, ОСОБА_3 , належний їй на праві особистої власності сертифікат серії ОД № 0234063, виданий Ізмаїльською райдержадміністрацією 16 лютого 1996 року право на земельний пай із земель, які знаходяться в колективній власності КСП Україна с. Багате Ізмаїльського району в розмірі 2,50 в умовних кадастрових гектарах, право на майновий пай, всю суму із майна КСП Україна заповіла своєму чоловікові ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 535 ЦК УРСР (1963 року), неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметі звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_3 немає.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, ОСОБА_2 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 24.03.2015 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 , згідно ст.1220 ЦК України, відкрилась спадщина на вищезазначене спадкове майно.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до заповіту від 01.12.2011 року, посвідченого секретарем Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 488, ОСОБА_2 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на що за законом він матиме право заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України, встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та не працездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Осіб які мають право на обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту після смерті ОСОБА_2 немає.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як було встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , що підтверджено довідкою наданою виконавчим комітетом Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.03.2017 року за № 413, тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до п. 3.1 роз`яснення Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В свою чергу відповідно до п. 3.5 роз`яснення Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Враховуючи викладене, іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину такими, що підлягають захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області від 23.08.2005 року, РНОКПП - НОМЕР_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (розташована за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате, вул. Центральна, 28, код ЄДРПОУ - 04378480) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,50 в умовних кадастрових гектарах, згідно сертифікату на право власності на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2020 року.

Суддя: О.О.Бурнусус